5.2. Ліцензування і патентування торговельної діяльності

Раніше ліцензування як юридичний механізм діяв за склад- ною схемою, що значно ускладнювало процес отримання тор- говельним підприємством  ліцензії.

Перша ланка була ст. 4 Закону України “Про підприємниц- тво”. Частина 2 статті містила вичерпний, який весь час збільшувався перелік видів діяльності. Законодавець  зробив у Законі “Про підприємництво” обмовку про те, що ліцензуван- ня нових видів діяльності може вводитися тільки через внесен- ня доповнень до ст. 4 даного Закону.

Другою ланкою механізму ліцензування було “Положення про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на заняття окремими видами діяльності”,  затверджене Постановою Кабінету  Міністрів,  від

17 травня 1994 року за № 316 [226]. Це положення вказувало


 

органи державного управління,  які мають право видавати ліцензії  на певний вид діяльності.  У  ньому встановлювалася платня за видачу ліцензій  (наприклад,  для юридичних осіб вона складала 12 неоподатковуваних податком мінімумів, хоча Положенням передбачалась і можливість встановлення іншого розміру). Положення встановлювало термін видачі ліцензій і підстави оскарження в судовому порядку, відмову в їх наданні.

І, нарешті, третьою ланкою механізму ліцензування була Інструкція  про порядок видачі ліцензій  на право здійснення того або іншого виду діяльності (наприклад, роздрібної торгівлі алкогольними напоями). Саме в ній містився перелік  доку- ментів, необхідних  для подання претендентом  на отримання ліцензій.  Ці документи  залежно від ліцензіюючого виду діяль- ності повинні  засвідчувати наявність у суб’єкта необхідних умов (наприклад, рівня кваліфікації персоналу, наявність спеціального  устаткування, площ і т.д.).

З метою впорядкування практики  ліцензування підприєм- ницької діяльності на підставі Указу  Президента від 28 берез- ня 1995 року “Про Ліцензійну  палату при Міністерстві  еконо- міки України”  була створена Ліцензійна  палата і Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 1995 року № 618 зат- верджено Положення  про неї [221].

Постановою Кабінету  Міністрів України  від 27 березня

1996 року № 364 затверджено також Положення про Єдиний ліцензійний реєстр [222]. Реєстр є автоматизованою системою збору, накопичення  і обліку  даних, пов’язаних з ліцензуван- ням підприємницької  діяльності.  Веде його Ліцензійна  пала- та при Міністерстві економіки  України.  Проте вживання цих заходів  було недостатнім і механізм ліцензування  залишався досить складним.

Свідоцтвом безсистемності при ухваленні законодавчих актів,  що регулюють ліцензування господарської діяльності,  є такий факт.  Законом від 14 грудня 1995 року Верховна Рада України  прийняла нову редакцію  абзацу дванадцятої частини другої ст. 4 Закону «Про підприємництво», який відніс до ліцен-


 

зійованих видів підприємницької  діяльності,  зокрема роздріб- ну торгівлю  алкогольними напоями і тютюновими виробами. Через п’ять днів,  19 грудня 1995 року,  був прийнятий  Закон “Про  державне регулювання  виробництва і торгівлі  спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тю- тюновими виробами” [195],  у якому передбачено, що роздріб- на торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами здійснюється без ліцензії, на підставі патенту. В постанові Вер- ховної Ради України  про порядок введення  в дію  вказаного закону підкреслено, що інші акти законодавства  України  зас- тосовуються в частині,  яка не суперечить закону.  Про те, як співвідноситься  ця норма з нормою частини 3 ст. 3 Закону “Про підприємництво”, що вимагає отримання ліцензій на будь- який  вид підприємницької  діяльності,  перерахованої в цьому законі,  Верховна Рада України  не роз’яснювала.  Плутанина в цьому питанні тривала й далі. Так, 23 грудня 1997 року Верхов- на Рада приймає Закон “Про внесення змін у Закон України “Про підприємництво”, в якому з ліцензійованих видів підприємницької  діяльності  виключається торгівля, в тому числі реалізація алкогольних напоїв і тютюнових виробів. А вже

12 лютого 1998 року приймається Закон “Про внесення змін в деякі закони України  про державне регулювання виробництва і реалізацію спирту етилового, коньячного і плодового, алко- гольних напоїв і тютюнових виробів”, який  вносить зміни  в Закон України “Про підприємництво” і встановлює ліцензуван- ня цього виду діяльності.

Така плутанина з ліцензуванням торговельної діяльності тривала до прийняття Закону України  “Про ліцензування ок- ремих видів господарської діяльності” 1 червня 2000 року [249], який  містить перелік  видів діяльності, що підлягають  ліцензу- ванню, порядок видачі, переоформлення, припинення, ануляції і  відновлення дії ліцензій.

У  даний час необхідно  придбати ліцензію  для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виробами з дорого- цінних металів і коштовних каменів, напівкоштовного каміння; лікарськими засобами; ветеринарними  медикаментами і препа-


 

ратами, а також реалізація  спеціальних  технічних засобів  для зняття інформації з каналів зв’язку, інших способів негласного отримання інформації  [249].

Ліцензії  в передбачених законом випадках зобов’язані от-

римати всі  підприємства  незалежно від  форм власності  і організаційно-правових форм, а також громадяни-підприємці. При цьому не має значення чи здійснюється підприємством діяльність, що підлягає ліцензуванню, в своїх інтересах або на користь інших осіб, головне, щоб ця діяльність здійснювалася в цілях отримання прибутку.

23 березня  1996 року Верховна  Рада України  прийняла Закон “Про патентування деяких видів підприємницької діяль- ності”  [204],  на підставі  якого  у сфері роздрібної  торгівлі, торгівлі іноземною валютою, а також у сфері грального бізнесу вводиться патент – державне   свідоцтво, яке  засвідчує право суб’єкта підприємницької  діяльності  або його структурного підрозділу займатися певними видами діяльності.

У зв’язку з тим, що цей Закон містив значну кількість суперечливих положень, ущемляв законні інтереси  суб’єктів підприємницької діяльностии  – фізичних   осіб і викликав у зв’язку з цим негативну реакцію  в підприємницьких  кругах, вже 12 липня 1996 року  Верховна  Рада України  внесла  в нього ряд змін і доповнень, що істотно змінили його первин- ний  вигляд. Після  внесених змін  і доповнень закон набув чинності з 1 вересня 1996 року. 28 травня 1996 року Поста- новою Кабінету Міністрів України  № 563 затверджено “По- ложення про порядок реалізації, обліку торгових патентів і контролю за їх використанням”   [231]. Постановою Кабіне- ту міністрів від 24.02.97 р. були внесені зміни в “Положення про порядок реалізації, обліку торгових патентів і контролю за їх використанням” [192].

Найважливіше  з них: торговий патент видається суб’єктам підприємницької діяльності (або їх самостійним підрозділам) не за місцем реєстрації їх як платників податків, а за місцем зна- ходження торговельного підприємства, на яке видається патент. Виняток  зроблено лише для патентів на право здійснення пе-


 

ресувної торгівлі,  які видаються за місцем реєстрації  суб’єкта підприємницької діяльності.

До позитивних сторін цього акту можна було віднести більш

чітке визначення переліку фізичних і юридичних осіб, які тор- гують без придбання патенту. Однозначно визначено, що без патенту можуть торгувати фізичні особи, які сплачують ринко- вий збір, податок на промисел і продають продукцію, вироще- ну  в підсобному  господарстві,  а також  фізичні  особи, що здійснюють торгівлю на території ринків (орендуючи на них лот- ки  або прилавки), створених за рішенням органів  місцевого самоврядування, які оплачують ринковий збір. Суб’єкти, які не виконують умови про сплату ринкового збору, придбають па- тент на загальних підставах.

В цьому акті дано визначення поняттю фірмова  торгівля. Згідно положенню, фірмова торгівля – це  продаж товарів без- посередньо їх виробниками-резидентами, а також відособлени- ми (структурними) підрозділами цих товаровиробників, які не мають статусу юридичної особи.

Проте 10 лютого 1998 року Верховна Рада України  прий- няла Закон  “Про внесення змін в Закон України  “Про патен- тування деяких видів підприємницької діяльності”. Згідно цьо- му закону патентуванню підлягає  не тільки  роздрібна,  а й оптова торгівля,  а також торгово-виробнича діяльність.  Були введені патенти  трьох видів: пільговий,  короткостроковий і спеціальний. Був відмінений  безкоштовний патент.

Спеціальний  торговий патент – це документ,  який  засвід- чує право суб’єкта підприємницької діяльності на спеціальний режим придбання і оплати торгового патенту. З урахуванням змін,  внесених Законом України  “Про внесення змін  і допов- нень в Закон України  “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 13.12.2001  р., в разі придбання спеціального торгового патенту суб’єкт підприємницької діяль- ності  не платить ПДВ  (окрім податку по операціях  ввезення товарів  на митну територію  України  або отримання від  нере- зидентів робіт (послуг) для їх використання або споживання на митній території України), податок на доходи фізичних осіб,


 

податок на прибуток підприємства (окрім прибутку отримано- го у вигляді  дивідендів, відсотків, роялті і доходів від фрахту транспортних засобів), платню за землю, збори за використан- ня природних ресурсів, збір на обов’язкове соціальне страхуван- ня, на обов’язкове державне пенсійне  страхування, а також ко- мунальний податок і ринковий збір, збір на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг. Суб’єкти торгової діяльності – юридичні особи, які придбали торговий патент, зо- бов’язані  вести книгу  обліку  доходів і витрат у порядку, вста- новленому центральним податковим органом. Вартість спеціаль- ного  патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюдже- ту залежно від місцезнаходження  пункту  продажу товарів,  ас- сортименту товарів тощо, і коливається від 30 до 320 грн.

Відповідно  до закону,  підприємцю надано право на отри- мання короткострокового торгового патенту – від  1 до 15 днів. Його вартість за один день становить 10 грн.

Крім того, встановлено право на пільговий торговий патент

для суб’єктів підприємницької діяльності, які  здійснюють про- даж, зокрема,  проїзних квитків, товарів  народних промислів, періодичних видань, поштових марок, листівок, готових лікарсь- ких  засобів,  вугілля,  палива пічного і побутового, мила госпо- дарського, сірників.  Вартість  пільгового  патенту становить

25 грн на весь термін його дії.

Без придбання торгового патенту здійснюється  реалізація хліба і хлібобулочних виробів, солі,  цукру,  молока і молочної продукції,  продукції  дитячого харчування, безалкогольних на- поїв, морозива, домашніх птахів, риби, ягід і фруктів та деяких інших  продовольчих товарів.

Питання  для самоконтролю

1. Дайте характеристику порядку ліцензування торговель- ної діяльності  до введення в дію  Закону України  “Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності”.

2. Чим  було викликано  прийняття  Закону України  “Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності”?


 

3. На торгівлю якими  видами товарів  необхідно  придбати ліцензію в даний час?

4. Які  суб’єкти роздрібної  торгівлі  повинні  отримуватися

ліцензії для здійснення торгівлі товарами, передбаченими Законом України “Про ліцензування окремих видів підприємницької  діяльності”?

5. Охарактеризуйте  існуючу  раніше систему патентування суб’єктів торгової діяльності.

6. Хто мав право здійснювати  торгівлю  без придбання па- тенту?

7. Дайте поняття фірмової  торгівлі.

8. Що  таке  спеціальний  торговий патент?

9. Що  таке  короткостроковий торговий патент?

10. Хто придбаває пільговий торговий патент?

11. Торгівля якими видами товарів здійснюється без прид- бання патенту?