4.2. Особливості потенціалу підприємства як об'єкта оцінки

 

Згадаємо визначення підприємства як економічної категорії.

Підприємство являє собою організаційно-економічну форму існування бізнесу.

Підприємство є об'єктом цивільних прав і розглядається як майновий комплекс, який використовується для здійснення підп­риємницької діяльності.

Підприємство, як майновий комплекс, включає усі види май­на, призначеного для його діяльності: земельні ділянки, будинки і споруди, машини й устаткування, сировину і продукцію, нема­теріальні активи, майнові зобов'язання.

Оцінка потенціалу підприємства означає:

визначення в грошовому обчисленні вартості, що може бу­ти найбільш ймовірною продажною ціною;

необхідність відбивати обидві властивості підприємства як товару, тобто і його корисність, і витрати, необхідні для ці­єї корисності.

Оскільки уявлення про корисність залежить від конкретних інтересів покупця, остільки фахівцю з оцінки прийдеться визна­чати різні види вартості (відбудовну, ліквідаційну, інвестиційну та інші).

Принципове значення має той факт, що якісна ринкова оцін­ка не обмежується обліком лише одних витрат, пов'язаних з ви­робництвом товару, вона обов'язково бере до уваги економічний імідж - місце підприємства на ринку, фактор часу, ризики, рі­вень конкуренції. Оцінювач підходить до визначення вартості з позицій економічної концепції фірми.

Ця концепція в противагу бухгалтерській моделі дозволяє ви­значити ринкову цінність фірми, оскільки вона враховує такі фа­ктори, як час, ризик, нематеріальні активи, зовнішню конкурент­ну сферу і внутрішні особливості об'єкта, що оцінюється.

Відповідно до такого погляду на оцінку ринкова ціна будь-якого об'єкту, що породжує доход або потік готівки, визначаєть­ся, виходячи з поточної оцінки очікуваного майбутнього потоку готівки, дисконтованого по нормі відсотка, що відбиває необхід­ну інвесторам норму прибутку для прирівняних за ризиком інве­стицій.

При балансовій або бухгалтерській оцінці активи фірми дорі­внюють пасивам плюс чистий власний капітал:

А = П + ВК.

При ринковій оцінці в цьому рівнянні з'являється ще один доданок - невраховані активи, і тоді формула набирає такого ви­гляду:

А* + НА* = П* + СК*. (* - означає ринкову оцінку).

Невраховані активи включають такі елементи, як цінність га­рантії, страховки, ліцензії, гарні взаємини з клієнтами, та інші, включаючи цінність ділової репутації компанії (гудвіл).

Рівняння ринкової оцінки реального власного капіталу в цьо­му випадку виглядає так:

СК* = (А* + НА*) -П* = (А*-П*) + НА*.

За допомогою цього рівняння легко пояснити, чому фірми з негативним балансовим власним капіталом усе ще сприймаються ринком як щось цінне (наприклад, неплатоспроможні депозитні інститути, кредитні організації, що знаходяться на грані банкрут­ства). Причина в тім, що негативний балансовий власний капітал компенсується цінністю нематеріальних активів.

Якщо балансова оцінка власного капіталу і його реальна (ри­нкова), або економічна, цінність не збігаються, то повинен існу­вати прихований, або позабалансовий, капітал.

Прихований капітал має два джерела:

різниця між ринковою і балансовою оцінками активів (А* - А);

неврахування позабалансових позицій (НА*), що відповідає загальноприйнятим принципам і положенням бухгалтерського обліку, які не підлягають внесенню в баланс.

Якби система бухгалтерських оцінок передбачала формаль­ний облік позабалансових статей, схований капітал не існував би.

Що стосується ризику, то бухгалтерська модель виходить з того, що «один ризик підходить усім». Але кожна фірма при оде­ржанні доходу фактично зіштовхується з різними видами ризику і має власний рівень одержання доходу.

Таким чином, бухгалтерська модель не дозволяє зробити реа­льну оцінку фірми. Оцінка ж, проведена на базі економічної кон­цепції, дає реалістичне уявлення про те, як підприємство буде працювати в майбутньому.

Це цінно для усіх: власників, керівників, споживачів, поста­чальників, банкірів, працівників страхових і податкових служб, інвесторів.

При цьому об'єктом оцінки можуть бути:

підприємство в цілому;

нерухомість підприємства;

машинний парк;

нематеріальні активи;

інші елементи в залежності від цілей і потреб власника.