8.1. Види нематеріальних активів

До нематеріальних відносяться активи:

які не мають матеріально-речової форми, або матеріально-речова форма яких не має істотного значення для їхнього використання в господарській діяльності;

здатні приносити дохід;

придбані з наміром використовувати їх протягом тривалого періоду (понад один рік).

Нематеріальні активи можна підрозділити на чотири основні групи:

Інтелектуальна власність (ІВ).

Майнові права.

Відкладені, або відстрочені, витрати.

Ціна фірми (гудвіл).

1. Інтелектуальна власність.

У рамках ІВ виділяються:

-           права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найменування, найменування місць походження товарів і заходи з припинення несумлінної конкуренції). Склад об'єктів промислової власності визначається згідно зі ст. 1/2 Паризької конвенції по охороні промислової власності. Винаходи і корисні моделі розглядаються як технічне рішення задачі.

Під промисловим зразком розуміється відповідне встановле­ним вимогам художньо-конструкторське рішення виробу, що ви­значає його зовнішній вигляд.

Товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, найменування місць походження товарів - позначення або назви, що служать для відмінності товарів або послуг іншого виробни­ка, для відмінності товарів, що мають особливі властивості.

Право на припинення несумлінної конкуренції включено в промислову власність у зв'язку з тим, що акти несумлінної кон­куренції часто є порушенням права на об'єкти промислової влас­ності;

права на секрети виробництва (ноу-хау);

права на об'єкти авторського права і суміжних прав: на усі види наукових, літературних, художніх творів, програмні проду­кти для ЕОМ і бази даних, топології інтегральних мікросхем.

Багато видів інтелектуальної власності одержали правове ви­знання. Чинне законодавство про права на об'єкти інтелектуаль­ної власності складається з окремих законів:

Патентного закону.

Закону «Про наукову и науково-технічну діяльність». Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Закону «Про охорону прав на промислові зразки». Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Закону «Про охорону прав на зазначення походження това­рів».

Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікро­схем».

Закону «Про авторське право і суміжні права». Закону «Про охорону прав на сорти рослин». Закону «Про кінематографію».

Закону «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних товарів та фонограм».

Закону «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експор­том, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».

Закону «Право інтелектуальної власності», Книга четверта Цивільного кодексу.

Майнові права (права користування земельними ділянка­ми, природними ресурсами, водними об'єктами) - друга група нематеріальних активів. Підтвердженням таких прав служить лі­цензія.

Відкладені, або відстрочені, витрати - витрати, предста­влені у виді організаційних витрат (гонорари юристам за скла­дання установчих документів, послуги за реєстрацію фірми і т.ін.), але всі ці витрати здійснюються в момент створення підп­риємства.

4. Ціна фірми (гудвіл). Під ціною фірми розуміється вартість її ділової репутації.

Гудвіл у діловому світі розглядається як вартість ділової ре­путації фірми. Одні економісти інтерпретують гудвіл як вартість практично всіх елементів нематеріальних активів, інші - визна­чають гудвіл як величину, на яку вартість бізнесу перевершує ринкову вартість його матеріальних активів і тієї частини нема­теріальних активів, що відбита в бухгалтерській звітності (врахо­вана в балансі).

У процесі оцінки доцільно використовувати поняття «гудвіл» у другому значенні. Прихильники і першої, і другої точок зору сходяться в тому, що гудвіл:

є присутнім тільки при наявності надлишкового прибутку;

не може бути відділений від діючого підприємства, тобто не може бути проданий окремо від нього.

Гудвіл виникає, коли компанія одержує стабільні, високі прибутки, її дохід на активи (або на власний капітал) вищий за середньогалузевий, у результаті чого вартість бізнесу перевершує вартість його чистих активів. Гудвіл як економічна величина приймається на баланс тільки в момент зміни власника підприєм­ства.

У практичній діяльності підприємства часто встає проблема оцінки нематеріальних активів. Це відбувається в зв'язку з:

купівлею-продажем прав на об'єкти інтелектуальної влас­ності;

добровільним продажем ліцензій на використання об'єктів інтелектуальної власності;

примусовим ліцензуванням і визначенням збитку в резуль­таті порушення прав інтелектуальної власності;

формуванням статутного капіталу;

оцінкою бізнесу;

акціонуванням, приватизацією, злиттям і поглинанням

оцінкою нематеріальних активів підприємства, проведе­ною з метою внесення змін у фінансову звітність.

До особливостей оцінки інтелектуальної власності можна ві­днести залежність вартості від:

обсягу переданих прав;

можливості несанкціонованого використання;

рівня готовності до комерційного використання.

Робота з оцінки нематеріальних активів, насамперед інтелек­туальної власності в складі нематеріальних активів, проводиться у визначеній послідовності.

Здійснюється експертиза:

об'єктів інтелектуальної власності;

охоронних документів (патентів і свідоцтв);

прав на інтелектуальну власність.

Експертиза об'єктів інтелектуальноївласності. Перевіря­ється факт наявності об'єктів інтелектуальної власності, а також факт їхнього використання.

Експертиза охоронних документів (патентів і свідоцтв) проводиться насамперед за територією і термінами дії.

При експертизі охоронного документа за територією необ­хідно враховувати, на якій території діє охоронний документ. При експертизі охоронного документа за термінами варто переві­рити відповідність термінів дії документа нормативним термінам, визначеним законодавством.

Дія охоронного документа може бути достроково припинена в зв'язку з несплатою у встановлений термін мита за підтримання цього документа в силі.

Експертиза прав на інтелектуальну власність. Оцінювач по­винний провести перевірку документів, що підтверджують права підприємства на об'єкти інтелектуальної власності: патенти, ліце­нзії, свідоцтва, установчі договори про передачу майнових прав у статутні капітали підприємства, контрактів або авторських дого­ворів між підприємством і розробником об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ), актів, актів прийому-передачі при безоплатній передачі прав на ОІВ. На підприємстві, що використовує ОІВ як нематеріальний актив, повин-ний бути акт про передачу першого в експлуатацію і постановку на облік. Оцінювач повинний пам'я­тати, що офіційно незареєстрованні договори по повній переус-тупці патенту, а також офіційно не зареєстровані ліцензійні дого­вори визнаються недійсними. Оцінювач також повинний пам'ята­ти, що при внесенні ОІВ як внесок у статутний капітал поряд з установчим договором одночасно повинний бути укладений лі­цензійний договір на передачу прав.

Після проведення експертизи прав на ОІВ доцільно перейти безпосередньо до оцінних розрахунків. У процесі оцінки даних активів оцінювачі використовують дохідний, витратний і порів­няльний підходи.