ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК-ДОВІДНИК

АБСОЛЮТИЗМ (від латин. absolutus - безумовний, необмежений) -форма правління, різновид авторитаризму, що характеризується уособленням в руках монарха законодавчої, виконавчої та судової влади. Найбільш розповсюджений у період пізнього середньовіч­чя у Західній Європі. Сучасними абсолютистськими монархіями є Саудівська Аравія, Марокко, Непал.

АВТАКРАТІЯ (від грецьк. autarkeia - самозадоволення) - політика самоізоляції держави. Частіше за все проявляється в намаганні держави утворити самодостатню економіку, яка здатна функціо­нувати поза світовою господарчою системою. Може зводитися до культурної ізоляції та традиціоналізму.

АВТОКРАТІЯ (від грецьк. autokrateia - самовладдя) - система управ­ління суспільством, державою, при якій одній особі належить вик­лючна і необмежена верховна влада. Воля автократа має силу за­кону, оскільки він водночас здійснює законодавчі і виконавчі функції, а також контролює судову владу. Термін повноважень ав­тократа не обмежений або ж встановлюється ним самим. За своєю суттю автократична влада близька до крайнього авторитаризму.

АВТОРИТАРИЗМ (від латин. autoritas - влада, вплив) - політичний режим, характерними рисами якого є режим особистої влади, відсутність демократичних інститутів, диктаторські методи правлі­ння. До авторитарних режимів можна віднести східні деспотії, тиранії, олігархії, диктатури стародавньої Римської імперії, фео­дальні держави Європи періоду середньовіччя, абсолютизм Ново­го часу, політичні режими частини європейських країн у період між першою та другою світовими війнами, у наш час - більшість дер­жав Азії, Африки, Сходу.

АВТОНОМІЯ (від грецьк. avtonomia - самоврядування, незалежність) -самостійне здійснення державної влади або самоврядування націо­нальної чи територіальної спільності в рамках єдиної держави.

АГРЕСІЯ (від латин. aggressio - напад) - форма здійснення зовнішньої політики держави щодо іншої країни чи групи країн, як правило, це збройний напад.

АГРЕГАЦІЯ ІНТЕРЕСІВ (від англ. aggregation - збирання) - функція політичної системи, що полягає у погодженні різноспрямованих інтересів. У процесі агрегування інтересів можуть вироблятися як загальні згоди, так і поляризовані позиції. Функцію агрегації інте­ресів у демократичних політичних системах виконують групи інте­ресів, політичні партії, парламент.

АЛЬЯНС - об'єднання держав, організацій на підставі договірних зо­бов'язань.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ПОЛІТИЧНІ РУХИ - нові суспільні рухи, які прагнуть знайти нетрадиційні рішення глобальних та інших актуаль­них проблем людства, що відрізняються від підходів традиційних соціальних організацій - партій, профспілок. Це насамперед про­блеми екології, війни і миру, якості життя тощо.

АНАРХІЗМ (від грецьк. аиагсЬіа - безвладдя) - політична ідеологія, що проголошує необхідність знищення держави й заміни будь-яких форм насильницької влади вільною та добровільною асоціацією громадян. Держава ототожнюється з насиллям і примусом, що не­сумісні з індивідуальною свободою як вищою особистою цінністю. Видатними теоретиками анархізму були П.Ж. Прудон, М.О. Ба-кунін, П.О. Кропоткін.

АПОЛІТИЧНІСТЬ - байдуже ставлення до політики, небажання бра­ти участь у політичному житті.

АРИСТОКРАТІЯ (від грецьк. аristokratia - влада найкращих, найзнат-ніших) - форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан певного сус­пільства, що володіє особливими правами чи можливостями.

АРТИКУЛЯЦІЯ ІНТЕРЕСІВ - функція політичної системи, яка по­лягає у формулюванні потреб і пред'явленні їх структурам, що приймають рішення. Артикуляція інтересів сприяє встановленню комунікації між навколишнім середовищем і політичною системою. У демократичних політичних системах цю функцію виконують групи інтересів, політичні партії, парламент, у авторитарних - кор­поративні інститути.

БАГАТОПАРТІЙНА СИСТЕМА - форма суспільного управління, при якій боротьба політичних партій за державну владу виступає як механізм використання розбіжностей у політичних програмах.

БІПАРТИЗМ (від латин. bis - двічі і pars - частина) - партійна систе­ма, в якій визначальну роль відіграють дві основні політичні партії, які, перемагаючи на виборах, змінюють одна одну при владі. Біпар-

 

 

тизм не виключає існування інших партій, проте справжнє супер­ництво за владу ведеться між двома основними партіями, а жодна з інших партій не бере реальної участі в управлінні державою.

БІХЕВІОРИЗМ (від латин. behaviour - поведінка) - підхід у політо­логії, який базується на вивченні політичної поведінки. Виник і активно розвивався у політичній науці в 30 - 50-ті рр. ХХ ст. як реакція на незадоволеність історичним та інституціональним підходами, які характеризувалися безсистемністю. Його осново­положниками вважаються американські політологи Ч. Мерріам і Г. Лассуелл. Його суть полягає у вивченні політики шляхом кон­кретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інституцій. Конституціональні начала біхевіоризму: 1) політика має особистісний вимір, групові дії людей так чи інакше співвідносяться з поведінкою окремих осіб, що і є об'єктом дос­лідження; 2) домінантні мотиви людської поведінки - психо­логічні мотиви, вони можуть мати й індивідуальну природу; 3) політичні явища вимірюються кількісно, це дає можливість пол­ітологам застосовувати математику.

БОЙКОТ - засіб політичної боротьби, вид політичної тактики, який ґрунтується на примусових заходах, ідеологічному тиску, вислов­ленні протесту проти тих чи інших дій, гасел, політичних програм тощо.

БЮРОКРАТІЯ (від франц. bureau - бюро, канцелярія та грецьк. CTatos -влада) - специфічна форма організації управління в суспільстві, що характеризується надмірною самостійністю виконавчої влади, зро­станням впливу адміністративного апарату, ролі чиновників. Це прошарок людей, які професійно займаються питаннями управлі­ння й виконання рішень владних органів.

ВЕТО (від латин. veto - забороняю) - заборона або призупинення вер­ховним органом державної влади чи главою держави введення в дію постанови законодавчого органу. Вето може означати запере­чення президентом закону, прийнятого парламентом.

ВИБОРЧА СИСТЕМА - порядок формування виборних органів вла­ди і розподіл місць у них після результатів голосування.

ВЛАДА - спроможність, право і можливість суб'єкта політики нав'язу­вати свою волю, розпоряджатися іншими людьми, суспільними групами, державою за допомогою авторитету, закону, примусу тощо.

ВЛАДА ПОЛІТИЧНА - одна з видів влади у суспільстві, здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей з допомогою різних засобів: волі, авторитету, права, насильства.

ВЛАДА ДЕМОКРАТИЧНА (від грецьк. demos - народ, kratos - влада) -влада народу, народовладдя, що виходить з організації державної вла­ди на засадах визначення народу, який є і джерелом, і носієм влади.

ВОЛЮНТАРИЗМ (від латин. voluntas - воля) - політична діяльність, яка зумовлена передусім суб'єктивною волею керівних осіб і лідерів політичних угрупувань.

ГЕНОЦИД (від грецьк. genos - рід та латин. caedere - убивати) - по­вне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами (ознаками). Як негативне явище у розвитку людської цивілізації, геноцид суперечить прин­ципам гуманізму і правам людини.

ГЕОПОЛІТИКА (від грецьк. ge - Земля, politike - політика) - політич­на доктрина, яка надає переважного значення в обґрунтуванні політи­ки зовнішнім чинникам, здебільшого територіально-географічним особливостям.

ГЛОБАЛІЗМ - стиль у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у контексті загальних для людства проблем.

ГЛОБАЛІСТИКА - система міждисциплінарних наукових знань про життєво важливі загальнолюдські проблеми.

ГРОМАДЯНСТВО - формально зафіксований правовий зв'язок лю­дини з державою, який передбачає певну сукупність взаємних прав і обов'язків.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО - суспільство, що характеризуєть­ся багатоукладною економікою, верховенством закону, демократиз­мом політичної системи, дією моральних норм, яка забезпечує кожному громадянину вільний вибір економічної і політичної діяльності.

ГРОМАДСЬКИЙ ОБОВ'ЯЗОК - правові обов'язки фізичної особи перед державою, законодавством країни.

ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ - це неурядове і непартійне об'єднання людей, що виникає спонтанно, зі спільними інтересами і цілями, реалізація яких вимагає офіційної санкції державних органів і установ. На відміну від політичних партій, вони не ставлять за мету боротьбу за владу.

ГРУПИ ТИСКУ - сукупність індивідів, які під виглядом загального інтересу висувають свої вимоги, висловлюють претензії, що сто­суються різних сфер суспільного життя, вимагають їх здійснення від законодавчого органу або політичних партій. Вони входять до складу кон'юнктурних, латентних (прихованих) політичних сил.

ДЕМОКРАТІЯ (від грецьк. demos - народ і kratos - влада) - форма державного-політичного устрою суспільства, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади.

ДЕРЖАВА - форма політичної організації суспільства, головною фун­кцією якої є управління суспільними процесами.

ДЕМАГОГІЯ (від грецьк. demos - народ і ago - веду) - заява, виступ, коли для досягнення політичних цілей використовується неправ­да, спекуляції, методи маніпулювання свідомістю.

ДЕСПОТІЯ - одна з різновидів авторитарного режиму, що існувала в країнах Стародавнього Сходу. Специфічними рисами цього режи­му є: концентрація влади в руках деспота, що спирається на широ­ке коло державних чиновників; теократичний характер держави; державна та общинна власність на землю.

ДИКТАТУРА - необмежена політична, економічна та ідеологічна вла­да, здійснювана уявною групою на чолі з лідером; політичний ре­жим, який характеризується необмеженою владою однієї особи, невеликої групи або організації. Тиранія, азіатський деспотизм, цезаризм, диктатура пролетаріату, фашизм, авторитаризм, тоталі­таризм та ін. - історичні різновиди диктатури.

ДИПЛОМАТІЯ (від грецьк. diplonm - аркуш, документ згорнений вдвічі) - засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність мирних заходів, пов'язаних зі здійсненням міжнародних відносин; наука та мистецтво вести переговори, уз­годжувати політичні інтереси різних держав.

ДИСКРИМІНАЦІЯ (від. латин. discriminatio - розрізняти) - обмежен­ня або ліквідація прав визначеної категорії громадян за расовими, національними, статевими, релігійними, політичними та іншими ознакам. Дискримінація порушує права людини. Формами диск­римінації є сегрегація - переселення людей визначеної національ­ності на спеціально відведені території (резервації, гетто) та гено­цид - систематичне фізичне знищення представників визначеної етнічної, релігійної або соціальної групи.

ДИСИДЕНТ (від латин. с^ісіеш - незгідний) - це людина, яка знахо­диться у морально-політичній опозиції до влади та офіційних пол-ітико-правових норм і цінностей.

ДІАЛОГ У ПОЛІТИЦІ - форма цілеспрямованої двосторонньої взає­модії політичних суб'єктів у процесі реалізації ними своїх прав і повноважень.

ДОГОВІР СУСПІЛЬНИЙ - соціально-філософське та політологічне вчення про походження, сутність і функції держави, згідно з яким її виникнення пояснюється як наслідок добровільної угоди грома­дян, які делегують державі свої основні права. Ідея суспільного договору виникла в стародавню добу і має багатовікову традицію. За нового часу концепція договірної держави знайшла ґрунтовну розробку в працях Т. Гоббса, Д. Локка, Ш.Л. Монтекс'є, Ж.Ж. Руссо та ін. За сучасних умов ця теорія модифікувалась і виходить з необхідності пояснення природи взаємовідносин суспільства й дер­жави, їхніх взаємних обов'язків одне стосовно одного й подолан­ня конфліктності їхнього розвитку.

ЕГАЛІТАРИЗМ (від франц. egalite - рівність) - суспільно-політична теорія, що обстоює загальну зрівняльність як принцип організації соціального життя (руссоїзм, якобінство, більшовизм, певною мірою лібералізм).

ЕКСТРЕМІЗМ (від латин. ехіїешш - крайній) - система крайніх політич­них поглядів, прихильники яких застосовують радикальні (теро­ристичні, насильницькі) заходи і засоби з метою дестабілізації політичного життя.

ЕКСПАНСІЯ (від латин. ехрашіо) - розширення, поширення кордонів, впливу та ін.) - політика прагнень держав до загарбання нових територій, колоній, ринків у інших країнах.

ЕЛІТА - центральне поняття елітарних теорій, у якому стверджується, що необхідними складовими частинами будь-якої соціальної струк­тури є вищий, привілейований прошарок, який здійснює функції керування, розвитку науки та культури. Еліта - творча меншість, яка займає керівне положення в політичному, економічному, куль­турному житті суспільства.

ЕЛІТА ПОЛІТИЧНА - поняття, що відображає особливу роль верхівки пануючого класу, котра безпосередньо здійснює політичне керівниц­тво суспільством, стоїть біля керма державного управління.

ЕЛЕКТОРАТ - усі ті, хто має виборче право в даній державі або коло виборців, які голосують за певну партію.

ЕТАТИЗМ (від франц. etat - держава) - високий ступінь втручання держави в економічне й соціальне життя суспільства. Процеси ета-тизації призводять до значної централізації, зростання бюрократії, монополізації політичної влади. Принципи етатизму були сформу­льовані у політичній філософії Платона, Гоббса, Гегеля.

ЗАКОН - нормативний акт, прийнятий вищим представницьким орга­ном державної влади або волевиявленням народу.

ЗАГАЛЬНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - виборче право, що означає безпосе­редню участь усіх правочинних громадян у виборах депутатів пар­ламенту, президента тощо.

ЗМІШАНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - виборча система, що є комбіна­цією мажоритарної і пропорційної виборчих систем.

ІДЕОЛОГІЯ (від грецьк. idea - поняття і logos - учення) - упорядко­вана, теоретична система поглядів, які виражають відношення до дійсності.

ІМПЕРІЯ (від латин. imperium - влада, наказ) - одна з давніх форм державного устрою. Ознаками імперії є: висока концентрація вла­ди, її розповсюдження на всю територію, різнорідний етнічний і культурний склад населення, сильний бюрократичний апарат. Імперії виникають у результаті територіальної експансії, що здійснюється правлячою елітою. Приклади імперій - Римська, імперія інків, Російська, Австро-Угорська, Британська тощо.

ІМПІЧМЕНТ (від англ. impeachement - обвинувачення) - процедура висловлення обвинувачень проти президента й відсторонення його від посади. Як правило, відсторонення від посади президента мож­ливе у випадку порушення ним Конституції або державної зради.

ІНАУГУРАЦІЯ (від латин. inaugurare - відкривати) - процедура всту­пу на посаду голови держави.

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИЙ - організація політичної діяльності і політич­них відносин на основі визначених норм і процедур. До політичних інститутів відносяться: державні органи влади (парламент, уряд, суд), структури, що здійснюють представництво інтересів (політичні партії, групи інтересів, лобізм). Кожний політичний інститут ви­конує свої специфічні функції.

ІНТЕРЕСИ ПОЛІТИЧНІ - чинники суспільної діяльності людей, їх спільнот, спрямовані на здобуття, утримання або перерозподіл дер­жавної влади.

КЛЕРИКАЛІЗМ (від латин. clericalis - церковний) - суспільно-політич­на практика здійснення церквою, релігійними організаціями сис­теми заходів на конфесійній основі, спрямованих на досягнення домінуючої ролі релігії та церкви в різних сферах суспільного життя. У різні історичні періоди, залежно від місця і ролі релігії й церкви в суспільстві, клерикалізм поставав у різних формах - від участі духовенства у здійсненні державної влади в коаліції з інши­ми політичними силами до претензій на домінуючу роль церкви, релігії в державі.

КОАЛІЦІЯ (від латин. malitio - союз) - політичний союз, що виникає в результаті згоди між різними політичними силами відносно цілей і методів політики, що проводиться. Існують державні, партійні, урядові коаліції. Державні коаліції виникають на основі загальних зовнішньополітичних інтересів і цілей. Партійні коаліції виника­ють в умовах багатопартійності, коли жодна з політичних партій не має більшості у парламенті. Уряд, що формується з представ­ників різних політичних сил називається коаліційним або урядо­вою коаліцією.

КОНСЕНСУС (від латин. consensus - згода) - це стан узгодження більшості суспільства відносно найбільш важливих принципів політич­ної організації, розподілу цінностей, влади, прав у суспільстві.

КОНСЕРВАТИЗМ (від латин. conservare - зберігати) - політична іде­ологія і практика суспільного життя, що орієнтується на збережен­ня існуючих форм суспільного життя.

КОНФЕДЕРАЦІЯ - союз самостійних держав, які об'єднуються з пев­ними цілями, зокрема, координації дій у сфері політики (переважно у зовнішньополітичних, економічних і військових справах). Істо­ричні приклади конфедерації: Швейцарський союз (1291 - 1798 і 1815 - 1848), Рейнський союз (1806 - 1813), що існував під про­текторатом Наполеона, США (1781 - 1789).

КОНФОРМІЗМ (від латин. conformis - згодний) - пасивне, присто­совницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляцій­не визнання існуючих порядків під тиском зовнішніх умов, всупе­реч власним переконанням.

КОНФРОНТАЦІЯ - протистояння, протиборство.

КОНФЛІКТ ПОЛІТИЧНИЙ - гостре зіткнення політичних сил, яке виникає внаслідок протилежних політичних інтересів.

КОМЮНІКЕ - офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними діячами, делегаціями у міжнародних відносинах.

ЛЕГАЛЬНІСТЬ - законність. Означає формально-юридичну законність, об'єктом якої може бути влада, політичні інститути, політична діяльність.

ЛЕГІТИМНІСТЬ (від латин. legis - закон, законний, правомірний) -здатність того чи іншого політичного режиму досягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у струк­турах влади.

ЛІБЕРАЛІЗМ (від латин. liberali - вільний) - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод. Основоположники лібе­ралізму - Дж. Локк, Ш.Л. Монтеск'є, А. Сміт, Дж.С. Мілль.

ЛІДЕР (від англ. leader - ведучий, керівник) - особа, здатна впливати на інших з метою спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного суспільства.

ЛІДЕРСТВО ПОЛІТИЧНЕ - процес взаємодії між людьми, в ході яко­го наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітим­ний вплив на суспільство (чи його певну частину), котра добро­вільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

ЛОБІЗМ (від англ. lobby - кулуари, криті галереї) - ціленаправлений вплив груп інтересів на органи влади з метою реалізації своїх спе­цифічних інтересів.

МАЖОРИТАРНА СИСТЕМА (від франц. maforite - більшість) - ви­борча система, завдяки якій перемагає той кандидат, який отри­мав установлену законом більшість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

МАНДАТ (від латин. mando - доручаю) - повноваження, наказ, дору­чення, статус, документ, що стверджує повноваження даної особи.

МАРГІНАЛЬНІСТЬ (від латин. Marginalis - той, хто знаходиться на краю) - відсутність належності до будь-якої визнаної культури, соціальної групи або втрата горизонтальних економічних, соціаль­них і духовних зв'язків; розпад системи ціннісних орієнтацій. Про­цес маргіналізації значної частини населення означає його деструк-туризацію (розпад соціальної структури) й деморалізацію (розпад моральних цінностей). Маргіналізація суспільства є однією з пере­думов установлення диктатури.

МЕНЕДЖМЕНТ ПОЛІТИЧНИЙ (від англ. management - управляти) -система управління політичними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення їх реалізації в пол­ітичній практиці.

МЕРИТОКРАТІЯ (від латин. Meritus - гідний, кращий та грецьк. CTatos -влада) - влада найбільш обдарованих, "еліти заслуг"; одна з елі­тарних концепцій у політичній науці, в основу якої покладено прин­цип індивідуальної заслуги у здійсненні політичної влади і соціаль­ного управління.

МЕТОД - система прийомів, засобів, принципів, за допомогою яких досягається об'єктивне пізнання дійсності.

МОДЕРНІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНА - зміни політичної системи в процесі переходу від традиційного аграрного до сучасного індустріального та постіндустріального суспільства. Це широкомасштабний різноб­ічний процес, який передбачає прискорену соціальну динаміку, радикальні зміни в соціальній структурі, життєвих стандартах, культурних нормах і цінностях. Як правило, модернізацію супро­воджують процеси індустріалізації, урбанізації, секуляризації сус­пільства, розвиток нових систем комунікації й освіти.

МОНАРХІЯ (від грецьк. monarchi - єдиновладдя) - форма правління, за якої верховна державна влада повністю або частково зосеред­жена в руках однієї особи і передається у спадок.

НАРОДНА ДИПЛОМАТІЯ - участь народу у вирішенні питань, по­в'язаних із міжнародним співробітництвом. Втілюється у таких формах: екологічні, антивоєнні та ін. масові демократичні рухи, конференції, форуми, неофіційні зустрічі тощо.

НАЦІОНАЛІЗМ (від латин. natio - народ) - світогляд і система політич­них поглядів, яка проголошує пріоритет національних цінностей щодо усіх інших.

НЕЙТРАЛІТЕТ - політика, заснована на невтручанні у розвиток політич­них конфліктів.

НЕОКОНСЕРВАТИЗМ (від грецьк. neos - новий та латин. conservo -зберігати, охороняти) - сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства й визначає політичний курс провідних країн європейсь­кого Заходу.

НЕОКОРПОРАТИВІЗМ - демократична система узгодження інтересів великих соціальних інститутів, основними суб'єктами яких є дер­жава, асоціації підприємців і найманих працівників. Держава на­зиває учасника «переговорного» процесу пріоритети і цінності за­гальнонаціонального характеру. Узгодження, що досягаються, відображають взаємну відповідальність сторін за їх реалізацію.

НЕОЛІБЕРАЛІЗМ (від грецьк. neos - новий і латин. liberalis - вільний) -сучасна політична теорія, різновид традиційної ліберальної політи­ки, що наполягає на збереженні вірності принципам демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва.

ОЛІГАРХІЯ (від грецьк. oligarchia - влада небагатьох) - правління не­великої групи людей, які використовують владу в своїх інтересах.

ОПОЗИЦІЯ (від латин. oppositio - протиставлення) - політична меншість, що протистоїть політичній більшості, курсу політики, яка проводиться владою.

ОХЛОКРАТІЯ (від грецьк. ochlos - натовп та kratos - влада) - ситуа­ція заколотів, безладдя, у якій натовп є господарем становища. Охлократії історично недовговічні, вони замінюються диктатурою.

ПАРЛАМЕНТ (від франц. parler - говорити) - представницький і за­конодавчий орган влади. Сучасні парламенти виникли й розвива­лися із станово-представницьких органів влади, що з'явилися у Західній Європі наприкінці XII ст. Сучасні функції парламенти стали виконувати лише з XVIII ст.

ПАРЛАМЕНТАРИЗМ - система представницьких органів влади, за якої чітко поділені функції законодавчих і виконавчих органів і в якій вирішальну роль відіграє парламент як постійно діючий пред­ставницький орган влади.

ПАРТІЯ - організована група людей, які мають спільні політичні по­гляди й інтереси, ідеологію, програму і беруть участь у боротьбі за утримання або зміну політичної влади.

ПАРТІЙНА СИСТЕМА - складова політичної системи, яка структу-рує суспільство, організовує соціально-політичні сили (виборців), сприяє реалізації інтересів певних угрупувань.

ПАРТНЕРСТВО - розвиток політичного діалогу, постійні консультації, координація практичних акцій різних соціально-політичних організацій.

ПАТЕРНАЛІЗМ (від латин. paternus - батько, батьківський) - тип взаємодії між правлячими елітами та неелітними групами, при якому перші гарантують соціальну підтримку й захист другим в обмін на лояльність і підтримку з їхнього боку. Соціальні гарантії, як правило, зводяться до забезпечення зайнятості й мінімуму ма­теріальних благ незалежно від кількості та якості праці.

ПАЦИФІЗМ (від латин. pacificus - миротворчий) - світова громадсь­ка ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, засудження їх аморального, антигуманного характеру; однин з на­прямків антивоєнного руху, представники якого виступають про­ти будь-яких воєн.

ПЕТИЦІЯ (від латин. petitio - колективне прохання) - письмове про­хання від імені групи, що подається вищим органам влади.

ПЛЕБІСЦИТ (від латин. plebiscium - рішення народу, ухвала) - один з видів загального голосування з метою розв'язання найбільш склад­них і важливих питань соціально-політичного життя.

ПЛЮРАЛІЗМ ПОЛІТИЧНИЙ (від латин. pluralis - множинність) -різноманітність інтересів, цінностей, концепцій, поглядів. Основою політичного плюралізму є різноманітність форм власності, а також толерантність.

ПЛУТОКРАТІЯ (від грецьк. plutos - богатство та kratos - влада) -політичний режим, за якого державна влада належить представни­кам найзаможніших верств суспільства.

ПОЛІАРХІЯ (від грецьк. poli - безліч, arche - суверенітет, початок) -політичний режим, який відрізняється високим ступенем конку-рентності та політичної участі громадян. У політологію термін «поліар­хія» був ведений американським політологом Р. Далем. За його визначенням, поліархія - це реальний політичний режим, що існує у країнах Західної Європи й США та відрізняється від ідеальної моделі демократії (правління народу і для народу).

ПОЛІТИКА (від грецьк. роШлке - державні і суспільні справи) - організа­ційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована на досягнення, утриман­ня та реалізацію влади задля здійснення власних запитів і потреб.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА - упорядкована сукупність державних, політич­них, громадських організацій та інститутів, політичних і правових норм, завдяки яким здійснюється політична влада в суспільстві.

ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ - одна з основних сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю і відносинами індивідів і соціальних груп, створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних суб'єктів та їх реалізації через політичну владу.

ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС - діяльність соціальних суб'єктів по здійснен­ню політичних рішень, сукупна діяльність суб'єктів політики, зав­дяки якій відбувається створення, зміни та функціонування політичної системи суспільства.

ПОЛІТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ - стан рівноваги політичного життя, для якого характерними є сталість і збереження функціонування політичних інститутів, рівний перебіг політичних процесів, відсутність впливу конфліктних ситуацій на якісні зміни.

ПОЛІТИЧНА СТАГНАЦІЯ - це згортання змін, розпад структур політич­ного життя, що приводить до припинення політичного розвитку, крах політичної системи.

ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ - сукупність засобів і методів здійснення політич­ної влади, що відбиває взаємовідносини громадян і держави.

ПОЛІТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ - термін, який визначає цілісне, системне обґрунтування політики того чи іншого політичного інституту, політичної сили.

ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА - система ідей, принципів, які визначають цілі, що можуть бути прийняті для реалізації державою, партією чи рухом.

ПОЛІТИЧНИЙ БЛОК - об'єднання політичних сил або партій, що створюються у ході політичної боротьби з метою досягнення спільних цілей, зокрема перемоги на виборах.

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА - сукупність соціально-психологічних наста­нов, зразків поведінки соціальних верств, громадян, які стосують­ся їх взаємодії з політичною владою.

ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ - домінуючі у даному суспільстві типові уявлення про різні аспекти політичного життя, політичну систему, політичну діяльність, місце і роль людини в політиці.

ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО - стадія суспільного розвит­ку, що приходить на зміну індустріальному суспільству.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА - тип держави, в якій досягнутий політико-юридичний захист інтересів і прав особи, об'єднань, організацій та інших суб'єктів права забезпечується верховенством закону.

ПРЕЗИДЕНТ (від латин. praesidens - той, хто сидить спереду) - глава держави у більшості країн з республіканською формою правління; виборний голова, керівник установи, товариства, організації.

ПРЯМЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - принцип виборчого права, що означає обрання депутатів парламенту, президента або членів іншого пред­ставницького органу громадянами безпосередньо.

ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - виборча система, згідно з

якою депутатські мандати розподіляються між списками кандидатів пропорційно кількості голосів, отриманих кожним з цих списків.

РЕСПУБЛІКА (від латин. res - для, publika - народ) - форма правлі­ння, при якій всі вищі органи державної влади обираються або формуються загальнонаціональною представницькою установою. Розділяють три сучасні різновиди республіки: парламентську, пре­зидентську та напів-президентську.

РЕСУРСИ ВЛАДИ - засоби, які використовуються суб'єктом влади для досягнення цілей. Наприклад, економічні (фінансові, матеріальні, технічні тощо), соціальні (престиж, статус, пільги, послуги та ін.), культурно-інформаційні (засоби масової інформації, освітні уста­нови та ін.), примусові (армія, служба безпеки, суд та ін.).

РЕФЕРЕНДУМ (від латин. referendum - те, що має бути повідомлене) -всенародне голосування з метою виявлення громадської думки для прийняття остаточного рішення.

РЕФОРМА ПОЛІТИЧНА (від reformo - перетворюю) - перетворен­ня, зміни, переустрій політичного життя суспільства (відносин, порядків, інститутів, установ), що здійснюються без зміни основ існуючого ладу. Реформа передбачає еволюційний розвиток суспільства і його політичних інститутів влади.

САКРАЛІЗАЦІЯ (від латин. sacer - священний) - наділення людей, інших істот, предметів матеріального світу, явищ природи та суспільного життя надприродними, священними ознаками та властивостями. Сакралізація політична означає релігійне тлумачення явищ політич­ного життя, діяльності політичних лідерів, структур та інститутів.

СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ (від латин. saucularis - світський) - процес пере­ходу від традиційних орієнтацій, норм, цінностей до раціональних, що беруть до уваги емпіричну реальність.

СЕПАРАТИЗМ (від латин. separatus - окремий) - політична діяльність, що спрямована на відокремлення частини території від держави, проголошення державної незалежності та суверенітету.

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА - демократична держава, яка здатна здійсню­вати соціальну політику, гарантувати гідний рівень життя люди­ни. Принципами соціальної держави є: індивідуальна свобода; со­лідарність; справедливість, що розуміється як рівність усіх перед законом; демократія; соціальний захист і соціальний мир.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНА - процес засвоєння індивідом упродовж його життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить, а також перетворення їх в особисті орієнтири та установки політичної поведінки.

СПІВДРУЖНІСТЬ - форма об'єднання держав у вигляді економічно­го, фінансового, культурного або військового союзів суверенних суб'єктів міжнародного права.

СУБКУЛЬТУРА ПОЛІТИЧНА - автономне цілісне утворення в політичній культурі суспільства, яке визначає стиль політичного життя і мис­лення його конкретних носіїв.

СУВЕРЕНІТЕТ (від франц. souverainete - верховна влада) - неза­лежність й верховенство державної влади.

ТЕОКРАТІЯ (від грецьк. theos - бог та kratos - влада) - форма прав­ління, при якій влада здійснюється духовенством. Досить часто при теократіях монарх одночасно є главою церкви.

ТЕХНОКРАТІЯ (від грецьк. techne - мистецтво, майстерність та кгай» -влада) - влада технічних фахівців, а також теоретичне обґрунту­вання цієї влади, тип політичного режиму, в якому технократи посідають домінуюче становище.

ТИМОКРАТІЯ (від грецьк. timos - ціни, честь і kratos - влада) - прав­ління, за яким державна влада належить привілейованій більшості з високим майновим цензом.

ТОТАЛІТАРИЗМ (від латин. totalis - цільний, повний) - політичний режим, при якому держава намагається здійснювати повний конт­роль за всіма сторонами суспільного життя.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА - форма державного устрою, в якій адмініст­ративно-територіальні одиниці не мають політичної самостійності. Для унітарної держави характерні: єдина конституція; єдина пра­вова система; підкорення муніципальних органів влади загально­державним.

УТОПІЯ (від грецьк. u - немає і topos - місце, разом - місце, якого не існує) - ідеї, уявлення про ідеальні суспільства, які є продуктом абстрактного мислення; принципово нездійсненні плани і проекти.

ФАШИЗМ (від італ. fascio - зв'язка, пучок) - політичний режим, що відрізняється крайнім етатизмом і націоналізмом.

ФЕДЕРАЦІЯ (від латин. federatio - союз, об'єднання) - держава, яка складається з кількох самостійних державних утворень, об'єднаних центральною владою і спільними законами.

ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ - адміністративно-територіальна організація держави, а також система взаємовідносин центральних і регіональних органів влади. Виділяють дві форми державного устрою: унітарну та федеративну.

ФОРМА ПРАВЛІННЯ - структура вищих державних органів влади. Вона характеризується порядком формування вищих органів вла­ди, а також розподілом між ними функцій і повноважень. Виділя­ють дві основні форми правління: монархія і республіка.

ФРАКЦІЯ (від латин. fractio - розламування) - організована група членів певної політичної партії, створена з метою проведення влас­ної лінії у парламенті, органах місцевого самоврядування.

ХАРИЗМА (від грецьк. charisma - божий дар) - екстраординарні здібності, якості індивіда, які виділяють його серед інших.

ХАРИЗМАТИЧНА ВЛАДА - організація влади і лідерства, заснованої на виняткових якостях тієї чи іншої особи, безмежна віра в такого лідера.

ХУНТА (від латин. junta - збори, об'єднання) - 1) органи місцевого самоврядування в Іспанії, Італії, а також в деяких державах Ла­тинської Америки; 2) група воєнних, що захопила владу в резуль­таті державного перевороту.

ЦІННОСТІ ПОЛІТИЧНІ - вищі принципи, що забезпечують злагоду в суспільстві або в соціальних групах з основних проблем та цілей. Це невід'ємна частина політичної культури суспільства. За своєю природою і сутністю вони являють синтез індивідуальних, групових, національно-етнічних і загальнолюдських засад. Вони включаються до системи соціально-нормативних, мобілізаційних та інтегративних регуляторів політичного життя, поведінки індивідів, соціальних спільнот, є важливим джерелом політичної соціалізації особи.

ШОВІНІЗМ (від франц. chauvinisme ) - агресивна форма націоналіз­му, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам інших, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.