демократизація державного управління в інформаційному суспільстві

 

Останні десятиліття у всьому світі характеризуються актив­ною трансформацією системи державного управління, спрямова­ною на підвищення її ефективності та результативності.

Визначення 29

 

Державне управління


вид діяльності, спрямований на реаліза­цію рішень, завдяки яким здійснюється організуючий вплив на ті сфери й галузі суспільного життя, що вимагають регу­лювання через систему органів держав­ної влади шляхом використання повно­важень державної влади

 

 

Більшістю розвинутих країн та країн з перехідною економі­кою реалізуються комплекси програм, що стосуються адміністра­тивної реформи, реформи державної служби, реформи системи державного регулювання економіки та ін.

Визначення 30

 

Система державного управління


сукупність суб'єктів управління, тобто органів державної влади, об'єктів управ­ління, тобто сфер та галузей суспільного і державного життя, які перебувають під організуючим впливом держави і проце­сів управлінської діяльності, що являють собою форми і процедури суспільних відносин, завдяки яким реалізуються прямі та зворотні зв'язки між суб'єктами й об'єктами управління


Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у державному управлінні слід розглядати як захід для покращення якості державного управління. Визначені в методології ООН ха­рактеристики якісного державного управління (good governance) описуються набором цінностей як змістових сфер діяльності (по­літичної, правової, соціально-економічної), так і цінностей форми їх здійснення — державного адміністрування (табл. 13).

Таблиця 13

 

 

 


 

 

 

 

 

Універсальні

цінності І І адміністрування

Прозорість (transparency) Підзвітність (accountability)

 

 

Основна мета здійснюваних у різних країнах адміністратив­них реформ — підвищення ефективності діяльності державного апарату.

Основними напрямами реформи є:

забезпечення ефективності діяльності державного апарату і надання населенню більш якісних послуг;

налагоджування зв'язків між державою і громадянським суспільством, залучення населення до управління громадськими справами, забезпечення прозорості діяльності держави, тобто зростання реального рівня демократизації суспільства.

Отже, потребують вирішення проблеми:

забезпечення прозорості механізмів прийняття рішень (в т. ч. у сфері державного регулювання, бюджетного процесу, дер­жавних закупівель);

забезпечення єдності інформаційних ресурсів органів дер­жавного управління у масштабах країни (існування так званого відомчого «інформаційного феодалізму» робить неможливою ефективну взаємодію галузевих міністерств між собою та конт­роль за їх діяльністю як з боку громадянського суспільства, так і представницької влади);

подолання «інформаційної закритості» відомств потребує формування єдиної системи державних інформаційних ресурсів (електронних реєстрів фізичних та юридичних осіб, об'єктів дер­жавної та муніципальної власності, природних ресурсів та ін.).

Зокрема, публікація в Інтернет інформації від:

представницької влади: публікація всіх законопроектів, ма­теріалів парламентських слухань, пленарних засідань, засідань парламентських комітетів та комісій, інформації про позицію де­путатів у ході голосування, а також всієї аналітичної інформації, розповсюджуваної серед депутатів;

виконавчої влади: публікація матеріалів засідань уряду, проекти відомчих нормативних актів, які стосуються інтересів громадян та підприємств;

судової влади: публікація судових та юридичних рішень і ведення відповідного реєстру.

Необхідне також забезпечення публікації в мережі Інтернет структурованої інформації відносно всіх тендерів, які проводять­ся державою із держзакупівель, їх результати та контрактні ціни, результати перевірок контрольних органів.

Реалізація комплексу реформ системи державного управління тісно пов'язана з широким використанням інформаційних техно­логій. Трансформація системи державного управління практично у всіх країнах пов'язується з подальшим комплексним викорис­танням інформаційно-комп'ютерних технологій, метафорою яко­го став термін «Електронне урядування» — е-ОоуегштіеШ — сис­тема представництв різних органів та гілок влади і єдиного середовища електронної взаємодії між ними і з зовнішніми суб'єктами (громадянами, представниками бізнесу тощо).

Побудова та взаємна інтеграція структур е^оуегштіеШ — про­цес радикального перетворення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, відносин і операцій державних органів на основі використання можливостей Інтернет, інформаційних та телекомунікаційних технологій з метою оптимізації послуг, які надаються суспільст­ву, підвищення ефективності державного управління і активізації в цьому управлінні широких верств населення.

На шляху побудови такої системи виникають труднощі, пов'язані не тільки з використанням сучасних технологій, а й з функціонуванням власне органів державної влади і управління. Зокрема, можна виділити:

відомча роз'єднаність, внаслідок чого виникає дублювання функцій, суттєво збільшуються витрати громадян та господарю­ючих суб'єктів на взаємодію з державними органами: не налаго­джені механізми обміну інформацією, що призводить до затрим­ки надання державних послуг, затримки виконання завдань і вирішення питань, які потребують участі кількох відомств та ін.

відсутність точних і докладних інструкцій із здійснення державних функцій, внаслідок чого припускається довільна ін­терпретація і дії чиновників на власний розсуд; за рядом напря­мів відсутня нормативно-правова база;

відсутність відкритої і доступної інформації про процеси, що відбуваються у владних структурах, складність громадського контролю їх діяльності.

Виділяють такі завдання, які необхідно вирішити при впрова­дженні ІКТ в державному управлінні:

створити інструменти адміністративного моделювання — комп'ютерні адміністративні моделі на основі запису у формалі­зованому форматі певних відомостей про організацію держави як системи органів державної влади та управління з висвітленням таких аспектів кожної з державних структур — функцій, органі­заційної структури, адміністративних процесів (в тому числі, вза­ємодії з громадянами, організаціями та іншими державними структурами), інформацій, яка збирається і зберігається і порядку доступу до неї, посад, функціональних обов'язків та зон відпові­дальності державних службовців;

впорядкувати механізми збирання, опрацювання, зберіган­ня та передавання державної інформації в електронному виді;

створити «інфраструктуру довіри» на основі цифрового електронного підпису, яка забезпечує юридичну значущість еле­ктронної взаємодії при виконанні державних функцій та надання державних послуг;

сформувати систему стандартизації програмного забезпе­чення, використовуваного в державному управлінні, яка передба­чає нормативне закріплення основних принципів технологічної відкритості та технологічної незалежності держави при виборі засобів ІКТ, використовуваних в державному управлінні.

Отже, основними технологічними рішеннями, які дають змогу реформувати систему державного управління у відповідності з потребами демократичних реформ та вимогами інформаційного суспільства є система електронного урядування та її складова — системи електронного документообігу.

Процес впровадження систем електронного документообігу в органах державної влади суттєво відрізняється від процесу впро­вадження у комерційних організаціях:

діловодство в органах державної влади функціонує у відпо­відності з діючим законодавством;

суттєву роль відіграє регламент організації, на базі якого чітко описані правила і порядок розгляду, опрацювання, маршру­тизації документів, життєвий цикл документа, рівень виконання, посадові обов'язки та ін.