8.3. Оцінка об'єктів промислової власності

По статті «Нематеріальні активи» показуються «витрати під­приємства на нематеріальні об'єкти, які використовуються протя­гом довгострокового періоду в господарській діяльності і прино­сять дохід: права на використання природних ресурсів, будинків, устаткування, земельних ділянок, патентів, ліцензій, ноу-хау, програмних продуктів, монопольних прав і привілеїв, включаючи ліцензії на визначені види діяльності, інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), організаційні витрати (вклю­чаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце і т.ін.), торговельні марки і товарні знаки і т.ін.

Нематеріальні активи можуть бути внесені засновниками (власниками) підприємства в рахунок вкладів у статутний фонд підприємства, а також придбані підприємством у процесі його ді­яльності».

Таким чином, сума вартостей матеріальних і нематеріальних активів складає статутний капітал, визначення розміру якого -обов'язкова умова приватизації державної і комунальної власнос­ті в приватну власність, проведення аукціонів і конкурсів при ак-ціонуванні підприємств.

Якщо розрахунок вартості статутного капіталу, утвореного основними оборотними коштами, досить розроблений, то розра­хунок вартості частки статутного капіталу, утвореного промисло­вою й іншою інтелектуальною власністю, - явище нове й офіцій­них методик здійснення таких розрахунків немає.

Розглядаючи питання про визначення частки статутного капі­талу, утвореної нематеріальними активами, слід чітко визначити­ся в тому, що вартість нематеріальних активів не рівнозначна ро­змірові частки статутного капіталу, утвореного нематеріальними активами, як тими, що безпосередньо не беруть участь у вироб­ничому процесі. Власне кажучи, частка статутного капіталу, утвореного нематеріальними активами, - це не їхня матеріальна вартість, а вартість права на використання об'єкта промислової й іншої інтелектуальної власності.

Отже, для переходу від вартості нематеріальних активів до визначення частки статутного капіталу, утвореного цими немате­ріальними активами, необхідно встановити залежність між цими величинами.

З викладеного виходить, що визначення розміру статутного капіталу, утвореного промисловим й іншим видами інтелектуа­льної власності, складається з послідовного рішення двох задач:

по-перше, розрахунку вартості об'єктів промислової й іншої інтелектуальної власності;

по-друге, виходячи з величини вартості нематеріальних об'єк­тів, визначення розміру статутного капіталу як частини вартості цих активів.

У принципі розрахунок вартості об'єктів промислової або ін­шої інтелектуальної власності полягає в оцінці прибутку, який створено об'єктом такої власності, або фактично зроблених ви­трат на створення об'єкта власності. Прибуток розраховується при наявності вихідних даних, а при їхній відсутності визнача­ється за експертними оцінками.

У загальному випадку вартість об'єкта промислового й іншо­го видів інтелектуальної власності, обумовлена по прибутку З, може бути розрахована за формулою:

З0 = Д х Т х П,

де: П - річний прибуток, грн.;

Д - частка прибутку, що приходиться на об'єкт промислової власності;

Т - час, за який проводиться розрахунок прибутку.

Величина Д залежить від рівня техніки, її правового захисту, економічних факторів, наявності ноу-хау тощо і в умовах ринку практично не обмежена.

 

Визначення вартості винаходу як об'єкта промислової власності по прибутку.

Оскільки використання винаходу можливо тільки на основі ліцензійного договору, то вартість винаходу правомірно визнача­ти по вартості ліцензії. Одним із загальноприйнятих випадків ви­значення ціни ліцензії є оцінка її вартості по прибутку, який отримано покупцем (ліцензіатом).

Передбачуваний прибуток П, що одержить покупець (ліцензі-ат), складе:

П = Є * Ц *( Вд - Во)* Н,

де: () - середній річний обсяг очікуваного випуску продукції (при відсутності достовірних даних можуть бути використані па­спортні дані про продуктивність устаткування);

Ц - ціна одиниці продукції, що виготовляється по ліцензії (переважно світова);

Вд - термін дії ліцензійної угоди (зазвичай 5 - 10 років);

В - період освоєння предмета ліцензії (зазвичай 1 - 3 роки);

Н - норма прибутку в тій або іншій галузі промисловості (за­звичай 0,1-0,2).

Вартість (ціна) ліцензії Сл визначається як частка Д від при­бутку, який отриманий покупцем:

Сл = Д х П.

Приклад.

Визначити вартість винаходу як об'єкта промислової власності за ціною ліцензії, розрахованої по нормі прибутку. Як об'єкт розра­хунку обраний винахід «Спосіб вирощування профільованих крис­талів тугоплавких з'єднань і пристрій для його здійснення».

Вихідні дані: () - середньорічний обсяг випуску продукций, у розглянутому випадку - сапфірова трубка діаметром 20-30 мм; обсяг випуску визначений за паспортними даними установки для вирощування кристалів і дорівнює 15 тис. трубок на рік; Ц - ціна однієї трубки, 200 грн; Вд - термін дії угоди, у розглянутому прикладі - 8 років; У - термін освоєння предмета ліцензії, 1 рік; Н - норма прибутку, взята для металургійної промисловості 0,15.

Т = Вд - У = 8 - 1 = 7;

П = 15000 х 200 х 0,15 = 450 000 грн; Д = 0,35 (винахід захищений патентами, продукція по ліцен­зії - сапфірова трубка - володіє високими споживчими властиво­стями);

Сл = 0,35 х 7 х 450 000 = 1102,5 тис. грн.

Визначення вартості винаходу як об'єкта промислової влас­ності за ціною ліцензії, розрахованої на базі роялті, визначається за формулою:

Сп = О * Ц *(Вд - Во)* Р,

де: Р - розмір роялті (поточних відрахувань з одиниці проду­кції по ліцензії), залежить головним чином від обсягу виробницт­ва, вартості продукції і коливається від 1 до 12%.

Розмір роялті в угодах на передачу ноу-хау зазвичай знижу­ється на 20-60% у залежності від характеру угоди, наприклад:

переданий об'єкт не захищений патентами, - знижується на 20-40%;

переданий об'єкт відомий, але для освоєння необхідні дода­ткові дослідження і значні капіталовкладення - знижується на 20-40%;

ноу-хау передається на об'єкт, відомий на ринку, але все-таки представляє інтерес для ліцензіата, - знижується на 40-60%.

 

Визначення вартості товарного знаку як об'єкта промислової власності по прибутку.

Вартість товарного знаку СТз розраховується як частина при­бутку від реалізації продукції, захищеної товарним знаком, за фо­рмулою:

Стз = ДО * Прп,

де: Стз - вартість товарного знаку, грн.; К - коефіцієнт, що враховує характер виробництва продукції, захищеної товарним знаком, визначається по наступній шкалі: ДО = до 0,1 - індивідуальне виробництво, ДО = 0,1-0,2 - дрібносерійне виробництво, ДО = 0,2-0,3 - серійне виробництво, ДО = 0,3-0,4 - крупносерійне виробництво, ДО = 0,4-0,5 - масове виробництво;

Прп - прибуток від реалізованої продукції, захищеної товар­ним знаком:

Прп = Н * О, * Ц,

де: Н - норма прибутку;

О - обсяг реалізованої продукції за основний термін дії товар­ного знаку:

Ц - ймовірна ціна одиниці продукції, захищеної товарним зна­ком, грн.

У випадку неможливості точного визначення характеру ви­робництва продукції, захищеної товарним знаком, коефіцієнт ДО визначається експертним шляхом:

ДО = П дод / П рп,

де: П дод - додатковий прибуток, який створений товарним знаком.

 

Приклад.

Визначити вартість товарного знаку як об'єкта промислової власності по прибутку. Вихідні дані:

0 = 100 тис. одиниць за 10 років; Ц = 20 тис. грн;

характер виробництва продукції - серійний ДО= 0,25; Н = 0,15.

Прп = 0,15 х 100 000 х 20000 = 300 млн грн. Тоді вартість товарного знаку Стз = 0,25 х 300 = 75 млн грн.

 

Розрахунок вартості об'єктів промислової власності, що мають правовий захист (винаходів, корисних моде­лей, промислових зразків, товарних знаків), по оцінці фактично зроблених витрат.

Вартість об'єкта промислової власності 3 у загальному випад­ку визначається за формулою:

З = Зс * К мс * Кт,

де: Зс - сума усіх витрат, пов'язаних зі створенням і охоро­ною об'єкта промислової власності, грн.;

Кмс - коефіцієнт, що враховує ступінь морального старіння об'єкта промислової власності;

Кт - коефіцієнт техніко-економічної значущості об'єкта промислової власності.

У свою чергу, Зс визначається за формулою:

Зс = Зір +З2п,

де: З1р - вартість розробки об'єкта промислової власності (грн.) є сумою фактично зроблених витрат на виконання НДР у повному обсязі (від пошуку до звіту) і розробку всіх ста­дій конструкторсько-технічної, технологічної і проектної документації (наприклад, від ескізного до робочого прое­кту), розрахованих з урахуванням рентабельності. У тих випадках, коли НДР або конструкторсько-технічна, тех­нологічна і проектна документація виконується частково або створення самого об'єкта промислової власності ви­переджує проведення тільки НДР або розробка технічної документації, то розрахунок вартості об'єкта промислової власності проводиться по витратах на фактично виконані роботи, для промислових зразків і товарних знаків - по витратах на дизайн; 32П - витрати на правову охорону об'єкта промислової власно­сті (грн.) (оформлення заявочних матеріалів на одержан­ня патенту, оплата податків за подачу заявки, проведення експертизи, одержання патенту і підтримка патенту в си­лі). У випадку патентування за кордоном варто врахову­вати і валютні витрати. У свою чергу, З1р визначається за формулою:

Ср = (Зндр + Зктд) *(1 +
1          100 '

де: З ндр — витрати на проведення НДР, пов'язані зі створен­ням об'єкта промислової власності, грн.;

З ктд - витрати на розробку конструкторсько-технічної, тех­нологічної і/або проектної документації, пов'язані зі створенням об'єкта промислової власності, грн.;

Р - рентабельність, %.

Витрати на проведення НДР визначаються за формулою:

З ндр = Зп+Зтд+Зе+Зі+Зсо+Зо+Зін,

де: Зп - витрати на пошукові роботи, включаючи попередню розробку проблеми, маркетинг та ін., зазвичай 10-15% від сумар­них витрат на НДР;

Зтд - теоретичні дослідження, 20-25%;

Зе - витрати на проведення експериментів, 40-60%;

Зсо - витрати на послуги сторонніх організацій, 10-15%;

30        - витрати на складання, розгляд і затвердження звіту 5-
10%;

31        - витрати на проведення іспитів, 10-15%;
3ін - інші витрати.

Витрати на розробку конструкторсько-технічної, технологіч­ної, проектної документації визначаються за формулою:

Зктд = Зеп + Зтп + Зрп, + Зр+Зі+Зсо+Зан + Зд,

де: Зеп - витрати на виконання ескізного проекту, звичайно 20-25% від сумарних витрат на конструкторсько-технічну доку­ментацію;

Зтп - витрати на виконання технічного проекту, 25-30%; 3рп - витрати на виконання робочого проекту, 35-40%; 3р - витрати на виконання розрахунків, 5-10%; Зи - витрати на проведення іспитів, 5-10%; Зсо - витрати на послуги сторонніх організацій, 10-15%; Зан - витрати на проведення авторського нагляду, консуль­тацій та ін., 5-10%;

Зд - витрати на дизайн, 40-50%.

Витрати на роботи, які виконані безпосереднім виконавцем, у залежності від виду робіт, включають витрати на матеріали, зар­плату, електроенергію, водопостачання, опалення, амортизацію обладнання, експлуатацію виробничих приміщень або оренду й інші витрати.

Коефіцієнт, що враховує ступінь морального старіння об'єкта промислової власності, Кмс, визначається за формулою:

Кмс = 1 - Тд / Тн,

де: Тн - номінальний термін дії охоронного документа; Тд — термін дії охоронного документа за станом на розраху­нковий рік.

 

Приклад.

Визначити вартість винаходу «Спосіб вирощування профі­льованих кристалів тугоплавких з'єднань і пристрій для його здійснення як об'єкта промислової власності по оцінці фактично зроблених витрат». Вихідні дані:

3 = 100 тис. грн.; Зти = 150 тис. грн.; Зе = 500 тис. грн.; Зи = 100 тис. грн. 3з = 100 тис. грн.; Зс = 50 тис. грн; Ззп = 50 тис. грн.; Зтп = 60 тис. грн.; 3рп = 90 тис. грн.; Зд = 20 тис. грн.; рентабель­ність = 30%; 32п = 500 тис. грн., у тому числі валютні витрати на закордонне патентування; номінальний термін дії патенту -20 років; термін дії патенту за станом на розрахунковий рік -2 роки; коефіцієнт техніко-економічної значущості винаходу = 4.

Тоді:

З ндр= 100 + 150 + 500 + 100 + 100 + 50 = 1000 тис. грн; З ктд = 50 + 60 + 90 + 20 = 220 тис. грн; З1р = (1,0 + 0,22) х 1,3 = 1,586 млн грн; Зс = 1,586 + 0,5 = 2,086 млн грн; Кмс = 1 - (2/20) = 0,9.

Вартість винаходу дорівнює Си = 2,086 х 0,9 х 4,0 = 7,5 млн грн.

Розмір статутного капіталу, утвореного об'єктом промис­лової й іншими видами інтелектуальної власності (нематеріаль­ними активами), розраховується за формулою:

Рск = З х Кс,

де: Рск - розмір статутного капіталу; З0 - розрахована вартість об'єкта нематеріального активу; Кс - коефіцієнт, що визначає частку статутного капіталу від розрахованої вартості об'єкта нематеріального активу.