8.2. Правове регулювання господарських договорів (господарських зобов’язань) з реалізації товарів підприємствами оптової торгівлі
Господарський кодекс України класифікує діяльність у сфері оптової торгівлі як господарсько-торговельну діяльність. Відповідно до ст. 263 Господарського кодексу, господарсько- торговою визнається діяльність, здійснювана суб’єктами госпо- дарювання у сфері товарного обороту, направлена на реаліза- цію продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, а також допоміжна діяльність, що за- безпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність здійснюється суб’єкта- ми господарювання в таких формах: матеріально-технічна по- ставка і збут; поставка електричної енергії; заготовча діяльність; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності та інша до- поміжна діяльність щодо забезпечення реалізації товарів (по- слуг) у сфері обороту.
Господарсько-торговельна діяльність здійснюється за допо- могою укладання таких господарських договорів: поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачан- ня, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та інших договорів.
Зупинимось на договорі поставки і розглянемо окремі особ- ливості укладання цього договору.
Традиційно договором поставки оформлюється оптовий оборот товарів, а також відносини щодо придбання товарів, які виникають між господарюючими суб’єктами в процесі здійснен- ня ними господарської діяльності.
У дореволюційному цивільному праві договір поставки існу- вав як самостійний договір. Поставка була договором, за яким одна сторона зобов’язувалася доставити іншу яку-небудь річ за відому ціну до відомого терміну [176]. Відмінність між купів- лею-продажем і поставкою полягала в тому, що за договором поставки передбачалася різниця в часі між моментом укладан- ня договору і моментом його виконання, тоді як при купівлі- продажу така різниця в часі не передбачалася.
Цивільний кодекс 1922 року не містив положень про до- говір поставки. Проте в процесі подальшого розвитку соціалі- стичного господарства договір поставки знову признається са- мостійним договором, що є основною правовою формою відносин організацій щодо постачання і збуту продукції в на- родному господарстві і одночасно провідним господарським договором [168]. Договором поставки був плановий договір, згідно якому організація-постачальник зобов’язана передати в певні терміни або термін в оперативне управління організації-
покупцю певну продукцію згідно обов’язковому для обох сторін плановому акту розподілу продукції, а організація-покупець зобов’язана прийняти продукцію і сплатити за неї певну ціну.
Сучасні російські вчені Брагинський і Ветрянський вва-
жають, що в даний час договором поставки є такий договір купівлі-продажу, згідно якому продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язаний пе- редати в обумовлений термін (терміни), виготовлені або за- куплялені ними товари ті, що покупцю для використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним вико- ристанням [15].
Останнім часом, укладаючи договори на поставку товарів споживачам, оптові торгові підприємства використовували кон- струкцію договору купівлі-продажу, хоча насправді, в текст договору вкладався зміст поставки. Договірні відносини, що виникали між підприємствами, регулювалися цивільним кодек- сом, тому й різниці в правовому регулюванні договорів постав- ки і купівлі-продажу майже не було. Ситуація змінилася з прий- няттям Господарського кодексу України, покликаного регулювати відносини, що виникають між суб’єктами господа- рювання в процесі здійснення ними господарської діяльності.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу, за договором постав- ки одна сторона – постачальник зобов’язана передати (поста- вити) в обумовлені терміни (термін) іншій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти названий то- вар (товари) і сплатити за них певну грошову суму.
Можна виділити ряд особливостей, що дозволяють пока- зати я вну відм інність догово р у поставк и від договор у купівлі-продажу:
1. Сферою застосування договору поставки є матеріально- технічна поставка і збут продукції виробничо-технічного при- значення та товарів народного споживання як власного вироб- ництва, так і придбаних у інших суб’єктів господарювання.
2. Коло можливих суб’єктів договору поставки обмежуєть- ся суб’єктами, перерахованими в п.п. 1, 2 ст. 55 Господарсько-
го кодексу. До них відносяться: 1) господарські організації – підприємства і об’єднання підприємств, а також інші органі- зації, передбачені Господарським кодексом, які були створені для здійснення господарської діяльності і зареєстровані у вста- новленому порядку як суб’єкти господарювання; 2) громадя- ни України, іноземці та особи без громадянства, які здійсню- ють господар ську діяльність та відповідно до за кону зареєстровані як підприємці.
3. На рівні кодексу закріплена вимога про те, що умови догово- ру поставки повинні бути обумовлені відповідно до вимог Міжна- родних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс».
4. Для здійснення поставки товарів обов’язкова наявність договору поставки. Без укладення договору поставка можлива тільки у випадках і в порядку, передбаченому законом.
5. Реалізація товарів суб’єктам, що не займаються госпо- дарською діяльністю, здійснюється тільки на підставі договору купівлі-продажу.
Для оптового підприємства дуже важливим є питання пра-
вильності оформлення договору поставки. Це важливо не тільки з погляду регулювання взаємостосунків між оптовим і роздріб- ним торговельними підприємствами, а й для подальшого регу- лювання взаємостосунків між роздрібним торговельним підприє- мством і кінцевим споживачем. Тому вважаємо необхідним дати правову характеристику договору поставки. Для цього дамо пра- вову характеристику окремим елементам договору поставки за допомогою розгляду окремих умов договору.
Предметом договору поставки може бути як визначена ро- довими ознаками продукція (вироби) з найменуванням, вказа- ним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах або товарознавських довідниках, так і продукція (вироби) визначені індивідуальними ознаками.
Кількість і асортимент товарів, що поставляються, по- винні бути визначені в специфікації, що є невід’ємною час- тиною договору, за угодою сторін. При цьому, товари підля- гають узгодженню за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами і розмірами.
Терміни і порядок поставки в обов’язковому порядку по- винні бути обумовлені в договорі поставки. Терміни поставки є істотною умовою договору, крім того, термін поставки є істот- ною умовою договору поставки. Законодавець передбачив де- кілька можливих варіантів визначення термінів поставки, проте з урахуванням загального правила – терміни поставки повинні встановлюватися в договорі з урахуванням необхід- ності ритмічної і безперебійної поставки товарів споживачам. Отже, 1) сторони можуть передбачити в договорі будь-який термін поставки: декада, місяць, тиждень; 2) якщо в договорі була передбачена поставка партіями, то вважається, що термін поставки для продукції виробничо-технічного призначення складає квартал, а для товарів народного споживання – місяць.
Крім того, законодавець визначив терміни дії договору по- ставки. Тут також можливі декілька варіантів: 1) договір може бути укладений на один рік (загальне правило); 2) договір може укладатися на термін більше одного року (так званий довгостро- ковий договір); 3) якщо в договорі не був визначений термін його дії, вважається, що такий договір був укладений на один рік.
Порядок поставки визначає спосіб, яким товар буде достав- лений покупцеві. В договорі сторони можуть передбачити три варіанти визначення порядку поставки: 1) відвантаження то- вару будь-яким видом транспорту; 2) вибірку товару покупцем;
3) відвантаження товарів вантажовідправником (виготівником), що не є постачальником; 4) також оплату товару вантажоодер- жувачем, що не є покупцем; 5) оплату товару платником, який не є покупцем. Окрім порядку поставки товару за договором, сторони можуть також передбачити порядок поставки недоот- риманого покупцем у встановлений термін товару.
Питання для самоконтролю
1. Що таке господарсько-торговельна діяльність?
2. Які існують види господарсько-торговельної діяльності?
3. Дайте характеристику договору поставки.
4. Які існують істотні умови договору поставки?
5. Яким чином можно передбачити порядок поставки в до- говорі поставки?
6. Як у договорах обумовлюються умови про якість товарів?
7. Чим відрізняються договори купівлі-продажу та поставки?
8. Якими нормативно-правовими актами регламентується господарсько-торгівельна діяльність?