4.2. Перетворення роздрібних торговельних підприємств в акціонерні товариства
Найбільше поширення в торгівлі України отримали акціо- нерні товариства. Вони становлять більше 20 % усіх юридич- них осіб у сфері роздрібної торгівлі. Ця обставина, а також те, що правовий статус і порядок їх виникнення істотно відрізня- ються від інших підприємств і, як правило, були безпосередньо пов’язані з процесом приватизації, в ході якої вони утворили- ся, зумовило розгляд правового положення акціонерних това- риств в окремому параграфі роботи після вивчення проблем приватизації.
Як у законодавстві, так і в теорії є різні визначення понят- тя “акціонерне товариство”. Так, у ст. 11–12 Закону Російської Федерації “Про підприємства і підприємницьку діяльність” під акціонерним товариством розумілося “объединение граждан и (или) юридических лиц для совместной хозяйственной деятель- ности с ответственностью акционеров по отношению к обществу в пределах своего вклада” [205, с. 4–19]. На думку А.І. Азрили- яна, “акционерное общество – форма концентрации капитала и основная организационная форма крупной корпорации, капитал которой образуется путем продажи облигаций” [2, с.13]. Волко- ва І.Н. наводить таке поняття: “ акционерное общество” – это “общество, капитал которого образуется путем объединения средств учредителей и продажи части акций и облигаций (дру- гая часть остается в распоряжении акционерного общества, и не продается)” [21, с.6]. Найвдаліше визначення В.І. Андрю- шенко і Е.В. Костікової, які вважають, що “акционерное обще- ство – это одна из организационно-правовых форм предпри- ятий, которые создаются путем централизации денежных средств (объединения капиталов) различных лиц, проводимой посредством продажи акций с целью осуществления хозяй-
ственной деятельности и получения прибыли” [6, с.8]. В дано- му визначенні якнайповніше були відображені особливості створення і мети діяльності цих товариств.
Законом України “Про господарські товариства”, акціонер-
ним визначається товариство, що має статутний фонд, поділе- ний на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, яке несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товари- ства [216]. Акціонери ж відповідають за зобов’язаннями това- риства тільки в межах вартості акцій, що їм належать.
Господарський і Цивільний кодекси України визнають акці- онерним товариство, статутний капітал якого був поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. При цьо- му обумовлюється, що акціонери не несуть відповідальності за зобов’язаннями товариства, а несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства у розмірі вартості акцій, що їм належать.
Найвищим органом управління тут є загальні збори акціо- нерів, виконавчий орган може бути одноосібний (директор) або колегіальний (правління або інший, передбачений статутом орган). В акціонерному товаристві може бути створена нагля- дова Рада, яка здійснює контроль за діяльністю правління. Мінімальний розмір статутного фонду такого роздрібного тор- говельного підприємства регулюється державою.
Акціонерні торговельні підприємства створюються в двох організаційно-правових формах:
а) відкрите акціонерне товариство. Воно є роздрібним торго- вельним підприємством, акції якого розподіляються шля- хом відкритої підписки, а також на фондових біржах і т.д.;
б) закрите акціонерне товариство. Воно є роздрібним тор- говельним підприємством, акції якого розподіляються тільки між засновниками і не можуть продаватися на біржах або позабіржовому фондовому ринку.
Роздрібні торговельні підприємства у названих формах от- римали значне поширення.
Найважливішою особливістю акціонерного товариства є обмеженість ризику акціонера розмірами його внеску в това- риство. Як відзначав В.П. Мозолін: “ Возможность учета рис-
ка, ограниченного заранее известной суммой, открывает широ- кие перспективы для централизации огромных масс капитала” [80, с. 298]. Велике значення має і особливість межі акціонер- ного товариства, що полягає в тому, що частка участі в акціо- нерному товаристві втілюється в оборотні цінні папери – акції. Акції, на відміну від часток участі в інших торговельних това- риствах, можуть вільно відчужуватися.
Слід погодитися з думкою А.І. Барановського і М.М. Турі- янської, що утворення акціонерних товариств дає можливість одночасно вирішувати ряд проблем розвитку господарських відносин і сприяє: по-перше, злиттю особистих, колективних і громадських інтересів; по-друге, залученню вільних коштів робітників, підприємств і організацій для прискорення еконо- мічного і соціального розвитку підприємств; по-третє, поглиб- ленню демократичних засад в управлінні і вихованні відчут- тя справжнього господаря виробництва, розвитку форм самоврядування, стимулюванню виробничої і управлінської активності мас [10, с. 64].
Як уже наголошувалося, характерною ознакою акціонерно- го товариства є обмежена відповідальність його учасників (ак- ціонерів). Г.Ф. Шершеневич з цього приводу писав: “...Этим признаком отличается акционерное товарищество от полного, в котором все члены отвечают неограниченно, от товарищества на вере, где ограниченная ответственность совмещается с нео- граниченной” [167, с.28]. Слід зазначити, що ознака обмеженої відповідальності акціонерів відбивалася в усіх нормативних ак- тах, що регулювали акціонерну діяльність.
Друга ознака – кількість учасників товариства (акціонерів) не може бути більша від кількості акцій, оскільки капітал акці- онерного товариства був розділений на відоме число певних ча- сток (акцій).
Третя ознака – участь в акціонерному товаристві, на відміну від виробничого кооперативу, не вимагає особистої трудової участі. Цю ознаку відзначав ще К. Маркс: “В акционерных об- ществах функция (участие собственника в производственном процессе) отделена от собственности на капитал, следователь-
но, и труд совершенно отделен от собственности на средства производства и на прибавочный труд. Это – результат высше- го развития капиталистического производства, необходимый переходный пункт к обратному превращению капитала в соб- ственность производителей... в непосредственную общественную собственность. С другой стороны, акционерные общества – пе- реходный пункт к превращению всех функций в процессе воспроизводства, до сих пор еще связанных с собственностью на капитал, просто в функции ассоциированных производите- лей, в общественные функции” [77, с. 480].
В даний час завдяки вказаним перевагам акціонерна фор- ма є головною правовою формою організації господарської діяльності, в якій діють великі торговельніі підприємства, в тому числі міжнародні. У сфері торгівлі відомі такі акціонерні підпр иємства, я к Французьк ий торговельний конце рн “Ошан”, річний товарообіг якого сягає 61 млрд франків; фірма “Албертсон”, що займає за товарообігом шосте місце серед американських багатофіліальних торговельних фірм. Її чистий прибуток становить 2,7 % товарообігу і за цим показником фірма знаходиться на другому місці в США. Китайська акціо- нерна компанія “Юйюань шатчан” має в своєму складі 63 дер- жавних і кооперативних магазини із сукупним капіталом
6,5 млрд юанів і торгує більше ніж 20 тисячами видів різнома- нітних товарів [162, с. 35].
Акціонерна форма для нашої країни – це добре забуте ста- ре. В Росії акціонерні товариства почали виникати вже в кінці ХVІІІ ст., а до 1830 року емісія акцій не встигала за попитом на них. Інтерес до них проявляли представники всіх верств на- селення. Стихійний розвиток акціонерної справи в Росії привів до розробки в 1835 році проекту “Загального акціонерного за- кону” і ухвалення в грудні 1836 року “Положення про компанії і акції” [166, с.18]. Акціонерні товариства були поширені в двад- цяті роки. Так, за період 1922–1924 роки затверджено статути
129 товариств, велика частина з яких були торговельними, тор- говельно-промисловими і позиково-кредитними [162, с. 85]. Зараз, наприклад, у США за статистичними даними налічуєть-
ся приблизно 47 млн акціонерів, тобто фактично власником акцій є кожний третій дорослий американець. В Англії і Франції такими власниками є приблизно 9–9,5 млн чол., тобто кожний п’ятий дорослий громадян країни. В Японії кількість акціонерів становить 8,5 млн чол., у ФРН – 1,2 млн чол. Таким чином, ут- римувачами акцій є дуже багато робітників і службовців усіх країн Західної Європи, Японії і США [12, с. 144].
Шляом утворення акціонерних товариств пішли і країни Східної Європи. В Угорщині з 1 січня 1989 року набув чинності закон про господарські асоціації, в якому, разом з іншими фор- мами господарських об’єднань, передбачається створення акці- онерних товариств. Така форма об’єднання найбільш активно розвивається в торгівлі. За попередніми розрахунками Угорсь- ких економістів, ця форма господарювання охопила на першо- му етапі майже 10 % загальної кількості підприємств, більшість яких раніше була неплатоспроможною. Закон дає громадянам широкі можливості для використання власних накопичень при створенні господарських товариств [12, с. 146].
Питання для самоконтролю
1. Дайте поняття акціонерного товариства.
2. Назвіть існуючі організаційно-правові форми акціонерних торговельних підприємств.
3. Назвіть основні риси акціонерного торговельного підприємства.
4. Коли акціонерні товариства виникли в нашій країні?
5. Яка тенденція розвитку акціонерних суспільств у сфері торгівлі в зарубіжних країнах?
6. Якими нормативними актами регламентується порядок створення акціонерних товариств?
7. У яких країнах найбільш розвинута акціонерна форма торговельних підприємств?