ЗАНЯТТЯ 2

 

Тема: Розвиток професійних навичок слухання і розуміння партнера1

 

Мета: формування і розвиток навичок активного слухання. Зна­йомство з основними техніками активного слухання. Хід роботи:

Вступне слово.

Ми зазвичай слухаємо не стільки іншу людину, скільки свої власні думки і почуття, які виникають у нас у відповідь на повід­омлення партнера. Ми розуміємо лише незначну частину того, що говорить партнер, тому ми часто думаємо: «А що я можу зро­бити, чим я можу йому зарадити?» або «Він сам винен!» або «I що з цього випливає?» У результаті партнер говорить про своє, а ми думаємо про своє.

1 Адаптовано з матеріалів [15]

Для практичного психолога і психотерапевта дуже важливо навчитися слухати партнера. Часто найкраще, що ми можемо зробити для людини — це вислухати її, зрозуміти й прийняти її такою, як вона є, не оцінюючи і не критикуючи її.

К.Роджерс у своїй статті «Кілька важливих відкриттів» писав: «Я усвідомив величезну цінність того, що я дозволяю собі розу­міти іншу людину». Однак найчастіше наша перша реакція на повідомлення іншої людини — це оцінка або осуд, але не розу­міння. У розумінні іншого є великий ризик — воно може нас змі­нити, воно загрожує нашій стабільності. А ми боїмося змін».

Вміння слухати допомагає нам самим розвиватися духовно.

«Я побачив, як я збагачуюсь, коли люди передають мені свої почуття і образи» (К.Роджерс).

 

Етап І. Мотиваційний

ВПРАВА 1.

Спробуйте усвідомити 5-6 якостей, які допомагають і, навпа­ки, заважають вам слухати інших людей.

Студентам пропонується зачитати виділені ними якості. Орга­нізовується обговорення.

ВПРАВА 2. Дискусія

Відбирається 5 студентів для ведення дискусії на одну з тем:

«Особистіші якості, якими повинен володіти професійний психолог (неменше п'яти)»;

«Особистісні якості, небажані у діяльності психолога»;

«Чи повинен професійний психолог залишатися психологом у будь-яку хвилину свого життя — у сім'ї, у магазині, у тролейбусі?».

Кожен з учасників дискусії може представити особисту точку зору, або точку зору команди, з якою обговорює дану проблему. Учасникам дискусії пропонується за обмежений проміжок часу (10 хв.) прийти до спільного рішення, в якому б узагальнювались основні найбільш цінні ідеї окремих учасників.

За кожною підгрупою закріплюється студент, який спостерігає за дискусією в ній.

Завершується вправа опитуванням, в якому з'ясовується сту­пінь задоволення або незадоволення кожного з учасників проце­сом і результатом дискусії. Потім виступають спостерігачі зі своїми спостереженнями про роль кожного учасника в обгово­ренні проблеми і про найконструктивніші моменти дискусії.

Група повинна прийти до такого висновку:

У діалозі необхідно розумно поєднувати активне самови­раження з активним слуханням; надмірна власна активність заважає почути іншу людину.

ВПРАВА 3. Зіпсований телефон

Серед студентів групи вибирається п'ятеро учасників. Шші студенти — спостерігачі. Ведучий повідомляє, що групі буде прочитано текст, який студенти повинні будуть передавати один одному по пам'яті, не роблячи ніяких записів і поміток. Після цього в аудиторії залишається лише один з п'ятьох обраних, а че­тверо виходять за двері. Всім, хто залишився, зачитується текст:

 

А ЧИ БУВ МАУГЛІ?

Образ людини, яку вигодувала тварина, але яка при цьому не втратила людських якостей, завжди приваблювала уяву. Засновників Риму Ромула і Рема, за переказами, вигодувала вовчиця. Чудовий, глибоко поетичний образ Мауглі, людини-вовченяти, створений анг­лійським письменником Редьярдом Кіплінгом, завоював симпатії мі­льйонів читачів. Бульварний роман і фільми про Тарзана — людину, яку виростили мавпи — також читали і дивилися мільйони.

Французький філософ Етьєн Кондильяк ще у 1754 році описав литовського хлопчика, який жив серед ведмедів. Цей хлопчик, коли його знайшли люди, не виявляв жодних ознак розуму, не вмів говорити і пересувався на чотирьох кінцівках. Пройшло чи­мало часу, поки він навчився розуміти людську мову і розмовля­ти, але тоді виявилося, що він нічого не може пригадати про своє минуле життя серед тварин.

Соціаліст-утопіст Сен-Сімон у 1813 році описав у «Нарисах науки про людину» Авейронського дикуна, людину-звіра, якого виростили тварини. Маловідомий абат Сіка, краще освічений у богослов'ї, ніж у фізіології, даремно намагався використати його для демонстрації божої сутності людини, а лікарі притулку для глухонімих також даремно намагалися навчити його людській мові та поведінці.

У далекому минулому діти, вигодувані тваринами, були відомі у Бельгії, Німеччині, Угорщині, Нідерландах, Ірландії й Франції. Подібних випадків зареєстровано більше тридцяти. Всі ці діти не вміли ходити на двох ногах, були наділені значною м'язовою си­лою і спритністю, швидко бігали, чудово лазили й стрибали. Зір, слух і нюх у них були добре розвинуті. Але не всі вони, навіть пі­сля тривалого навчання, змогли навчитися розмовляти.

Потім запрошується другий обраний студент. Перший перека­зує йому текст. Потім запрошується наступний і т.д., поки текст не перекаже останній -п'ятий — учасник.

Як правило, у результаті такої передачі зміст тексту значно змінюється, інколи навіть до протилежного.

Спостерігачі фіксують помилки і перекручення змісту, які до­пускаються кожним, хто переказує текст.

У ході обговорення з'ясовуються причини спотворення текс­ту: заважає глибоко зрозуміти партнера надмірна увага до дета­лей, нездатність структурувати інформацію, привнесення власної інтерпретації по ходу слухання.

Група приходить до висновку про необхідність тренувати уміння слухати.

 

Етап ІІ. Введення технік активного слухання

Студентам пропонується оцінити 9 технік ведення бесіди з з точки зору того. наскільки вони сприяють розумінню партнера.

Інструкція: Оцініть кожну техніку слухання з точки зору того, наскільки вона зможе допомогти вам зрозуміти партнера. Ці тех­ніки потрібно оцінювати за семибальною шкалою (-3; -2; -1; 0; 1; 2; 3), де оцінка -3 означає, що техніка зовсім не сприяє розу­мінню партнера, а +3 — сприяє найбільше, 0 — є нейтральною.

Кожен записує свою оцінку поряд із номером техніки. У дуж­ках після опису техніки подається загальноприйнята професійно-психологічна оцінка ефективності відповідної техніки.

Техніка 1. У бесіді ми супроводжуємо висловлювання партне­ра репліками типу: «Дурниці ти говориш», «Ти, я бачу, в цьому питанні нічого не розумієш», «Я міг би вам це пояснити, але бо­юсь, ви не зрозумієте». (негативна оцінка) (-)

Техніка 2. Ми супроводжуємо мовлення партнера висловлю­ваннями типу «Так-так...», «Угу...».        (потурання) (0)

Техніка 3. Ми дослівно повторюємо висловлювання партнера. При цьому можна почати зі вступної фрази: «Як я вас зрозу­мів...», «На вашу думку...», «Ти вважаєш...». (вербалізація сту­пеня А — проговорювання) (+)

Техніка 4. У ході бесіди ми вставляємо висловлювання типу: «Час перейти до предмету розмови...», «Ми дещо відволікаємося від теми.», «Давай повернемося до мети нашої розмови.» і т.п. (зауваження про хід бесіди) (0)

Техніка 5. Ми намагаємося знайти у партнера розуміння тіль­ки тих проблем, які хвилюють нас самих. (егоцентризм) (-)

Техніка 6. Ми намагаємося зробити логічні висновки з вислов­лювання партнера або висунути припущення відносно причин висловлювання. Ввідною фразою може бути: «Якщо враховувати те, що ви сказали, то виходить, що.», «Ви так вважаєте, мабуть, тому, що .». (вербалізація ступеня В — інтерпретація) (+)

Техніка 7. Ми відтворюємо висловлювання партнера в узагаль­неному скороченому вигляді, коротко формулюємо найсуттєвіше в його словах. Почати можна з такої вступної фрази: «Вашими основ­ними ідеями, як я зрозумів, є...» або «Ьшшми словами, ти вважаєш, що ...» (вербалізація ступеня Б — перефразування) (+)

Техніка 8. Ми ставимо партнеру запитання за запитанням, прагнучи з'ясувати щось, але не пояснюємо своїх цілей. (випиту­вання) (0)

Техніка 9. Ми не приймаємо до уваги того, що говорить парт­нер, зневажаємо його висловлюваннями. (ігнорування) (—)

Після закінчення роботи з оцінки технік проводиться обговорен­ня результатів. Якщо думка студентів стосовно певної техніки знач­но розходиться з прийнятою класифікацією, то студентам пропону­ється проекспериментувати в реальному житті з цією технікою та узагальнити отриманий досвід міжособистісної взаємодії.

 

Етап III. Експериментування з техніками активного слухання: повторенням, перефразуванням, інтерпретацією

ВПРАВА 1. Студентам пропонується створити детектив з будь-якими героями і будь-якого змісту. Кожен студент придумує од­не речення, але так, щоб воно було продовженням попередньої розповіді. Перед тим, як студент виголосить свою фразу, він по­винен повторити все сказане до нього.

Вправа триває доти, поки всі не спробують себе в колективній творчості.

Організовується обговорення проблем: що було складним у виконанні, які це викликало почуття.

ВПРАВА 2. Анекдот (Весела історія)

Учасники об'єднуються в пари і розповідають один одному маленьку історію або анекдот. Після цього кожен студент розпо­відає історію свого партнера, прагнучи її передати дослівно.

ВПРАВА 3. Ыоземець і перекладач

Вибираються два студента. Один з них грає роль іноземця, інший — перекладача. !ншим пропонується уявити себе на прес-конференції гостя, який приїхав здалеку. «іноземець» сам обирає образ свого героя і представляється публіці. Журналісти ставлять йому запитання, на які він відповідає. Перекладач переказує уча­сникам конференції сказане гостем близько до сказаного.

Завдання перекладача — коротко, стисло, але точно передати те, що сказав «іноземець».

Таких пар у вправі може бути кілька.

Наприкінці вправи обговорюється, хто з перекладачів найточ­ніше виконував інструкцію і хто найбільше всім сподобався.

Як правило, найчастіше авторам висловлювань подобається той перекладач, який найточніше передавав їх думку.

У результаті обговорення студенти приходять до висновку, що перефразування містить у собі елементи інтерпретації, яка може сприйматися негативно або позитивно. З'ясовуються причини цього.

К. Роджерс стверджував, що занадто точна інтерпретація може викликати відторгнення і захист, а неадекватна інтерпре­тація — зайвий раз переконає людину у тому, що її ніхто не розуміє.

ВПРАВА 7. Вірш

Студентам зачитується вірш або який-небудь поетичний уривок.

Після цього просять студентів коротко його записати. Кожен з учасників зачитує свої записи.

У цій вправі відкриваються можливості для використання творчого потенціалу.

 

Персі Біші Шеллі

Я брат ваш — земле, океане, вітре

Я брат ваш — земле, океане, вітре! Велика наша Мати напоїла Простою шанобливістю мене, Щоб віддавав вам за любов любов'ю. Хіба ж мені не змалу дорогі Росистий ранок, полудень духмяний I вечір з почтом хмар, убраних пишно, I тиш опівночі — дзвінка, врочиста; Чи осені зітхання в жовклім лісі, Зими пресита ковдра снігова Та з льоду блискотливого корона На сивих травах, голому гіллі; А чи весни жагучий перший подих, Що всім дарує поцілунки ніжні?

Павло Глазовий

Поети звуться солов'ями

А як мене назвать могли б? Мені, говорячи між нами, Здається інколи: я — гриб, Отой, що часом з-під асфальту Серед дороги пророста, Смолу ламає головою, Каміння чорне розгорта. Крізь темну товщу безголів'я I затрамбованих ідей Зі сміхом радісним зумів я Пробитись, вийти до людей.

ВПРАВА 8. Подія

Студент-доброволець розповідає про те, що трапилося з ним сьогодні вранці або вчора ввечері, або ж про те, в якому стані він перебуває зараз.

Наступним трьом студентам пропонуються різні завдання. Перший студент намагається точно відтворити розповідь, другий

вербалізує лише основні й найбільш важливі моменти, третій

інтерпретує.

Після кожної розповіді викладач запитує в студента-добровольця наскільки правильно передано думку, чи цей зміст він хотів передати групі. Якщо оповідач не задоволений, викладач просить наступних студентів продовжити виконання завдання. Це робиться доти, поки не буде знайдений адекват­ний варіант.

В групі обговорюється, чому мало місце розходження смислів, чому оповідач нам повідомляє про одне, а ми розуміємо інше.

Техніку перефразування кожен може відпрацьовувати у по­всякденному житті самостійно. У багатьох випадках, коли нам здається, що ми правильно зрозуміли партнера, ми за допомогою техніки перефразування можемо це перевірити.

ВПРАВА 9. Хто я?

Наша здатність розуміти партнера визначається точністю за­питань, які ми йому ставимо. Досить корисно відчути можливості й обмеження двох типів питань — відкритих і закритих.

Закриті питання — це ті питання, на які можна дати однозна­чну відповідь.

Наприклад: — Ви навчаєтеся в університеті?

Так.

Ви володієте китайською мовою?

Ні?

Коли ви народилися?

У 1987 році.

Відкриті запитання — це питання, які потребують неоднозначної відповіді. Вони починаються зі слів «чому, як, навіщо» тощо. Наприклад: — Що ви зараз відчуваєте?

Яким ви бачите своє майбутнє через п'ять років?

Що ви подумали, коли вперше побачили нашу групу?

Всі студенти групи записують на листках паперу прізвище та ім'я добре відомої всім людини, але так, щоб сусіди не бачили. Це може бути прізвище письменника, політичного діяча, актора, письменника, навіть когось з присутніх.

Потім пропонується студентам прикріпити записку комусь на спину. Тепер кожен студент на спині має чиєсь ім'я, його можуть прочитати всі, крім нього самого.

Тепер пропонується визначити, хто є хто за допомогою «за­критих запитань» дотримуючись певного алгоритму. Цей алго­ритм визначається в процесі обговорення: потрібно виявляти спочатку крупні блоки інформації, а потім мілкі, а далі деталі.

Наприклад:

—Ні. Ця людина ще жива? —Ця людина — чоловік?

Так.

Вона померла в двадцятому столітті?

Ні.

У дев'ятнадцятому?

Так.

Вона жила в Росії?

Так.

Це політичний діяч?

Ні.

Вчений?

Так.

Це Ломоносов?

Так.

Досить часто студентам буває важко дотримуватися алгорит­му і задавати запитання в чіткій послідовності. Власна логіка від­водить у сторону.

Ця гра є моделлю наших бесід. З її допомогою можна відпра­цьовувати навички послідовного ведення бесіди.

ВПРАВА 10. Відкриті запитання

Студентам пропонується відповісти на запитання: які питання ви найчастіше використовуєте в житті — відкриті чи закриті?

Пропонується поекспериментувати з відкритими питаннями.

Кожен по черзі задає відкрите запитання один одному. Відпо­вівши на це запитання, формулює відкрите запитання сусідові.

Ця вправа дає можливість глибше пізнати іншу людину, її особистісні особливості, погляди і переваги.

Завершується вправа обговоренням:

—у чому переваги і недоліки відкритих запитань?

коли, в яких ситуаціях більш ефективні закриті, а в яких відкриті запитання?

Отже ми розглянули і спробували з вами використати різні техніки ведення бесіди, які сприяють розумінню партнера (дослі­вне повторення, перефразування, інтерпретація); попрацювали з закритими і відкритими питаннями.

ПІДСУМОК.

Проаналізуйте виконані вами вправи і визначте: —що нового ви дізналися, виконуючи вправи лабораторної роботи?

чи зможете ви позбавитися якостей, які заважають вам слу­хати і розуміти партнера по спілкуванню, і як ви це зробите?

чи вдавалися ви до використання технік активного слухан­ня і яких саме в повсякденній практиці спілкування, чим це було викликано і які результати ви помітили?