Тема 11. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ: ПСИХОДІАГНОСТИЧНА РОБОТА І ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ

Психодіагностична робота практичного пси­холога.

Поняття психокорекції, її мета та завдання.

Способи і прийоми психологічної корекції.

Особливості психокорекції з дітьми.

 

1

Психодіагностична робота практичного психолога — це одне з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психоло­га, яке потребує спеціальної підготовки та сформованості діагнос­тичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структур­на складова у психокорекцію та психоконсультування.

Психодіагностика передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психоло­гічного діагнозу.

Психологічний діагноз — це опис індивідуальних особливос­тей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).

Для психодіагностичного обстеження використовують психо-діагностичні методи, тобто дослідницькі методи психологічної науки. Особливістю психодіагностичних методів є їх вимірюва­льно-дослідницька спрямованість, що й забезпечує кількісну та (або) якісну оцінку явища, яке вивчається. Основними вимогами до психодіагностичних методів є:

а)         стандартизація інструментарію, в основі якої лежить понят-
тя норми;

б)         надійність і валідність інструментарію;

в)         жорстка регламентація процедури обстеження.
Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних

діагностичних підходах, які практично охоплюють все різнома­ніття діагностичних методик:

1. «Об'єктивний» підхід — діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а та­кож тести спеціальних здібностей та тести досягнень.

«Суб'єктивний» підхід — діагностика здійснюється на ос­нові даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.

«Проективний» підхід — діагностика здійснюється на ос­нові аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безосо­бовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослі­дження особистості.

Психодіагностичне обстеження може проводитися у індивіду­альній та груповій формі. Вибір форми психодіагностичного об­стеження залежить від мети та методик, які використовуватиме практичний психолог.

Індивідуальне обстеження передбачає роботу практичного психолога з людиною впродовж визначеного терміну. При гру­повому обстежені кожна людина отримує бланк відповіді та сти-мульний матеріал. Розміщення людей в приміщенні при групо­вому психодіагностичному обстеженні повинно забезпечувати необхідні умови для зосередженої роботи.

Перевагами індивідуального психодіагностичного обстеження є можливість отримувати додаткову інформацію, оскільки прак­тичний психолог може спостерігати за процесом роботи людини під час діагностики, її поведінкою, емоційними реакціями на за­вдання тощо.

Перевагами групового психодіагностичного обстеження є економія часу на обстеження значної групи осіб. Але через це страждатиме точність і якість отримуваної інформації. Тому, як правило, після групового психодіагностичного обстеження засто­совується індивідуальне психодіагностичне обстеження для уто­чнення даних.

Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реа­лізацію трьох етапів:

а)         збір даних відповідно до задачі дослідження;

б)         обробка та інтерпретація отриманих даних;

в)         постановка діагнозу або прогнозу.

Якщо деталізувати ці основні етапи процедури психодіагностич­ного обстеження, то ми отримуємо такий покроковий її опис [27]:

Запит, завдяки якому формулюється мета обстеження.

Збір анамнезу — відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження. Можливо збір інформації про обстежувано­го у батьків, педагогів, колег по роботі та керівництва. Спостере­ження за обстежуваним у різних ситуаціях.

Складання програми психодіагностичного обстеження, яка повинна містити мету, перелік методик діагностики, обладнання, опис умов та режиму обстеження.

Встановлення психологічного контакту з обстежуваним.

Реалізація програми писхологічного обстеження з фіксаці­єю результатів у протоколі.

Обробка результатів обстеження.

Первинна інтерпретація результатів окремо за кожною ме­тодикою.

Цілісна інтепретація результатів, за якої беруться до уваги відомості з анамнезу та спостережень.

Складання психологічного діагнозу, який крім опису інди­відуальних даних психіки людини повинен містити аналіз психо­логічних механізмів виникнення і прояву її проблем та рекомен­дації щодо форми і змісту допомоги, якої потребує людина.

Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи [27]:

добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;

забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;

емпатійне ставлення психолога до клієнта;

всебічність та комплексність діагностики;

врахування індивідуально-типологічних особливостей до­сліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтере­сів, контактності, властивостей темпераменту тощо;

підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностич-ного обстеження.

 

2

Психокорекція та психотерапія є видами психологічної допо­моги, які передбачають активний цілеспрямований вплив на осо-бистісний, поведінковий й інтелектуальний рівень функціону­вання людини.

Поняття психокорекції почало застосовуватися з народжен­ням і розвитком практичної психології. Як зазначає Т. С. Яценко, психокорекційний процес має відродити пласти­чність, мобільність психічної організації суб'єкта й тому зорі­єнтований на вивчення статичних якостей психіки та виявлен­ня їхніх дисфункцій [57].

І. В. Дубровіна розглядає психокорекцію як форму психолого-педагогічної діяльності, спрямовану на виправлення таких тенде­нцій психічного розвитку, які не відповідають гіпотетичній оп­тимальній моделі нормального розвитку [47].

Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвит­ку особистості. Психологічна корекція відрізняється від психоло­гічного консультування та психотерапії тим, що вона не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості і може здійс­нюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ. Психокоре­кція також розглядається як процес розширення діапазону реагу­вання клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.

Г. Онищенко, узагальнюючи ці підходи зазначає, що психоло­гічна корекція є тактовним втручанням у процеси психічного і особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише на особистість, а й на її оточення, організацію її життєдіяльності [2, 283].

Психокорекція характеризується такими ознаками:

дискретність (означає вплив психолога на відносно незале­жні конкретні складові внутрішнього світу людини);

орієнтація на вікові норми (тобто орієнтація на певний кон­тингент корекційного впливу — діти, підлітки тощо, або на вико­ристання відповідних методик).

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхи­лення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвит­ку, корекція і профілактика невротичних станів та неврозів).

Корекції підлягають такі недоліки характеру: підвищена збудли­вість, гнівливість, конфліктність, підвищена імпульсивність, песи­мізм, легковажність, упертість, байдужість, неохайність, надмірне прагнення до насолоди, гіпертрофована активність або пасивність, замкненість, хвороблива сором'язливість, схильність до крадіжок, негативізм, схильність до блукання, брехливість тощо.

Ці вади можуть бути дискретними і стосуватися лише певних аспектів емоційно-вольової сфери або мати тотальний характер і бути пов'язаними з акцентуаціями характеру, провідними пере­живаннями, системою ставлень і ціннісних орієнтацій.

з

Психологічна корекція не має своїх специфічних методик, а користується залежно від потреб методами психотерапії, педаго­гічної психології, педагогіки, медицини.

С. Б. Бажутіна, Г. Г. Вороніна, І. П. Булах виділили ряд при­йомів і способів впливу, які застосовуються для проведення пси-хокорекційної роботи. Це проста пропозиція, парадоксальна ін­струкція, фантазування, інтерпретація психологом ситуації клієн­та і запрошення його до нового бачення ситуації, порада (поба­жання) клієнту, саморозкриття психолога перед клієнтом, меха­нізм «зворотного зв'язку», відкриті і закриті запитання, повтор-переказ, логічні ланцюжки, емоційне резюме, діюче резюме [7]. Опис та психологічний зміст цих способів і прийомів психокоре­кції подано у табл. 3.

 

4

Психокорекційна робота з дітьми ґрунтується на таких основ­них принципах:

Єдність діагностики і корекції. Корекційній роботі передує діагностика. Діагностика сприяє уточненню діагнозу та дозволяє оцінити ефективність корекційної роботи.

Діяльнісний принцип корекції. Основним засобом корек-ційно-розвивального впливу є взаємодія дорослого і дитини.

Орієнтація на зону найближчого розвитку дитини. Корек-ційна робота з дитиною не матиме ефекту за межами зони най­ближчого розвитку.

Спрямованість психокорекційної роботи «зверху донизу», тобто на створення оптимальних умов для розвитку вищих пси­хічних функцій, які сприятимуть компенсації недоліків елемен­тарних психічних процесів.

Принцип нормативності, тобто орієнтація при проведенні корекційної роботи та при оцінці її ефективності на еталони роз­витку у певному віковому періоді.

Врахування системного характеру психічного розвитку. Ко-рекційна робота спрямовується на усунення причин відхилень у розвитку.

Принцип «заміщуючого онтогенезу». Корекційна робота повинна розпочинатися з тієї «точки», з якої почалися відхилення від оптимальної програми розвитку.


Таблиця З

ОПИС І ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ПРИЙОМІВ І СПОСОБІВ ПСИХОКОРЕКЦІЇ

 

Способи впливу

Можливі форми

Зміст способу і типові умови застосування

Проста про­позиція

«Я пропоную Вам зробити таке...»

Використовується у ситуації, коли клієнт фактично готовий до пропонованої дії, але через власну нерішучість не може її розпочати.

Забороняється пропонувати клієнту прийняття життєво важ­ливих рішень.

Парадоксаль­на інструкція

«Пропоную Вам продовжувати те, що Ви робите»

Доведення протиріч клієнта до такої межі, коли стає очевидним їх непродуктивний характер. Деякі клієнти починають усвідомлю­вати примітивність переживань, що викликає дана ситуація. Не можна пропонувати ригідним, схильним до застрягань особистостям.

Фантазування

«Уявіть собі Вашу проблему. Опи­шіть те, що Ви відчуваєте, бачите, чуєте! Чи на цю проблему можна по­глянути інакше? Спробуйте це зро­бити. А, можливо, ми зможемо ще щось помітити в цій ситуації? Чи можна інакше пояснити поведінку в ній інших людей і свою власну пове­дінку?»

Спектр дії дуже широкий. Використовують для відтворення і аналізу травмуючих обставин, виявлення особливостей реагу­вання клієнта на психогенну ситуацію, а також для корекції по­ведінки і перенесення клієнта в подібну ситуацію. Один з осно­вних прийомів розвитку рефлексії. Формує у клієнта здатність по-різному дивитися на травмуючий фактор. Застосовувати варто постійно. Неприпустимою є оцінка ви­словлювань, дій, переживань, думок клієнта. Психолог при­ймає інтерпретації клієнта і лише хоче сказати йому, що клі­єнт дещо не врахував у своєму баченні ситуації.

Запрошення клієнта до но­вого бачення ситуації

«Оскільки ми з вами з'ясували, який психологічний ефект може мати місце в даній ситуації, то спробуйте не по­спішати з висновками, якщо зіштовх­нетеся з подібними обставинами». «Отже, якою ви бачите вашу ситуацію?»

Передбачається обов'язкове розширення знань і вмінь клієн­та з психології, на базі яких клієнту пропонується чітка ре­комендація: що психологічно доцільно робити у схожих си­туаціях, а що робити не варто.

Продовження табл. З

 

Способи впливу

Можливі форми

Зміст способу і типові умови застосування

Саморозкрит­тя психолога перед клієн­том

«Ви знаєте, зі мною колись теж трап­лялося подібне... Виразно пам'ятаю ці переживання. Як зараз бачу себе в цій ситуації, свої дії, поведінку.»

Саморозкриття психолога полягає в тому, щоб максималь­но ідентифікуватися зі сприйманням клієнтом даної про­блеми.

Можна використовувати на початку інтерв'ю для встанов­лення контакту з клієнтом. На стадії пошуку альтернативних шляхів розв'язання проблеми психолог розповідає, як би він поводився у подібній ситуації, показує, як можна в цій ситу­ації діяти.

Механізм

«зворотного

зв'язку»

«Дуже добре вас розумію... Так, вам можна поспівчувати... Охоче вірю, що одразу і не знатимеш, що відпові­сти в подібній ситуації.»

Дозволяє клієнту зрозуміти, як психолог сприймає його жит­тєву ситуацію, і визначити певне емоційне ставлення психо­лога до клієнта, залежно від чіткості сигналів, які посила­ються в ході зворотного зв'язку.

Відкриті за­питання

«Хто? Де? Коли? Чому? Як? Опишіть в деталях вашу зустріч з сином після школи.»

Дозволяють отримати додаткову, відносно достовірну інфо­рмацію про проблему клієнта.

Часто використовується при аналізі ситуації.

Закриті запи­тання

«Ніяк не можу зрозуміти, яку пози­цію ви займаєте: таку чи таку...» (Дається точний опис кожного варіа­нта поведінки).

Застосовують у тих випадках, коли клієнт висловлюється не­ясно, суперечливо, ухиляється від відповіді.

Повтор-переказ

«Чи правильно я зрозумів Вас? Ви говорите, що ця ситуація викликає у Вас такі ось почуття...» (Дається їх повний опис).

Дозволяє переконати клієнта, що психолог його розуміє, а також з'ясувати деякі обставини.

Психолог аналізує ситуацію, поведінку, дії, характерні пере­живання клієнта.


Закінчення табл. З

 

Способи впливу

Можливі форми

Зміст способу і типові умови застосування

Логічний ла­нцюжок

«Давайте спробуємо простежити ло­гіку Ваших міркувань, якими пере­живаннями можуть супроводжувати­ся події, до яких дій і вчинків вони Вас підштовхують?»

Прийом показує клієнту, чим насправді можуть бути викли­кані його переживання і дозволяє йому спрогнозувати пода­льші дії.

Використовуємо для навчання клієнта прогнозуванню, для ілюстрації помилково вибраного способу поведінки внаслі­док логічно помилкових міркувань.

Емоційне ре­зюме

«Давайте з Вами ще раз переживемо той момент. Пригадаємо всі помилки, відзначимо почуття, які могли б ви­кликати у Вас акцентовані обста­вини»

Прийом використовується для полегшення розуміння клієн­том характеру власних переживань, для вироблення навичок «бачення» власних емоцій і почуттів, вміння говорити про них.

Можна використовувати в ході всієї роботи з клієнтом.

Виплива-юче резюме

«Отже, ми прийшли з Вами до ви­сновків, які дозволяють Вам змінити характер Вашого ставлення до ситу­ації.»

Дає можливість підсумувати інтерв'ю, допомагає клієн­ту зробити узагальнення та конкретні кроки в реальному житті.

Використовують прийом, як в ході інтерв'ю на окремих ета­пах, так і в кінці його, підводячи загальний підсумок розмові.

 

Випереджуючий характер психокорекції. Корекційна робо­та спрямовується на формування того, чого слід досягти у най­ближчій перспективі відповідно до законів вікового розвитку і становлення індивідуальності, а не на тренування того, що вже досягнуто дитиною.

Принцип наступності. Кожне наступне заняття планується з врахуванням того, що досягнуто дитиною на попередньому. Як­що дитина не зуміла виконати пропоноване завдання, то на на­ступному занятті пропонують спрощений його варіант.

 

Врахування індивідуально-психологічних особливостей ди­тини, її інтересів, здібностей, соціальної ситуації розвитку.

Емоційна насиченість занять. Дитина повинна отримувати задоволення від психокорекційних занять.

Основні етапи психокорекції при роботі зі школярами такі: —діагноз;

—прогноз (передбачення подальшого розвитку особистості за умови своєчасної корекції та за відсутності такої);

створення психолого-педагогічної корекційної програми. У ній визначається мета, напрямки психокорекції, приблизна кількість занять, їх періодичність, тривалість занять; перерахо­вуються прийоми та методи, які будуть використовуватися. Обов'язковою є наявність у корекційній програмі психологіч­ної частини, яку здійснює психолог, та педагогічної, яку пси­холог розробляє з батьками, соціальними працівниками, педа­гогами тощо і здійснення якої відбувається під контролем психолога.

виконання психокорекційної програми;

аналіз її ефективності.

 

Подпись:

 

Запитання для самоконтролю

В чому полягає специфіка психодіагностичноїро-боти практичного психолога?

Витлумачте поняття психологічного діагнозу.

Які методи використовуються для психодіагнос-

тичного обстеження?

Який принцип добору методів для проведення пси­ходіагностики?

Опишіть специфіку та переваги основних форм психодіагностичного обстеження.

Охарактеризуйте основні етапи процедури психо-діагностичного обстеження.

Вкажіть основні умови підвищення ефективності психодіагностичного обстеження.

В чому специфіка психокорекційної роботи практи­чного психолога? Яка її мета та завдання?

 

Опишіть відомі Вам прийоми та способи психоко­рекції.

Розкрийте сутність принципів психокорекції, що проводиться з дітьми.

Опишіть основні етапи психокорекції у роботі з дітьми.