8.4. Застосування витратного підходу в оцінці нематеріальних активів

 

При використанні витратного підходу при оцінці нематеріа­льних активів використовуються:

метод вартості створення;

метод виграшу в собівартості.

Метод вартості створення.

Основні його етапи:

Визначається повна вартість заміщення або повна вартість відновлення нематеріального активу. Виявляються усі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням і введенням його в дію.

При придбанні і використанні нематеріального активу необ­хідно враховувати такі види витрат:

на придбання майнових прав;

на освоєння у виробництві товарів з використанням немате­ріального активу;

на маркетинг: дослідження, аналіз і добір інформації для визначення аналогів можливих об'єктів промислової влас­ності.

При створенні нематеріального активу на самому підприємс­тві необхідно враховувати такі витрати:

на розшукові роботи і розробку теми;

на створення експериментальних зразків;

на послуги сторонніх організацій (наприклад, на видачу охоронних документів і т.ін.);

на сплату патентних зборів (підтримка патенту в силі);

на створення конструкторсько-технічної, технологічної, проектної документації;

на складання і затвердження звіту.

Зс = £ [(Зрї + Зпої) *(1 + Р/100)*Кд ],

де: Зс - сума усіх витрат, пов'язаних зі створенням і охоро­ною нематеріального активу, грн.;

Зр - вартість розробки нематеріального активу, грн.; Зпо - витрати на правову охорону об'єкта, грн.; Р - рентабельність, %;

Кд - коефіцієнт дисконтування, за допомогою якого різноча­сні витрати приводяться до єдиного моменту часу; і - порядковий номер розглянутого року дії.

Зр = (З ндр + З ктд)

Визначається величина коефіцієнта, що враховує ступінь морального старіння нематеріального активу

До мс = 1 — Тд/Тн 3. Розраховується залишкова вартість нематеріального активу з урахуванням коефіцієнта техніко-економічної значущості, кое­фіцієнта морального старіння

З = Зс*Кмс *Кт*Ки,

де: З0 - вартість об'єкта (нематеріального активу);

Зс - сума усіх витрат;

Кмс - коефіцієнт морального старіння;

Кт - коефіцієнт техніко-економічної значущості (визнача­ється тільки для винаходів і корисних моделей);

Ки - коефіцієнт, що відбиває процеси в і-му році, враховуєть­ся на основі динаміки цін.

Коефіцієнт техніко-економічної значущості Кт встановлю­ється за такою шкалою:

1,0 - винаходи, що відносяться до однієї простої деталі, зміни одного параметра простого процесу, однієї операції процесу, од­ного інгредієнта рецептури;

1,5 - винаходи, що відносяться до конструкції складної деталі неосновного вузла, зміни декількох параметрів нескладних опе­рацій, зміни декількох неосновних інгредієнтів у рецептурі;

2,0 - винаходи, що відносяться до одного основного або декі­лькох неосновних вузлів, частині неосновних процесів, частини неосновної рецептури;

2,5 - винаходи, що відносяться до конструкцій машин, при­ладів, верстатів, апаратів, технологічних процесів, рецептур;

3,0 - винаходи, що відносяться до конструкцій зі складною системою контролю, складним комплексним технологічним про­цесом, рецептурою особливої складності;

4,0 - винаходи, що відносяться до конструкцій, технологіч­них процесів, рецептури особливої складності і, головним чином, до нових розділів науки і техніки;

5,0 - винаходи, що не мають прототипу, - піонерські винахо­ди.

Метод виграшу в собівартості

При оцінці вартості нематеріального активу іноді використо­вується такий метод витратного підходу, як метод виграшу в со­бівартості. Він містить елементи як витратного, так і порівняль­ного підходу. Вартість нематеріального активу вимірюється че­рез визначення економії на витратах у результаті його викорис­тання, наприклад при застосуванні ноу-хау.

Цей метод застосовується лише в тих випадках, коли мова йде про два близьких за своїми техніко-економічними показни­ками види продукції або про два способи виробництва (техноло­гічні процеси) однієї і тієї ж продукції.

Отримані величини прибутку приводяться до розрахункового року - моментові оцінки з використанням коефіцієнта дисконту­вання.

Розрахунок величини вартості нематеріального активу, який підлягає оцінці, проводиться за формулою:

ЛПр = Пр2 - Прі,

де: Пр1 - прибуток, отриманий без використання оцінюваного ре­зультату інтелектуальної діяльності;

Пр2 - прибуток, отриманий з використанням оцінюваного ре­зультату інтелектуальної діяльності.

Пр1 і Пр2 можуть бути обчислені за формулою:

Т  При     Т Гц

і=1(1 + а)і і=1 (1+а)і

де: Приі - прибуток, отриманий від продажу _]-го товару в і-му

році;

Ц і — ціна одиниці товару в і-му році;

Сі - собівартість у'-го товару при його виробництві з викорис­танням і без використання оцінюваного нематеріального активу, зробленого в і-му році;

Гуі - обсяг виробництвау'-го товару в і-му році;

Т - термін виробництва і продажу товару;

а - коефіцієнт дисконтування.

Метод виграшу в собівартості не застосовується у випадках випуску нових видів товарів.

Приклад.

Підприємство володіє ноу-хау виробництва виробів. Витрати на виробництво виробів без використання ноу-хау складають 6,5 дол. за одиницю. При цьому 45% собівартості являють собою ви­трати праці. Розглянуте підприємство продає 300000 виробів у рік. Ноу-хау дає підприємству можливість заощаджувати на кож­нім виробі, що випускається, 1,25 дол. за рахунок матеріалів, що використовуються, і 40% трудових витрат. За прогнозами ця пе­ревага збережеться протягом 6 років. Необхідно оцінити вартість ноу-хау при ставці дисконту 15%.

Рішення.

Економія матеріалу - 375000 дол. (300 000 шт. • 1,25).

Економія трудових витрат:

собівартість продукції без використання ноу-хау складає

1 950 000 дол. (300 000 шт. • 6,5);

трудові витрати (45%) складають 877 500 дол.;

економія трудових витрат складає 351000 дол. (40% • 877500).

Виграш у собівартості 726 000 дол. (375 000 + 351 000).

Тривалість переваги в собівартості - 6 років.

Обчислення вартості:

фактор поточної вартості ануїтету (6 років по ставці 15%) -3,784;

вартість дорівнює 2 747 184 дол. (726 000 • 3,784).

Порівняльний підхід заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні інди­відуальні рішення. Дані по аналогічних угодах порівнюються з тими, що оцінюються. Переваги і недоліки активів, які оціню­ються, у порівнянні з обраними аналогами враховуються за до­помогою введення відповідних поправок.

Необхідно врахувати, що в силу специфіки об'єкта оцінки іс­нують значні обмеження на застосування порівняльного підходу при оцінці нематеріальних активів.

Питання для перевірки

Види нематеріальних активів. Актуальність оцінки нема­теріальних активів.

Дохідний підхід і його методи.

Визначення вартості винаходу як об'єкта промислової вла­сності по прибутку.

Визначення вартості товарного знаку як об'єкта промисло­вої власності по прибутку.

Вартість об'єктів промислової власності, що мають право­вий захист по оцінці фактично зроблених витрат.

Застосування витратного підходу в оцінці нематеріальних активів.

 

Дайте визначення

Інтелектуальна власність - це ...

Майнові права - це ...

Відкладені, або відстрочені, витрати - це ...

Гудвіл - це ...