6. ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У РОЗДРІБНІЙ ТОРГОВЕЛЬНІЙ  ДІЯЛЬНОСТІ 6.1. Захист прав споживачів в Україні

Формування соціально-орієнтованої економіки в Україні як один з пріоритетних напрямів державного регулювання потребує захисту прав громадян – споживачів   товарів і по- слуг.

До переходу до ринкової економіки  в Україні діяли,  зат- верджені Міністерством торгівлі СРСР і Міністерством торгівлі України, Основні правила роботи магазину, Правила роздрібної торгівлі  продовольчими товарами (хліб,  молочні продукти і т. д.),  Правила роботи дрібнороздрібної торговель- ної мережі, Правила роздрібної торгівлі непродовольчими това- рами (швейними, трикотажними, текстильними товарами, взут- тям і т. д.), Типові  правила обміну  промислових товарів, куплених  у роздрібній  торговельій мережі, Типові правила об- міну взуття, Правила поведінки продавця та ін. Усі ці правила регламентували взаємовідносини між продавцем  і покупцем, були зорієнтовані на захист, головним чином, інтересів держав- них і кооперативних підприємств-продавців  і вже неадекватні сучасним економічним  відносинам.

У  1991 році вперше  в Україні  був прийнятий  Закон

«Про захист прав споживачів»,  сама назва якого вказувала на його спрямованість.  Цей  Закон був першим і важливим кроком на шляху створення правових заходів  захисту прав споживачів у нових економічних умовах. У ході його зас- тосування виявився ряд недоліків, тому в 1993 році Верхов- на Рада України  ухвалила внести зміни  і доповнення до Закону  України  “Про  захист прав споживачів”  і виклала його в новій  редакції.  У  старому вигляді  з незначними змінами Закон  проіснував  до 2005 року  і 01.12.2005 року


 

Верховна Рада України  ухвалила Закон України  “Про  за- хист прав споживачів” у новій редакції  [198].

Порівняно  з дореформеним  законодавством  новий Закон

хоча і не розв’язав усіх  проблем,  але істотно посилив захист прав споживачів, увів нові підходи  до правових методів такого захисту. Насамперед Закон установив, що захист прав спожи- вачів є обов’язком держави (ст. 4) і чітко сформулював права споживачів, що підлягають захисту (ст. 3). У Законі сказано, які державні  органи зобов’язані  здійснювати  цей захист і яка їх компетенція. Він  також визначив, кого слід  вважати спожива- чем. Згідно з Законом, споживачем є громадянин, який прид- баває, замовляє або має намір придбати чи замовити товари (роботу, послуги) для власних побутових потреб. Інакше кажу- чи,  держава бере під захист інтереси рядових споживачів у відносинах з економічно більш сильними підприємцями, в тому числі і з самою державою, коли порушення прав споживачів до- пускаються державними підприємствами  роздрібної  торгівлі.

Закон зобов’язав посадовців органів державної і виконав- чої влади, що здійснюють захист прав споживачів, суворо дот- римувати законодавства, а також права громадян і організацій, що охороняються Законом.  Вперше в законодавстві  України встановлено, що за невиконання  або неналежне  виконання своїх обов’язків, вони притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством  (ст. 7).  У  числі  прав, що надаються споживачеві, було передбачено право на звернення до суду за захистом своїх інтересів. Таким правом володів покупець і ра- ніше, проте воно виникало в нього тільки  після того, як  він діставав відмови в усіх інстанціях, куди, згідно із законом, по- винен був звернутися – в самому магазині, в торзі,  до складу якого входив магазин, у відповідному  управлінні  торгівлі.  За- раз право обігу в суд виникає в покупця відразу після встанов- лення факту порушення і отримання відмови при першому зверненні  до продавця. Інакше  кажучи,  вибір способу захисту порушених прав належить споживачеві. При цьому Закон по- легшує споживачеві  можливість  судового захисту, звільняючи його від сплати державного мита.


 

Надане Законом право на відшкодування збитків,  заподія- них внаслідок придбання товарів неналежної якості,  розшире- но. Споживачеві  було надано право, окрім  майнових збитків, вимагати також відшкодування моральної шкоди, заподіяної та- кою покупкою  (ст. 24).

Усю відповідальність перед споживачем за якість товарів Закон покладає безпосередньо на роздрібне торгове підприє- мство, незалежно від того, виготовлено товар в Україні, за її межами чи придбано продавцем у посередників.  Але  це не означає,  що виготівник  недоброякісного  товару звільняєть- ся від відповідальності. Ця відповідальність була передбаче- на трьома “Положеннями  про захист прав споживачів”,  які за тверджені  поста новою  В ерховної  Ра ди  Ук ра їни  від

25 січня 1995 року № 26/95 [230] відповідно до Закону Ук- раїни “Про  захист прав споживачів”.

“Положення  про порядок тимчасового припинення діяль- ності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, по- рушують правила торгівлі і надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів”  визначає порядок ухвалення рішень державними органами у справах захисту прав споживачів про тимчасове припинення діяльності підприємств незалежно від форм власності у сфері  торгівлі. Це рішення  ухвалюється в цілях усунення господарюючими суб’єктами причин, в резуль- таті яких систематично реалізуються неякісні товари. У разі по- вторного протягом року тимчасового припинення діяльності господарюючого суб’єкта,  державний орган у справах захисту прав споживачів  зобов’язаний поставити питання перед його власником або уповноваженим ним органом, що здійснює уп- равління майном господарюючого суб’єкта, про усунення керів- ника господарюючого суб’єкта із займаної ним посади.

“Положення про порядок вилучення неякісних товарів, до- кументів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів”, визначає порядок вилучення державними органа- ми у справах захисту прав споживачів і їх посадовцями неякіс- них товарів у підприємств сфери торгівлі. Вилученню підляга-


 

ють партії товарів, якість яких не відповідає вимогам норматив- них документів. Отримавши таке рішення, виробник зобов’я- заний негайно припинити  виробництво таких товарів і через засоби масової інформації повідомити про вилучення даних товарів  у споживачів з відшкодуванням понесених ними вит- рат. “Положення про порядок припинення (заборони) господа- рюючими суб’єктами відвантаження,  реалізації (продажуі)  і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають  вимогам нормативних документів”,  визначає по- рядок припинення  відвантаження, реалізації і виробництва то- варів,  які не відповідають вимогам нормативних документів підприємствами у сфері  торгівлі,  а також виробниками. Таке рішення  ухвалюється, щоб запобігти  порушенню прав спожи- вачів на безпеку і належну якість товарів. Партії товарів, відван- таження і реалізація яких припинена, підлягають вилученню. У разі невиконання господарюючим суб’єктом рішення  про при- пинення  відвантаження або реалізацію  товару передбачається відповідальність посадовців відповідно до чинного законодав- ства. Крім того, Закон України   „Про захист прав споживачів” передбачає відповідальність  як виробника,  так і торговельного підприємства за випуск  або реалізацію неякісного  товару. На підставі статті 23 Закону (з урахуванням змін, внесених Зако- ном України “Про внесення змін і доповнень в Закон України “Про захист прав споживачів” від 01.12.2005 р.) за виготовлен- ня або реалізацію товару, що не відповідає вимогам норматив- них документів, виготівник  і продавець несуть відповідальність у розмірі  п’ятдесяти відсотків  вартості виготовленої або отри- маної для реалізації партії товару,  але не менше десяти неопо- датковуваних податком мінімумів  доходів громадян, а в разі, коли  законодавством  суб’єкт господарської діяльності  був звільнений  від  ведення обов’язкового обліку  доходів  і витрат,

– у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро- мадян; виготовлення або реалізацію  товару, що не відповідає вимогам нормативних документів по безпеці для життя, здоро- в’я і майна споживачів, – у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або отриманої для реалізації партії товару,  але не


 

менше двадцяти п’яти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а в разі, коли законодавством суб’єкт госпо- дарської діяльності  був звільнений  від  ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п’ятдесяти неоподатковува- них мінімумів доходів  громадян.

Разом з тим обов’язок роздрібного торговельного підприєм- ства, передбачений Законом, безпосередньо відповідати перед покупцем в усіх випадках продажу недоброякісного товару, знач- но полегшує споживачеві можливість захистити свої права.

Питання  для самоконтролю

1. Якими нормативними актами регламентувалися питання захисту прав споживачів до 1991 року?

2. Хто є споживачем за законом України  “Про захист прав споживачів”?

3. На кого закон покладає відповідальність перед спожива- чем і які права при цьому надає споживачу?

4. Якими  нормативними актами покладається відпові-

дальність на виготівника і що вона передбачає?

5. Охарактеризуйте  право споживача на судовий захист?

6. Яка відповідальність  за порушення  законодавства про

ЗПС  передбачена  законодавством?

7. Охарактеризуйте  положення  про ЗПС.