2.3. Формування економічного потенціалу підприємства

 

Як уже зазначалось, економічний потенціал є інтегральною моделлю потенціалів, яку можна представити як багаторівневу структурну модель.

Ефективне використання економічного потенціалу означає можливість для підприємства одночасно і раціонально викорис­товувати всі наявні ресурси для досягнення високих кінцевих ре­зультатів і задоволення потреб в якісній продукції [7].

Багаторівнева структурна модель формування економічного потенціалу підприємства (рис. 4) розроблена на основі поетапно-структурного підходу.

Матеріальною основою економічного потенціалу є фінансові ресурси, відбиті в балансі підприємства, а величина потенціалу -це результат їхніх сукупних зусиль, виражений потенційним при­бутком, що залишається в розпорядженні підприємства.

Поетапно-структурний підхід до формування величини еко­номічного потенціалу припускає виділення проміжних рівнів уза­гальнення потенційних можливостей підприємства.

Нижнім рівнем є виробничий потенціал, що представляє зда­тність виробничої системи виробляти матеріальні блага, викорис­товуючи ресурси виробництва.

Виробничий потенціал утворюється на виробничому рівні, який характеризується потенційним обсягом товарної продукції.

Виробничий потенціал включає:

фондовий потенціал (ОВФ);

трудовий потенціал (ТП);

науково-технічний потенціал (технології);

енергетичний потенціал (енергоресурси);

інформаційний потенціал відповідного рівня (інформа­ційно-управлінське забезпечення).


Проміжною ланкою є господарський потенціал, тобто сукуп­на здатність виробничого потенціалу підприємства і рівня його ділової активності (РДА) в умовах існуючого маркетингового се­редовища (маркетинговий потенціал (МП)) задовольняти потреби ринку у визначеному обсязі матеріальних благ і послуг, тобто: ГП = ВП + МП + РДА.

Господарський рівень характеризується потенційним обсягом продажу.

Економічний потенціал формується на інституціональному рівні, який характеризується потенційним обсягом прибутку, який залишається у розпорядженні у підприємства і складається із інноваційного, господарського і фінансового потенціалів.

Структурна модель формування економічного потенціалу показує, що потенціал будь-якого рівня виникає як результат вза­ємодії ресурсів, що його забезпечують.

Структуру ресурсів економічного потенціалу можна класифі­кувати за двома ознаками.

Перше - за ступенем належності ресурсів підприємству: вну­трішні ресурси (основні засоби, оборотні кошти, робоча сила) і зовнішні ресурси (кредити, отримані підприємством, і заборгова­ності за товари, роботи та послуги).

Друге - за ступенем реалізації ресурсу в господарському процесі: фактичні ресурси (вони постійно необхідні для виконан­ня виробничої програми: основні фонди, оборотні кошти, робоча сила), потенційні ресурси (вони можуть бути отримані і задіяні за певних умов) і умовні ресурси (це ресурси різних резервних і спеціальних фондів, напрямки використання довгострокових кредитів банків та ін.).

Для оцінки ресурсів потенціалу застосовується система част­кових показників, що охоплює всі наявні в розпорядженні підп­риємства ресурси: основні фонди, матеріальні запаси і витрати, трудові і фінансові ресурси.

Кожен показник виконує одну з трьох функцій:

характеризує рівень забезпеченості підприємства тим або іншим видом ресурсу стосовно загальної суми його активів;

здійснює специфічну функцію з характеристики поведінки даного виду ресурсу в умовах функціонування, що змінюються, (показники ліквідності запасів товарно-матеріальних цінностей, продуктивності праці, матеріаломісткості, маневреності функціо­нуючого капіталу та ін.);

визначає ступінь ефективності на кожну гривню витрат, вкладених у виробництво (показники прибутковості і рентабель­ності).

Визначення економічного потенціалу підприємства здійсню­ється на основі структурної моделі діяльності і досягнутої норми накопичування в звітному періоді. Величина економічного поте­нціалу підприємства може бути виражена через показник потен­ційного прибутку, що характеризує взаємозв'язок економічного і виробничого потенціалів:

тп= м' (Пф+ т N /(5+1),

де: тп - потенційний прибуток; м' - норма чистого доходу; Пф - величина виробничих фондів; т - фактичний прибуток; N - норма накопичування; 8 - вартісна структура виробництва.

Методичною основою оцінки використання економічного потенціалу є зіставлення розрахованої потенційної величини еко­номічного показника з його фактичним значенням.

Порядок проведення оцінки використання потенціалу вклю­чає етапи розрахунку обсягових показників діяльності; переходу від обсягових показників до структурних; аналізу їхньої динамі­ки; розрахунку показників потенціалу; оцінки використання по­тенціалу; визначення резервів.

Динаміка фінансових ресурсів на підприємстві, що характе­ризується вкладенням коштів і їхнім перерозподілом, дозволяє виділити в потенціалі підприємства:

реінвестиційну частину: потенціал, що виникає при вкла­денні прибутку в розширення виробництва на основі існуючої структури факторів виробництва;

структурну частину: потенціал, що виникає при зміні стру­ктури господарської діяльності.

Треба сказати, що діяльність підприємств відбувається в умовах постійної зміни структури виробництва і реінвестування прибутку в ці зміни, тому у складі економічного потенціалу зав­жди присутні реінвестиційна і структурна частини.