6. ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У РОЗДРІБНІЙ ТОРГОВЕЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 6.1. Захист прав споживачів в Україні
Формування соціально-орієнтованої економіки в Україні як один з пріоритетних напрямів державного регулювання потребує захисту прав громадян – споживачів товарів і по- слуг.
До переходу до ринкової економіки в Україні діяли, зат- верджені Міністерством торгівлі СРСР і Міністерством торгівлі України, Основні правила роботи магазину, Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами (хліб, молочні продукти і т. д.), Правила роботи дрібнороздрібної торговель- ної мережі, Правила роздрібної торгівлі непродовольчими това- рами (швейними, трикотажними, текстильними товарами, взут- тям і т. д.), Типові правила обміну промислових товарів, куплених у роздрібній торговельій мережі, Типові правила об- міну взуття, Правила поведінки продавця та ін. Усі ці правила регламентували взаємовідносини між продавцем і покупцем, були зорієнтовані на захист, головним чином, інтересів держав- них і кооперативних підприємств-продавців і вже неадекватні сучасним економічним відносинам.
У 1991 році вперше в Україні був прийнятий Закон
«Про захист прав споживачів», сама назва якого вказувала на його спрямованість. Цей Закон був першим і важливим кроком на шляху створення правових заходів захисту прав споживачів у нових економічних умовах. У ході його зас- тосування виявився ряд недоліків, тому в 1993 році Верхов- на Рада України ухвалила внести зміни і доповнення до Закону України “Про захист прав споживачів” і виклала його в новій редакції. У старому вигляді з незначними змінами Закон проіснував до 2005 року і 01.12.2005 року
Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про за- хист прав споживачів” у новій редакції [198].
Порівняно з дореформеним законодавством новий Закон
хоча і не розв’язав усіх проблем, але істотно посилив захист прав споживачів, увів нові підходи до правових методів такого захисту. Насамперед Закон установив, що захист прав спожи- вачів є обов’язком держави (ст. 4) і чітко сформулював права споживачів, що підлягають захисту (ст. 3). У Законі сказано, які державні органи зобов’язані здійснювати цей захист і яка їх компетенція. Він також визначив, кого слід вважати спожива- чем. Згідно з Законом, споживачем є громадянин, який прид- баває, замовляє або має намір придбати чи замовити товари (роботу, послуги) для власних побутових потреб. Інакше кажу- чи, держава бере під захист інтереси рядових споживачів у відносинах з економічно більш сильними підприємцями, в тому числі і з самою державою, коли порушення прав споживачів до- пускаються державними підприємствами роздрібної торгівлі.
Закон зобов’язав посадовців органів державної і виконав- чої влади, що здійснюють захист прав споживачів, суворо дот- римувати законодавства, а також права громадян і організацій, що охороняються Законом. Вперше в законодавстві України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків, вони притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ст. 7). У числі прав, що надаються споживачеві, було передбачено право на звернення до суду за захистом своїх інтересів. Таким правом володів покупець і ра- ніше, проте воно виникало в нього тільки після того, як він діставав відмови в усіх інстанціях, куди, згідно із законом, по- винен був звернутися – в самому магазині, в торзі, до складу якого входив магазин, у відповідному управлінні торгівлі. За- раз право обігу в суд виникає в покупця відразу після встанов- лення факту порушення і отримання відмови при першому зверненні до продавця. Інакше кажучи, вибір способу захисту порушених прав належить споживачеві. При цьому Закон по- легшує споживачеві можливість судового захисту, звільняючи його від сплати державного мита.
Надане Законом право на відшкодування збитків, заподія- них внаслідок придбання товарів неналежної якості, розшире- но. Споживачеві було надано право, окрім майнових збитків, вимагати також відшкодування моральної шкоди, заподіяної та- кою покупкою (ст. 24).
Усю відповідальність перед споживачем за якість товарів Закон покладає безпосередньо на роздрібне торгове підприє- мство, незалежно від того, виготовлено товар в Україні, за її межами чи придбано продавцем у посередників. Але це не означає, що виготівник недоброякісного товару звільняєть- ся від відповідальності. Ця відповідальність була передбаче- на трьома “Положеннями про захист прав споживачів”, які за тверджені поста новою В ерховної Ра ди Ук ра їни від
25 січня 1995 року № 26/95 [230] відповідно до Закону Ук- раїни “Про захист прав споживачів”.
“Положення про порядок тимчасового припинення діяль- ності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, по- рушують правила торгівлі і надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів” визначає порядок ухвалення рішень державними органами у справах захисту прав споживачів про тимчасове припинення діяльності підприємств незалежно від форм власності у сфері торгівлі. Це рішення ухвалюється в цілях усунення господарюючими суб’єктами причин, в резуль- таті яких систематично реалізуються неякісні товари. У разі по- вторного протягом року тимчасового припинення діяльності господарюючого суб’єкта, державний орган у справах захисту прав споживачів зобов’язаний поставити питання перед його власником або уповноваженим ним органом, що здійснює уп- равління майном господарюючого суб’єкта, про усунення керів- ника господарюючого суб’єкта із займаної ним посади.
“Положення про порядок вилучення неякісних товарів, до- кументів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів”, визначає порядок вилучення державними органа- ми у справах захисту прав споживачів і їх посадовцями неякіс- них товарів у підприємств сфери торгівлі. Вилученню підляга-
ють партії товарів, якість яких не відповідає вимогам норматив- них документів. Отримавши таке рішення, виробник зобов’я- заний негайно припинити виробництво таких товарів і через засоби масової інформації повідомити про вилучення даних товарів у споживачів з відшкодуванням понесених ними вит- рат. “Положення про порядок припинення (заборони) господа- рюючими суб’єктами відвантаження, реалізації (продажуі) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів”, визначає по- рядок припинення відвантаження, реалізації і виробництва то- варів, які не відповідають вимогам нормативних документів підприємствами у сфері торгівлі, а також виробниками. Таке рішення ухвалюється, щоб запобігти порушенню прав спожи- вачів на безпеку і належну якість товарів. Партії товарів, відван- таження і реалізація яких припинена, підлягають вилученню. У разі невиконання господарюючим суб’єктом рішення про при- пинення відвантаження або реалізацію товару передбачається відповідальність посадовців відповідно до чинного законодав- ства. Крім того, Закон України „Про захист прав споживачів” передбачає відповідальність як виробника, так і торговельного підприємства за випуск або реалізацію неякісного товару. На підставі статті 23 Закону (з урахуванням змін, внесених Зако- ном України “Про внесення змін і доповнень в Закон України “Про захист прав споживачів” від 01.12.2005 р.) за виготовлен- ня або реалізацію товару, що не відповідає вимогам норматив- них документів, виготівник і продавець несуть відповідальність у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості виготовленої або отри- маної для реалізації партії товару, але не менше десяти неопо- датковуваних податком мінімумів доходів громадян, а в разі, коли законодавством суб’єкт господарської діяльності був звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат,
– у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро- мадян; виготовлення або реалізацію товару, що не відповідає вимогам нормативних документів по безпеці для життя, здоро- в’я і майна споживачів, – у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або отриманої для реалізації партії товару, але не
менше двадцяти п’яти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а в разі, коли законодавством суб’єкт госпо- дарської діяльності був звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п’ятдесяти неоподатковува- них мінімумів доходів громадян.
Разом з тим обов’язок роздрібного торговельного підприєм- ства, передбачений Законом, безпосередньо відповідати перед покупцем в усіх випадках продажу недоброякісного товару, знач- но полегшує споживачеві можливість захистити свої права.
Питання для самоконтролю
1. Якими нормативними актами регламентувалися питання захисту прав споживачів до 1991 року?
2. Хто є споживачем за законом України “Про захист прав споживачів”?
3. На кого закон покладає відповідальність перед спожива- чем і які права при цьому надає споживачу?
4. Якими нормативними актами покладається відпові-
дальність на виготівника і що вона передбачає?
5. Охарактеризуйте право споживача на судовий захист?
6. Яка відповідальність за порушення законодавства про
ЗПС передбачена законодавством?
7. Охарактеризуйте положення про ЗПС.