Тема 8. ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА СИСТЕМИ ОСВІТИ

Історія розвитку шкільної психологічної служ­би (ШПС).

Роль ШПС у вирішенні проблем школи.

Специфіка змісту діяльності, завдань та фу­нкцій психологічної служби системи освіти.

Структура, напрямки та форми діяльності шкільної психологічної служби в Україні.

 

1

За кордоном шкільна психологічна служба (ШПС) має досить тривалу історію. У СІЛА вона є однієї з найбільш перспективних і дієвих психологічних дисциплін. У 60-х роках створено органі­зацію шкільних психологів, в 80-х рр. — Національну асоціацію шкільних психологів США.

Центральна функція ШПС у США, Англії, Франції — вимі­рювання та оцінка здібностей дітей з використанням тестів. Водночас практичні психологи цих країн відзначають недоліки тестування. Воно не визначає перспектив розвитку, вимірює переважно інтелектуальний аспект, погано враховують особ­ливості учнів з різних соціальних верств населення (М.Торт, Е. Хайссерман, Б. Саймон). Тому сьогодні зростає значення інших напрямків роботи: виявлення конкретних труднощів окремих учнів з пошуком їх причин; психологічного консуль­тування.

Певний досвід накопичений і в країнах Східної Європи — Че­хії, Угорщині, Польщі, Болгарії. Там традиційно існували район­ні, обласні психолого-педагогічні центри або консультації в сис­темі освіти. В колишній Чехословаччині у 1980 р. діяло положення про консультації з питань виховання. Основна функ­ція психолога-консультанта визначається як психодіагностична. Психолог пропонує тип навчання, вибір професії, оцінює готов­ність до шкільного навчання.

У Росії перші спроби використання психології в навчанні та вихованні виникли на межі ХіХ-ХХ століть і були пов'язані з пе­дологією — наукою про розвиток людини, яка охоплює всі її со­ціально-біологічні особливості.

Нищівна критика педології у 30-х роках ХХ ст. призвела до її заборони і до гальмування розвитку дитячої психології та прак­тичної психології на наступні десятиріччя.

Вперше в СРСР ШПС почала створюватися в Естонії у кінці 60-х р. (Х. Й. Лійметс, Ю. Л. Сиерд).

У 1982—1987 рр. у Москві проведено експеримент по запро­вадженню в школі посади практичного психолога. Створено ла­бораторію психологічної служби школи у НДІ загальної та педа­гогічної психології.

У 1990 р. було розроблено «Положення про психологічну службу в системі народної освіти СРСР».

В Україні аналогічне положення вперше розроблено у 1991 р. Сьогодні діє положення, прийняте у 1999 році.

 

2

Для розуміння цілей і завдань роботи психолога в освітній установі важливим є вирішення принципового питання про взає­мозв'язок педагогіки з психологією.

Педагогіка і психологія — науки, які тісно пов'язані між со­бою як змістом своїх предметів, так і історією розвитку.

Сформувалися два підходи до розуміння ролі психології при вирішенні проблем педагогіки:

психологія повинна досліджувати незалежну від педагогіч­ної практики природу дитини, а педагогіка застосовує отримані знання у навчально-виховному процесі (Е. Мейман);

психологія повинна орієнтуватися на розвиток дитини у проце­сі її навчання і виховання. Як чітко висловився К.Д.Ушинський, пси­хологія повинна вивчати дітей, виховуючи і навчаючи їх, для того, щоб виховувати і навчати, вивчаючи їх. Ця точка зору є прийнятою у вітчизняній психологічній та педагогічній науках.

Стаючи на цю позицію, слід пам'ятати, що:

по-перше, взаємозв'язок педагогіки і психології передбачає розмежування між ними як науками, кожна з яких має власний предмет.

Предмет психології — психіка дитини у закономірностях її розвитку. Педагогічний процес — умова цього розвитку.

Предметом педагогіки є процес виховання і навчання в його специфічних закономірностях. Психічні властивості дитини — умови, які повинні бути враховані. Те, що для однієї з цих наук є предметом, для іншої виступає як умова (С. Л. Рубинштейн);

по-друге, психологія розробляє власне психологічні проблеми навчально-виховного процесу, а не тільки і не стільки бере участь у вирішенні педагогічних.

Розмежування педагогіки і психології залежить від розв'я­зання проблеми про співвідношення розвитку і навчання, розвит­ку і виховання.

Вітчизняна позиція бере початок у роботах К. Д. Ушинського, Л. С. Виготського, Г. С. Костюка. Стверджується єдність розвит­ку і навчання (виховання), яка означає, що розвиток дитини здій­снюється у різноманітній діяльності, організація якої є змістом навчання і виховання.

Особливістю навчально-виховного процесу є обумовленість його ефективності психологічним фактором.

Психологічний фактор — узагальнене поняття, в якому фік­сується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства. У цьому понят­ті конкретизується поняття «людський фактор».

У різних сферах діяльності переважають ті чи інші елементи психологічного фактору. В навчанні найбільшого значення набу­вають такі психічні процеси учнів: увага, пам'ять, мислення, уява. У науковій роботі — інтелект, пам'ять, інтуїція вчених; у художній діяльності — емоції, фантазія митця.

Шлях до підвищення ефективності роботи школи лежить через врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути не тільки декларованим метою освітніх установ, а стати реальним критерієм ефективності їх роботи.

Основні групи шкільних проблем, що потребують участі пси­холога — це:

—встановлення причин різних труднощів у навчально-виховній роботі з дітьми різного віку;

подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;

допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.

Сьогодні в психології нагромаджено багато знань про розви­ток і формування особистості. Використання їх у педагогічній практиці не є автоматичним і вимагає певної психологічної ком­петентності. Тому вчитель не в змозі сам вирішити весь обсяг психологічних проблем навчання і виховання. В оцінці учня вчи­телі переважно користуються своїми враженнями, а не науково обгрунтованою інформацією про нього.

Виникає потреба у появі нової професії — шкільного психолога.

На основі аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, резуль­татів експериментів по запровадженню посади шкільного психо­лога були сформульовані цілі, задачі ШПС, визначено зміст, фо­рми роботи, функції, права та обов'язки шкільного психолога.

Головна мета ШПС: максимальне сприяння психічному, особистісному, індивідуальному розвитку школярів, що забезпе­чує їм на момент закінчення школи психологічну готовність до самовизначення в самостійному житті (І. В. Дубровіна) [47].

Функція ШПС: психологічне забезпечення процесів навчан­ня і виховання.

Завданнями ШПС є:

виявлення резервів психічного розвитку дитини, їх реаліза­ція в навчанні та вихованні (мова йде і про обдарованих, і про ді­тей із фізичними вадами та затримкою психічного розвитку);

конструювання змісту навчання;

створення різноманітних програм для шкіл різного типу;

визначення відповідності програм цілям виховання і на­вчання,

прогнозування запитів суспільства та їх відображення в на­вчальних програмах;

розв'язання проблеми послідовності вивчення різних пред­метів;

з'ясування відповідності матеріалу віковим можливостям учнів;

відображення у навчальних програмах завдань розвитку зді­бностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосуванню знань відповідно до нових потреб і ситуацій;

аналіз та експертиза методів, які використовуються в навча­льно-виховному процесі;

вирішення проблем контролю знань — екзаменів, колоквіу­мів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної картини про розви­ток учнів;

вивчення причин низької успішності учнів;

контроль за процесом навчання і виховання дітей з метою під­вищення якості навчання і виховання (йдеться про необхідність по­будови цих процесів відповідно до закономірностей психічного розвитку та формування особистості; про відповідність основним положенням психологічної теорії виховання і навчання);

практичний вплив психологів на безпосередніх учасників педагогічного процесу: дітей, вчителів, батьків і керівництво (йдеться про надання прямої психологічної допомоги всім учас­никам навчально-виховного процесу);

профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів учнів, їх здібностей, розробку індивідуальних програм навчання);

профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

розв'язання спільно з представниками інших спеціальностей — педагогами, дефектологами, соціологами, юристами, лікарями тощо — різноманітних питань, що стосуються долі дітей, які по­требують специфічних умов для задоволення своїх потреб (у ви­падку аномального розвитку, інвалідизації тощо);

відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, ді-тей-інвалідів;

робота з малими контактними групами (вирішення комплек­су соціально-психологічних проблем).

Особливості організації ШПС:

застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;

висока відповідальність спеціалістів за результати діагнос-тично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;

анонімність у роботі та необхідність обережного надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;

врахування індивідуальних, специфічних потреб кожного клієнта, оскільки робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутрішньоособистіс-ного або міжособистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

 

3

Вирішуючи таке широке коло завдань, яке було окреслено вище, ШПС функціонує на трьох наступних рівнях.

Науковий: ШПС — один з напрямків вікової та педагогіч­ної психології, що вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості з метою розробки шляхів застосування психологічних знань; концепцій ШПС (її змісту, функцій, моде­лей). Цей рівень реалізують наукові співробітники;

Прикладний займається розробкою навчальних програм, створення підручників. Цей рівень реалізують педагоги, методис­ти, дидакти у співробітництві з психологами;

3. Практичний включає безпосередню роботу з дітьми і до­рослими в школі. Реалізується практичними психологами. У діяльності ШПС існує два напрямки:

актуальний, орієнтований на розв'язання поточних про­блем, подолання труднощів навчання та виховання, порушень поведінки, спілкування та діяльності;

перспективний має метою розвиток індивідуальності, формування готовності до самостійного життя, створення умов для розвитку кожної дитини. Цей напрямок відіграє провід­ну роль у діяльності ШПС. Його реалізація залежить від по­чаткової та кінцевої мети взаємодії шкільного психолога із ди­тиною. Початкова передбачає визначення готовності до на­вчання, виявлення індивідуальних особливостей як основи пошуку оптимального співвідношення навчання і виховання. Кінцева мета полягає у формуванні психологічної готовності до життєвого (особистісного, професійного, соціального) са­мовизначення.

Професійні дії працівників ШПС реалізуються в таких основ­них видах діяльності.

Діагностика: соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчального процесу; моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання.

Профілактика: систематична робота, спрямована на попе­редження відхилень у розвитку особистості, профілактику ви­никнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках тощо.

Псжологічна експертиза: визначення психічних якостей, зді­бностей та перспектив розвитку особистості, структури та змісту спілкування в колективі у відповідь на запити різних органів управління системи освіти, оцінка психолого-педагогічної ефек­тивності нових технологій навчання та виховання тощо.

Псжологічна прогностика: проектування змісту та напрямків індивідуального розвитку дитини, складання на цій основі жит­тєвих планів, визначення тенденцій розвитку групи, міжгрупових процесів, освітньої ситуації в цілому, участь у плануванні освіт­ньої політики тощо.

Консультативно-методична допомога всім учасникам навча­льно-виховного процесу з питань навчання та виховання, розвит­ку дітей та допомога органам державного управління освіти в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів.

Психолого-педагогічна корекція: здійснення психолого-педа-гогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному роз­витку та поведінці, у міжособистісних та міжгрупових взаєминах, формування адекватної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки тощо.

Психологічна просвіта: підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'яснення змісту, завдань психологічної служби тощо.

Соціально-психологічна реабілітація: надання психолого-педагогічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу, які перебувають у кризовій ситуації, перенесли психічні травми, стреси, тяжкі хвороби тощо з метою адаптації до нових умов.

За особливостями організаційної структури вирізняють дві моделі ШПС.

Структурною одиницею є група психологів, що працює у районному (міському) відділі освіти (Угорщина, Чехія). У за­вдання психологів входить організація циклів лекцій; консульта­цій, семінарів, діагностика окремих школярів, розробка рекомен­дацій на її основі. Недоліком є відокремленість у роботі прак­тичного психолога від навчально-виховного процесу в школі.

Структурною одиницею є посада практичного психолога в школі. Створюються кращі умови для аналізу конкретної ситуації в школі, психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективах, наступності і послідовності психологічних впливів на конкретну особистість. Ця модель передбачає різноманітність змісту роботи (психопрофілактика, психокорекція, тренінг).

Для розвитку ШПС доцільним є поєднання обох моделей, що дасть можливість розподілення функцій (психолог у райво — просвітницька робота з керівниками; у школі — безпосередньо з дітьми).

Структура психологічної служби системи освіти в Україні

поєднує дві моделі її організації:

психологічна служба навчально-виховного закладу;

центри практичної психології відповідного рівня (районно­го, обласного, державного).

Психологічна служба, яка діє в закладах і установах системи освіти України, підпорядковується адміністративно керівникові закладу; методично — керівникові психологічної служби відпо­відного рівня (головному психологові). Психологічна служба на­вчального закладу включає посади психологів, соціальних педа­гогів, дефектологів, консультантів, логопедів та інших спеціа­лістів залежно від профілю навчального закладу.

Очолює психологічну службу навчально-виховного закладу психолог.

Регіональні та обласні центри практичної психології є голо­вними методичними та адміністративними закладами психологі­чної служби на даному рівні. Вони мають права юридичної осо­би. Як правило, вони виконують усі види діяльності психоло­гічної служби, надають психологічну допомогу населенню, конт­ролюють діяльність психологічних служб, які їм підпорядковані, надають методичну, практичну та інформаційну підтримку дія­льності психологічним службам, які їм підпорядковуються.

 

Запитання для самоконтролю

Охарактеризуйте основні етапи історії розвитку ШПС.

В чому ви вбачаєте роль шкільної психологічної служби ?

Яка мета діяльності психологічної служби в систе­мі освіти?

Які вимоги до організації психологічної служби в си­стемі освіти вам відомі?

Визначте специфіку змісту та видів діяльності психологічної служби системи освіти.

Охарактеризуйте рівні діяльності шкільної психо­логічної служби.

Які моделі діяльності шкільної психологічної служби вам відомі? В чому їх специфіка?

 

ЗАКРІПЛЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ПО МОДУЛЮ 2:

Професія практичного психолога та її особливості в різних сферах суспільної практики

Завдання 1.

Нижче наводиться типова посадова інструкція психолога. Порів­няйте Ті з наведеною кваліфікаційною характеристикою психолога. В чому полягає відмінність цих документів?

Посадова інструкція психолога

1. Загальні положення

1.1. Психолог безпосередньо підпорядковується керівнику відділу соціального розвитку підприємства (лабораторія НОТ і управління).

Психолог керується в своїй роботі Положенням про відділ соці­ального розвитку підприємства (лабораторії НОТ і управління) і цією посадовою інструкцією.

На посаду психолога 1 категорії призначаються особи з вищою психологічною освітою і стажем роботи на посаді психолога 2 кате­горії не менше 3-х років.; психолога 2-ї категорії — особи з вищою пси­хологічною освітою і стажем роботи на посаді психолога не менше трьох років; психолога — особи з вищою психологічною освітою без вимог до стажу роботи.

2.         Обов'язки

Вивчає вплив психологічних, економічних і організаційних фак­торів виробництва на трудову діяльність працівників.

Бере участь у розробці проектів планів соціального розвитку колективу.

Проводить спільно з фізіологом обстеження індивідуальних якостей працюючих, особливостей їх трудової діяльності, виявляє їх інтереси і нахили, ступінь задоволення працею.

Проводить експерименти з визначення впливу умов праці на психіку робітника, аналізує трудові процеси і психологічні стани робі­тника під час роботи.

Розробляє професіограми і детальні психологічні характерис­тики професій робочих і посад службовців, розробляє рекомендації від­носно умов оптимального використання особистих трудових можли­востей людини з врахуванням перспективи розвитку його професійних здібностей.

Бере участь у розробці і сприяє реалізації заходів з виробничої і професійної адаптації молодих робітників і спеціалістів.

Готує рекомендації і пропозиції з впровадження результатів психологічного дослідження в практику, а також заходи з конкретних напрямків удосконалення управління соціальним розвитком.

Вивчає і аналізує причини плинності кадрів, підбір та їх розпо­діл, виходячи з вимог організації праці і управління виробництвом, роз­робляє пропозиції із забезпечення стабільності кадрів.

Бере участь у формуванні бригад і трудових колективів, у прое­ктуванні систем організації праці з врахуванням психологічних факто­рів і ергономічних вимог, в удосконаленні матеріального і морального стимулювання, в розробці методів управління кадрами, професійному підборі, складанні професіограм.

2.10.    Консультує керівників підприємств, установ, організацій з со-
ціально-психологічних проблем управління виробництвом і соціальним
розвитком колективу, пропагує психологічні знання.

3.         Права

Доводити до відома керівництву про всі виявлені недоліки в межах своєї компетенції.

Вносити пропозиції з удосконалення роботи, пов'язаної з перед­баченими даною інструкцією обов'язками.

4. Відповідальність

Психолог несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього цією інструкцією обов'язків.

 

Завдання 2.

На основ кваліфікаційної характеристики посади психолога, поса­дової інструкції і матеріалів, наведених вище відносно змісту діяльно­сті психолога, спробуйте скласти задачно-особистісну професіограму цього спеціаліста.

 

Завдання 3.

Проаналізуйте подані нижче ситуації та визначте відповідність дій практичного психолога нормам Етичного кодексу психолога. Зазна­чте статті Етичного кодексу психолога, які було порушено:

а)         керівництво школи 25 травня поставило перед психологом Тама-
рою Т. завдання у тижневий термін провести дослідження готовності
учнів 4 і 9 класів до навчання на наступній ступені навчання і підготу-
вати за цими матеріалами статтю до провідного наукового журналу.
Тамара Т., розуміючи неможливість виконання цього завдання, не обго-
ворюючи терміни і можливості його виконання з адміністрацією шко-
ли, знайшла в одній із збірок наукових праць статтю, яка висвітлювала
подібну проблему і переписавши її під власним іменем подала до жур-
налу;

б)         до психолога Дмитра Д. на консультацію звернулася досить при-
ваблива клієнтка 19 років. Дмитро Д. після знайомства з клієнткою під
час консультації, запропонував їй продовжити їх співпрацю у кафе-
барі, неподалік від офісу. При цьому він натякнув, що йому буде дуже
приємно продовжити це знайомство за межами психологічної консу-
льтації. Клієнтка почала зустрічатися з Дмитром Д. щовечора, а двічі
на тиждень приходила на консультацію;

в)         директор фірми увірвався в кабінет психолога Катерини Л. Він
вимагав терміново подати йому результати опитування працівників
стосовно задоволеності роботою, взаєминами з колегами та керівни-
цтвом тощо. Катерина Л., не довго думаючи, подала шефові бланки
відповідей, на яких були зазначені прізвища працюючих. На нараді кері-
вник оголосив результати опитування кожного, коментуючи їх, вдаю-
чись до образ;

г)         майстер дільниці звернувся до психолога Олега Т. з проханням до-
слідити динаміку працездатності з метою складання оптимального
графіку роботи. Олег Т. посилаючись на значне завантаження, запро-
понував майстрові провести дослідження самостійно і надав всі необ-
хідні матеріали. Майстер як зумів, так і провів дослідження. Складе-
ний ним графік виявився недосконалим;

д)         у місцевій газеті психолог Олена В. опублікувала таке оголо-
шення:

« До уваги жителів міста та району!

Всього за 60— 80 гривень ви отримаєте гарантовану допомогу у ви­рішенні сімейних конфліктів, позбавитесь шкідливих звичок. Психолог-консультант, спеціаліст з психотерапії попередив 10 випадків само­губства, зберіг 12 шлюбів, вдало провів 15 сеансів психотерапії з про­блем наркоманії.

Приходьте і Ви зі своїми проблемами. Від нас підете без проблем.

Запис на консультацію щоденно з 12 до 13 години дня (адреса офі­су ...)»;

а) під загрозою звільнення з роботи менеджер спільно з директором фірми та психологом змушували всіх працівників відповідати на запи­тання анкети, яка стосувалася політичних та релігійних вподобань кожного.