3.2. Асоційована торгівля за кордоном

У  західній  Європі кооперативи відіграють велику роль у роздрібній торгівлі. Роль кооперативів у різних країнах неодна- кова:  особливо велика вона в Скандинавських країнах.  Так,  у Швеції  кооперативи забезпечують 25 % обсягу роздрібного продажу продовольчих товарів і 13 % – усіх  видів товарів; в Англії і Швейцарії ця частка становить близько 10 %, у Німеч- чині, Бельгії, Італії і Франції вона менша [59, с. 192]. У Франції кооперативи об’єднують 3 млн споживачів  з усіх  верств насе- лення. У віданні роздрібних кооперативів там знаходиться май- же чотири тисячі магазинів [59, с. 84].

Відмінність споживчих кооперативів від компаній капіталі- стичного типу виявляється у сфері ухвалення рішень і розподі- лу доходів. Члени кооперативу придбавають одну або декілька акцій  на невелику суму, при цьому кожний  з них має тільки один голос на загальномих зборах членів, тобто за принципом: одна людина – один голос. Прибуток, отриманий внаслідок ус- пішної діяльності кооперативу, розподіляється  не відповідно до величини паю, а пропорційно ціні  покупок,  які були зроблені в кооперативі. Це так зване повернення  частини платежів, спе- цифічна категорія кооперативної торгівлі. Це повернення не оподатковується на прибуток,  оскільки  йдеться про повернен- ня “зайвих сум”,  сплачених членами кооперативу від покупки товарів у своєму магазині.  Навпаки, прибуток, отриманий при продажу товарів нечленам кооперативу, і прибуток, що йде на самофінансування,  оподатковуються.

В Румунії  кооперативний рух об’єднаний у Національний союз споживацької кооперації  і промислових кооперативів. Кредитна кооперація  входить як  складова частина до Націо- нального союзу споживчої кооперації. Є загальний закон по всіх видах кооперації і є закони, які регулюють діяльність промис- лової, виробничої та споживчої кооперації.

В Італії споживча кооперація посідає лідируюче місце серед інших торгових організацій, які експлуатують або контролюють мережу роздрібних торгових підприємств (добровільні ланцюгові


 

об’єднання роздрібних фірм, кооперативні закупівельні об’єднан- ня роздрібних торговців, багатофіліальні фірми) [114, с. 4].

Слід погодитися з Т.Е. Кудрявцевою і В.К. Андрєєвим, які

вважають за необхідне створити асоціацію  або спілку коопера- торів України і цю організацію наділити регулюючими функція- ми, а також підготувати програму розвитку і державної підтрим- ки  кооперативного руху  з планом законотворчих робіт  з вдосконалення  правового регулювання в цій сфері [60, с. 36].

У зв’язку з ускладненням функцій роздрібних торговель- них підприємств  в умовах ринкової економіки,  виникає не- обхідність  об’єднати їх зусилля для вирішення  конкретних завдань господарювання. Вивчення  практики  зарубіжних країн може допомогти у виборі  форм таких об’єднань. Ціка- вий досвід Німеччини, де основою торгової мережі, як і в ба- гатьох інших  західноєвропейських  країнах, є приватні і неза- лежні роздрібні торгові фірми. Вони діють в усіх галузях торгівлі і експлуатують практично всі типи роздрібних торгових підприємств. Значне поширення отримали два види об’єднань: кооперативні об’єднання незалежних фірм  і добровільні лан- цюгові об’єднання.

Добровільні торгові ланцюжки – це коопераційні об’єднан- ня підприємств оптової і роздрібної торгівлі однієї галузі з ме- тою здійснення сумісної стратегії на ринку. Коопераційні тор- гові ланцюжки  починаються з роздрібної торгівлі, а поштовх утворенню добровільних торгових ланцюжків дають підприєм- ства оптової торгівлі.

Є також спеціалізовані закупівельні кооперативні об’єднан- ня,  що  забезпечують  товаропостачання ремісничих підприємств. Так, до складу кооперативного об’єднання “Реві” входить до 3000 приватних роздрібних  фірм.  Кожному  члену кооперативного об’єднання належить певна частка майна всьо- го об’єднання і регіонального товариства оптової торгівлі, ство- реного об’єднанням.

Метою добровільного ланцюжка є протидія тенденціям виключення  (наприклад,  відчуження  оптової торгівлі  внаслі- док організації закупівельних об’єднань, утворених підприє-


 

мствами роздрібної  торгівлі,  або здійснення  виробниками прямого збуту).

Метою спільної роботи в рамках добровільних ланцюжків є :

+  зниження  витрат (наприклад,  транспортних);

+  модернізація та укрупнення магазинів роздрібної торгівлі (наприклад, шляхом реалізації програм фінансування бу- дівництва  магазинів  або співпраці  з банками з погашен- ням позик у розстрочку);

+  передача окремих функцій підприємств роздрібної торгівлі підприємствам оптової торгівлі або головній організації (наприклад, розробка єдиної торгової марки – знака, який використовується поряд, або замість марки виробника, єдине оформлення магазинів, єдина упаковка і єдине офор- млення фасадів магазинів, ведення бухгалтерського обліку і  статистики головною організацією  з використанням за- гальної електронної  техніки  за обробки даних, створення центральних консультаційних  установ з питань податків і проведення сумісних  рекламних  заходів).

Таким чином, при вступі до добровільного ланцюжка підприємство роздрібної або оптової торгівлі відмовляється від самостійного здійснення деяких функцій,  але в іншому збері- гає свою правову і фінансову  самостійність.

З погляду організаційної структури розрізняються дво-, три- і  чотириступінчасті  організації.

1. При двоступінчастій організаційній структурі кооперують- ся одне або декілька підприємств оптової торгівлі зі свої- ми партнерами (клієнтами) з роздрібної торгівлі.

2. При триступінчастій організаційній структурі співробітни- чають головна організація,  декілька  підприємств  оптової торгівлі та їх партнери з роздрібної торгівлі.

3. При чотириступінчатій організаційній структурі співро- бітничають  міжнародна  головна організація,  національні головні  організації, підприємства оптової торгівлі та їх партнери з роздрібної торгівлі. Усі найзначніші доб- ровільні ланцюжки є чотириступінчастими.


 

Підприємство оптової торгівлі, яке як оптова ланка ланцюж- ка кооперується з включеними в добровільний  ланцюжок підприємствами роздрібної торгівлі в питаннях закупівлі то- варів,  виконує в даному випадку функції  центральної закупі- вельної організації. Воно здійснює для учасників фірми оптову діяльність: закуповує товари на окремих ринках і поставляє їх за замовленнями підприємствам-учасникам з роздрібної торгівлі або піклується про те, щоб для них були здійснені по- ставки [137,  с. 219–220].

Система “добровільних ланцюгів”  (об’єднання  роздрібних торговців під егідою оптовиків) – закупівельні   об’єднання се- редніх і дрібних  торговців виникла в 20-х роках у США.  У Франції створення добровільних ланцюгів почалося в 1951 році за ініціативою  місцевих  підприємств; у 1955 році Голландська фірма “Спар” створила свою мережу магазинів. У даний час у Голландії члени таких об’єднань (число їх учасників перевищує

10 тис.)  здійснюють 6 % роздрібних продаж.

У ФРН діє близько 6000 магазинів,  що входять до добро- вільного ланцюгового об’єднання “Спар”, працюють і інші доб- ровільні  ланцюгові об’єднання, наприклад, “Віво”, “Везі”, “Іфа” [85, с. 14–15].

Таким чином, під  кооперативним об’єднанням слід  розу- міти  співпрацю  двох або декількох  самостійних  з правової і господарської точок  зору підприємств  на основі  добро- вільних  угод з метою підвищення  загальної конкурентосп- роможності.  Це означає, що кооперативне об’єднання ство- рюється з метою кращого вирішення виробничих задач, ніж це можливо на індивідуальній  основі. Можна  виділити такі ознаки кооперативного об’єднання:

+  правова і, значною мірою,  господарська самостійність

підприємств,  що кооперуються;

+  добровільна  участь у спільній  роботі;

+  сумісне планування діяльності, в якій відбувається коопе- рація;


 

+  загальне уявлення про результати діяльності кооператив- ного об’єднання (наприклад,  підвищення  економічності, підвищення рентабельності, зміцнення конкурентоспро- можності, збереження частки на ринку і т. п.).

Можна констатувати застосування наступних видів кооперації:

1) закупівельна кооперація (наприклад, у сфері закупівлі товарів,  фінансування,  придбання приміщень,  залучення пер- соналу і т. д.); 2) кооперація у сфері складського господарства: збутова кооперація (наприклад, в області цінової політики, умов закупівлі, політики асортименту, організації збуту, реклами або сервісу); 3) управлінська кооперація.

Можливі різні види кооперації, наприклад, залежно від парт- нерів кооперації: горизонтальна кооперація  – коли співпрацю- ють підприємства,  що знаходяться на одному господарському щабелі;  вертикальна кооперація  – співпрацюють  підприємства декількох  господарських щаблів (виробники  і оптова торгівля, виробники і роздрібна торгівля, оптова торгівля і роздрібна тор- гівля).

Іншим  прикладом об’єднання дрібних торговельних підприємств є колективні  магазини незалежних комерсантів Швеції, а також закупівельні об’єднання Данії. Для досягнення якнайкращих умов при закупівлі  товарів у постачальників  і підтримки  своєї конкурентноспроможності  багато незалежних фірм роздрібної  торгівлі  створюють закупівельні  об’єднання, частка яких  становить 21,8 % роздрібного товарообігу  продо- вольчих і непродовольчих товарів. Найбільше закупівельне об-

’єднання Данії – «Іка».

У  Франції велика частина кооперативів  роздрібних тор- говців (але  не всі) входить до складу Федеральної  спілки  ко- мерційних  кооперативів.

Серед об’єднань роздрібних торговців, що спеціалізуються з про- дажу продовольчих товарів, панують дві організації: “Кодек-Юна” і “Юнико”. В об’єднання “Кодек-Юна”, яке виникло в 1971 році внас- лідок злиття двох асоціацій, входять 1264 члени, яким належить більше 1,5 тис. магазинів із загальним обсягом роздрібних  про- даж 11 млрд франків (1982). У віданні цього об’єднання знахо-


 

дяться три гіпермаркети, 276 супермаркетів і 1260 магазинів з меншою торговою площею; у всіх  них застосовується система самообслуговування. Є також 12 складів, які виконують функ- цію  оптової торгівлі.

До об’єднання “Юніко” входять 2,5 тис. магазинів, 350 з яких є супермаркетами. В обох об’єднаннях спостерігається тен- денція  до посилення  позицій  супермаркетів  і зменшення кількості найдрібніших  магазинів.

Функції і форми діяльності асоційованої торгівлі  можна сформулювати так:

+  допомога в здійсненні  закупівель:  об’єднання замовлень учасників і отримання від виробників знижки, розмір якої залежить від обсягу закупівлі;

+  допомога в збуті: поліпшення закупівлі сприяє збуту, ос- кільки дозволяє торговцям знижувати ціни і пропонує та- кий  асортимент товарів, який найкраще відповідає запи- там покупців;  організація  рекламних компаній;

+  допомога в управлінні  підприємствами,  консультації ко- мерційних  радників,  організація  бюро консультацій з юридичних питань, розробка інформаційних систем уп- равління  підприємствами.

У  різних зарубіжних  країнах є своя специфіка  управління споживчою кооперацією, але існують і загальні риси. Так, важ- ливість основної ланки – кооперативу і необхідність  їх спілок на регіональному і національному рівні не ставиться під сумнів у жодній  країні.  При цьому кооперативи  і спілки  виконують свої функції, не дублюючи один одного, а лише взаємно допов- нюючи.  Поширеною є триланцюгова структура кооперації: місцевий кооператив – районний  кооператив, або спілка, – на- ціональна федерація  кооперації.

Істотною межею організації і управління кооперацією в краї- нах з розвинутою економікою  є розмежування функцій  і органів загального самоврядування та професійного управлін- ня. При цьому органи загального самоврядування є виборни- ми, а органи професійного управління – підзвітними першим і формованими на контрактній  основі.


 

У    пода льшом у    р еф орм уванні    пра вового   ста тусу підприємств роздрібної торгівлі, зокрема, підприємств спожив- чої кооперації,  безумовно необхідно  враховувати досвід  зару- біжних  кра їн,  проте  необхідно  відзначити,  що основна відмінність існуючої в Україні споживчої кооперації і спожив- чої кооперації зарубіжних країн у цілях діяльності підприємств споживчої кооперації. Якщо метою діяльності підприємств спожичої кооперації України є задоволення матеріальних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, а не отриман- ня прибутку, то кооперативний рух зарубіжних країн спрямо- ваний насамперед на збільшення прибутковості кооперативу. Відмінності  також  видно і в питаннях участі  в управлінні діяльністю  кооперативів,  розподілі  прибутку,  формах діяль- ності  кооперативів.

Тому,  реформуючи правове регулювання  вітчизняних підприємств, необхідно  пам’ятати, що випадки окремого  пе- ренесення із зарубіжних країн правового статусу комерційних кооперативів і їх спілок на споживчі товариства та їх спілки в Україні можуть призвести до спотворення правового статусу останніх,  до втрати кооперативної непідприємницької  приро- ди. А це, в свою чергу, призведе до відхилення від основних міжнародних  кооперативних  принципів  і до перетворення споживчих товариств у звичайні господарські товариства.

Питання  для самоконтролю

1. У  яких  зарубіжних  країнах кооперативна  торгівля найбільш поширена?

2. У  чому полягає відмінність  споживчих кооперативів від компаній капіталістичного типу?

3. Які цілі спільної роботи в рамках добровільних торговель- них ланцюжків?


 

4. Які види кооперативних організацій щодо їх організацій- ної структури  Ви знаєте? Охарактеризуйте  кожний  вид.

5. Назвіть ознаки кооперативних об’єднань.

6. Назвіть відомі Вам види кооперації.

7. Сформулюйте   функції  і форми діяльності  асоційованої торгівлі.