8.2. Правове регулювання господарських договорів (господарських зобов’язань) з  реалізації товарів підприємствами оптової торгівлі

Господарський кодекс України    класифікує діяльність  у сфері  оптової торгівлі  як господарсько-торговельну діяльність. Відповідно  до ст. 263 Господарського кодексу,  господарсько- торговою  визнається діяльність, здійснювана суб’єктами госпо- дарювання у сфері  товарного обороту,  направлена на реаліза- цію  продукції  виробничо-технічного призначення  і товарів народного споживання,  а також допоміжна  діяльність,  що за- безпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.


 

Господарсько-торговельна діяльність здійснюється суб’єкта- ми господарювання в таких формах: матеріально-технічна по- ставка і збут; поставка електричної енергії; заготовча діяльність; оптова торгівля;  роздрібна торгівля  і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів  виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності та інша до- поміжна діяльність  щодо забезпечення реалізації  товарів (по- слуг) у сфері обороту.

Господарсько-торговельна діяльність здійснюється за допо- могою укладання таких господарських договорів:  поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачан- ня, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та інших договорів.

Зупинимось на договорі поставки і розглянемо окремі особ- ливості  укладання цього договору.

Традиційно договором поставки оформлюється оптовий оборот товарів, а також відносини щодо придбання товарів, які виникають між господарюючими суб’єктами в процесі здійснен- ня ними господарської діяльності.

У дореволюційному цивільному праві договір поставки існу- вав як самостійний договір. Поставка була договором, за яким одна сторона зобов’язувалася доставити іншу яку-небудь річ за відому ціну до відомого терміну  [176]. Відмінність  між купів- лею-продажем і поставкою полягала в тому, що за договором поставки передбачалася різниця в часі між моментом укладан- ня договору і моментом його виконання,  тоді як при купівлі- продажу така різниця  в часі не передбачалася.

Цивільний  кодекс 1922 року не містив  положень про до- говір  поставки. Проте в процесі подальшого розвитку соціалі- стичного господарства договір поставки знову признається са- мостійним  договором,  що є основною правовою формою відносин організацій щодо постачання і збуту продукції в на- родному господарстві  і одночасно провідним  господарським договором [168]. Договором поставки був плановий договір, згідно якому організація-постачальник зобов’язана передати в певні терміни  або термін в оперативне управління  організації-


 

покупцю певну продукцію згідно обов’язковому для обох сторін плановому акту розподілу продукції, а організація-покупець зобов’язана прийняти продукцію і сплатити за неї певну ціну.

Сучасні  російські  вчені  Брагинський  і Ветрянський вва-

жають, що в даний час договором поставки є такий договір купівлі-продажу, згідно якому продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність,  зобов’язаний  пе- редати в обумовлений термін (терміни),  виготовлені або за- куплялені  ними товари ті,  що покупцю  для використання в підприємницькій  діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним,  домашнім  та іншим  подібним  вико- ристанням [15].

Останнім  часом, укладаючи договори на поставку товарів споживачам, оптові торгові підприємства використовували кон- струкцію  договору купівлі-продажу,  хоча насправді, в текст договору вкладався зміст поставки. Договірні  відносини,  що виникали між підприємствами, регулювалися цивільним кодек- сом, тому й різниці в правовому регулюванні договорів постав- ки і купівлі-продажу майже не було. Ситуація змінилася з прий- няттям Господарського кодексу України, покликаного регулювати відносини, що виникають між суб’єктами господа- рювання в процесі  здійснення ними господарської діяльності.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу, за договором постав- ки  одна сторона – постачальник зобов’язана  передати (поста- вити) в обумовлені терміни (термін) іншій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти названий то- вар (товари) і сплатити за них певну грошову суму.

Можна  виділити ряд особливостей, що дозволяють пока- зати я вну  відм інність  догово р у  поставк и  від  договор у купівлі-продажу:

1. Сферою застосування договору поставки є матеріально- технічна поставка і збут продукції виробничо-технічного при- значення та товарів народного споживання як власного вироб- ництва, так і придбаних у інших  суб’єктів господарювання.

2. Коло можливих суб’єктів договору поставки обмежуєть- ся суб’єктами, перерахованими в п.п. 1, 2 ст. 55 Господарсько-


 

го кодексу. До них відносяться:  1) господарські організації  – підприємства і об’єднання підприємств,  а також інші органі- зації, передбачені  Господарським кодексом, які були створені для здійснення господарської діяльності і зареєстровані у вста- новленому порядку як суб’єкти господарювання;  2) громадя- ни України, іноземці та особи без громадянства, які здійсню- ють  господар ську  діяльність   та  відповідно   до  за кону зареєстровані  як підприємці.

3. На рівні кодексу закріплена вимога про те, що умови догово- ру поставки повинні бути обумовлені відповідно до вимог Міжна- родних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс».

4. Для здійснення поставки товарів  обов’язкова наявність договору поставки. Без укладення договору поставка можлива тільки у випадках і в порядку, передбаченому законом.

5. Реалізація  товарів  суб’єктам,  що не займаються госпо- дарською діяльністю, здійснюється тільки на підставі договору купівлі-продажу.

Для оптового підприємства дуже важливим є питання пра-

вильності оформлення договору поставки. Це важливо не тільки з погляду регулювання взаємостосунків між оптовим і роздріб- ним торговельними підприємствами, а й для подальшого регу- лювання взаємостосунків між роздрібним торговельним підприє- мством і кінцевим споживачем. Тому вважаємо необхідним дати правову характеристику договору поставки. Для цього дамо пра- вову характеристику окремим  елементам договору поставки за допомогою розгляду окремих умов договору.

Предметом договору поставки може бути як визначена ро- довими ознаками продукція (вироби) з найменуванням, вказа- ним у стандартах, технічних  умовах, документації  до зразків (еталонів), прейскурантах або товарознавських довідниках, так і  продукція  (вироби) визначені  індивідуальними  ознаками.

Кількість і асортимент  товарів,  що поставляються,  по- винні  бути визначені  в специфікації,  що є невід’ємною час- тиною договору, за угодою сторін. При цьому, товари підля- гають узгодженню за сортами, групами,  підгрупами,  видами, марками, типами і розмірами.


 

Терміни  і порядок поставки в обов’язковому порядку по- винні  бути обумовлені в договорі  поставки. Терміни  поставки є істотною умовою договору, крім того, термін поставки є істот- ною умовою договору поставки. Законодавець  передбачив де- кілька  можливих   варіантів   визначення     термінів  поставки, проте з урахуванням загального правила – терміни  поставки повинні  встановлюватися  в договорі  з урахуванням необхід- ності  ритмічної і безперебійної поставки товарів  споживачам. Отже,   1) сторони можуть передбачити в договорі  будь-який термін  поставки:  декада, місяць,  тиждень; 2) якщо в договорі була передбачена поставка партіями, то вважається, що термін поставки для продукції  виробничо-технічного призначення складає квартал, а для товарів народного споживання – місяць.

Крім того, законодавець  визначив терміни  дії договору по- ставки.  Тут також можливі  декілька  варіантів: 1) договір  може бути укладений на один рік (загальне правило); 2) договір може укладатися на термін більше одного року (так званий довгостро- ковий договір);  3) якщо в договорі  не був визначений термін його дії, вважається, що такий договір був укладений на один рік.

Порядок поставки визначає спосіб, яким товар буде достав- лений покупцеві. В договорі сторони можуть передбачити три варіанти  визначення порядку поставки: 1) відвантаження то- вару будь-яким видом транспорту; 2) вибірку товару покупцем;

3) відвантаження товарів вантажовідправником (виготівником), що не є постачальником; 4) також оплату товару вантажоодер- жувачем, що не є покупцем; 5) оплату товару платником, який не є покупцем.  Окрім порядку поставки товару за договором, сторони можуть також передбачити порядок поставки недоот- риманого покупцем  у встановлений термін  товару.

Питання  для самоконтролю

1. Що  таке господарсько-торговельна  діяльність?

2. Які існують  види господарсько-торговельної діяльності?

3. Дайте  характеристику договору поставки.

4. Які існують істотні умови договору поставки?


 

5. Яким чином можно передбачити порядок поставки в до- говорі  поставки?

6. Як у договорах обумовлюються умови про якість товарів?

7. Чим відрізняються договори купівлі-продажу та поставки?

8. Якими  нормативно-правовими актами регламентується господарсько-торгівельна  діяльність?