7. ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ В ЗАКОРДОННИХ КРАЇНАХ

У  світовій торгівлі  намітилася  тенденція до збільшення в роздрібній  торгівлі  кількості  супермаркетів,  які в поділя- ють на декілька видів. Відміною рисою супермаркетів є розмір  торгової площі,  обсяг товарообігу  і асортимент про- понованих товарів.

Супермаркет – будь-який   магазин самообслуговування з річним  оборотом, який  дорівнює або перевищує 2 млн дол., який пропонує широкий асортимент продовольчих товарів, не- продовольчі  товари і свіжі продукти.  Має відділи  овочів і фруктів, м’яса і свіжих продуктів.

Усе більше  поширення у Франції набуває торгівля товара- ми повсякденного попиту на замовлення. Покупці  замовляють товари по каталогу, який висилає торговельна фірма. Замовлен- ня передається телефоном або за допомогою  дисплея з телефон- ним зв’язком, установленим у покупця вдома. Замовлені това- ри доставляються покупцю в будинок у погоджений з ним день і  годину.  Ця  організаційна  форма обслуговування покупців отримала назву “супермаркет вдома”. Така форма торгівлі прак- тично тільки починає зароджуватися в нашій країні. Проте вва- жаємо, що слід врахувати зарубіжний досвід у даному питанні, оскільки в майбутньому ця форма торгівлі має дуже великі пер- спективи розвитку.

Супермаркети, як правило, належать фірмам, які займають- ся зовнішньоторговельною діяльністю. Це мережа магазинів “Гарантія”, “Марком”, “Квіт”,  “Норд-АМ”;  у Франції – мережі Mammouth і Cattefout.

У Києві працює близько 50 супермаркетів і безліч мінімар- кетів.  Усі  вони відрізняються  від звичайних магазинів  насам- перед тим, що представляють покупцям певні  переваги у виг- ляді широкого асортименту, відмінного обслуговування, відсутності  черг,  добре упакованого товару,  добре обладнаних торгових залів.

Якщо в 60-і і 70-і роки відмічалося певне зростання товаро- обігу універмагів у загальному роздрібному  товарообігу захід- ноєвропейських країн, то в 80-і  відбувалося  зниження  цього показника практично в усіх країнах.  Так,  у ФРН в 1980 році

на частку універмагів припадало 7,8 % загального роздрібного товарообігу, тоді як в 1987 році – 7,2  %; у Франції – відповід- но 2,7 і 2,1 %.

В Західній  Європі відбувається будівництво нових універ-

магів.  В табл. 7.1 приведені  дані  Оксфордського університету управління торгівлею про введення в експлуатацію  нових уні- вермагів і їх торгової площі з 1967 по 1985 рік [83, с. 2–3].

Таблиця 7.1

Число нових універмагів, що вводяться в експлуатацію  в США

В Італії, як і в багатьох інших країнах, спостерігається ук- рупнення  торгової мережі за рахунок закриття невеликих тра- диційних неспеціалізованих магазинів з дуже низькою продук- тивністю праці. Ці неконкурентоспроможні торговельні підприємства  просто не можуть існувати в нових ринкових умовах.

В Японії  широке розповсюдження отримали суперстори – великі   роздрібні  торговельні  підприємства,  які експлуатують ведучі торгові  компанії країни, включаючи “Дайей”,  “Сейюу” і “Іто-Йокадо”  [148, с. 5].

Успіх супермаркетів пояснюється тим, що вони є вищим сту- пенем концентрації  торгового капіталу і є тією  новою формою роздрібної торгівлі, яка необхідна для збуту вироблюваних у ве- ликих обсягах товарів народного споживання і задоволення по- питу населення. Супермаркети створюють конкурентну боротьбу за розширення торгового простору, бо чим більше торгова площа, тим різноманітніший асортимент, а отже, вищий прибуток.

Посилення тенденції до розвитку великих магазинів за ос- танні роки привело до значної зміни структури мережі торгівлі продовольчими товарами США. В 1979 році на такі великі тор- гові підприємства, як суперстори, магазини – склади, суперскла- ди, комбіновані магазини, понадсупермаркети  та інші нетра- диційні  типи  магазинів,  припадало 17 % загального обороту супермаркетів (179 млрд дол.). У 1988 році ці типи торговель- них підприємств  реалізували приблизно 50 % загального обо- роту супермаркетів (240,4 млрд дол.). Загальна мережа вказаних магазинів збільшилася з 3800 в 1979 році до 9000 у 1988 році. В США  очікується інтенсивний розвиток мережі надсупермар- кетів. Перший надсупермаркет у Філадельфії в травні 1988 року відкрила “Карфур USA” – дочірня  фірма французької компанії “Карфур” [124, с. 13].

Відміною  рисою понадсупермаркетів  є джерела товаропос- тачання. Багато продовольчих товарів  ці торгові  підприємства закуповують безпосередньо у виробників сільськогосподарсь- кої продукції і компаній харчової промисловості. Так, приблиз- но 70 % продовольчих товарів надсупермаркети фірми “Карфур USA”  у Філадельфії закуповують у виробників сільськогоспо- дарської продукції  і компаній  харчової промисловості,  решту товару одержують з розподільного складу оптової компанії “Флемінг  Кіс”.  Майже  всі непродовольчі  товари поступають в цей магазин безпосередньо  від  фірм  виготівників.

Крім дрібних підприємств торговельною діяльністю займа- ються і фізичні особи. Так, у Франції індивідуальних і приват- них підприємців, які займаються торговельною діяльністю, на- зивають торговцями. В статті  4 другого підрозділу  першого розділу Торгового кодексу Японії  від 9 березня 1899 року №

48 з подальшими змінами і доповненнями дано визначення по- няттю “торговець” [149].

Торговець (комерсант)  – це особа, що займається на про- фесійній основі здійсненням торгових дій від свого імені. “Дрібний  роздрібний  торговець”  може займатися торгівлею повний або неповний робочий день, працювати один або залу- чати до роботи членів своєї сім’ї; його професійні знання зви-

чайно не відрізняються широтою. Дрібні  торговці реалізують товар в основному в сільських населених пунктах або в міських кварталах, далеко від центру.

На частку дрібної торгівлі у Франції припадає 63 % обсягу

роздрібної  торгівлі  (Le  commerce en France.  Rapport  de la Commission des Comptes de la Nation. – Collection   de I’INSEE, serie З, 1983.), причому цей відсоток вищий у продовольчій торгівлі  і нижчий  у непродовольчій торгівлі. Проте, як  було відзначено вище, самостійно торговці не можуть вижити в кон- курентній боротьбі і тому об’єднуються в асоціації. Асоційова- на торгівля – це торгівля, при якій дрібні торговці вступають в об’єднання з метою збільшення конкурентоспроможності і рен- табельності своїх підприємств. Такі об’єднання дозволяють роз- ширити масштаб торговелних операцій  і проводити загальну торговельну політику;  при цьому торговці  зберігають  неза- лежність в управлінні своїми підприємствами. Важливість цьо- го виду торгівлі помітно варіюється залежно від країни. Особ- ливо розвинутий цей вид торгівлі  в США  і Скандинавії. У Франції асоційована торгівля розвинена менше (на її частку припадає 30 тис. магазинів і близько 13 % об’єму роздрібної торгівлі,  що становить приблизно одну п’яту  товарообігу в дрібній і середній торгівлі і більше однієї третини товарообігу у сфері торгівлі продовольчими товарами) [59, с. 71].

Форми асоційованої торгівлі за рубежем такі:

+  система добровільних ланцюгів;

+  колективні  магазини незалежних комерсантів;

+  кооперативні  об’єднання роздрібних  торговців;

+  франшиза.

Зупинимося докладніше  на франчайзингу. Представляєть- ся необхідним вивчити зарубіжний досвід, накопичений у цьо- му питанні.

Франшиза,  за визначенням Французької  федерації  фран- шизи,  створеної в 1971 р. з метою вироблення етичного  ко- дексу цієї системи, – форма співпраці між підприємством, що надає франшизу,  і одним або декількома  підприємствами, які одержують франшизу.

Розрізняють чотири види франшизи: франшиза виробника (“Родье”, “Декамп”, “Фільдар”, “Пінгвін” і ін.); франшиза торгов- ця (“Пронупсия”,  “Бют”,  “Летю”,  “Манукян”,  “Шопі” та ін.); франшиза послуг (“Новотель”,  “Мільвіль”, “Курт-пай”, “Мідас” та ін.);  промислова франшиза (“Йоплейт”,  “Кока-кола”,  “Кіт і К0”, “Міріс” і ін.) [ 5, с. 10-15 ].

Для підприємства, що надає франшизу,  це означає:

+  наявність прав власності на фірмову назву або на торгову марку, а також на знання і досвід ноу-хау, які надаються в розпорядження підприємств,  які одержують франшизу;

+  наявність оригінального асортименту товарів і сукупності особливих послуг, пропонованих клієнтам, а також вико- ристання одноманітних  методів  торгівлі,  які заздалегідь проходять експериментальну перевірку, постійно удоско- налюються і контролюються.

Система франшизи (іноді її називають системою торгових привілеїв), включає два елементи: 1) головна організація (фран- шизіар)  надає незалежному  торговцю (франшизіату)  право (привілей,  ліцензію)  на здійснення обумовленої в угоді  діяль- ності  під  товарним знаком (торговою  маркою)  франшизіара;

2) сприяє в здійсненні цієї діяльності і контролює її в цілях збе- реження своєї репутації.

Франчайзинг  може бути визначений як  спосіб  доставки продукції  або послуг споживачеві, форма організації  і ведення підприємницької діяльності на основі кооперації матеріальних і фінансових засобів і зусиль різних підприємств. Франчайзинг може розглядатися також і як  угода, при якій виробник або одноосібний розповсюджувач продукту чи послуги, захищеної товарним знаком,  дає ексклюзивні  права на поширення  на даній території своєї продукції або послуг незалежним підприє- мцям (роздрібним  торговцям)  в обмін  на отримання від  них платежів (роялті) за умови дотримання виробничих технологій та обслуговуючих операцій.  На Заході  найбільша  кількість фірм, що працюють за системою франчайзингу, зосереджена в мережі ресторанів  і закусочних, продуктових і бакалійних  ма- газинів. Широко  використовується франчайзинг у роздрібній і

оптовій  торгівлі  товарами, при наданні  різного роду послуг. Найяскравіші  приклади використовування франчайзингової системи в нашій країні – компанії “Кока-кола”, “Пепси” і “Се- вен-Ап”, “Дока-піца і “Дока-хліб.

Можна  дати таку характеристику  франчайзингу: правові  і ділові  взаємостосунки між  суб’єктами франчайзингу визнача- ються франчайзинговим договором, або франшизною угодою, згідно якій одна особа (франчайзер), що має розроблену систе- му ведення певної діяльності, дозволяє іншій особі (франчайзі) використовувати цю систему згідно з вимогами франчайзера в обмін на винагороду (компенсацію). Взаємостосунки є довгос- троковими, оскільки франчайзі працює відповідно до стандартів і  практики,  виробленої і керованої  франчайзером, при його постійному  сприянні  і підтримці.

Необхідність розвитку франчайзингу підтверджується  і досв- ідом інших країн. Так, в Австралії понад 90 % загальної торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється на умовах франчайзингу. Є офіційні повідомлення про те, що франчайзинг використовується вже більше ніж у 70 країнах світу [64, с. 28].

Питання  для самоконтролю

1. Назвіть існуючі  за рубежем торговельні підприємства  за- лежно від рівня  обслуговування споживачів.

2. Дайте  класифікацію  існуючих  роздрібних торговельних підприємств  за рубежем.

3. Що  є супермаркетом?

4. Чим є торгівля  за замовленням?

5. Чим надсупермаркети відрізняються  від супермаркетів?

6. Дайте  поняття торговця. Чи  відрізняються  поняття тор- говця в різних  країнах?

7. Дайте поняття асоційованої торгівлі. В чому полягають її переваги?

8. Назвіть відомі Вам форми асоційованої торгівлі за рубежем.

9. Що  є франчайзингом?

10. Що  включає система торгових привілеїв?

11. Дайте  характеристику франчайзингу.