4. ПРИВАТИЗАЦІЯ У СФЕРІ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ 4.1. Особливості приватизації у сфері роздрібної торгівлі

Нові види роздрібних торговельних підприємств  виникли, головним чином, у процесі роздержавлення і приватизації дер- жавної власності. Саме в ході  зміни суб’єктів права власності, шляхом придбання громадянами або їх об’єднаннями вдержа- ви і в місцевих Рад у приватну або колективну власність май- на державних підприємств  виникло те різноманіття  суб’єктів торговельної діяльності, яке є необхідною умовою розвитку рин- кових відносин у торгівлі,  вільній  від  конкуренції,  боротьби з монополізмом.

Способи приватизації підприємств торгівлі  і громадського харчування були встановлені  в «Програмі  приватизації май- на державних підприємств». У ній визначалися стратегія і так- тика приватизації,  пріоритети  і умови, завдання й прогнози зміни структури власності, конкретні заходи щодо організації процесу приватизації. Різноманіття форм приватизації, перед- бачене чинним законодавством,  було спрямоване на надання можливості вибору для суб’єктів приватизації найбільш зруч- ної для них форми.

З метою створення умов для утворення необмеженого чис- ла підприємств у торгівлі і громадському харчуванні був вида- ний Указ Президента України “Про прискорення реалізації указу про прискорення комерціалізації підприємств торгівлі і громадського харчування” від 24. 04. 92 р. №73\92 РП [217].

Торгівля і громадське харчування відносяться до тієї галузі народного господарства, в якій найбільше поширена  мала при- ватизація.  Порядок проведення малої приватизації  визначався Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малої приватизації) від 06.03.92 р. (з подальши-


 

ми змінами  і доповненнями)  [208].  Об’єктами малої привати- зації, згідно з Законом, є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, у тому числі об’єкти незавершеного бу- дівництва, балансова вартість яких не визначалася Законом Ук- раїни “Про  приватизацію  майна державних підприємств”.

У  сф ер і тор гівлі  пр иватизація поча лася пр а к тично відразу після виходу відповідних  нормативних актів. Так, за даними Міністерства  статистики  України,  за 1993 рік було приватизовано 832 підприємства роздрібної  торгівлі. Приватизація  підприємств  роздрібної торгівлі  проводилася в основному шляхом викупу  їх товариством покупців  і че- рез оренду. На частку цих способів  приватизації  доводило- ся до 75 % усіх  приватизованих підприємств.  Більше  15 % становив продаж підприємств  роздрібної  торгівлі  на аукці- оні  (табл.  4.1).  Інші способи приватизації  не отримали ши- рокого розвитку в торгівлі.

Кількість роздрібних торговельних підприємств  держав- ної власності скоротилася з 70,3 % в 1990 році до 40,3 % в

1993 році. Одночасно виникали  підприємства роздрібної торгівлі з приватною формою власності. В 1992 році їх това- рообіг становив 2,4 % від роздрібного товарообігу України, а в 1993 році виріс до 5,8 %. Приватні роздрібні торгові підприємства становили 0,7 % від загальної чисельності  в Україні, а їх торгова площа дорівнювала  0,5 % від загальної площі торгових підприємств, вони забезпечували 5,8 % розд- рібного товарообігу України. При цьому товарообіг на 1 кв. м торгової площі приватних підприємств роздрібної торгівлі був майже в 11 разів більший,  ніж  у державних і в 17 разів вищий,  ніж  у колективних [86, с. 26].

Приватизація в торгівлі здійснювалася з великими складно- щами. Це було зумовлено недосконалістю нормативної бази приватизації, перекосами в практиці її здійснення, а також втра- тою контролю державою за її ходом. У процесі приватизації вия- вилося, що без такого контролю серйозно порушувалися соціальні та економічні інтереси як працівників торгівлі і споживачів, так і самої держави.


 

Таблиця 4.1

Способи приватизації  підприємств роздрібної  торгівлі

 

 

C  OCO6H    pHB3TH33Uii'

KiJibKiCTb

i)J  pH MCTB,

O)JHHHUb

 

q3CTK3,

%

BHKyrr ToBapHCTBoM rroKyrruiB

315

37,9 **

BHKyrr 3a aJihTepHaTHBHHM rrJiaHoM

rrpHBaTH3auii

4

0,5 **

BHKyrr   epe3 opeHy

300

36,1 **

Ilpoa)l{ Ha ayKuioHax

128

15,4 **

Ilpoa)l{ 3a HeKoMepuiifHHM KoHKypCoM

26

3,0 **

Ilpoa)l{ 3a KoMepuiifHHM KoHKypCoM

51

6,1 **

Ilpoa)l{ aKuiif

8

1,0 **

YChoro rrpHBaTH3oBaHo

832

23,4 *

 

* в % до загальної кількості приватизованих об’єктів по народному госпо дарству України

** в % до загальної кількості приватизованих об’єктів торгівлі

У  першому півріччі  1996 року мала приватизація була за- вершена, в ході  якої було приватизовано 32 тис. підприємств. З’явилася можливість  зробити висновки і порівняти  окремі сторони процесу приватизації, що проводиться в нашій країні і за рубежем.

Важливою передумовою успіху  приватизації на місцевому рівні, відзначає Американський дослідник Дж. Пек, є поперед- ня децентралізація і муніципалізація власності підприємств, що виходять зі своїми товарами й послугами переважно на місце- вий ринок [110, с. 82]. Передача держвласності  місцевим орга- нам влади в муніципальну власність істотно полегшує управлін- ня ходом приватизації місцевого  значення, дозволяє привести динаміку цього процесу у відповідність зі специфікою конкрет- ного ринку.  Муніципалізація  власності відкриває також мож- ливості  створення ефективного  механізму соціальної компен- сації для тих верств населення, які не в змозі придбавати товари і послуги за підвищені ціни.


 

Грунтуючись на зарубіжному  досвіді, можна виділити  на- ступні основні шляхи приватизації підприємств роздрібної торгівлі: продаж акцій, що належать державі, після попередньо- го перетворення держпідприємства в акціонерне  товариство (середні і крупні підприємства);  продаж на вільних торгах ак- тивів  та іншого  не акціонованого  майна (для  середніх  і вели- ких  підприємств);  продаж приватним особам основних і обо- ротних фондів  держпідприємств або деяких його частин; оренда або лізинг частини або всього підприємства.

При будь-якому способі  приватизація  проходить звичайно

такі основні стадії.

1. Попередній  аналіз –  з’ясування можливості  передачі підприємства в приватне володіння (на базі акціонерної влас- ності) з участю працівників  підприємства, а також із залучен- ням зацікавлених банків і конкуруючих фірм. Ухвалення місце- вим органом влади рішення про приватизацію даного конкретного  підприємства на підставі  отриманої інформації  і відповідно  до закону.

2. Підготовка підприємства  до приватизації (перший  етап): ретельна  оцінка  основних і оборотних фондів  з урахуванням амортизації, оцінка професіонально-кваліфікаційної структури робочої сили, перевірка  поточної фінансово-бухгалтерської  до- кументації,  попереднє вивчення  місцевого  ринку.

3. Підготовка підприємства  до приватизації (другий етап): зміцнення  менеджменту, перехід до системи управління за ти- пом приватного підприємства, перетворення держпідприємства в акціонерне  товариство.

4. Затвердження місцевими  органами влади рішення  про

створення акціонерного товариства, проведення підготовчої роботи до моменту продажу акцій  (забезпечення  достатньої маси капіталу, створення орієнтованого  на ринок  менеджмен- ту і, по можливості, демонополізація).

5. Ухвалення рішення  про тип і кількість акцій, що випус- каються, продаж акцій і перетворення державного підприємства в колективне.


 

В нашій  країні був ряд недоліків  правового регулювання приватизації: був відсутній момент коригування управлінської політики  підприємства в процесі  приватизації, що спричинило складнощі в роботі  приватизованого підприємства,  оскільки  в процесі приватизації змінилися функції, мета, завдання, струк- тура управління, порядок фінансування. Тому вже в перші місяці роботи приватизованих підприємств виникали складні проблеми, пов’язані з невмінням нових власників самостійно управляти діяльністю  господарських товариств.

Інтерес  у зв’язку з цим являє досвід роботи польських підприємств в постприватизаційний період, який показав, що невміння  керівників  правильно організувати роботу власної компанії стало основною причиною всіх проблем. Найбільший розвиток отримали дрібні  підприємства, які зуміли  зміцніти  і збільшити чисельність працюючих до 10–150 чоловік, що є оп- тимальним з погляду управління [117, с. 27].

Приватизація в торгівлі має свої особливості. Вони поляга- ють у тому, що в торгівлі переважне місце займають малі і се- редні підприємства з відносно невеликою вартістю основних фондів. Багато магазинів було розміщено у відомчих житлових будинках або в прибудованих до них приміщеннях. Тому тор- гівля належить до такої сфери народного господарства, яка дуже зручна для приватизації через продаж.  Проте  правове регулю- вання продажу повинне враховувати інтереси  працівників підприємств, які не завжди враховуються в повному обсязі.

У світовій практикі відомий більш справедливий і ефектив- ний шлях приватизації (особливо малих і середніх підприємств), а саме через продаж акцій їх працівникам і залу- чення для цієї мети кредиту [89, с. 31-32].

Не  дивлячись на відзначені  недоліки,  процес приватизації в торгівлі  успішно  продовжувався. За оперативними даними ФДМУ,  за два місяці  1997 року  було приватизовано 1124 об’єкти групи А (мала приватизація) і 49 об’єктів незавершено- го будівництва. За весь період  приватизації в Україні  поміня- ли форму власності 39 925 малих об’єктів.


 

Навряд чи не головною проблемою у сфері малої привати- зації в Україні були низькі темпи продажу нежилих приміщень. У багатьох випадках Міністерство транспорту, Міністерство ву- гільної промисловості і Міністерство машинобудування відмов- ляло в приватизації  нежилих  приміщень,  що знаходяться в житлових будинках або структурних  підрозділах державних підприємств, у яких в основному розміщувалися підприємства торгівлі. В подібних випадках необхідне  державне втручання для прискорення  процесу приватизації, в тому числі і внесен- ня змін у чинне законодавство.

Основні моменти процесу приватизації в Україні співпада- ють з аналогічними перетвореннями, що проводяться в країнах Східної  і Західної  Європи,  проте  спостерігаються  істотні відмінності  в способі  приватизації, які значно впливають на її результати. Приватизація  в Німеччині  відбувалася  через аукці- он, шляхом продажу і купівлі, при цьому дотримувалися прин- ципи рівності  вітчизняних  і зарубіжних інвесторів,  гласності  і доступності  до комерційної  інформації про підприємства,  які підлягають приватизації.  Головним критерієм  при здійсненні продажу підприємства  була більш висока ціна  або краща кон- цепція  подальшого розвитку підприємства, в якій  визначалася підприємницька  стратегія,  досвід управлінської діяльності,  об- сяг запланованих інвестицій і збереження робочих місць. У разі невиконання в післяприватизаційний період цих умов підприє- мство підлягало великим штрафним санкціям. Такий підхід до приватизації відразу готує підприємство до ринкової боротьби під постійним  контролем держави. На відміну від Німеччини, в Україні способи приватизації характеризувалися нечіткістю і розпливчастістю, що призвело в певний період до некерованості цим процесом.

Перехід торгівлі до ринкових відносин об’єктивно пе- редбачає роздер жа влення  і приватизацію  підприєм ств торгівлі,  участь у торговельному  обслуговуванні  населення як рівноправних партнерів підприємств роздрібної торгівлі різних  форм власності,  появи між ними конкуренції  за во- лодіння  ринком товарів.


 

Але для розвитку малого бізнесу в торгівлі необхідна ком- плексна підтримка держави. Наприклад, податкова політика західних країн відіграла важливу роль у становленні й розвит- ку малого бізнесу. Сприяло його розвитку зокрема те, що по- даткова ставка законодавчо диференціюється  залежно  від видів і обсягів діяльності. В Канаді, наприклад, державна став- ка податку для великих підприємств  становить 28 %,  про- вінційний  податок – 15 %, для підприємств малого бізнесу – відповідно 12 і 10 %.

Для розвитку у сфері торгівлі підприємництва і малого бізне- су необхідне правове забезпечення вільної конкуренції з необме- женим доступом на ринок великої кількості підприємств торгівлі і  громадського харчування, у тому числі  й малих підприємств. Саме  на це повинна була бути спрямована приватизація, здійснювана в торгівлі. Це дало б змогу забезпечити різноманіт- тя форм власності суб’єктів господарювання і рівноправність усіх секторів економіки  в реалізації і придбанні продукції. Це мож- ливо тільки  при обов’язковому дотриманні  ряду умов, а саме: необмеженого числа товаровиробників – учасників вільної кон- куренції з необмеженим доступом на ринок за допомогою вели- кої кількості підприємств торгівлі  і громадського харчування, у тому числі й малих підприємств; вільної конкуренції, що виклю- чає дискримінацію і виробників і споживачів; мобільності мате- ріальних, трудових і фінансових  ресурсів; наявності  достовірної інформації про пропозицію, попит, товари і ціни.

Питання  для самоконтролю

1. Які нормативні акти регламентували процес приватизації в торгівлі?

2. Які способи приватизації підприємств торгівлі Ви знаєте?

3. Які способи приватизації підприємств торгівлі  викорис- товувалися за рубежем?

4. Назвіть стадії приватизації  і дайте їм коротку характе-

ристику.

5. Які недоліки процесу приватизації в нашій країні Ви мо- жете назвати?


 

6. Назвіть особливості  приватизації в торгівлі.

7. Яким чином держава впливає на розвиток малого бізне- су в зарубіжних країнах?