13.4. Система управління запасами

Важливим аспектом діяльності системи є підтримка розмірів мате- ріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне поста- чання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріаль- ного потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами.

Система управління запасами  — сукупність правил і показників, які визначають момент часу на обсяг закупівлі продукції для поповнення за- пасів.

Параметри системи управління запасами:

-           точка замовлення  — мінімальний (контрольний) рівень запасів про- дукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

-           нормативний рівень запасів            —        розрахункова величина        за пасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

-           обсяг окремої закупівлі;

-           частота  здійснення   закупівель   —    тривалість   інтервалу   між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність попо- внення запасів продукції;

-           поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу. Застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

-           система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

-           система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

-           система з встановленою періодичністю поповнення запасів до вста- новленого рівня;

-           система «Максимум-мінімум».


Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розро- блено дві основні системи управління запасами: система управління за- пасами з фіксованим розміром замовлення і система управління запаса- ми з фіксованою періодичністю замовлення. Інші  системи управління запасами (система з установленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня і система «максимум-мінімум»), власне кажучи, є модифікацією цих двох систем.

Система з фіксованим розміром замовлення. Така система проста і є свого роду класичною. У цій системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точ- кою замовлення».

У процесі функціонування цієї технологічної системи інтервали по- стачання можуть бути різними залежно від інтенсивності витрат (спо- живання) матеріальних ресурсів у логістичній  системі. У  вітчизняній практиці найчастіше виникає ситуація, коли розмір замовлення визнача- ється згідно з якими-небудь частковими організаційними міркуваннями. Наприклад, зручність транспортування або можливість завантаження складських приміщень.

Регулюючими параметрами цієї системи є розмір замовлення і «точка замовлення».

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення повинен бути достатнім для безперебійної роботи в період логістичного циклу. При цьому стра- ховий запас повинен залишитися недоторканним. У деяких випадках за- стосовують плаваючу (таку, що коливається) точку замовлення. Вона не фіксується заздалегідь, а момент подачі замовлення визначається з ура- хуванням виконання постачальником своїх зобов'язань або з урахуван- ням коливань попиту на вироблену продукцію і т.д.

Мінімальний  розмір запасу в розглянутій системі залежить від ін- тенсивності витрат (споживання)  матеріальних ресурсів у  проміжок часу між подачею замовлення і надходженням партії на склад у системі. Умовно припускається, що даний інтервал часу в заготівельному періоді постійний.

Система з фіксованим розміром замовлення іноді ще називається

«двобункерною», оскільки в даному випадку передбачається, що запас зберігається ніби в двох бункерах. З першого бункера матеріальні ресур- си витрачаються з моменту надходження чергової партії до моменту по-


дачі замовлення, а з другого бункера — у період між подачею замовлення і його виконанням, тобто до моменту постачання.

Таким чином, ця система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту. На практиці система управління запасами з фік- сованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випад- ках:

-           великі втрати внаслідок відсутності запасу;

-           високі витрати на зберігання запасів;

-           висока вартість товару, який замовляється;

-           високий ступінь невизначеності попиту;

-           наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;

-           накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір пар- тії постачання.

Істотним недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безперерв- ний облік залишків матеріальних ресурсів на складах системи, з тим щоб не пропустити моменту досягнення «точки замовлення». За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту — для торгового під- приємства) необхідною умовою застосування даної системи є викорис- тання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксо- ваною періодичністю замовлення, замовлення роблять у строго визначе- ні моменти часу, які віддалені один від одного на однакові інтервали, на- приклад, 1 раз на місяць, 1 раз на тиждень, 1 раз на 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюється зміна обсягу партії.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і на підста- ві цього визначається розмір партії постачання. Таким чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг партії), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріаль- них ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого поповнюєть- ся запас, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Регулюючими параметрами цієї системи є максимальний розмір за- пасу і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замов- леннями або черговими надходженнями партій.

Перевагою цієї системи є відсутність необхідності вести систематич- ний облік запасів на складах системи. Недолік же полягає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека вико- ристання запасу до настання моменту чергового замовлення, тобто ви- никнення дефіциту.


Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодич- ністю замовлення застосовується в таких випадках, якщо:

-           умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;

-           витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;

-           втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системою можна замовляти один із багатьох то- варів в одного і того самого постачальника, товари, на які рівень попиту відносно сталий, малоцінні товари і т. д.

Розглянуті вище основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів  — розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від за- планованих показників  та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід цілком достатній.

Однак на практиці частіше трапляється складніші ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійного постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систематичних збоїв у постачан- ні та споживанні основні системи управління запасами стають неефек- тивними. Для таких випадків розробляються інші системи управління запасами, які будуть розглянуті нижче.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановле- ного рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовлен- нями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів,

які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення подають- ся не тільки у встановлений  час, а й за умови досягнення запасом гранич- ного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження гра- ничного рівня запасів, тобто «точки замовлення»).

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше від настання терміну подачі чергового замовлення, то ро- биться позачергове замовлення. В інший час ця система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі дося- гає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від за- планованих.


Як і в системі з фіксованими інтервалом між замовленнями, обчис- лення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні спожи- вання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

Перевагою цієї системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтерва- лом між замовленнями, тут використовується сталий інтервал між за- мовленнями. Система «мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення на- стільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в цій системі замовлення виникають не через задані інтервали, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими від установленого мінімального рівня. У випадку видачі замов- лення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, ця система працює лише з двома рівнями запасів — мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Крім перерахованих систем управління запасами, в практичній діяль- ності вітчизняних підприємств часто застосовується система оператив- ного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається  оперативне рішення: «замовляти» або «не замовляти»; якщо замовляти, то яку кількість одиниць товару.