2.1. Потенціал підприємства як економічна система

 

Системою називають сукупність взаємозалежних елементів, призначену для досягнення визначеної мети.

Основне призначення потенціалу підприємства - створення нових вартостей. Отже, його елементи повинні цілеспрямовано адаптуватися до вимог продукції, що виготовляється.

Це може бути реалізовано за умови, коли:

прийнята потенціалом матеріально-натуральна форма і кі­лькісне співвідношення його складових роблять його здатним функціонувати, якщо вартість здатна створювати додаткову вар­тість;

склад і характеристики елементів потенціалу відповідають і визначаються параметрами продукції, що виготовляється.

Потенціал підприємства відповідає усім вимогам, які стосу­ються визначення систем, оскільки:

саме те, що місце і функції кожного елемента визначають­ся вимогами, що формулюються до сукупності елементів у ціло­му, і характеризують його упорядкованість як системи;

з іншого боку, виконання сукупністю елементів загальної для потенціалу підприємства задачі означає, що вони взаємоза­лежні і взаємодіють між собою.

Існування і функціонування системи обумовлене рядом зако­номірностей: цілісності, інтегративності, комунікативності, ієра-рхічності, еквіфінальності.

Відмінні риси економічних систем

 

Виробничий потенціал є економічно виробленою системою. Економічні системи мають ряд особливостей, які відрізняють їх від технічних і інших систем. До них можна віднести [11]:

нестаціонарність (мінливість, динаміка) окремих парамет­рів системи і стохастичність її поведінки;

унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах (завдяки наявності в ній активного елемента - людини) і разом з тим наявність у неї гранич­них можливостей, обумовлених наявними ресурсами;

здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки;

здатність протистояти ентропійним (руйнівним системам) тенденціям;

здатність адаптуватися до умов, що змінюються;

здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей усередині системи.

Виникнення тієї або іншої економічної системи обумовлено виникненням або формуванням на ринку попиту на продукцію, здатну задовольнити вимоги покупців.

 

Характеристики виробничого потенціалу як економічної системи 1) Здатність до самовідтворення.

Очевидно, що для того, щоб потенціал підприємства зміг здійснювати безперервний і постійно відновлюваний процес ви­робництва продукції, він сам також повинний безперервно і пос­тійно відтворюватись [8, 11].

Причому в кожен даний момент часу характеристики відновле­ного потенціалу повинні відповідати (бути адекватними) особливос­тям і обсягам продукції, що виробляється.

Ця умова буде забезпечуватися з найбільшою повнотою тільки в тому випадку, якщо всі або найважливіші елементи виробничого потенціалу будуть відтворюватися усередині системи з урахуванням циркулюючої в ній інформації як про стан окремих елементів і їхніх взаємозв'язків, так і при співвідношенні характеристик — складових виробничого потенціалу і техніко-економічних параметрів сформу­льованих цілей і задач.

Тобто виробничий потенціал повинен мати здатність до са­мовідтворення.

На практиці ця його здатність підтверджується рядом тенденцій:

модернізація основних фондів;

збільшення в структурі промисловості кількості комплекс-

них підприємств, які поряд з допоміжними підрозділами включають непрофільні виробництва (підрозділи з випус­ку спеціального технологічного устаткування);

3)         технічне переозброєння і реконструкція виробництва госпо-

дарським способом (усі необхідні роботи здійснюються під­приємством). Важливою перевагою господарського способу є висока оперативність керування, яка особливо необхідна при виконанні робіт з модернізації без зупинки виробничого процесу. Поряд з цим набагато підвищується комплексність відтворювальних процесів, забезпечується впровадження більш прогресивних інженерних і технологічних рішень, за рахунок поєднання етапів проектування і виконання реконс­труктивних робіт значно скорочуються терміни модернізації, підвищується її економічність.

Цілісність. Всі елементи потенціалу спрямовані на досяг­нення загальної мети.

Цілісність потенціалу забезпечується його реалізацією в про­цесі формування і використання таких принципів:

спільності і єдності цільової функції для виробничого поте­нціалу та для кожного його елемента;

спільності критерію ефективності функціонування і розвит­ку елементів виробничого потенціалу і самого потенціалу в ціло­му (еквіфінальність).

Складність. Вона виявляється в наявності декількох скла­дових елементів, кожний з яких являє собою сукупність окремих частин, що включають, у свою чергу, ще більш дрібні частки ви­робничого потенціалу.

Іншою ознакою складності є те, що зміни, які виникають в од­ному елементі виробничого потенціалу, викликають зміни і в інших його елементах. (Зміна устаткування — відповідні робітники).

Виробничому потенціалу як економічній системі влас­тива ще одна особливість, що значно впливає на зміст і харак­тер взаємозв'язків його елементів, — їх взаємозамінність і альтернативність.

Вона обумовлює широку конкурентноспроможність еле­ментів потенціалу і відіграє найважливішу роль у їхньому роз­витку та додає йому високу надійність при функціонуванні. Взаємозамінність елементів виробничого потенціалу створює можливості вибору ефективних варіантів випуску продукції й економії ресурсів.

Наприклад, збільшення маси основних виробничих фондів при одночасному підвищенні рівня їхньої автоматизації значно зменшує такий елемент потенціалу підприємства, як робоча сила. З іншого боку, додаткове залучення персоналу для розширення виробництва знижує в структурі потенціалу підприємства розмі­ри енергетичного елемента й основних виробничих фондів. Ви­користання прогресивних технологій зменшує потребу в інших елементах потенціалу: наприклад, при переході на тризмінний режим роботи вивільняється значна частка основного технологі­чного устаткування і, отже, з'являється можливість змен-шення виробничих площ.

Взаємозамінність дозволяє досягати збалансованої рівноваги елементів та формує індуктивність потенціалу: заміщення одного елемента в багатьох випадках створює можливість для ряду ін­ших заміщень або навіть робить їх необхідними. Наприклад, впровадження прогресивної технології не тільки зменшує чисе­льність працюючих, а й індукує заміну устаткування, підвищення кваліфікації робітників, зміну в організації виробництва.

Взаємозв'язок і взаємодія елементів потенціалу підпри­ємства.

Між матеріальними, особистими і нематеріальними фактора­ми виробництва існує об'єктивно обумовлений кількісний і якіс­ний взаємозв'язок, який виражений мірою їхньої відповідності, співвідношення.

Взаємодія між елементами потенціалу в процесі виробництва досягається встановленням зв'язків між ними, що забезпечують їх спільне функціонування, у результаті якого утворюються нові якості, що не властиві об'єктам взаємодії.

Наприклад, технічне переозброєння значною мірою збільшує віддачу виробничого потенціалу тільки тоді, коли воно здійсню­ється на основі відповідної технології й організації виробництва і керування.

Взаємозв'язки і взаємодія елементів - дуже важлива відмінна риса потенціалу підприємства. Вона свідчить про те, що:

форма взаємозв'язку елементів визначає віддачу виробни­чого потенціалу, динамічність і рухливість його структури. При цьому відсутність або порушення місця чи функцій однієї скла­дової потенціалу підприємства впливає на яку-небудь із власти­востей, що якісно характеризують сукупність у цілому;

про наявність структур виробничого потенціалу, які відпові­дають його мінімальній, максимальній та оптимальній віддачі;

поліпшенням тільки одного елемента неможливо домогти­ся істотного росту віддачі потенціалу підприємства.

6)         Здатність до сприйняття досягнень НТП.
Особливість розвитку потенціалу підприємства як системи

полягає в його пристосованості до удосконалення шляхом безпо­середнього і систематичного використання наукових ідей і досяг­нень.

Народження і впровадження нових процесів йде через подо­лання технологій, що використовуються. Тому винятково важли­во забезпечити високу якість матеріальних, інформаційних і люд­ських факторів виробництва до застосування можливостей нової і новітньої технології.

Прогресивні виробництва мають більш широкі перспективи розвитку. Чим нижче рівень прогресивності елементів потенціа­лу, тим він консервативніше, тим у більшій мірі його якісний ріст здійснюється екстенсивним шляхом за рахунок нарощування «силових зусиль» і завищених витрат виробничих факторів.

Для розвитку цієї здатності необхідно: 1) накопичити визна­чений мінімум техніки, тобто «критичну масу», здатну викликати «ланцюгову реакцію» технічного саморозвитку; 2) створити у сфері матеріального виробництва визначені технічні структури, здатні акумулювати нововведення.

7)         Гнучкість. Ця властивість свідчить про можливості пере-
орієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, вико-
ристання інших видів матеріалів тощо без істотної зміни її мате­ріально-технічної бази.

Ця властивість формується на основі нестабільності ринкової обстановки, зростанні коливань обсягу і структури попиту.