5.3. Інші обмеження у здійсненні торговельної діяльності

Для контролю за діяльністю роздрібних торгових підприємств і цілях захисту прав споживачів  був прийнятий Декрет Кабінету Міністрів  України  від 8 квітня  1993 р. № 32 “Про  застосування контрольно-касових апаратів і товарно-ка- сових книг  при розрахунках із споживачами у сфері  торгівлі, громадського харчування і послуг” [201].

Визнавши, що цей Декрет втратив силу, Верховна Рада України  6 липня 1995 року  прийняла майже однойменний Закон, підкресливши лише в його назві, що контрольно-касові апарати повинні  бути електронними.  Цей  Закон був поклика- ний знайти рішення  багатьох проблем: посилити контроль за відрахуванням непрямих податків і тим самим забезпечити різке  зростання надходжень до бюджету, упорядкувати торго- вельну діяльність і легалізувати товарообіг підприємств торгівлі, підвищити відповідальність  продавців і виробників товарів  та захистити права споживачів.  Проте  незабаром була виявлена


 

недосконалість Закону. У зв’язку з цим Верховна Рада Украї- ни знов розглянула його і 6 червня 1996 року прийняла в новій редакції  [211].

Однак закон знову виявився не дуже вдалим, тому 1 черв-

ня 2000 року був прийнятий  Закон «Про застосування реєст- раторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від з подальшими змінами [250].

Законом встановлено, що всі суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють її у сфері торгівлі, громадського хар- чування і послуг у наявній і (або) безготівковій формі (із зас- тосуванням платіжних карток,  платіжних чеків,  жетонів і т.д.), повинні:

+  проводити розрахунки із споживачами через належним чином зареєстровані і переведені у фіскальний режим реє- стратори розрахункових операцій  або,  в передбачених законом випадках,  розрахункові  книги;

+  обов’язково видавати споживачеві розрахунковий документ;

+ у разі незастосування реєстраторів розрахункових опе- рацій, проводити розрахунки з використанням книги  об- ліку розрахункових операцій  і розрахункової книги;

+  забезпечувати збереження вказаних документів  протягом терміну, встановленого законодавством;

+  надавати до державних податкових інспекцій  за місцем реєстрації  звітність,  пов’язану із застосуванням реєстра- торів розрахункових операцій;

+  реалізовувати  товари,  надавати послуги за наявності цінника  на товар;

+  у разі виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій або тимчасового відключення  електроенергії,  розрахунки проводяться з використанням книги  обліку розрахунко- вих операцій.

Не застосовуються реєстратори розрахункових операцій і розрахункові  книги:

+  при здійсненні торгівлі продукцією власного виробницт- ва підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності (окрім випадків проведення розрахунків у касі


 

цих  підприємств з оформленням  відповідних  доку- ментів);

+  при виконанні всіх банківських операцій (окрім операцій

з купівлі-продажу  іноземної валюти);

+  при виконанні операцій з купівлі-продажу  іноземної ва- люти, якщо такі операції виконуються в касах уповнова- жених  банків  з оформленням відповідних  документів;

+ при реалізації проїзних документів з використанням бланків  суворої звітності;

+  при реалізації товарів суб’єктами підприємницької діяль- ності  –  фізичними особами –  платниками єдиного і фіксованого  податку;

+  при реалізації товарів суб’єктами підприємницької діяль- ності – власниками спеціального або пільгового торгово- го патенту, якщо вони не є платниками ПДВ;

+  при здійсненні  торгівлі  на ринку  фізичними особами за умов оплати ринкового збору.

У цьому випадку, на вимогу покупця, йому повинні надати

чек, накладну або інший письмовий документ, що свідчить про перехід права власності  на товари від  продавця до споживача з метою виконання вимог Закону України  “Про  захист прав споживачів”.

У законі названо державні органи, що здійснюють контроль за його виконанням,  а також передбачено фінансову  відпові- дальність за порушення суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків  із споживачами.

Отже, фактичну можливість почати торгову діяльність роз- дрібне торговельне підприємство отримує тільки після здійснення  таких юридично значущих дій:

1) державної реєстрації  підприємства;

2) отримання ліцензії  на право торгівлі певними видами товарів  (у випадках, прямо передбачених законом);

3) придбання патенту на здійснення торговельної діяльності;

4) установки реєстратора розрахункових операцій або офор- млення розрахункової книги.


 

8 лютого 1995 року Кабінет Міністрів України  постановою

№108 затвердив “Порядок заняття торговою діяльністю і Пра- вила торгового обслуговування населення”  [245].

Порядок і Правила визначають загальні умови заняття тор- говельною діяльністю, основні вимоги до роздрібних торговель- них підприємств  і торговельного обслуговування громадян.

Так,  відповідно до Порядку заняття торговою діяльністю і Правил торгового обслуговування населення, а також Правил роботи підприємств громадського харчування, затверджені на- казом Міністерства  зовнішніх  економічних  зв’язків  і торгівлі України № 129 від 3 липня 1995 р., господарюючі суб’єкти для заняття торговельною діяльністю в роздрібній  торгівлі можуть мати магазини, намети, кіоски, автокрамниці, лотки і ін.

Цими ж нормативними актами встановлюються вимоги до устаткування,  оснащення торговельних місць,  до засобів  вимі- рювання, оформлення вивісок, розміщення необхідної інфор- мації для покупців, до режиму роботи підприємства, дотриман- ня прав і інтересів  споживачів,  санітарних вимог,  порядку ведення облікових документів і так далі.

Слід зазначити, що Законами України “Про підприємницт- во”, “Про прокуратуру”, “Про статус суддів”, “Про статус народ- них депутатів  України”, “Про боротьбу з корупцією”  та інши- ми встановлено, що не мають права займатися торгівлею, як і іншою підприємницькою діяльністю, і посідати в підприємствах і їх об’єднаннях керівні  посади народні  депутати України; військовослужбовці,  особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх  справ і служби безпеки; службовці органів державної влади, управління, судді та інші державні службовці; особи, яким суд заборонив займатися підприємницькою діяль- ністю (до закінчення терміну, встановленого вироком); особи, що мають непогашену або незняту судимість  за крадіжки,  ха- барництво та інші корисливі  злочини (окрім здійснення  опе- рацій купівлі-продажу  на підставі патенту). Ці особи не мають також права займати на підприємствах та їх об’єднаннях поса- ди, пов’язані з матеріальною  відповідальністю.


 

Питання  для самоконтролю

1. На рішення  яких  проблем було спрямовано вживання

РРО у сфері торгівлі?

2. Назвіть  обов’язки суб’єктів  торговельної  діяльності  в світлі вимог закону про РРО.

3. У  яких  випадках суб’єкт торговельної діяльності  може здійснювати  роздрібну торгівлю  без застосування РРО?

4. Яким чином у разі  незастосування суб’єктом торговель- ної діяльності РРО споживач може підтвердити факт по- купки  товару?

5. Який  нормативний документ визначає загальні  умови заняття торговельною діяльністю?

6. Чи  регламентується нормативними актами режим робо- ти торговельного підприємства?

7. Які ще обмеження в здійсненні  торговельної діяльності

Ви знаєте?