5.3. Інші обмеження у здійсненні торговельної діяльності
Для контролю за діяльністю роздрібних торгових підприємств і цілях захисту прав споживачів був прийнятий Декрет Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. № 32 “Про застосування контрольно-касових апаратів і товарно-ка- сових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” [201].
Визнавши, що цей Декрет втратив силу, Верховна Рада України 6 липня 1995 року прийняла майже однойменний Закон, підкресливши лише в його назві, що контрольно-касові апарати повинні бути електронними. Цей Закон був поклика- ний знайти рішення багатьох проблем: посилити контроль за відрахуванням непрямих податків і тим самим забезпечити різке зростання надходжень до бюджету, упорядкувати торго- вельну діяльність і легалізувати товарообіг підприємств торгівлі, підвищити відповідальність продавців і виробників товарів та захистити права споживачів. Проте незабаром була виявлена
недосконалість Закону. У зв’язку з цим Верховна Рада Украї- ни знов розглянула його і 6 червня 1996 року прийняла в новій редакції [211].
Однак закон знову виявився не дуже вдалим, тому 1 черв-
ня 2000 року був прийнятий Закон «Про застосування реєст- раторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від з подальшими змінами [250].
Законом встановлено, що всі суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють її у сфері торгівлі, громадського хар- чування і послуг у наявній і (або) безготівковій формі (із зас- тосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.д.), повинні:
+ проводити розрахунки із споживачами через належним чином зареєстровані і переведені у фіскальний режим реє- стратори розрахункових операцій або, в передбачених законом випадках, розрахункові книги;
+ обов’язково видавати споживачеві розрахунковий документ;
+ у разі незастосування реєстраторів розрахункових опе- рацій, проводити розрахунки з використанням книги об- ліку розрахункових операцій і розрахункової книги;
+ забезпечувати збереження вказаних документів протягом терміну, встановленого законодавством;
+ надавати до державних податкових інспекцій за місцем реєстрації звітність, пов’язану із застосуванням реєстра- торів розрахункових операцій;
+ реалізовувати товари, надавати послуги за наявності цінника на товар;
+ у разі виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій або тимчасового відключення електроенергії, розрахунки проводяться з використанням книги обліку розрахунко- вих операцій.
Не застосовуються реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книги:
+ при здійсненні торгівлі продукцією власного виробницт- ва підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності (окрім випадків проведення розрахунків у касі
цих підприємств з оформленням відповідних доку- ментів);
+ при виконанні всіх банківських операцій (окрім операцій
з купівлі-продажу іноземної валюти);
+ при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної ва- люти, якщо такі операції виконуються в касах уповнова- жених банків з оформленням відповідних документів;
+ при реалізації проїзних документів з використанням бланків суворої звітності;
+ при реалізації товарів суб’єктами підприємницької діяль- ності – фізичними особами – платниками єдиного і фіксованого податку;
+ при реалізації товарів суб’єктами підприємницької діяль- ності – власниками спеціального або пільгового торгово- го патенту, якщо вони не є платниками ПДВ;
+ при здійсненні торгівлі на ринку фізичними особами за умов оплати ринкового збору.
У цьому випадку, на вимогу покупця, йому повинні надати
чек, накладну або інший письмовий документ, що свідчить про перехід права власності на товари від продавця до споживача з метою виконання вимог Закону України “Про захист прав споживачів”.
У законі названо державні органи, що здійснюють контроль за його виконанням, а також передбачено фінансову відпові- дальність за порушення суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків із споживачами.
Отже, фактичну можливість почати торгову діяльність роз- дрібне торговельне підприємство отримує тільки після здійснення таких юридично значущих дій:
1) державної реєстрації підприємства;
2) отримання ліцензії на право торгівлі певними видами товарів (у випадках, прямо передбачених законом);
3) придбання патенту на здійснення торговельної діяльності;
4) установки реєстратора розрахункових операцій або офор- млення розрахункової книги.
8 лютого 1995 року Кабінет Міністрів України постановою
№108 затвердив “Порядок заняття торговою діяльністю і Пра- вила торгового обслуговування населення” [245].
Порядок і Правила визначають загальні умови заняття тор- говельною діяльністю, основні вимоги до роздрібних торговель- них підприємств і торговельного обслуговування громадян.
Так, відповідно до Порядку заняття торговою діяльністю і Правил торгового обслуговування населення, а також Правил роботи підприємств громадського харчування, затверджені на- казом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України № 129 від 3 липня 1995 р., господарюючі суб’єкти для заняття торговельною діяльністю в роздрібній торгівлі можуть мати магазини, намети, кіоски, автокрамниці, лотки і ін.
Цими ж нормативними актами встановлюються вимоги до устаткування, оснащення торговельних місць, до засобів вимі- рювання, оформлення вивісок, розміщення необхідної інфор- мації для покупців, до режиму роботи підприємства, дотриман- ня прав і інтересів споживачів, санітарних вимог, порядку ведення облікових документів і так далі.
Слід зазначити, що Законами України “Про підприємницт- во”, “Про прокуратуру”, “Про статус суддів”, “Про статус народ- них депутатів України”, “Про боротьбу з корупцією” та інши- ми встановлено, що не мають права займатися торгівлею, як і іншою підприємницькою діяльністю, і посідати в підприємствах і їх об’єднаннях керівні посади народні депутати України; військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і служби безпеки; службовці органів державної влади, управління, судді та інші державні службовці; особи, яким суд заборонив займатися підприємницькою діяль- ністю (до закінчення терміну, встановленого вироком); особи, що мають непогашену або незняту судимість за крадіжки, ха- барництво та інші корисливі злочини (окрім здійснення опе- рацій купівлі-продажу на підставі патенту). Ці особи не мають також права займати на підприємствах та їх об’єднаннях поса- ди, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
Питання для самоконтролю
1. На рішення яких проблем було спрямовано вживання
РРО у сфері торгівлі?
2. Назвіть обов’язки суб’єктів торговельної діяльності в світлі вимог закону про РРО.
3. У яких випадках суб’єкт торговельної діяльності може здійснювати роздрібну торгівлю без застосування РРО?
4. Яким чином у разі незастосування суб’єктом торговель- ної діяльності РРО споживач може підтвердити факт по- купки товару?
5. Який нормативний документ визначає загальні умови заняття торговельною діяльністю?
6. Чи регламентується нормативними актами режим робо- ти торговельного підприємства?
7. Які ще обмеження в здійсненні торговельної діяльності
Ви знаєте?