Тема 2. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПРИКЛАДНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Сучасна система психології як науково-прак­тична сфера суспільної діяльності.

Специфіка і взаємозв'язок наукової, практичної та побутової психології.

Структура і завдання прикладної психології.

Перспективи розвитку прикладної психології. Національна система соціально-психологічної служби.

 

1

Звернення до історії психології показує, що вона стає само­стійною наукою тільки тоді, коли стає експериментальною. Умо­ви для цього виникають лише наприкінці XIX століття. До них належать, по-перше, стрімкий розвиток фізіології, зокрема фізіо­логії ВНД, по-друге, потреби суспільного розвитку, що висува­ють ряд нових вимог.

Зростають як суспільна значущість психології, так і її можли­вості вирішувати складні проблеми розвитку суспільства. До останніх на той час належали такі:

проблеми моделювання процесу трудової діяльності людини та визначення сприятливих і несприятливих її факторів (Г.Мюнс-терберг);

необхідність глибшого розуміння механізмів виникнення й розвитку психічних захворювань з метою їх лікування (І. П. Пав­лов, В. М. Бєхтерєв, З. Фройд);

З розвитком виробництва, техніки, устаткування, з ускладнен­ням технологій зростають вимоги до знань, кваліфікації робітни­ків. На початку XX ст., коли відбувся стрибок у розвитку проми­слового виробництва на основі широкого запровадження досягнень науки і техніки, як це не парадоксально, проблеми лю­дини не тільки не відійшли на другий план — вони зайняли центральне місце. Стало очевидним, що управляти складною технікою, розвиненими технологіями не може людина «з вулиці», її потрібно спеціально готувати за заздалегідь визначеними хара­ктеристиками. Виникає поняття людського фактору, яке об'єд­нує «настрої і почуття людей, їх звички, соціальні установки, ціннісні орієнтації, стереотипи індивідуальної і групової поведін­ки, наслідування, навіювання, здібності, нахили, мотиви, суб'єк­тивне ставлення особистості до оточуючої дійсності, міжособис-тісні відносини, психологічний клімат у колективах, психологічні бар'єри та багато інших явищ, що виникають у процесі дій людей і їх спілкування між собою» [24, 52].

Психологія повинна зрозуміти закономірності цих явищ і знайти засоби управління ними з метою активізації людського фактору, як необхідної умови розвитку виробництва.

Внаслідок цього у XX столітті психологія зазнає бурхливо­го розвитку, передусім її практичні галузі. Початок століття ознаменований виникненням експериментальних ділянок ін­женерної, соціальної, педагогічної, диференційної психології. Кінець століття позначений стрімким розвитком таких практи­чних напрямів як екопсихологія, психологія реклами, психоло­гія управління, психологічна служба системи освіти, юридична психологія тощо.

Спеціального психологічного вивчення потребує людський фактор у різних сферах матеріального і духовного виробництва: промисловості, на транспорті, у торгівлі, у системі обслугову­вання, в освіті та армії.

Психологічні дослідження не можуть обмежуватися сферою науки, а виходять на шлях практичного їх використання. Взаємо-зустрічний рух теоретичних та прикладних розділів психології позначається на всій системі.

Сучасна психологія є досить розгалуженою системою науко­вого знання, окремі галузі якого знаходяться на різних щаблях розвитку та пов'язані з різноманітними сферами практики.

Становлення та розвиток психологічної науки, її структури та взаємодії з іншими галузями (їх кількість перевищує 100) можна представити у вигляді дерева психологічної науки.

Корінням цього дерева є філософські проблеми з такими роз­галуженнями, як теорія відображення, рефлекторна теорія психі­ки, вчення про принципи психології, методологія психології.

Основу системи психологічної науки становлять історія пси-хологіг і загальна психологія.

Галузі психологічної науки, які спираються на ці основні роз­діли та теорії, виділяються за певними принципами і утворюють «крону» дерева психологічної науки. Відповідно до прийнятих у вітчизняній психології принципів діяльності, розвитку та істори­зму критеріями виступають:

• психологічна сторона конкретного виду діяльності (психо­логія праці, педагогічна психологія, юридична психологія, меди­чна психологія, військова психологія тощо);

психологічна сторона розвитку (вікова психологія, психоло­гія аномального розвитку (спеціальна психологія, порівняльна психологія);

психологічна сторона відношення людини до суспільства (соціальна психологія, етнопсихологія, психологія особистості).

Більшість перерахованих галузей психології характеризують­ся науково-практичним змістом, у якому вирізняється як теоре­тичний, так і прикладний аспект. Так, педагогічна психологія і досліджує психологічні закономірності навчання і виховання, і розробляє шляхи їх врахування в діяльності педагога.

Відносно психологічної теорії психологічна практика виконує подвійну функцію.

З одного боку, вона активно споживає наукові знання у формі психологічних законів, закономірностей, теорій, гіпотез, у вигля­ді результатів конкретних експериментів та методик.

З іншого боку — практичні проблеми та досвід висувають пе­ред психологією задачі розв'язання експериментальних та теоре­тичних питань.

 

2

На сучасному рівні розвитку психології у ній достатньо чітко оформились сфери, підходи, дослідження, орієнтовані, по-перше на розробку фундаментальних теорій, здобуття нових психологі­чних знань; а по-друге, спрямовані на вирішення психологічних проблем людини та соціальних груп на основі теоретичних знань. Одностайності у виділенні цих сфер та їх найменуванні серед психологів немає. Так, В.Панок вважає, що варто відмовитись від поширеного поділу на прикладну, практичну, наукову психоло­гію і, зважаючи на різні рівні наукового пізнання й інтерпретації наукових даних, доцільніше виділяти психологію наукову (ака­демічну) та практичну (прикладну). Т.Титаренко також притри­мується такого погляду [34, 27—28]. Не ставлячи перед собою задачу дати своє трактування зазначеного питання, подаємо зага­льноприйняту характеристику окремих сфер психології, згаданих вище.

Наукова психологія — це галузь науки, що досліджує проце­си виникнення, функціонування й розвитку психіки як форми ак­тивного відображення навколишньої дійсності. Тобто наукова психологія тлумачиться як галузь науки в цілому, яка застосовує загальнонаукові прийоми пошуку, тлумачення і верифікації пси­хологічних фактів та явищ. Результатом у науці є встановлений науковий факт, закон, модель того чи іншого процесу.

Практична психологія — це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої позиції та індивідуальності людини або групи, внесення позитив­них змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини, оптимізацію її індивідуального розвитку та збереження її індивідуальності.

Практична психологія є однією з форм духовної практики, професійною діяльністю, що включає консультування, діагнос­тику, терапію тощо.

Таким чином, практична психологія об'єднує як безпосередню практичну діяльність, так і методичне її забезпечення, тобто при­кладний аспект.

Прикладна психологія визначається як науково-методичне забезпечення діяльності практикуючих спеціалістів, як вид нау­ково-методичної праці з трансляцією досягнень науки у практич­ні технології роботи з людьми.

У прикладній психології важливим завданням виступає розро­бка психологічних технологій. Психологічна технологія — це ці­лісна методична система, що складається з трьох основних час­тин: діагностичної, інтерпретаційної (пояснювальної) і корекцій-ної. Основний смисл застосування психологічної технології — це внесення змін у зміст, форми і напрями індивідуального розвитку особистості.

Прикладна (практична) психологія формувалася на основі за­питів різних сфер професійної діяльності людини, в ході розв'язання конкретних практичних проблем.

Реалізацію цих завдань здійснює психолог. Серед професій­них психологів спостерігається спеціалізація:

одні займаються переважно пошуком нових наукових знань;

для інших — головним завданням є застосування цих знань.

Перших цікавлять, насамперед, теоретичні аспекти; вони спо­стерігають явища, що вивчаються в природному середовищі або в лабораторії, намагаються інтерпретувати отримані результати, систематизують їх з метою створення схем, які б пояснювали по­ведінку індивіда. Цю групу психологів ще називають психолога-ми-науковцями, дослідниками.

Друга група психологів значно чисельніша сьогодні, в тому числі і в Україні. Вони мають справу із запитами людей, які від­чувають труднощі при адаптації до різних сторін життя, інтелек­туальні та емоційні проблеми, які прагнуть удосконалити органі­зацію управління різними видами суспільної діяльності людини. У своїх діях вони спираються на накопичені теоретичні знання і в своїй повсякденній діяльності перевіряють обґрунтованість цих знань, виявляють їх слабкі сторони.

Другу групу психологів часто називають психологами-практиками або практичними психологами. Психолог-практик може бути одночасно й теоретиком, науковцем. Тому говорячи про діяльність психологів другої групи доцільніше використову­вати термін практикуючий психолог, який застосовується щодо особи спеціаліста з відповідною підготовкою, дозволом практи­кувати в галузі психології та надавати психологічні послуги ін­шим людям.


Практична і наукова психологія мають помітні розбіжності не лише за зовнішніми ознаками, але й з огляду на завдання, мето­дологію, принципи, зміст та форми розвитку, як вказує В. Г. Панок (див. табл. 1) [34]. Не тотожна практична (прикладна) психологія і психології побутовій або повсякденній.

Побутова психологія — це історично закріплений у традиціях та інших сталих формах поведінки досвід управління індивідуа­льним розвитком і активністю людини, досвід, що функціонує як елемент фольклору, традицій, релігійної практики тощо.

Тому практична психологія повинна спиратися, з одного боку, на надбання психології наукової, а, з іншого боку, на багатство психології побутової.

Найбільш узагальнено і виразно різниця між всіма трьома гіл­ками психології відображається у характерних для них підходах.

Аналітико-статистичний підхід (характерний для наукової психології) передбачає задачу узагальнення психологічних фак­тів, абстрагованих від конкретно-часового контексту їх виявлен­ня. Так, досліджується пам'ять особистості, хоча в конкретних життєвих ситуаціях вона невіддільна від усіх інших психічних явищ (сприймання, мислення, мотивів особистості тощо).

Синтетичний підхід до людини, характерний для побутової психології, будується на розумінні людини як унікальної, непо­вторної й неподільної за своєю сутністю.

Структурно-синтетичний характер практичної психології виявляється в тому, що вона, здійснюючи в цілому синтетичний підхід до особистості, спирається на певні уявлення про струк­туру, природу свого об'єкта, які напрацьовані у науковій психо­логії.

У психологічній технології повинні поєднуватися аналітичний і синтетичний підходи до особистості, сума знань та уявлень про елементи і структурні блоки у їхніх взаємозв'язках, з одного бо­ку, і цілісне (синтетичне) бачення об'єкта корекційних впливів — з іншого. Розробка психологічної технології є по суті процесом психологічного проектування, що спрямований на вирішення конкретної ситуації індивідуального розвитку або соціальної вза­ємодії з використанням знань, досвіду наукової та побутової пси­хології. Застосування психологічної технології у практичній ро­боті передбачає її адаптацію до конкретних умов роботи з конкретною людиною [34].

Отже, по-перше, практична психологія повинна використову­вати знання інших суміжних галузей науки (педагогіки, етногра­фії, соціоніки, біоенергетики, соціології тощо) та сфер духовної практики.

По-друге, практична психологія повинна ґрунтуватися на нау­ковій психології, узгоджуючись з її теоретичними положеннями. При цьому варто зауважити, що якщо у науковій психології є такі галузі як соціальна психологія, то у практичній вона реалізується через такі складові як психологія управління, реклами, консуль­тативну психологію тощо.

По-третє, практична психологія повинна використовувати здобутки побутової психології.

 

3

Розвиток практичної психології тісно пов'язаний з розвитком техніки, виробництва та суспільних відносин. І хоча практична психологія не має на сьогодні чітко усталеної, завершеної струк­тури, можна виділити ряд основних її напрямів.

Основним принципом виділення структурних компонентів практичної психології виступають сфери соціальної практики, які є специфічними для діяльності практикуючих психологів.

У структурі практичної психології виділяють наступні скла­дові [34]:

Політична психологія, основними завданнями якої є:

 

формування громадської думки засобами психології, ЗМІ;

передвиборна боротьба (використання різноманітних засобів для оптимізації виборчої кампанії);

створення позитивного іміджу політичного лідера;

соціально-психологічна експертиза проектів законів, указів, державних програм і рішень з метою запобігання стихійним ма­совим заворушенням, актам непокори тощо.

Практична психологія економіки й бізнесу, основними за­вданнями якої є:

—соціально-психологічне навчання людей для роботи у но­вих економічних умовах;

створення найбільш ефективної структури управління підпри­ємством, навчання доцільним прийомам діяльності управлінців;

стратегія розвитку соціального партнерства або розв'язання різного роду конфліктних ситуацій та розробка заходів щодо по­передження непорозумінь у майбутньому;

застосування психологічних механізмів актуалізації потреб людини за допомогою реклами.

Практична психологія освіти спрямована на підвищення ефективності процесів навчання і виховання. Психологія допома­гає у конструюванні змісту навчання, яке передбачає створення різноманітних програм для шкіл різного типу; визначення відпо­відності програм цілям виховання і навчання, відображення запи­тів суспільства в навчальних програмах; визначення послідовно­сті вивчення різних предметів і відповідності навчального мате­ріалу віковим можливостям учнів.

Без участі психології неможливе вирішення задачі розвитку здібностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосування знань відповідно до нових потреб і ситуацій у суспільстві.

Гострою залишається проблема контролю знань — екзаменів, колоквіумів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної інформації про розвиток учнів, але негативно відбиваються на їх соматич­ному та нервово-психічному здоров'ї. До сфери спільних інтере­сів психологів і педагогів належать:

вивчення причин низької навчальної компетентності учнів;

аналіз та експертиза методів, які використовуються в навча­льному процесі;

профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів учнів, їх здібностей, розробку індивідуальних програм навчання);

профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

робота з малими контактними групами у шкільному середо­вищі;

відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, ді-тей-інвалідів (вимагає особливої відповідальності і проводиться комісіями за участю різних спеціалістів — педагогів, лікарів, психологів);

4. Психологія сім 'ї та соціально-психологічного захисту насе­лення передбачає вирішення наступних завдань:

забезпечення регуляції подружніх стосунків;

надання допомоги щодо виховання дітей у сім'ї (терапія взаємин);

—діагностико-корекційна робота із соціальним оточенням сім'ї;

попередження суїцидів, стабілізація емоційного стану, зняття тривожності, активізація механізмів психологічної підтримки та розвиток навичок взаємодопомоги, формування позитивної жит­тєвої перспективи;

прищеплення нових форм поведінки в оточенні та в сім'ї, які б сприяли реабілітації та збереженню психічного здоров'я особи.

В Україні певний розвиток отримали соціальні служби для молоді, в яких також працюють практичні психологи.

При центрах соціальних служб для молоді діють 1250 форму­вань, серед них:

служби негайної психологічної допомоги — «Телефони довіри»;

центри ресоціалізації та реабілітації дітей та молоді;

клуби дітей-інвалідів;

консультативно-діагностичні служби для тих, хто вступає в шлюб;

школи лідерів дитячих громадських організацій;

соціальні служби «Пошта довіри»;

клуби «Молода сім'я»;

служби знайомств;

молодіжні біржі праці та агентства зайнятості тощо.

 

У клінічній психології основними завданнями є:

 

реабілітація людей, які перенесли захворювання, мають хро­нічні та невиліковні хвороби (онкозахворювання, СНІД тощо);

формування здорового способу життя;

розробка вітчизняних методик, які враховують особливості соціальних умов їх застосування.

Практична психологія в медицині функціонує сьогодні на до­сить високому рівні. Створена мережа установ, пов'язаних з діаг­ностикою і терапією відхилень психіки, психіатричні клініки, ін­ститути нейрохірургії, органопатології, нервових захворювань, реабілітаційні центри, центри психічного здоров'я, консультати­вні служби. Розпочалася підготовка фахівців у ВНЗ зі спеціаль­ності «медична психологія».

Військова та спортивна психологія. Центральною пробле­мою, яка розв'язується в межах цього напрямку, є проблема про­тиборства та змагальності. Основними завданнями при цьому є:

 

забезпечення досягнення мети, поставленої перед індивідом чи групою, чітке виконання розподілених функцій;

терапія психічних травм, отриманих внаслідок виконання професійних функцій;

підготовка до дій в екстремальних умовах;

прогнозування поведінки людини в умовах змагання та бо­йових дій;

відбір на посади, поділ кадрів у команді, підрозділі;

розробка критеріїв і методів відбору спортсменів;

оптимізація взаємодії людина-техніка;

розробка діагностичних і дослідницьких методів.

Юридична психологія вирішує наступні практичні завдання:

 

корекція структури особистості, її окремих рис;

психологічна реабілітація співробітників правоохоронних органів;

профвідбір та контроль процесу професійної адаптації;

аналіз криміногенного стану тощо

Психодіагностика та психологічна експертиза в юридичній практиці має свої особливості. Досить часто психологічна діагно­стика здійснюється всупереч волі клієнта, тому гостро виникає потреба у перевірці даних на надійність. Психологічна експерти­за здійснюється на основі мінімальної інформації і передбачає побудову психологічного портрету людини, опис її звичок та по­ведінки.

Пенітенціарна психологія тісно пов'язана з юридичною і за­ймається проблемами перевиховання, виправлення особистості засудженого, його реадаптацією.

Психологічна служба в установах кримінально-виконавчої си­стеми України забезпечує відповідне супроводження процесу відбування покарання.

При департаменті України з питань виконання покарань ство­рено (22 квітня 1998 року) Управління виховної та соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом.

Посада психолога в установах виконання покарань введена у 1998 році. За декілька років психологічна служба пройшла етап становлення і сьогодні функціонує як самостійна професійна структура.

8. Екологічна психологія віднаходить психологічні можливості зміни способу життя людини в нових умовах довкілля; проводить терапію ускладнень та травм, що виникають у процесі різних змін умов життя (наприклад, відселення із зони Чорнобиля), фо­рмує свідому екологічну поведінку особистості.

Розвиток прикладної психології сприяв появі таких самостій­них її напрямків: психокорекції; психотерапії; психореабілітації; психогігієни.

 

4

Неможливо назвати хоча б одну сферу суспільної практики, де прикладна психологія виявилась би цілком не потрібною. Скрізь, де працює і живе людина, є проблеми, пов'язані з її психікою. Водночас є такі сфери використання практичної психології, які тільки починають розвиватись. Вони становлять перспективу розбудови практичної психології на наступні кілька десятків ро­ків. До них належить царина мистецтва і культури, в якій нако­пичилось чимало психологічних проблем. Зокрема, психологіч­ної освіти вимагає підготовка фахівців відповідних видів діяль­ності: художники, мистецтвознавці, режисери, музиканти тощо. За участю психолога відбувається відбір акторів, розробка сцена­ріїв, вивчення культурних запитів громадян. З'являються при­кладні дослідження, присвячені аналізу естетичних почуттів, проблем сприймання творів мистецтва. Водночас єдиної психо­логічної служби в цій галузі не існує, участь психолога відзнача­ється непослідовністю, фрагментарністю, епізодичністю.

Недостатньо розвинена практична психологія й у сфері науки. Проблеми активізації творчої діяльності, роботи наукових колек­тивів, співпраці науковців є суттєвими для сучасного етапу роз­витку науки (24, с. 58—59).

У межах промислової психології слабо розвинені такі її на­прями, як практична психологія у сфері транспорту, зв'язку, сіль­ського господарства.

Недоліком у сучасному стані практичної психології виступає її розмежованість по різних відомствах, відсутність централізації. На цю проблему вказував ще Б. Ф. Ломов у 80 рр. XX ст., поста­вивши задачу створення єдиної психологічної служби, що стало особливо актуальним з моменту появи психологічних служб у рі­зних галузях суспільної практики.

У 1991 році при Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України створено Центр психологічної служби системи освіти. Він займався теоретичним узагальненням, вивченням зарубіжно­го досвіду діяльності відповідних служб.

У результаті його діяльності було виявлено недоліки підгото­вки практичних психологів та відомчого принципу розвитку і формування практичної психології, що ускладнює допомогу кон­кретній людині; методичну неузгодженість у діяльності відомчих структур практичної психології та порушення прав людини у процесі психодіагностики та психокорекції, необхідність спеціа­льної підготовки психологів-практиків для різних галузей, поста­влено проблему виготовлення психологічного обладнання (на­приклад, у Німеччині, Чехії, Бельгії, Франції, СІЛА, Японії є спеціальні підприємства психологічного приладобудування).

У 1992 році Комісією Верховної Ради України з питань науки і народної освіти прийнята Ухвала про створення Концепції дер­жавної системи психологічної служби.

У 1993 році ця концепція була розроблена і схвалена Кабіне­том Міністрів.

Національна система соціально-психологічної служби — це

об'єднання державних органів й організацій, що виконують практичну роботу в галузі соціальної педагогіки, прикладної пси­хології та прикладної соціології.

Основна мета Національної системи соціально-психологічної служби — забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сі­мейних стосунків та міжособистісних взаємодій) і водночас — підтримка розвитку і захист психічного здоров'я особистості громадян України.

 

Подпись:

Запитання для самоконтролю

Дайте характеристику прикладної психології.

У чому полягає проблема відмінності прикладної та практичної психології?

 

Дайте характеристику наукової психології.

Як слід розуміти поняття «побутова психологія»?

Розкрийте взаємозв'язок наукової, практичної та по­бутової психології?

Якою є структура прикладної психології?

У чому полягає відмінність структури прикладної та наукової психології? Чим це можна пояснити?

Що таке Національна система соціально-психоло­гічної служби? Які основні етапи її створення?