4.2. Перетворення роздрібних торговельних підприємств в акціонерні товариства

Найбільше  поширення в торгівлі України  отримали акціо- нерні товариства. Вони становлять більше  20 % усіх юридич- них осіб у сфері роздрібної торгівлі. Ця обставина, а також те, що правовий статус і порядок їх виникнення істотно відрізня- ються від інших підприємств і, як правило, були безпосередньо пов’язані  з процесом приватизації, в ході якої вони утворили- ся, зумовило розгляд правового положення акціонерних  това- риств в окремому параграфі роботи після  вивчення проблем приватизації.

Як у законодавстві, так і в теорії є різні визначення понят- тя “акціонерне товариство”. Так, у ст. 11–12 Закону Російської Федерації “Про підприємства і підприємницьку  діяльність” під акціонерним  товариством розумілося  “объединение  граждан и (или) юридических лиц для совместной хозяйственной деятель- ности с ответственностью акционеров по отношению к обществу в пределах своего вклада”  [205, с. 4–19]. На думку А.І. Азрили- яна, “акционерное общество – форма концентрации капитала и основная организационная  форма крупной корпорации, капитал которой образуется путем продажи облигаций” [2, с.13]. Волко- ва І.Н.  наводить таке  поняття: “ акционерное  общество”  – это “общество, капитал которого образуется путем объединения средств учредителей и продажи части акций и облигаций (дру- гая часть остается в распоряжении акционерного общества, и не продается)”  [21, с.6]. Найвдаліше визначення В.І.  Андрю- шенко і Е.В. Костікової, які вважають, що “акционерное обще- ство – это  одна из организационно-правовых форм предпри- ятий,  которые  создаются путем централизации денежных средств (объединения  капиталов)  различных лиц, проводимой посредством продажи акций с целью осуществления хозяй-


 

ственной деятельности и получения прибыли” [6, с.8]. В дано- му визначенні якнайповніше були відображені особливості створення і мети діяльності  цих товариств.

Законом України  “Про господарські товариства”,  акціонер-

ним визначається товариство, що має статутний фонд, поділе- ний на певну кількість акцій  рівної  номінальної  вартості, яке несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товари- ства [216]. Акціонери  ж відповідають за зобов’язаннями това- риства тільки в межах вартості акцій, що їм належать.

Господарський і Цивільний кодекси України  визнають акці- онерним товариство, статутний капітал якого був поділений  на певну кількість  акцій однакової номінальної вартості. При цьо- му обумовлюється, що акціонери  не несуть  відповідальності  за зобов’язаннями товариства, а несуть ризик збитків,  пов’язаних з діяльністю товариства у розмірі вартості акцій, що їм належать.

Найвищим органом управління  тут є загальні збори акціо- нерів, виконавчий орган може бути одноосібний (директор) або колегіальний  (правління  або інший,  передбачений  статутом орган). В акціонерному товаристві  може бути створена нагля- дова Рада,  яка здійснює  контроль за діяльністю  правління. Мінімальний розмір статутного фонду такого роздрібного тор- говельного підприємства регулюється державою.

Акціонерні  торговельні  підприємства  створюються в двох організаційно-правових  формах:

а) відкрите акціонерне товариство. Воно є роздрібним торго- вельним підприємством, акції якого розподіляються шля- хом відкритої підписки, а також на фондових біржах і т.д.;

б) закрите акціонерне товариство. Воно є роздрібним тор- говельним підприємством,  акції  якого  розподіляються тільки  між засновниками і не можуть продаватися на біржах або позабіржовому фондовому ринку.

Роздрібні  торговельні  підприємства  у названих формах от- римали значне поширення.

Найважливішою особливістю акціонерного товариства є обмеженість  ризику  акціонера  розмірами  його внеску в това- риство. Як  відзначав В.П. Мозолін: “ Возможность учета рис-


 

ка, ограниченного  заранее известной суммой, открывает широ- кие перспективы для централизации огромных масс капитала” [80, с. 298]. Велике значення має і особливість межі  акціонер- ного товариства, що полягає в тому, що частка участі в акціо- нерному товаристві втілюється в оборотні цінні папери – акції. Акції, на відміну від часток участі в інших торговельних това- риствах, можуть вільно відчужуватися.

Слід  погодитися з думкою А.І.  Барановського і М.М.  Турі- янської, що утворення акціонерних  товариств дає можливість одночасно вирішувати ряд проблем розвитку господарських відносин  і сприяє: по-перше, злиттю особистих, колективних і  громадських інтересів; по-друге, залученню вільних коштів робітників, підприємств і організацій для прискорення еконо- мічного і соціального розвитку підприємств; по-третє, поглиб- ленню  демократичних  засад в управлінні і вихованні відчут- тя  справжнього господаря виробництва,  розвитку  форм самоврядування, стимулюванню виробничої і управлінської активності мас [10, с. 64].

Як уже наголошувалося, характерною ознакою акціонерно- го товариства є обмежена відповідальність його учасників (ак- ціонерів).  Г.Ф.  Шершеневич  з цього приводу писав: “...Этим признаком отличается акционерное  товарищество от полного, в котором все члены отвечают неограниченно,  от товарищества на вере, где ограниченная  ответственность  совмещается с нео- граниченной” [167, с.28]. Слід зазначити, що ознака обмеженої відповідальності акціонерів відбивалася в усіх нормативних ак- тах, що регулювали акціонерну діяльність.

Друга ознака – кількість учасників товариства (акціонерів) не може бути більша від кількості акцій, оскільки капітал акці- онерного товариства був розділений на відоме число певних ча- сток (акцій).

Третя ознака – участь в акціонерному товаристві, на відміну від виробничого кооперативу,  не вимагає особистої трудової участі. Цю ознаку відзначав ще К. Маркс: “В акционерных об- ществах функция (участие собственника в производственном процессе)  отделена  от собственности на капитал,  следователь-


 

но, и труд совершенно  отделен от собственности на средства производства и на прибавочный труд. Это – результат высше- го развития капиталистического производства, необходимый переходный пункт  к обратному превращению капитала в соб- ственность производителей... в непосредственную общественную собственность. С другой стороны, акционерные общества – пе- реходный   пункт  к  превращению  всех функций  в процессе воспроизводства, до сих пор еще связанных с собственностью на капитал, просто в функции ассоциированных производите- лей, в общественные функции”  [77, с. 480].

В даний час завдяки вказаним перевагам акціонерна фор- ма є головною правовою формою організації  господарської діяльності, в якій діють великі  торговельніі підприємства, в тому числі міжнародні. У сфері торгівлі відомі такі акціонерні підпр иємства,  я к  Французьк ий  торговельний конце рн “Ошан”, річний товарообіг якого сягає 61 млрд франків; фірма “Албертсон”, що займає за товарообігом шосте місце  серед американських багатофіліальних торговельних фірм. Її чистий прибуток  становить 2,7 % товарообігу і за цим показником фірма знаходиться на другому місці в США. Китайська акціо- нерна компанія “Юйюань шатчан” має в своєму складі 63 дер- жавних  і кооперативних магазини із сукупним  капіталом

6,5 млрд юанів і торгує більше ніж 20 тисячами видів різнома- нітних товарів  [162, с. 35].

Акціонерна форма для нашої країни – це  добре забуте ста- ре. В Росії акціонерні товариства почали виникати вже в кінці ХVІІІ ст., а до 1830 року емісія акцій не встигала за попитом на них. Інтерес до них проявляли представники всіх верств на- селення. Стихійний розвиток акціонерної справи в Росії привів до розробки в 1835 році проекту “Загального акціонерного за- кону” і ухвалення в грудні 1836 року “Положення про компанії і акції” [166, с.18]. Акціонерні товариства були поширені в двад- цяті роки. Так, за період 1922–1924 роки затверджено статути

129 товариств, велика частина з яких були торговельними, тор- говельно-промисловими і позиково-кредитними [162,  с.  85]. Зараз, наприклад, у США  за статистичними даними налічуєть-


 

ся приблизно 47 млн акціонерів,  тобто фактично власником акцій є кожний третій дорослий американець. В Англії і Франції такими власниками є приблизно 9–9,5 млн чол., тобто кожний п’ятий дорослий громадян країни. В Японії кількість акціонерів становить 8,5 млн чол., у ФРН – 1,2 млн чол. Таким чином, ут- римувачами акцій є дуже багато робітників  і службовців усіх країн Західної Європи, Японії і США  [12, с. 144].

Шляом  утворення акціонерних  товариств пішли і країни Східної Європи. В Угорщині з 1 січня 1989 року набув чинності закон про господарські асоціації, в якому, разом з іншими фор- мами господарських об’єднань, передбачається створення  акці- онерних товариств. Така форма об’єднання найбільш активно розвивається в торгівлі. За попередніми розрахунками Угорсь- ких економістів, ця форма господарювання  охопила на першо- му етапі майже 10 % загальної кількості підприємств, більшість яких  раніше була неплатоспроможною. Закон дає громадянам широкі можливості для використання власних накопичень при створенні  господарських товариств [12, с. 146].

Питання  для самоконтролю

1. Дайте  поняття акціонерного  товариства.

2. Назвіть існуючі організаційно-правові форми акціонерних торговельних підприємств.

3. Назвіть   основні  риси  акціонерного   торговельного підприємства.

4. Коли акціонерні товариства виникли  в нашій  країні?

5. Яка тенденція  розвитку акціонерних  суспільств у сфері торгівлі в зарубіжних  країнах?

6. Якими  нормативними актами регламентується порядок створення акціонерних  товариств?

7. У     яких  країнах найбільш  розвинута акціонерна  форма торговельних підприємств?