1.5. Моделі потенціалів

 

Поряд з цим виробничий потенціал взаємодіє з іншими поте­нціалами.

Зокрема з економічним потенціалом, який є узагальнюю­чим показником, що характеризує розвиток продуктивних сил, у якому поєднані природні, виробничі, науково-технічні, соціаль­но-політичні і культурні можливості суспільства [15].

Економічний потенціал містить у собі виробничий потенціал сфери матеріального виробництва, науково-технічний потенціал, що обумовлює розвиток науки і техніки, потенціал невиробничої сфери і потенціал інфраструктури.

Як бачимо, економічний потенціал - більш широке і містке поняття, ніж виробничий потенціал.

Таким чином, під економічним потенціалом підприємства розуміється здатність підприємства забезпечувати своє довго­строкове функціонування і досягнення стратегічних цілей на ос­нові використання системи наявних ресурсів.

Відповідно до даного визначення економічний потенціал під­приємства розглядається в довгостроковому періоді, тобто він повинний мати здатність до зміни своїх характеристик під впли­вом зміни цілей підприємства.

Основним елементом, що визначає величину й умови росту економічного потенціалу, є виробничий потенціал. А сам вироб­ничий потенціал є частина економічного потенціалу і відрізня­ється від останнього тим, що не включає у свою структуру еко­номічні зв'язки, що цілком відносяться до виробничих відносин первинних ланок промисловості.

Для формалізованої характеристики економічного потенціалу можна ґрунтуватися на бухгалтерській звітності, що являє собою деяку модель комерційної організації.

У цьому випадку виділяють дві складові економічного поте­нціалу: майнове положення організації (майновий потенціал) і її фінансове становище (фінансовий потенціал) (рис.1).

На рис. 1: ЕП і МП - економічний і майновий потенціал фір­ми (форма 1 звітності підприємства „Баланс підприємства"), ФП - фінансовий стан фірми (форма 1), ФР - фінансові результа­ти за звітний період (форма 2 звітності підприємства „Звіт про фінансові результати").

Майнове положення характеризується величиною, складом і станом активів (насамперед довгострокових), якими володіє і ро­зпоряджається організація. Воно змінюється з часом за рахунок різних факторів, головними з яких є досягнуті за минулий період фінансові результати.

Досить докладна характеристика майнового положення в ди­наміці наводиться в активі балансу (форма 1), а також у супутніх звітних формах.


Початок звітного періоду

 

 

 


Подпись:  З позицій фінансової стійкості

 

Рис. 1. Логіка аналізу економічного потенціалу фірми

 

Слід зазначити, що при аналізі майнового положення мається на увазі не предметно-матеріальна або функціональна його хара­ктеристика (це сфера лінійних керівників, а не аналітиків), а гро­шова оцінка, що дозволяє робити висновки про оптимальність, можливість і доцільність вкладення фінансових ресурсів в активи підприємства.

Фінансове становище визначається:

досягнутими за звітний період фінансовими результатами (приведеними в звіті про прибутки і збитки форми 2);

деякими активними і пасивними статтями балансу, а також співвідношенням між ними.

Характеристика фінансового становища може бути виконана з позиції як короткострокової, так і довгострокової перспективи. У першому випадку говорять про ліквідність і платоспромож­ність фірми, у другому- про її фінансову стійкість.

Обидві сторони економічного потенціалу фірми взаємозале­жні — нераціональна структура майна, його неякісний склад мо­жуть призвести до погіршення фінансового становища. І навпаки: невиправдане заморожування засобів у виробничих запасах або дебіторській заборгованості може позначитися на своєчасності поточних платежів, а невиправданий ріст позикових засобів — привести до необхідності зменшити майно комерційної організа­ції для розрахунків із кредиторами.

Науково-технічний потенціал — сукупність трудових, тех­нічних, матеріальних, інформаційних ресурсів, а також ресурсів організації і керування, що відповідають вимогам кожного даного етапу науково-технічного розвитку [8].

Це сукупність накопичених знань (інформації) або тезауруса; кадрів, що володіють цими знаннями, поповнюють їхній запас і застосовують у практичних цілях; матеріально-технічної бази, інформаційного забезпечення й організаційних факторів, що ви­ступають як умови перетворення знань у продуктивну силу, їх­нього використання для вирішення конкретних технічних, еко­номічних і соціальних задач.

Можна говорити про наявність прямого зв'язку між науково-технічним і виробничим потенціалами, що полягає в спільному використанні визначеної частини ресурсів.

Тому характеристики елементів виробничого потенціалу за­лежать від параметрів науково-технічного потенціалу, а сама ве­личина виробничого потенціалу у числі інших факторів визнача­ється і розмірами останнього (тобто науково-технічного потенці­алу). Таким чином, між виробничим і науково-технічним потен­ціалами існує діалектична причинно-наслідкова залежність.

Потенціал підприємства є матеріальною передумовою прис­корення науково-технічного прогресу. З іншого боку, чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу і ступінь їхньо­го використання, тим могутніше матеріально-технічна база НТП.

Отже НТП і потенціал підприємства взаємно удосконалюють і розвивають один одного.

Функціональний (організаційний) потенціал — сукупність ресурсів організації і керування, технічних та інформаційних ре­сурсів, що відповідають вимогам кожного етапу удосконалення організаційно-виробничої структури підприємства.

Виробничий потенціал прямо пов'язаний з темпами соціаль­но- економічного розвитку. Поліпшення його використання сприяє зростанню виробництва інвестиційних ресурсів і товарів народного споживання при тих самих витратах суспільної праці. А якісні його характеристики визначають ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства й саму якість еконо­мічного і соціального росту.

Погіршення використання потенціалу підприємства підвищує одноразові вкладення і поточні витрати на кожну грошову оди­ницю приросту національного доходу, оскільки для забезпечення стабільних темпів росту економіки необхідно відволікати частину національного доходу на нарощування виробничого потенціалу для компенсації його віддачі, що знижується.

Таким чином, зниження рівня використання потенціалу підп­риємства прямо зменшує потенціал соціально-економічного роз­витку суспільства [21].

З погляду стратегічного керування: потенціал підприємства формується на основі системи зобов'язань, що дозволяє скориста­тися сприятливими можливостями, тобто

потенціал = зобов'язання + альтернативні можливості.

Але насамперед підприємство повинне сформувати свій ба­зовий потенціал (рис. 2).

 

Подпись:

Бізнес-ідея

 

МЕНЕДЖМЕНТ ТШШГЧНА

І КВАЛІФІКАЦІЯ

 

БАЗОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

 

Визначають

Базовий потенціал

 

Рис. 2. Базовий (центральний) потенціал

 

Таким чином, «ключовою» для організації може бути тільки така діяльність, яку вона зможе виконувати дешевше, ефективні­ше і якісніше, ніж конкуренти. Таким чином, це діяльність, у якій організація має найвищий потенціал. Потенціал компанії визна­чає, якою діяльністю вона зможе займатися успішно, і від якої ді­яльності вона повинна відмовитися.

 

 


На рис. 3 показаний «С-цикл», що дозволяє підтримувати пі­дприємство в стійкому стані і нарощувати його потенціал.

Потенціал підприємства визначає діапазон альтернативних можливостей, що може використовувати підприємство. Однак для ухвалення рішення про їхнє використання необхідно визна­чити, чи приведуть прийняті зобов'язання до збільшення готівки. Після прийняття цих рішень необхідно контролювати й аналізу­вати наслідки (позитивні або негативні). Тим самим створюються умови для подальшого нарощування потенціалу.