3. АСОЦІЙОВАНА ТОРГІВЛЯ 3.1. Асоційована торгівля в Україні
В умовах все більш повного становлення в Україні ринко- вих відносин і ліквідації в торгівлі надбудовних адміністратив- них управлінських структур виникає необхідність в альтерна- тивних формах об’єднання роздрібних торговельних підприємств з метою координації їх діяльності в різних сферах господарювання. Закон України “Про підприємства в Україні” вперше дав право підприємствам об’єднуватися в асоціації, кор- порації, консорціуми, концерни та інші об’єднання за галузеви- ми, територіальними та іншими ознаками. Таке право надає підприємствам і новий Господарський кодекс України. Розгля- немо один з видів об’єднань – господарські асоціації.
Господарська асоціація в торгівлі є добровільним об’єднан- ням підприємств роздрібної торгівлі, утвореним з метою по- стійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися в господарську і комерційну діяльність її учас- ників, а лише сприяє зміцненню фінансової стійкості роздріб- них торговельних підприємств. Асоціація – це не командний орган. Тут відносини підлеглості, що панували в адміністратив- них структурах, поступаються місцем відносинам партнерства на економічній основі. Асоціація виконує ті функції і володіє тими повноваженнями, які їй добровільно делегують її члени.
Засновниками асоціації можуть виступати торгові підприє- мства будь-яких форм власності і видів діяльності. Проте, го- ловною характеристикою суб’єкта асоціації, що визначає його правомочність як засновника, є наявність у нього статусу юри- дичної особи, що в корені відрізняє асоціації від раніше існую- чих об’єднань.
Асоціації гарантують повну добровільність вступу і сво- боду виходу з неї. Найвищим керівним органом асоціації є загальні збори учасників. Виконавчим органом асоціації є виконавча дирекція, яка складається з числа висококвалі-
фікованих фахівців, або директор. Асоціація діє на підставі статуту.
В Україні в 1991 році була створена Асоціація універмагів
України, яка сприяла організації ринкової торгівлі і виживан- ню підприємств, що увійшли до її складу.
Значне поширеення отримали господарські асоціації в торгівлі за рубежем. Так, оптові підприємства торгівлі у Франції об’єднані в національну асоціацію оптової торгівлі, що зай- мається всіма основними проблемами розвитку галузі. Разом з цим оптові фірми утворюють 42 товарні асоціації, з яких 12 зай- маються торгівлею продовольчими товарами, а 30 – промисло- вими товарами.
Характерною особливістю іноземних асоціацій є їх значне поширення у сфері споживчої кооперації. Так, в Італії діє На- ціональна асоціація споживчих кооперативів, яка об’єднує 498 товариств споживчої кооперації. Національна асоціація спо- живчих кооперативів виконує функції центрального органу уп- равління всією діяльністю споживчої кооперації; вона розроб- ляє основні напрями розвитку споживчої кооперації, організовує проведення відповідних досліджень, розробляє за- гальні принципи торгової політики, захищає права членів коо- перативних товариств.
Пра ктик а функціонува ння торговельних асоціацій у нашій країні, в Росії і далекому зарубіжжі показує, що цей вид добровільного об’єднання підприємств торгівлі може виконувати такі функції:
+ координувати діяльність підприємств-учасників, що вхо- дять до його складу ;
+ захищати і представляти інтереси учасників в органах державного управління, судових органах, міжнародних органах і організаціях;
+ досліджувати ринок споживчих товарів регіону, представ- ляти торговельним підприємствам кон’юнктурні огляди і прогнози;
+ аналізувати, узагальнювати, розповсюджувати і впроваджу- вати в практику торгівлі передового досвіду досягнень нау-
ково-технічного прогресу в сфері організації, транспортуван- ня, зберігання й реалізації товарів народного споживання;
+ здійснювати пошук постачальників і надавати допомогу
в укладанні договорів, юридичну експертизу укладених операцій і угод;
+ розробляти рекомендації в сфері вдосконалення управлі- ння, планування і стимулювання торгово-виробничої діяльності підприємств-учасників;
+ готувати кадри в сфері менеджменту, маркетингу та інших напрямів;
+ вирішувати питання соціального розвитку колективів тор- говельних підприємств, що входять до асоціації;
+ сприяти зовнішньоекономічній діяльності торговельних підприємств;
+ створювати виробничу інфраструктуру.
Торгові асоціації можна класифікувати за такими ознаками: регіональній (районні, міські, обласні, республіканські, міжрегіо- нальні), товарній або споживчій; за типом підприємств-учасників (асоціація універмагів, універсамів і т. д.); за формами власності (орендні, колективні та ін.);
Учасники асоціації зберігають право бути членами інших об-
’єднань. Характерною особливістю асоціації є відсутність фінансо- вої залежності всередині об’єднання. Об’єднання не втручається у фінансову діяльність підприємств. Розрахунки з банком, з комерц- ійними партнерами здійснюються в децентралізованому порядку. Членство в асоціації не впливає на порядок розподілу прибутку самостійних підприємств, що входять до їх складу. Члени асоціації ведуть самостійну господарську діяльність, асоціація складає само- стійний баланс, має рахунки в банках, самостійно розраховується з бюджетом. Прибуток, отриманий асоціацією, використовується на подальший її розвиток, розширення сфери діяльності тощо.
В Україні асоційовану торгівлю представляли і представ- ляють споживчі товариства. Споживчі товариства і спілки об’єднані в Центральну спілку споживчих товариств України (Укоопспілка), яка в 1993 році була прийнята до Міжнародно- го кооперативного альянсу.
Саме наявність споживкооперації дає змогу реформувати торгівлю в напрямі розвитку асоціацій в Україні. Споживча ко- операція в нас існує реально і можна було б продовжити її ре- формування в цьому напрямі. В Росії пішли по цьому шляху, там була створена Міжрегіональна асоціація “Сибірська угода”, яка в жовтні 1998 р. заснувала Координаційну раду з питань споживчої кооперації [144].
Правове регулювання діяльності споживчої кооперації здійснювалося численими, часто суперечливими нормативни- ми актами, що потребувало перегляду та уніфікації законодав- ства в цій сфері.
10 квітня 1992 року був прийнятий Закон України “Про споживчу кооперацію”, який регулює діяльність підприємств споживкооперації. Цей Закон визначив мету споживчої коопе- рації, принципи її діяльності, врегулював порядок утворення, реорганізації і ліквідації споживчих товариств; правила член- ства в них, принципи економіко-соціальної діяльності, а також відносини з органами державної виконавчої влади. В ньому вперше в законодавчому порядку дано визначення поняттю “споживча кооперація”.
Згідно з законом, споживча кооперація в Україні – це доб- ровільне об’єднання громадян для загального ведення госпо- дарської діяльності з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Споживча кооперація здійснює торгову, за- готовчу, виробничу та інші види діяльності, не заборонені чин- ним законодавством; сприяє соціальному і культурному роз- витку села, народних промислів і ремесел; бере участь у міжнародному кооперативному русі.
Основна мета утворення споживчих кооперативів – не отримання прибутку, а задоволення матеріальних, соціальних та інших потреб членів кооперативу. Це твердження можна проілюструвати специфічними правами, якими, згідно зі зраз- ковим статутом споживчого товариства, наділяється член спо- живчого товариства: брати участь у діяльності споживчого то- вариства і управлінні його справами; одержувати частку прибутку, що підлягає розподілу за підсумками господарської
діяльності за рік; мати перевагу перед іншими громадянами на придбання товарів у кооперативних магазинах; користуватися послугами споживчого товариства, пільгами, передбаченими для членів-пайовиків, у тому числі у формі знижок з роздріб- них цін на отриманні товари і послуги; одержувати направ- лення до вищих, середніх спеціальних та інших закладів спо- живчої кооперації, в тому числі на правах господарського стипендіата на договірній основі; користуватися об’єктами соціально-культурного призначення, створюваними спожив- чим товариством.
В Україні споживча кооперація обслуговувала 43 % насе- лення і об’єднувала майже 13 млн пайовиків. Вона має понад
120 тис. торгових, заготовчих і виробничих підприємств. Спо- живча кооперація України володіє великим трудовим, економ- ічним і технічним потенціалом.
Членства в споживчих товариствах не обумовлене обов’яз- ковою трудовою участю громадян у його діяльності. Свою участь у кооперативах вони підтверджують сплатою вступних і пайо- вих внесків. При виході із споживчого товариства пайовику повертається вся сума пайового внеску і виплачується частина розподіленого доходу (прибутку) товариства, що йому належить. У зразкових статутах споживчого товариства, що діяли до прийняття Закону «Про кооперацію», такої вимоги про розподіл доходів не було. У той час частина доходів нараховувалася фор- мально, їх видача пайовикам не передбачалася. До зразкових статутів споживчих товариства включалося правило про те, що відрахування членам кооперативу на фактично вкладений ними пайовий внесок проводяться в розмірі до 20 % прибутку, але за рішенням загальних зборів пайовиків ці кошти звичайно направ- ляли на будівництво і реконструкцію підприємств по обслуго- вуванню членів кооперативу, придбання транспортних засобів, на інші виробничі потреби.
Особливістю споживачих кооперативів є те, що до їх скла- ду поряд з громадянами можуть вступати, як колективні члени кооперативи з виробництва продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг інші підприємства і організації. Правове по-
ложення колективних членів у зв’язку зі вступом до спожив- чого товариства не погіршується, їх права не притискаються, вони зберігають свою господарську самостійність, права юри- дичної особи і керуються в своїй діяльності власними статута- ми (положеннями).
Споживче товариство вважається утвореним, признається юридичною особою і може здійснювати господарську діяльність з дня його державної реєстрації. Організаційна структура спо- живчої кооперації включає: споживчі товариства (кооперативи), районні, обласні і республіканські спілки, Укоопспілку. Всі лан- ки цієї структури є юридичними особами.
Як справедливо відзначив В.І. Семчик, важливе значення в регулюванні кооперативних відносин мають статути спожив- чих кооперативів, спілок і об’єднань кооперативів [129, с. 22]. У статуті визначаються мета і завдання створення кооператив- ного підприємства, його права і обов’язки, організація госпо- дарської діяльності, порядок володіння і користування майном, правове положення членів кооперативу, права і обов’язки органів внутрішньокооперативного управління і контролю. Акт реєстрації кооперативного підприємства має організаційне і правове значення, оскільки він підтверджує законність пред- ставленого статуту.
Споживча кооперація в Росії існує близько 150 років, вона об’єднує близько 12 млн пайовиків і обслуговує близько 55 млн осіб.
Кооперація – це найдемократичніша ринкова структура. Тут управління здійснюють усі, хто є її членами, маючи рівноп- равний голос. Вирішальна роль належить не капіталу, не його частці, а людині.
Питання для самоконтролю
1. Що таке господарська асоціація в торгівлі?
2. Хто може бути засновником асоціації і які її функції?
3. Назвіть особливості іноземних асоціацій.
4. Що таке споживча кооперація в Україні?
5. Назвіть відомі Вам особливості споживчої кооперації.