Тема 7.   Значення емоцій і почуттів у торговій діяльності 7.1.    Емоції і почуття

Переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає і робить, називається почуттями (або емоціями).

У психології  робляться  спроби розмежувати  поняття «почуття»  і

«емоції», але єдиної точки зору з цього питання поки немає. Для простоти ми будемо користуватися цими термінами як синонімами. Почуття і емоції виникають в процесі діяльності, сигналізуючи людині, наскільки успіш- но вона протікає. У свою чергу, почуття роблять великий вплив на діяль- ність. Наприклад, від того, як людина відноситься до професії, залежить, наскільки швидко він пристосується до вимог, що пред’являються нею.

Переживания впливають на стан людини, відображаються на його зовнішньому вигляді. Зовні емоції виражаются в міміці, жестах, позі, поставі, діяльності деяких залоз (виділення сліз, поту та ін.), в мові (в темпі, силі голосу, інтонації, лексиці, побудові фраз). Досвідчений про- давець за зовнішніми проявами може достатньо точно визначити пси- хічний стан покупця і його ставлення до демонстрованих товарів.

Види почуттів

За своїм змістом почуття можуть бути приємними і неприємни- ми. Перші з них називаються позитивними: пошана, довіра, любов, ра- дість, задоволення та ін. Інші — негативними: — ненависть, нудьга, горе, образа та ін..


 

Стикаючись з новим явищем, людина нерідко проявляє цікавість, здивування, подив. Такого роду емоції називаються невизначеними. Вони відрізняються нестійкістю, нетривалістю. Так, цікавість, що викликаєть- ся у покупця тим або іншим товаром, зміняється у міру подальшого зна- йомства з ним позитивними емоціями (задоволенням, бажанням купити) або негативними (розчаруванням, роздратуванням).

Людині як члену суспільства властиві моральні, інтелектуальні, ес-

тетичні почуття.

У моральних почуттях виявляється і переживається ставлення лю- дини до суспільства, окремим людям, самого себе. Наприклад, почуття патріотизму, дружба, неприязнь, подяка, розкаяння совісті.

Інтелектуальні почуття виникають в учбовій і творчій діяльності. До них можна віднести захопленість якою-небудь проблемою, здивуван- ня при зіткненні з невідомим, сумнів в правильності своїх догадок, ра- дість рішення важкої задачі.

Естетичні почуття — це переживання прекрасного і потворного в природі, мистецтві, праці до т. д.

Природа емоцій

Різноманітні реакції організму на ситуацію пов’язані з виникнен- ням емоцій. Емоція виникає щоразу, коли задоволення потреби не від- бувається, коли дія не досягає мети.

При порушенні стереотипу з’являються ознаки емоцій. Зокрема, емоція виникає тоді, коли виконання дії пов’язане з перешкодою. Якщо людина може втекти, вона не відчуває емоції страху. Порушується емо- ція — це реакція індивіда на ті ситуації, до яких він не може водночас адаптуватися, і значення її переважно функціональне.

Емоції — це специфічна форма взаємодії людини з навколишнім світом, з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях позитивного і негативного полюсів емоції.

Власний досвід підказує кожній людині, що саме вона відчуває: щастя, печаль чи страх; вона знає, що вони відрізняються за внутрішніми переживаннями і за зовнішнім виглядом. Водночас емоції взаємодіють


 

одна з одною, а також із перцептивними, когнітивними, моторними про- цесами і впливають як на них, так і одна на одну. Радість послаблює страх, печаль посилює відчай. Тому реакції не можуть пояснити емоції за їхніми специфічними рисами.

Вивчаючи роль периферичних реакцій в емоціях, В. Джемс (1894) і Г. Ланге (1895) побудували психологічну теорію емоцій, так звану пе- риферичну теорію. Згідно з цією теорією емоція — це усвідомлення ті- лесного збудження, яке ми відчуваємо безпосередньо після сприйняття факту, який це збудження викликає.

Нервово-м’язовий — це насамперед мімічна діяльність, вторинно- пантомімічні, вісцерально-ендокринні, іноді голосові реакції. Феномено- логічно початому вони надзвичайно інтимні, лабільні. Як тільки ми звер- таємо увагу на свої тілесні зміни або переживання — емоції змінюються. Таке розуміння особливостей емоцій співзвучне з гештальттеорією емо- цій (Крюгер, 1930). Суб’єкт, що переживає емоцію, не може не звернути на неї увагу. Але звернувши увагу, скажімо, на радість, ми втрачаємо ра- дість як емоцію з її інтенсивністю, виваженістю (напруженістю).

На виникнення і формування емоцій впливають оцінка інформації,

фізіологічний стан та оточення.

В емоціях завжди присутня оцінка. За визначенням П. Симонова, емоція — це відображення ставлення між величиною потреби та ймовір- ністю її задоволення в даний момент. Живій істоті потрібно розрізняти впливи, оцінювати їх і будувати згідно цьому свою поведінку. В оцінці виявляється ставлення до цілей. Це когнітивна сторона емоцій.

Через свою предметну зумовленість емоції визначають спрямова- ність діяльності, надаючи їй чуттєвого характеру. Це — специфічна форма контролю за діяльністю, за тією її стороною, яка має вигляд пе- реживань. Переживання виступають регулятором діяльності. Вони мо- жуть як стимулювати діяльність (на радощах «гори перевертають»), так і гальмувати її (у розпачі все «падає з рук»).

Виразні рухи

Емоції проявляється у виразних рухах: у міміці (виразні рухи об-

личчя), пантоміміці (виразні рухи всього тіла) та голосових реакціях


 

(інтонація і тембр голосу). Емоційні переживання виражаються не лише в сильних рухах, а й у мікро рухах (тремор, реакції зіниць).

Найвиразніше переживання виявляються в очах (існує близько

85 відтінків — живі, ніжні, холодні) і голосі (в печалі він глухий, у страхові покірний). Згадаймо відомий вислів Сократа: «Говори, щоб я міг тебе бачити».

Ч. Дарвін і І. Сєченов на основі спостережень і теоретичних уза- гальнень довели, що міміка, інші виразні рухи відображають стан нер- вової системи і залежать від емоцій. Виразні рухи не супроводжують емоції, а виступають зовнішньою формою їх існування.

Спосіб вираження суб’єктивність взагалі і суб’єктивність емоцій (не існує об’єктивних корелятів любові чи ненависті і кожен кохає і не- навидить по-своєму) не заперечують єдності емоцій і виразних рухів. Чистої суб’єктивності не існує. Вона виявляє себе в тих чи інших фор- мах об’єктивізації (для емоцій — у жестах, рухах, мигах, міміці, органіч- них відчуттях). Спираючись на виразні рухи, ми розкриваємо ставлення суб’єкта до оточення, його емоційні переживання і духовний світ.

Емоціям властива сигнальна функція: виразні рухи (жести, міміка, пантоміміка) сигналізують про гнів, радість чи роздратування, які зна- ходять свій вихід у відповідних діях. Виразні рухи й виразні дії збіга- ються: на радощах ми не розмахуємо люто кулаками і в гніві не даруємо ніжний поцілунок. Порушення збігу виразних рухів і дій простежуються при психічних захворюваннях, коли виразні рухи не відповідають зміс- тові переживань і діям. На вустах психічно хворих, що переживають горе і біль, застигає посмішка. Але виразні рухи можуть мати й довіль- ний характер. Людина за допомогою певних виразних рухів намагається приховати свої емоційні переживання. Ми формуємо своє переживання, формуючи виразні рухи. У виразній функції, як ні в чому іншому, ви- являється специфічність емоцій.

Властивості емоцій і почуттів

Загальними характеристиками емоцій і почуттів виступають зна- ки (позитивні, негативні, амбівалентні) і модальність (радість, горе, смуток тощо). Це якісні характеристики емоцій і почуттів. Кількісні


 

характеристики — сила, глибина, інтенсивність та тривалість. Емо- ції й почуття розрізняються за інтенсивністю (від слабких до афекту), за силою і глибиною (пристрасті), за тривалістю (настрої). Крім якіс- них і кількісних загальних характеристик, загальними властивостями емоцій і почуттів виступають переключення, передбачення і просто- рово-часове зміщення.

Переключення — це можливість перенесення емоційного забарвлен- ня із причин почуттів на другорядні умови. Несподівано відбувається ге- нералізація емоцій і почуттів. На відміну від неї локалізація звужує за- гальну позитивну валентність (серія невдач у спортивних змаганнях може призвести до афекту, якщо людина сконцентрується на них). Це може бути обставинно емоційний сигнал про ймовірні наслідки дій, що пере- дує їх учиненню. Просторово-часове зміщення — властивість переживань, емоцій і почуттів зміщатися із самої події у згадку про неї. Пригадуючи, ми можемо переживати інтенсивніше, виразніше, ніж у момент події.

Почуття

Почуття — це внутрішнє ставлення людини до того, що відбуваєть- ся в її житті, що вона пізнає чи робить в різноманітних формах. Різнома- нітні форми переживання почуття — емоції, афекти, настрій, стреси, по- чуття у вузькому значенні — створюють емоційну сферу особистості.

Почуття у вузькому значенні є одним з сильніших проявів особис- тості. Зміст почуттів складають стійкі ставлення особистості до того, що вона пізнає і робить. Почуття відображають ставлення людини до об’- єкта її стійких потреб, який закріплений в спрямованості особистості. Почуття виступають для самої людини, як форми існування потреб.

Особливий вид стійких почуттів утворюють пристрасть — глибоке і сильне почуття, яке визначає напрямок думок і вчинків людини.

Переживання почуттів не завжди має однозначний характер. На- приклад, кохання і ненависть переживаються під час ревнощів одночас- но. Таке явище отримало назву амбівалентності почуттів.

Суб’єктивно почуття виступають для людини показником того,

як відбувається процес задоволення її потреб. Цей погляд на природу і походження емоцій отримав назву інформаційної концепції емоцій


 

(П. В. Симонов). Емоції виконують також регулятивну функцію, сигна-

лізуючи людині про сприятливий чи несприятливий розвиток подій.

Почуття — це одна зі специфічних форм відображення дійсності. Якщо в пізнавальних процесах відображаються предмети і явища дій- сності, то в почуттях — ставлення суб’єкта, з притаманними йому по- требами, до пізнавальних і змінюючих ним предметів і явищ.

Фізіологічні процеси, характерні для переживання почуттів, по- в’язані як із складними безумовними, так і умовними рефлексами. Осо- бливу роль при цьому відіграє гіпоталамус (експерименти Д. Олдса, який знайшов в гіпоталамусі центри задоволення і страждання). Важ- ливі дані для розуміння природи емоцій були також отримані у процесі вивчення функціональної асиметрії мозку. Виявилось, що ліва півкуля у великій мірі пов’язана з виникненням і підтримкою позитивних емо- цій, а права — з негативними.

Вирізняють такі види почуттів: моральні, основою оцінки висту- пають моральні норми. Моральні почуття складають: кохання, співчут- тя, гуманність, вірність і т. д.; до аморальних: жадібність, егоїзм і інші; інтелектуальна  (виражають і відображають  ставлення особистості до процесу пізнання: інтерес, здивування, цікавість, сумнів, радість та ін.); естетичні (відображають ставлення суб’єкта до різноманітних факторів життя і їх відображено в мистецтві: насолода, захоплення, відраза та ін.) Емоційну сферу особистості складають і складніші афективні утво- рення — почуття. Однак розглядати емоції як нижчі, а почуття — як вищі прояви ефективності було б занадто спрощено. неправомірно тіль- ки людині, переживань, але й тваринам властиве переживання провини.

Тож провина — це почуття чи емоція?

Усю розмаїтість людських переживань можна поділити на дві групи:

1.         Відображення ситуаційного ставлення людини до певних об’єк-

тів — це емоції.

2.         Стійке й узагальнене ставлення до об’єктів — це почуття (Г. С. Кос-

тюк).

Емоції — фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їхнього перебігу. Почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Емоції — це ті безпосередні переживання, з яких формується ставлення. Почуття ж — це саме ставлення.


 

Емоції поділяються на прості і складні. Прості, зумовлені безпо- середньою дією подразників, пов’язаних із задоволенням первинних по- треб. Це рівень афективної чутливості — задоволення, незадоволення на основі органічних потреб. Звичайно, такі емоції створюють емоційний тон відчуттів. Складні емоції, пов’язані з усвідомленням життєвого зна- чення об’єктів, це — рівень предметних почуттів, вираження в усвідом- лених переживаннях ставлення особистості до світу. Ці предметні по- чуття поділяються на інтелектуальні, естетичні та моральні.

У моральних почуттях утілюється ставлення людини до людини й суспільства, взаємопроникнення естетичних почуттів виявляється не лише спрямованістю на предмет, а й проникнення в нього. За силою, ха- рактером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої.