3. АСОЦІЙОВАНА ТОРГІВЛЯ 3.1. Асоційована торгівля в Україні

В умовах все більш повного становлення в Україні ринко- вих відносин і ліквідації в торгівлі надбудовних адміністратив- них управлінських структур виникає необхідність в альтерна- тивних  формах об’єднання роздрібних  торговельних підприємств з метою координації їх діяльності в різних сферах господарювання. Закон України  “Про підприємства в Україні” вперше дав право підприємствам об’єднуватися в асоціації, кор- порації, консорціуми, концерни та інші об’єднання за галузеви- ми, територіальними  та іншими  ознаками. Таке право надає підприємствам і новий Господарський кодекс України. Розгля- немо один з видів об’єднань – господарські асоціації.

Господарська асоціація в торгівлі є добровільним об’єднан- ням підприємств  роздрібної торгівлі,  утвореним з метою по- стійної координації господарської діяльності. Асоціація  не має права втручатися в господарську і комерційну діяльність її учас- ників, а лише сприяє зміцненню фінансової  стійкості  роздріб- них торговельних підприємств. Асоціація – це   не командний орган. Тут відносини підлеглості, що панували в адміністратив- них структурах, поступаються місцем відносинам партнерства на економічній  основі.  Асоціація  виконує ті функції  і володіє тими повноваженнями, які їй добровільно делегують її члени.

Засновниками асоціації  можуть виступати торгові підприє- мства будь-яких форм власності  і видів  діяльності.  Проте, го- ловною характеристикою суб’єкта асоціації,  що визначає його правомочність як засновника, є наявність у нього статусу юри- дичної особи, що в корені відрізняє асоціації від раніше існую- чих об’єднань.

Асоціації гарантують повну добровільність вступу і сво- боду виходу з неї. Найвищим керівним  органом асоціації  є загальні збори учасників.  Виконавчим  органом асоціації  є виконавча дирекція,  яка складається з числа висококвалі-


 

фікованих  фахівців,  або директор. Асоціація діє  на підставі статуту.

В Україні в 1991 році була створена Асоціація  універмагів

України, яка сприяла організації ринкової торгівлі і виживан- ню підприємств, що увійшли до її складу.

Значне поширеення отримали господарські  асоціації  в торгівлі за рубежем. Так, оптові підприємства торгівлі у Франції об’єднані  в національну  асоціацію  оптової торгівлі,  що зай- мається всіма основними проблемами розвитку галузі. Разом з цим оптові фірми утворюють 42 товарні асоціації, з яких 12 зай- маються торгівлею продовольчими  товарами, а 30 – промисло- вими товарами.

Характерною особливістю  іноземних  асоціацій  є їх значне поширення у сфері споживчої кооперації.  Так, в Італії діє На- ціональна  асоціація  споживчих кооперативів, яка об’єднує 498 товариств споживчої кооперації.  Національна  асоціація  спо- живчих кооперативів виконує функції центрального органу уп- равління  всією  діяльністю  споживчої кооперації;  вона розроб- ляє основні напрями розвитку споживчої кооперації, організовує  проведення відповідних  досліджень,  розробляє за- гальні принципи торгової політики, захищає права членів коо- перативних товариств.

Пра ктик а функціонува ння  торговельних асоціацій  у нашій країні, в Росії і далекому зарубіжжі  показує,  що цей вид добровільного  об’єднання підприємств  торгівлі  може виконувати такі  функції:

+  координувати діяльність  підприємств-учасників,  що вхо- дять до його складу ;

+  захищати і представляти інтереси  учасників  в органах державного управління,  судових органах, міжнародних органах і організаціях;

+  досліджувати ринок споживчих товарів регіону, представ- ляти торговельним підприємствам  кон’юнктурні огляди і прогнози;

+  аналізувати, узагальнювати, розповсюджувати і впроваджу- вати в практику торгівлі передового досвіду досягнень нау-


 

ково-технічного прогресу в сфері організації, транспортуван- ня, зберігання й реалізації товарів народного споживання;

+  здійснювати пошук  постачальників і надавати допомогу

в укладанні  договорів,  юридичну експертизу укладених операцій і угод;

+  розробляти рекомендації в сфері вдосконалення управлі- ння, планування і стимулювання торгово-виробничої діяльності підприємств-учасників;

+ готувати кадри в сфері менеджменту, маркетингу та інших  напрямів;

+  вирішувати питання соціального розвитку колективів тор- говельних підприємств, що входять до асоціації;

+ сприяти зовнішньоекономічній діяльності торговельних підприємств;

+  створювати виробничу інфраструктуру.

Торгові асоціації можна класифікувати за такими ознаками: регіональній (районні, міські, обласні, республіканські, міжрегіо- нальні), товарній або споживчій; за типом підприємств-учасників (асоціація універмагів, універсамів і т. д.); за формами власності (орендні, колективні та ін.);

Учасники  асоціації зберігають право бути членами інших об-

’єднань. Характерною особливістю асоціації є відсутність фінансо- вої залежності всередині об’єднання. Об’єднання не втручається у фінансову діяльність підприємств. Розрахунки з банком, з комерц- ійними партнерами здійснюються в децентралізованому порядку. Членство в асоціації не впливає на порядок розподілу прибутку самостійних підприємств, що входять до їх складу. Члени асоціації ведуть самостійну господарську діяльність, асоціація складає само- стійний баланс, має рахунки в банках, самостійно розраховується з бюджетом. Прибуток, отриманий асоціацією, використовується на подальший її розвиток, розширення сфери діяльності тощо.

В Україні асоційовану  торгівлю  представляли  і представ- ляють споживчі  товариства. Споживчі  товариства і спілки об’єднані в Центральну спілку  споживчих товариств України (Укоопспілка), яка в 1993 році була прийнята до Міжнародно- го кооперативного альянсу.


 

Саме наявність споживкооперації  дає змогу реформувати торгівлю в напрямі розвитку асоціацій в Україні. Споживча ко- операція в нас існує реально і можна було б продовжити її ре- формування в цьому напрямі. В Росії пішли по цьому шляху, там була створена Міжрегіональна асоціація “Сибірська угода”, яка в жовтні  1998 р. заснувала Координаційну  раду з питань споживчої кооперації  [144].

Правове  регулювання діяльності  споживчої кооперації здійснювалося  численими, часто суперечливими  нормативни- ми актами, що потребувало перегляду та уніфікації законодав- ства в цій сфері.

10 квітня  1992 року був прийнятий  Закон України  “Про споживчу кооперацію”, який регулює діяльність підприємств споживкооперації. Цей Закон визначив мету споживчої коопе- рації, принципи її діяльності, врегулював порядок утворення, реорганізації і ліквідації  споживчих товариств; правила член- ства в них, принципи економіко-соціальної діяльності, а також відносини  з органами державної виконавчої влади. В ньому вперше в законодавчому порядку дано визначення поняттю “споживча кооперація”.

Згідно з законом, споживча кооперація в Україні – це  доб- ровільне об’єднання громадян для загального ведення госпо- дарської діяльності  з метою поліпшення  свого економічного  і соціального стану. Споживча кооперація  здійснює торгову, за- готовчу, виробничу та інші види діяльності, не заборонені чин- ним законодавством;  сприяє соціальному  і культурному роз- витку  села,  народних промислів  і ремесел;  бере  участь у міжнародному  кооперативному  русі.

Основна мета утворення споживчих  кооперативів  –   не отримання прибутку,  а задоволення матеріальних,  соціальних та інших  потреб членів  кооперативу.  Це твердження можна проілюструвати  специфічними  правами, якими, згідно  зі зраз- ковим статутом споживчого товариства, наділяється член спо- живчого товариства: брати участь у діяльності  споживчого то- вариства і управлінні  його справами; одержувати  частку прибутку, що підлягає розподілу за підсумками господарської


 

діяльності за рік; мати перевагу перед іншими громадянами на придбання товарів у кооперативних магазинах; користуватися послугами споживчого товариства, пільгами,  передбаченими для членів-пайовиків,  у тому числі у формі знижок  з роздріб- них цін на отриманні  товари і послуги; одержувати направ- лення до вищих, середніх спеціальних  та інших закладів спо- живчої кооперації,  в тому числі  на правах господарського стипендіата на договірній основі; користуватися об’єктами соціально-культурного  призначення, створюваними спожив- чим товариством.

В Україні споживча кооперація  обслуговувала  43 % насе- лення і об’єднувала майже 13 млн пайовиків.  Вона має понад

120 тис. торгових, заготовчих і виробничих підприємств. Спо- живча кооперація України  володіє великим трудовим, економ- ічним і технічним  потенціалом.

Членства в споживчих товариствах не обумовлене  обов’яз- ковою трудовою участю громадян у його діяльності. Свою участь у кооперативах  вони підтверджують сплатою вступних і пайо- вих внесків.  При виході  із споживчого товариства пайовику повертається вся сума пайового внеску  і виплачується частина розподіленого доходу (прибутку) товариства, що йому належить. У  зразкових статутах споживчого товариства, що діяли  до прийняття Закону «Про кооперацію», такої вимоги про розподіл доходів не було. У той час частина доходів нараховувалася фор- мально, їх видача пайовикам не передбачалася. До зразкових статутів  споживчих товариства включалося правило про те, що відрахування членам кооперативу на фактично вкладений ними пайовий внесок проводяться в розмірі до 20 % прибутку, але за рішенням загальних зборів пайовиків ці кошти звичайно направ- ляли на будівництво і реконструкцію  підприємств по обслуго- вуванню членів кооперативу,  придбання транспортних засобів, на інші виробничі потреби.

Особливістю споживачих кооперативів є те, що до їх скла- ду поряд з громадянами можуть вступати, як колективні члени кооперативи з виробництва продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг інші підприємства і організації. Правове по-


 

ложення колективних  членів у зв’язку зі вступом до спожив- чого товариства не погіршується, їх права не притискаються, вони зберігають  свою господарську самостійність,  права юри- дичної особи і керуються в своїй діяльності власними статута- ми (положеннями).

Споживче  товариство вважається утвореним, признається юридичною особою і може здійснювати господарську діяльність з дня його державної реєстрації. Організаційна структура спо- живчої кооперації включає: споживчі товариства (кооперативи), районні, обласні і республіканські спілки, Укоопспілку. Всі лан- ки цієї структури є юридичними особами.

Як справедливо відзначив В.І. Семчик, важливе значення в регулюванні  кооперативних відносин  мають статути спожив- чих кооперативів,  спілок  і об’єднань кооперативів  [129,  с. 22]. У статуті визначаються мета і завдання створення кооператив- ного підприємства,  його права і обов’язки, організація  госпо- дарської діяльності, порядок володіння і користування майном, правове положення  членів  кооперативу,  права і обов’язки органів внутрішньокооперативного управління і контролю. Акт реєстрації  кооперативного підприємства має організаційне  і правове значення, оскільки він підтверджує законність пред- ставленого статуту.

Споживча кооперація в Росії існує близько 150 років, вона об’єднує близько 12 млн пайовиків і обслуговує близько 55 млн осіб.

Кооперація – це найдемократичніша ринкова структура. Тут управління здійснюють усі, хто є її членами, маючи рівноп- равний голос. Вирішальна роль належить не капіталу, не його частці, а людині.

Питання  для самоконтролю

1. Що таке господарська асоціація в торгівлі?

2. Хто може бути засновником асоціації і які її функції?

3. Назвіть  особливості  іноземних  асоціацій.

4. Що таке споживча кооперація в Україні?

5. Назвіть  відомі  Вам особливості  споживчої кооперації.