3.5 Визначення конкурентоспроможності потенціалу методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції

 

Згідно з цією теорією найбільш конкурентоспроможними є ті підприємства, де щонайкраще організована робота всіх підрозді­лів і служб, тобто організаційний потенціал характеризується ви­сокими показниками. На ефективність діяльності кожної служби впливає безліч факторів - відповідних ресурсів фірми. Оцінка ефективності кожної складової (моделі) потенціалу припускає оцінку ефективності використання цих ресурсів.

В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

У першу групу включені показники, що характеризують ефе­ктивність керування виробничим процесом: економічність виро­бничих витрат, раціональність експлуатації основних виробничих фондів, досконалість технології виготовлення продукції, органі­зація праці на виробництві. Тобто перша група сформована на основі основних показників виробничого і до деякої міри еконо­мічного потенціалів.

В другу групу включені показники фінансового потенціалу, що відбивають ефективність керування оборотними коштами: не­залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, платоспроможність, можливість стабільного розвитку в майбут­ньому.

До третьої групи відносяться показники маркетингового по­тенціалу підприємства, що характеризують ефективність керу­вання збутом і просування товару на ринку за допомогою рекла­ми і стимулювання.

Четверта група містить показники конкурентоспроможності товару і його ціни.

Необхідна інформація для розрахунку наведена в табл. 3.


Оскільки кожний із приведених показників має різний сту­пінь важливості для визначення коефіцієнту конкурентоспромо­жності потенціалу (ККСП) фірми, експертним шляхом розрахо­вані коефіцієнти вагомості кожного критерію і показника.

Продовження таблиці

Критерії і показники конкурентоспромож­ності

Роль показника в оцінці

Правило розрахунку показника

3. Ефективність маркетингового потенціалу (ЕМП)

3.1. Рентабельність продажів (РП) %

Ступінь прибутковості підпри­ємства на ринку, оптималь-ність цін

РП = П реал / ВР , %, де ВР - виторг від реалі­зації або обсяг продажів

3.2. Коефіцієнт затова­реності готовою про­дукцією (КЗ)

Характеризує ступінь затова­реності ГП. Його збільшення свідчить про зниження попиту

КЗ = 0 н.р.п / О пр. пл.., де 0 нр.п. — обсяг нереа­лізованої продукції, О пр. пл. - обсяг плано­вих продажів, (ВР)

3.3. Коефіцієнт заван­таження виробничих потужностей (КМ)

Показує ділову активність, ефективність роботи служби збуту

КМ = 0 вир. / М, де 0 вир. - обсяг виробни­цтва,

М - виробнича потуж­ність

3.4. Коефіцієнт ефекти­вності реклами і спосо­бів стимулювання збу­ту (КР)

Економічна ефективність рек­лами і способів стимулювання збуту

КР = З р, ст / А П реал, З р, ст - витрати на рек­ламу і стимулювання збу­ту,

АП реал - приріст прибу­тку від реалізації

4. Конкурентоспроможність товару (КТ)

4.1. Якість товару

Характеризує здатність товару задовольняти потреби відпові­дно до його призначення

Комплексний метод оцін­ки

 

Виходячи з цього коефіцієнт КСП фірми може бути визначе­ний методом середньозваженої арифметичної:

ККЗП = 0.15*ЕПП + 0.29*ЕФП + 0.23*ЕМП + 0.33*КТ,

де: ККЗП - коефіцієнт конкурентоспроможності потенціалу фірми;

ЕПП, ЕФП, ЕМП - відповідно значення критеріального пока­зника ефективності виробничого потенціалу, ефективно­сті фінансового потенціалу й ефективності маркетинго­вого потенціалу;

КТ — значення критерію конкурентоспроможності товару.

Усі названі критерії відповідно розраховуються наступним чином:

ЕПП = 0.31*У + 0.19*Ф + 0.4*РТ+0.1*ПТ,

де: В - відносний показник витрат на виробництво одиниці

продукції; Ф - відносний показник фондовіддачі; РТ — відносний показник рентабельності товару; ПТ — відносний показник продуктивності праці.

ЕФП = 0.29*КА + 0.2*КП + 0.36*КЛ + 0.15 Коб,

де: КА - відносний показник автономії організації; КП - відносний показник платоспроможності фірми; КЛ — відносний показник ліквідності підприємства; Коб — відносний показник оборотності обігових засобів.

ЕМП = 0.37*РП + 0.29*КЗ + 0.21*КМ + 0.14*КР,

де: РП - відносний показник рентабельності продажів; КЗ - відносний показник затовареності готовою продукцією; КМ - відносний показник завантаження виробничих потуж­ностей;

КР - відносний показник ефективності реклами і стимулю­вання збуту.

Алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності фірми припускає три послідовних етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспро­можності підприємства (див. табл. 3.) і перетворення показників 1.1 - 3.4 у відносні величини (бали).

Для перетворення цих показників у відносні величини здійс­нюється їхнє порівняння з базовими показниками. Як базові по­казники можуть виступати: середньогалузеві показники, показ­ники якої-небудь конкуруючої фірми або фірми-лідера на ринку, показники минулого періоду.

З метою переведення показників у відносні величини вико­ристовується 15-бальна шкала. При цьому 5 балів надається пока­зникові, що є гіршим у порівнянні з базовим; 10 балів - на рівні базового, 15 балів - значення показника більше базового.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності поте­нціалів за вищенаведеними формулами.

Етап 3. Розрахунок коефіцієнту КСП фірми. КЗП <10 - низь­кий, КСП = 10 - середній, КСП > 10 - високий рівень.

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює усі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, крім дуб­лювання окремих показників, дозволяє швидко й ефективно оде­ржати картину стану підприємства на галузевому ринку.

Цей метод зручний для використання при дослідженні кон­курентоспроможності потенціалу фірми. Разом з тим у його ос­нову закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно вірогід­ною.

 

Конкурентоспроможність продукції

Для оцінки конкурентоспроможності продукції використо­вуються: диференціальний, комплексний і змішаний методи.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, бази порівнян­ня і їхнього зіставлення.

Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності ведеться за формулою:

д = р *100%

її „

гі 0

де: q ; — одиничний параметричний показник конкурентоспро­можності по ї-му параметру (і = 1,2,.. .п);

Рі - величина ї-го параметру для продукції, що аналізується;

Рі0 - величина ї-го параметру, при якому потреба задовольня­ється цілком (наприклад, аналога);

п — кількість параметрів.

При оцінці за нормативними* показниками одиничний показник приймає тільки два значення — 1 або 0. Якщо продук­ція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам і стандар­там, показник дорівнює 1; якщо ні — 0.

(*Нормативні параметри визначають відповідність продукції встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені за­конодавством та іншими нормативними документами: параметри патентної чистоти, екологічності, безпеки, за якими визначені обов'язкові вимоги міжнародних, національних стандартів, техні­чних регламентів, норм, законодавств.)

При оцінці технічних і економічних параметрів одиничний показник може бути більше або дорівнює 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.

Якщо технічні параметри не мають кількісної оцінки, для них використовують експертні методи оцінки в балах.

Цей метод не враховує вагомості кожного параметра в зага­льному показнику конкурентоспроможності.

3. Комплексний метод заснований на використанні компле­ксних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або зіс­тавленні питомих корисних ефектів продукції, що аналізується.

Групові показники.

Розрахунок групового показника за нормативними показ­никами проводиться за формулою:

п

ІНП ~ ^ Я ні ,

і=1

де: їнп — груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами; qнi — одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром.

Розрахунок групового показника за технічними парамет­рами (крім нормативних) проводиться за формулою:

п

 

де: Ітп — груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами; а і — вагомість і-го параметра в загальному наборі з п те­хнічних параметрів. Коефіцієнти вагомості показників визначаються експертним шляхом.

Отриманий груповий показник Ітп характеризує ступінь від­повідності даної продукції існуючим потребам за всім спектром технічних параметрів. Чим він вище, тим повніше задовольня­ються потреби покупця.

Розрахунок групового показника за економічними показ­никами здійснюється на основі визначення повних витрат спожи­вача на придбання і використання товару.

Повні витрати споживача визначаються:

т

З = Зс + Х Сі,

і=1

де: З — повні витрати споживача на придбання і використан­ня товару;

Зс - разові витрати на придбання продукції (ціна, транспор­тування, митні тарифи і витрати, налагодження, пробний запуск);

Сі — середні сумарні витрати на експлуатацію продукції в i-

му році її служби; Т — термін служби; і — рік служби. При цьому:

 

j=1

де: C j — експлуатаційні витрати по j-й статті; n — кількість статей експлуатаційних витрат. Розрахунок групового показника за економічними показни­ками здійснюється за формулою:

1   = ±

де: 1ЕП — груповий показник по економічних параметрах;

З і З0 — повні витрати споживача відповідно для оцінюваної

продукції й аналога. Інтегральний показник розраховується за формулою:

K = 1Ш * ,

1 ЕП

де К— інтегральний показник конкурентоспроможності аналі­зованої продукції стосовно виробу-аналога. Показник «К» характеризує різницю між продукцією, що по­рівнюється за споживчим ефектом на одиницю витрат споживача для придбання і використання продукції. Якщо К>1, то товар, що досліджується, краще аналога (базового), К =1 — конкурентосп­роможність товарів однакова, К <1 — продукція поступається ба­зовій.

4. Змішаний метод поєднує диференціальний і комплексний методи. При цьому використовуються частково параметри пер­шого та другого методів.