8.2. Застосування дохідного підходу в оцінці нематеріальних активів

 

Дохідний підхід представлений:

методом надлишкових прибутків;

методом дисконтованих грошових потоків;

методом звільнення від роялті;

методом переваги в прибутках.

Метод надлишкових прибутків заснований на передумові того, що надлишкові прибутки приносять підприємству не відби­ті в балансі нематеріальні активи, що забезпечують прибутко­вість активів і власного капіталу вище середньогалузевого рівня. Цим методом оцінюють переважно гудвіл.

Основні етапи методу надлишкових прибутків:

Визначають ринкову вартість всіх активів.

Нормалізують прибуток підприємства, що оцінюється.

Визначають середньогалузеву прибутковість на активи або на власний капітал.

Розраховують очікуваний прибуток на основі множення середнього по галузі доходу на величину активів (або на власний капітал, п. 1 на п. 3).

Визначають надлишковий прибуток (п. 2 - п. 4). Для цього від нормалізованого прибутку віднімають очікуваний прибуток.

Розраховують вартість гудвілу шляхом розподілу надли­шкового прибутку на коефіцієнт капіталізації.

Приклад.

Припустимо, ринкова вартість активів підприємства оціню­ється в 40 000 дол., нормалізований чистий прибуток - 16 000 дол. Середній дохід на активи дорівнює 15%. Ставка капіталізації - 20%. Необхідно оцінити вартість гудвілу. Алгоритм розрахунку має такий вигляд:

Рішення.

(дол.)

Ринкова вартість активів     40 000

Нормалізований чистий прибуток 16 000

Очікуваний прибуток (40 000 • 0,15)         6 000

Надлишковий прибуток 10000 Вартість надлишкового прибутку [10000/0.20] 50000 Вартість надлишкового прибутку і ринкової вартості активів (40000+50000)       90 000

 

Варто врахувати, що оцінювач повинний відняти неоперацій-ні доходи з фактичного чистого прибутку підприємства.

Деякі оцінювачі використовують для розрахунку надлишко­вого прибутку середню величину активів і середній прибуток за визначений період, зазвичай за п'ять років. Але даний підхід ви­правданий, якщо дані обраного періоду відбивають обґрунтовані майбутні чекання, більш того, «аномальні роки» з рівнем прибут­ку значно вище або нижче середнього повинні бути виключені з розгляду. Використання ж простої середньої або середньозваже­ної величини прибутку за кілька останніх років без урахування того, наскільки ретроспективна інформація відбиває можливий майбутній прибуток, призведе до недооцінки або переоцінки під­приємства.

Найважливішою проблемою при використанні методу над­лишкових прибутків є правильність вибору ставки капіталізації для розрахунку вартості гудвілу. Зазвичай інвестори оплачують майбутній прибуток який очікується, та який отриманий від гуд­вілу протягом періоду, що не перевищує п'яти років. При таких допущеннях ставка капіталізації розраховується як величина, зворотна кількості років, що приносять надлишковий прибуток, за які інвестор готовий заплатити. Наприклад, якщо інвестор го­товий заплатити суму, еквівалентну п'ятирічному надлишковому прибутку, то ставка капіталізації дорівнює 20%.

Метод дисконтованих грошових потоків. При дисконту­ванні грошових потоків проводяться такі роботи:

Визначається очікуваний термін корисного життя, що за­лишився, тобто період, впродовж якого прогнозовані доходи не­обхідно дисконтувати.

Прогнозуються грошовий потік, прибуток, який приносять нематеріальні активи.

Визначається ставка дисконтування.

Розраховується сумарна поточна вартість майбутніх доходів.

Визначається поточна вартість доходів від нематеріального активу в постпрогнозний період (якщо в цьому є необхідність).

Визначається сума всіх вартостей доходів у прогнозний і постпрогнозний періоди.

Метод звільнення від роялті. Цей метод використовується для оцінки вартості патентів і ліцензії (табл. 18). Власник патенту надає іншій особі право на використання об'єкта інтелектуальної власності за визначену винагороду (роялті). Роялті виражається у відсотках від загального виторгу, отриманого від продажу това­рів, зроблених з використанням патентованого засобу.

Відповідно до даного методу вартість інтелектуальної влас­ності являє собою поточну вартість потоку майбутніх платежів по роялті протягом економічного терміну служби патенту або лі­цензії. Розмір роялті визначається на підставі аналізу ринку.

Цей метод несе риси як дохідного, так і порівняльного підходу.

Основні етапи методу:

Складається прогноз обсягу продажів, по яких очікуються виплати роялті.

Визначати обсяг виготовленої продукції по ліцензії слід по кожному року з урахуванням того, що в перші роки її освоєння випуску може і не бути, потім відбувається нарощування обсягів, далі - спад у зв'язку з моральним старінням нововведення.

Визначається ставка роялті. Дані беруться з таблиці стан­дартних розмірів роялті.

Визначається економічний термін служби патенту або лі­цензії. Юридичний і економічний терміни служби можуть не збі­гатися, тому варто зробити реалістичний прогноз щодо тривалос­ті платежу.


Розраховуються очікувані виплати по роялті шляхом роз­рахунку відсоткових відрахувань від прогнозованого обсягу про­дажів.

З очікуваних виплат по роялті віднімають усі витрати, по­в'язані з забезпеченням патенту або ліцензії (юридичні, організа­ційні, адміністративні витрати).

Розраховуються дисконтовані потоки прибутку від виплат по роялті.

Визначається сума поточних вартостей потоків прибутку від виплат по роялті.

Таким чином, формула ціни ліцензії на базі роялті має такий вигляд:

Ре == ^УіЩЯіКд,

і=1

де: VI - обсяг обумовленого випуску продукції по ліцензії в і-му році (шт., кг, м3);

Яі - розмір роялті в і-му році, %;

Хі - продажна ціна продукції по ліцензії в і-му році, грн.; Т - термін дії ліцензійного договору, років; і - порядковий номер розглянутого року дії ліцензійного до­говору;

Кд - коефіцієнт дисконтування.

Метод переваги в прибутках. Часто цим методом оцінюєть­ся вартість винаходів. Вона визначається тією перевагою в при­бутку, яку очікується одержати від їхнього використання.

Під перевагою в прибутку розуміється додатковий прибуток, обумовлений нематеріальним активом, який оцінюється. Вона дорівнює різниці між прибутком, отриманим при використанні винаходів, і тим прибутком, що виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу. Ця щорічна перевага в прибутку дисконтується з урахуванням передбачуваного періоду його отримання.

Загальна формула обчислення по цьому методі виглядає в та­кий спосіб:

т

ПП = ^ Цнов.ї * Унов.ї - ЦпорівнХ * УпорівнХ,

де: ПП - додатковий прибуток до оподатковування, отрима­ний підприємством у результаті реалізації товару або надання по­слуг, у порівнянні з підприємствами, що роблять аналогічну про­дукцію або роблять аналогічні послуги, але не володіють об'єк­том оцінки;

Ц нов.і - ціна одиниці нової високотехнологічної продукції в і-му році;

Ц порівн.і - ціна одиниці порівнюваної продукції в і-му році;

У нов.і, У порівн.і - обсяги відповідного реалізованого товару або зроблених послуг у і-му році.

Додатковий прибуток що очікується повинний бути приведе­ний до моменту оцінки за формулою:

ПП   у? Цнов.і * Унов.і - Цпорів.і * УпорівнХ

 

Проведення оцінки нематеріальних активів з використанням методу переваги в прибутках можливе лише в тому випадку, коли об'єкт оцінки може бути використаний для отримання додатково­го прибутку після дати проведення оцінки.