7.3. Методи оцінки машин і устаткування

 

Витратний підхід в оцінці машин і устаткування.

Він ґрунтується на принципі заміщення. Для визначення вар­тості відновлення або вартості заміщення, що є базою розрахун­ків у витратному підході, необхідно розрахувати витрати, пов'я­зані зі створенням, придбанням і установкою об'єкта, який оці­нюється.

Під вартістю відновлення машин і устаткування, які підля­гають оцінці, розуміється або вартість відтворення їхньої повної копії в поточних цінах на дату оцінки, або вартість придбання нового об'єкта, цілком ідентичного даному за конструктивними, функціональними й іншими характеристиками теж у поточних цінах. Залишкова ж вартість визначається як відбудовна вартість за винятком сукупного зносу.

Під вартістю заміщення машини або устаткування, які під­лягають оцінці, розуміється мінімальна вартість придбання ана­логічного нового об'єкта, максимально близького до оцінюваного за усіма функціональними, конструктивними і експлуатаційними характеристиками, у поточних цінах. Залишкова вартість замі­щення визначається як вартість заміщення за винятком зносу.

Таким чином, у першому випадку мова йде про ідентичні об'­єкти, а в другому - про аналогічні. Для визначення того, які об'є­кти відносяться до ідентичних, а які до аналогічних, необхідно зупинитися на споживчих властивостях машин і устаткування і їхніх показників, що описують:

- функціональні показники (продуктивність або потужність, вантажопідйомність, стискувальне зусилля, розміри робочого простору, клас точності, ступінь автоматизації);

експлуатаційні показники (безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність);

конструктивні показники (маса, вага, склад основних конс­труктивних матеріалів);

показники економічності експлуатації машин, що характе­ризують витрати різних ресурсів при функціонуванні машин в одиницю часу, на одиницю продукції або робіт;

естетичні показники;

показники ергономічності, що характеризують машину як елемент системи «людина-машина».

При встановленні подібності машин і устаткування можна виділити три рівні:

функціональна подібність (за сферою застосування, призна­чення);

-           конструктивна подібність (за конструктивною схемою, складом і компонуванням елементів);

параметрична подібність (за значенням параметрів).

При повному досягненні функціональної, конструктивної і параметричної подібностей прийнято говорити про ідентичність об'єктів, а при приблизній і частковій подібностях - про аналогі­чність.

При визначенні витрат на виготовлення об'єкта необхідно ке­руватися Положенням про склад витрат по виробництву і реалі­зації продукції (робіт, послуг), затвердженим постановою Уряду. Основні статті витрат: сировина і матеріали, покупні комплекту­ючі вироби, оплата праці основних робітників, відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд, на медичне страхуван­ня, у фонд зайнятості, витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, загальновиробничі витрати.

При визначенні витрат, пов'язаних із придбанням і установ­кою відповідного устаткування, необхідно враховувати витрати на придбання устаткування, транспортні витрати по доставці устаткування, заготівельно-складські витрати (включаючи комі­сійні постачальницьким організаціям, мита), усі види витрат, по­в'язаних з монтажем, установкою устаткування, його налаго­дженням. Вказівки по обліку цих витрат надані в Положенні по бухгалтерському обліку довгострокових інвестицій.

У витратному підході в оцінці машин і устаткування можна виділити такі основні методи:

метод розрахунку за ціною однорідного об'єкта;

метод поелементного розрахунку;

індексний метод оцінки.

 

Метод розрахунку за ціною однорідного об'єкта.

Здійснюється в такій послідовності:

Для об'єкта оцінки підбирається однорідний об'єкт, схожий на оцінюваний насамперед за технологією виготовлення, матері­алам які використовуються, конструкцією. Ціна на однорідний об'єкт повинна бути відома.

Визначається повна собівартість виробництва однорідного об'єкта за формулою:

(1 - Пдв)(1 - Ппр - Кр) Цод

Сп.од ■■

1 - Ппр

де: Сп.од - повна собівартість виробництва однорідного об'єкта;

Пдв - ставка податку на додану вартість.

Ппр - ставка податку на прибуток,

Кр - показник рентабельності продукції,

Цд - ціна однорідного об'єкта.

Показник рентабельності для продукції з підвищеним попи­том приймається 0,25 - 0.35, із середнім попитом 0,1 - 0.25, для низькорентабельної продукції 0,05 - 0,1.

3. Розраховується повна собівартість об'єкта оцінки.

Для цього в собівартість однорідного об'єкта вносяться коре­ктиви, що враховують розходження в масі об'єктів:

Сп — Сп.од Єо ,

де: Сп — повна собівартість виробництва об'єкта оцінки; Єо / Є од - маса конструкції оцінюваного й однорідного об'є­ктів відповідно.

4. Визначається відбудовна вартість об'єкта оцінки за форму­лою:

(1 - Япр)* Сп В    (1 - Нпр - Кр) де: Бв — відбудовна вартість об'єкта оцінки.

Якщо оцінюються машини й устаткування, попит на які від­сутній, то їхня вартість приймається на рівні собівартості.

 

Метод поелементного розрахунку.

При використанні даного методу здійснюються такі етапи роботи:

Складається перелік комплектуючих вузлів і агрегатів об'­єкта оцінки. Збирається цінова інформація за комплектуючими, але це стає можливим тільки при наявності розвиненого ринку комплектуючих виробів.

Визначається повна собівартість об'єкта оцінки за форму­лою:

Сп = £ Це + в,

де: Сп - повна собівартість об'єкта оцінки;

Це - вартість комплектуючого вузла або агрегату;

В - власні витрати виробника (наприклад вартість збирання).

Розраховується відбудовна вартість об'єкта оцінки 8в.

 

Індексний метод оцінки.

При застосуванні індексного методу оцінки здійснюється приведення базової вартості об'єкта оцінки (первісної балансової вартості або відбудовної вартості за попередньою переоцінкою) до сучасного рівня за допомогою індексу (або ланцюжка індек­сів) зміни цін по відповідній групі машин або устаткування за ві­дповідний період.

Бв — Бо * У,

де: Бв - відбудовна вартість об'єкта; Б0 - базова вартість об'єкта; У - індекс зміни цін.

Можливе здійснення індексування витрат, з яких складається собівартість об'єкта оцінки. При цьому використовуються цінові індекси ресурсів.

Для визначення залишкової вартості машин і устаткування з відбудовної вартості віднімається сумарний знос: фізичний, фун­кціональний і зовнішній.

Фізичний знос машин і устаткування переважно вимірюється:

методом терміну життя;

методом узагальненої оцінки технічного стану.

Метод терміну життя. Відсоток фізичного зносу при за­стосуванні даного методу розраховується як відношення ефекти­вного віку до терміну економічного життя.


Метод узагальненої оцінки технічного стану. Доцільно ви­користовувати спеціальні оцінні шкали (табл. 17).

Функціональний знос. Він являє собою втрату вартості, ви­кликану або появою більш дешевих машин, устаткування, або виробництвом більш економічних і продуктивних аналогів.

Функціональний знос визначається або експертно, або на під­ставі моделі:

ДО = Хо / X анал, де: ДО - коригувальний коефіцієнт;

Хо, Xанал - значення характеристики об'єкта оцінки і аналога.

Зовнішній знос визначається методом зв'язаних пар продажів. Порівнюються два порівнянних об'єкти, один із яких має ознаки зовнішнього зносу, а інший - не має. Різниця в цінах продажів трактується як зовнішній (економічний) знос.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості машин і устаткування.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості машин і устаткування представлений насамперед методом прямого порів­няння. Об'єкт-аналог повинен мати те ж функціональне призна­чення, повну кваліфікаційну подобу і часткову конструкторсько-технологічну подібність.

Розрахунок методом прямого порівняння продажів здійсню­ється в кілька етапів.

Знаходження об'єкта-аналога.

Внесення корективів у ціну аналога. Корективи бувають двох видів:

 

коефіцієнтні, внесені множенням на коефіцієнт;

поправі, внесені додатком або вирахуванням абсолютного виправлення.

Таким чином, вартість машини або одиниці устаткування ви­значається за формулою:

V = V анал * Д01* Д02 * ДОЗ ...Км ± V дод

де: V анал - ціна об'єкта-аналога;

Д01 , Д02 , ДОЗ, Км - коригувальні коефіцієнти, що врахо­вують відмінності в значеннях параметрів оцінюваних об'єкта й аналога;

V дод - ціна додаткових пристроїв, наявністю яких відрізня­ється порівнюваний об'єкт.

При застосуванні методу прямого порівняння слід дотриму­ватися визначеної послідовності при внесенні виправлень: у пер­шу чергу робляться коефіцієнтні коригування, а потім поправні.

 

Дохідний підхід в оцінці машин і устаткування.

Для реалізації дохідного підходу необхідно спрогнозувати очікуваний дохід від об'єкта оцінки. Стосовно машин і устатку­вання прямо вирішити цю задачу неможливо, тому що дохід створюється усім виробничо-майновим комплексом (ВМК). При використанні дохідного підходу пропонується поетапне вирішен­ня задачі:

1. Розраховується операційний дохід від функціонування вироб­ничої системи (або всього підприємства, або цеху, або ділянки).

Методом залишку визначається та частина доходу, яку мо­жна віднести до машинного парку цієї системи.

За допомогою методу дисконтування або методу капіталі­зації визначається вартість усього машинного парку.

З урахуванням питомої ваги одиниці (групи) устаткування (машин) у балансовій вартості машинного парку визначається її ринкова вартість.

 

Питання для перевірки

Місце оцінки машин і устаткування в загальній системі оцінки майнового комплексу підприємств. Об'єкти оцінки. Особливості машин і устаткування як об'єктів оцінки.

Витратний підхід в оцінці машин і устаткування. Метод розрахунку за ціною однорідного об'єкта; метод поелеме-нтного розрахунку; індексний метод оцінки. Методи вимі­ру фізичного зносу устаткування.

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості машин і устаткування.

Дохідний підхід до оцінки вартості машин і устаткування.

 

Дайте визначення

Об'єктом оцінки при оцінці устаткування можуть виступа­ти: ...

Вартість відновлення оцінюваних машин і устаткування -

Вартість заміщення оцінюваної машини або устаткування

Алгоритм методу розрахунку за ціною однорідного об'єк­та: ...

Алгоритм методу поелементного розрахунку: ...

Алгоритм індексного методу оцінки устаткування: ...

Залишкова вартість машин і устаткування -

Функціональний знос -

Зовнішній знос -