7.2. Особливості машин і устаткування як об'єктів оцінки

 

Як об'єкти оцінки машини й устаткування характеризуються такими відмітними рисами:

не зв'язані жорстко з землею;

можуть бути переміщені в інше місце без заподіяння непо­правного фізичного збитку як самим собі, так і тій нерухомості, до якої вони були тимчасово приєднані;

можуть бути як функціонально самостійними, так і утворю­вати технологічні комплекси.

Перераховані риси істотно відрізняють машини й устатку­вання від інших видів майна, насамперед від будинків і споруд, що, як правило, утруднює процес оцінки.

По-перше, для машин і устаткування немає таких узагальню­ючих техніко-економічних показників, як вартість 1 кв. м площі, 1 куб. м обсягу, 1 погонного метра довжини тощо, а використан­ня при оцінці машин і устаткування питомих вагових вартостей (наприклад, тонни ваги), якщо і прийнятно, то у вкрай рідких ви­падках.

По-друге, номенклатура машин і устаткування, їх функціона­льні, конструктивні й експлуатаційні характеристики, а отже, і цінові параметри змінюються більш динамічно і радикально. Ця обставина різко звужує можливості і межі застосування з метою оцінки середніх цін або індексів середніх цін.

По-третє, машини й устаткування рідко відтворюються у виді точних копій, що в багатьох випадках унеможливлює пряме визначення їхньої відбудовної вартості як вартості відтворення. Вона трактується в цих випадках більш розширено, тобто не як вартість відтворення, а як вартість заміщення, або (при відсутно­сті прийнятних аналогів) визначається індексними методами.

По-четверте, для машин і устаткування набагато більш актуа­льною, ніж для нерухомості, більш важкою у визначенні і більш значущою за своїми наслідками є проблема фізичного і функціона­льного (як морального, так і технологічного) зносу і знецінення.

По-п'яте, при визначенні вартості машин і устаткування, особливо складних видів техніки, необхідно враховувати ступінь їхньої комплектності, її відповідність вимогам стандартів, техні­чних умов або іншої нормативно-технічної документації, вносячи відповідні виправлення.

Тому з оцінкою складної техніки пов'язана ще одна пробле­ма - необхідність і можливість оцінки цієї техніки не тільки в ці­лому як єдиної системи або однієї інвентарної одиниці, а й за ос­новними її складовими - вузлами і агрегатами, що на бухгалтер­ському обліку розглянутого підприємства як самостійні інвентар­ні одиниці можуть і не значитися.

По-шосте, при оцінці машин і устаткування необхідно вра­ховувати наявність або відсутність системи гарантійного і після-гарантійного ремонтного обслуговування, а також ступінь ремон­топридатності об'єктів оцінки у випадку здійснення ремонту вла­сними силами користувача.

По-сьоме, перед всіма агентами товаропровідної мережі ма­шин і устаткування (як на первинному, так і на вторинному рин­ках) гостро стоять задачі просування товару і розширення ринків збуту. Тому вони далеко не завжди орієнтуються на його собівар­тість, ціну придбання або залишкову балансову вартість при ви­значенні нижньої границі ціни пропозиції. У силу цього вона мо­же бути і заниженою, що варто мати на увазі при орієнтації на ці­ни аналогів.

По-восьме, оцінку вартості машин і устаткування, особливо простими методами (витратним і ринковими порівняннями), ускладнює висока питома вага імпортного устаткування як у складі діючого машинного парку, так і, особливо, на сьогодніш­ньому ринку машин (вітчизняні й імпортні машини, як правило, непорівнянні не тільки за технічним рівнем і рівнем якості, а й за цінами).

Варто враховувати, що, відповідно до діючого законодавства, вартість імпортного товару складається з його митної вартості, суми акцизів по підакцизних товарах, мита, зборів за митне офо­рмлення, а також інших накладних витрат по імпорту без обліку сплаченого ПДВ. Зміна митної і протекціоністської політики іс­тотно змінює ціни на імпортні машини й устаткування.