Тема 10. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ: ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

Специфіка, мета і завдання психологічного консультування.

Принципи й умови психологічного консульту­вання.

Види психологічного консультування.

Інтерв'ю як основний метод психоконсульту-вання.

1

Психологічне консультування є особливим видом діяльності практичного психолога. На думку Р. С. Нємова, Ю. Е. Альошиної, Г. С. Панка, В. М. Федорчука та ін., психологічне консультуван­ня суттєво відрізняється від індивідуальної та групової психоте­рапії, психокорекції і водночас пов'язане з усіма видами діяльно­сті практичного психолога.

Сутність психологічного консультування полягає в наданні спеціалістом-психологом на основі спеціальних професійно-наукових знань безпосередньої психологічної допомоги через створення умов, за яких клієнт відкриває (усвідомлює) нові мож­ливості у розв'язанні своїх психологічних проблем.

Психологічне консультування відрізняється від інших видів діяльності практичного психолога рядом особливостей.

Зокрема, психологічне консультування носить короткочасний і епізодичний характер особистих контактів психолога і клієнта, тоді як різні методики психотерапії розраховані на тривалий пе­ріод роботи з клієнтом.

Якщо психологічне консультування орієнтоване на допомогу клієнтові в реорганізації його міжособистісних стосунків, то пси­хотерапевтичний вплив орієнтований на розв'язання глибинних проблем особистості.

При проведенні психологічного консультування психолог-консультант дає поради клієнту, але їх практична реалізація є справою клієнта. При психотерапії ж активні дії, спрямовані на подолання проблем клієнта, здійснює психолог, а клієнт лише реагує на них, або сприймає ці впливи. При психокорекції, яка пов'язана з психологічним консультуванням, основна робота найчастіше проводиться клієнтом самостійно за відсутності пси­холога або без прямої й постійної взаємодії з ним.

Психодіагностика розглядається і як складова консультуван­ня. Психодіагностика в консультуванні спирається на результати безпосереднього спостереження за клієнтом, узагальнення отри­маних даних. Здійснюється психодіагностика на початку консу­льтування без застосування спеціальних психологічних тестів і потребує значно менше часу, ніж при психокорекції.

Метою психологічного консультування є допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні своїх стосунків з оточуючим світом, оцінці своїх проблем та в пошуку альтернати­вних варіантів їх подолання.

Ця мета реалізовується через розв'язування таких основних завдань (за Р.С.Нємовим) [29]:

Конкретизація (з'ясування) проблеми, з якою зустрівся клі­єнт. Це завдання полягає у вислуховуванні клієнта, спостережен­ні за ним. Внаслідок використання спеціальних прийомів вислу­ховування консультант приходить до висновку про те, в чому проблема клієнта.

Інформування клієнта про сутність проблеми, яка виникла у клієнта, про реальний ступінь її серйозності. Тобто консультант не лише аргументовано пояснює клієнту, в чому полягає його проблема, але й пояснює, чому ця проблема виникла і як її можна практично вирішувати.

Вивчення психологом-консультантом особистості клієнта. Таке вивчення дозволяє з'ясувати, наскільки повно і глибоко ро­зуміє клієнт свої проблеми та наскільки готовий до її розв'язування.

Чітке формулювання порад і рекомендацій клієнту з приво­ду того, як найкраще розв'язати проблему. При цьому врахову­ються індивідуальні особливості клієнта та специфіка розуміння проблеми психологом. Поради та рекомендації повинні бути про­стими, короткими та зрозумілими клієнту, а також придатними до виконання в реальних умовах життя клієнта та з відповідним контролем з його боку.

Не завжди клієнт може одразу і з розрахунком на успіх пе­рейти до реалізації порад і рекомендацій, отриманих від психоло­га. Інколи через недосвідченість та невміння клієнт припускаєть­ся помилок і потребує оперативної допомоги з боку психолога. Тому завданням психолога-консультанта є надання допомоги клієнту у вигляді додаткових практичних порад, які пропонують­ся тоді, коли він вже розпочав розв'язання проблеми.

Якщо з тих чи інших причин клієнт відмовляється від вико­нання порад та рекомендацій, які надає психолог, то останній не несе відповідальності за кінцевий практичний результат психоло­гічного консультування, а лише за правильність даних рекомен­дацій.

Навчання клієнта тому, як найкраще уникнути в майбут­ньому подібних проблем. Це, зокрема, одна із задач психопрофі­лактики. Розв'язуючи її, психолог-консультант домагається того, щоб клієнт самостійно міг попереджувати повторне виникнення подібної проблеми.

У ході психологічного консультування відбувається також психолого-просвітницьке інформування клієнта. Воно полягає у передачі клієнту елементарних, життєво необхідних психологіч­них знань та вмінь, оволодіння й правильне застосування яких можливе клієнтом без спеціальної психологічної підготовки.

Критерієм ефективності психологічного консультування, на думку Г. С. Абрамової, є поява в іншої людини (клієнта) нових переживань з приводу своєї проблеми [2].

 

2

Для забезпечення результативності та ефективності психоло­гічного консультування необхідно дотримуватися таких його принципів:

—принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієн­та, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння при­йняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку;

забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип озна­чає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, пе­редбачених законом, про що клієнт попереджається психологом);

принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертаєть­ся до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги;

принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення;

принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Завдан­ням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбува­ється, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи;

— розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Пси­холог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а та­кож надавати допомогу друзям чи родичам.

Реалізація принципів психологічного консультування можли­ва за таких умов (за Р.С.Нємовим) [29]:

Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реа­льну проблему психологічного характеру та усвідомлюване ба­жання якнайшвидше її вирішити.

Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку.

Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом.

Клієнт повинен точно дотримуватися наданих психологом-консультантом рекомендацій.

Створення сприятливого і відповідного психологічному консультуванню клімату.

 

3

Оскільки психологічного консультування потребують різні люди і звертаються за допомогою з різних проблем, то психоло­гічне консультування можна поділити на види залежно від інди­відуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються за психологічною допомогою.

Виділяють такі види психологічного консультування [34]:

—інтимно-особистісне консультування;

—сімейне консультування;

психолого-педагогічне, психолого-управлінське консульту­вання;

ділове консультування.

Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбу­тися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з при­воду різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клі­єнта самим собою, інтимними взаєминами.

До сімейного консультування вдаються при виборі дружини чи чоловіка, з метою попередження і розв'язання конфліктів у внутрішньо сімейних відносинах та у відносинах членів сім'ї з родичами, з приводу розв'язання поточних внутрішньо сімейних проблем (розподіл обов'язків, економічні питання сім'ї тощо), до та після розлучення.

Психолого-педагогічне консультування передбачає обгово­рення консультантом і клієнтом питань навчання і виховання ді­тей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих, вдоскона­лення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами.

Останній різновид консультування слід відрізняти від рекоме­ндацій, які надаються вчителям, учням, батькам, адміністрації тощо, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вда­ватися до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу. На це вказують Г. С. Абрамова, М. П. Матвєєва та ін [34], [27].

Діловим називається консультування, яке пов'язане з подо­ланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконален­ня і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працезда­тності, проведення ділових переговорів.

За тривалістю співпраці психолога і клієнта розрізняють

[34]:

разову консультацію. Це консультація, тривалістю 45— 60 хв. Вона проводиться у випадках, коли клієнт звернувся до психолога з приводу проблеми, з якої йому, насамперед, потрібна допомога інших спеціалістів; коли психолог інформує клієнта з питань, які належать до його компетентності; коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збира­ється прийняти відносно певної життєвої ситуації; коли клієнт вдруге прийти не може;

короткотермінове консультування. Триває впродовж 3—4 зустрічей. Найчастіше проводиться у випадках, коли клієнт по­требує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру або з діагностичною метою;

середньотермінове консультування. Впродовж 10—15 зу­стрічей здійснюється значна психокорекційна робота;

тривале консультування. Психолог працює з клієнтом впро­довж року.

Проведення психологічного консультування висуває ряд ви­мог до психолога-консультанта. Так, зокрема, людина, яка займа­ється психологічним консультуванням, повинна мати вищу пси­хологічну освіту, достатній практичний досвід роботи в ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифі­катами. Крім знань та вмінь, психолог-консультант повинен бути наділений рядом спеціальних особистісних якостей: любити лю­дей, бути проникливим, добрим, терплячим, відповідальним і ко­мунікабельним. Р.Мей зазначав, що головне у психолога-консультанта — це «доброзичливість і прагнення зрозуміти кліє­нта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості» [28].

 

4

Основним методом психологічного консультування, за Г. С. Аб-рамовою, є інтерв'ю [2]. Інтерв'ю — це метод психологічного консультування, воно є ситуацією прийняття психологом профе­сійних рішень стосовно проблеми клієнта. Воно спрямоване на те, щоб в процесі обговорення різноманітних тем зробити більш динамічним ставлення людини до різних властивостей її психіч­ної реальності. Інтерв'ю пропонує здійснення впливу за допомо­гою запитань і спеціальних завдань, які розкривають активні та потенційні можливості іншої людини.

Зазвичай описують покрокову модель інтерв'ю [2], [45]:

крок — «Привіт» — стадія інтерв'ю, на якій відбувається структурування, досягнення взаєморозуміння. Триває перша ста­дія від кількох секунд до десяти хвилин і завершується досягнен­ням між клієнтом і психологом відповідності позицій. На цій ста­дії психолог демонструє клієнтові свою позицію у взаємодії.

Консультант стосовно клієнта може займати такі позиції:

позиція «над клієнтом», коли мудрий, досвідчений, сильний консультант простягає руку допомоги слабкому, дезадаптовано-му, недосвідченому клієнту;

позиція «на рівних», коли зникла дистанція між консультан­том і клієнтом, консультування приймає форму буденної розмови;

позиція «радника», за якої консультант виступає в ролі осо­би більш компетентної у проблемі клієнта і допомагає йому розі­братися в ній.

Остання позиція консультанта є найбільш ефективною. Вона відповідає зазначеним принципам та характеризується відсутніс­тю оцінок, відмовою від прямого виховного тиску, створенням атмосфери довіри, співчуття і доброзичливості.

У процесі консультування позиція психолога може змінюватися.

крок — «У чому проблема?». Ця стадія інтерв'ю розпочина­ється зі збору інформації про контекст теми, відбувається виді­лення проблеми, розв'язується питання про ідентифікацію поте­нційних можливостей іншої людини.

крок — «Чого ви прагнете досягти?». На цій стадії психолог кваліфікує запит клієнта, орієнтуючись на будову його психічної реальності й її можливу модальність. Відбувається формулюван­ня проблеми для клієнта і визначення вектора бажаних змін у проблемі клієнта.

крок — «Що ще можна зробити?». Це стадія, на якій відбу­вається пошук альтернативних рішень.

крок — «Чи будете ви це робити?» полягає в узагальненні всіх попередніх кроків й у переході від навчання до дії. Психолог докладає зусиль для зміни думок, дій і почуттів клієнта в його повсякденному житті, поза ситуацією інтерв'ю.

 

Запитання для самоконтролю

Що називають психологічним консультуванням?

Сформулюйте мету та основні завдання психоло­гічного консультування.

Які види психологічного консультування Ви знаєте?

Визначте умови ефективності та результатив­ності психологічного консультування.

Розкрийте сутність основних принципів психологі­чного консультування?

Які методи психологічного консультування Вам ві­домі? Охарактеризуйте їх.