ВІДОМІ ОСОБИСТОСТІ - ПРО ПОДАТКИ

Напевне жодне явище, жоден елемент суспільного життя упро­довж історії людства не викликав настільки суперечливого ставлен­ня як податки: від ненависті й обурення щодо їх застосування до ви­знання й усвідомлення їх важливості. Невиправдано високі податки ставали причинами війн і революцій, протистояння в суспільстві, зумовлювали зубожіння населення. Водночас їх обґрунтоване й ви­важене застосування забезпечувало мир і злагоду, процвітання дер­жав і народів.

Змінювалися часи, змінювалися податки, змінювалося відно­шення людей до їх суті і ролі. Ніщо так не відбиває ставлення су­спільства на певному етапі розвитку до будь-якої проблеми, як влучні вислови його найвідоміших представників. Саме в цих ко­ротких лаконічних висловах відбивається суть таких складних податкових механізмів яскравіше, ніж у багатотомних виданнях.

Із чого почати? Податки „старі як світ", тому, напевне, й роз­почати потрібно з Книги книг:

 

Тож віддайте кесареве - кесареві, а Богові - Боже.

Євангеліє від Матвія, розділ 22 ст. 21.

 

Із виключного атрибуту влади, якими вони були в давніх державах, податки поступово перетворювалися на механізм дося­гнення цивілізованості суспільства. Олівер Уенделл Холмс-старший сказав:

 

Податки - це ціна, яку ми сплачуємо за можливість жити в цивілізованому суспільстві.

 

Вислів О.У.Холмса у спрощеному вигляді став своєрідним лозунгом Міністерства внутрішніх доходів США, на фасаді якого є напис:

 

Податки - це ціна цивілізованого суспільства.

 

Податки - не просто ціна цивілізованості - деякої абстрактної субстанції, яку кожен може тлумачити по-своєму. Це ціна конкрет­них, зрозумілих і близьких кожному речей: миру, захисту, добробу­ту. Ще в XVII ст. видатний англійський економіст Томас Гоббс від­значив:

 

Податки - це ціна, за яку купується суспільний мир.

 

Майже через століття швейцарець Ж.Сямонд де Сисмонді доповнив Т. Гоббса:

 

Податки - винагорода за захист особистості та власнос­ті, який надає держава.

 

А найвидатніший представник класичної економічної школи Адам Сміт, який більшу частину свого життя присвятив вивчен­ню механізмів збагачення народів, своє ставлення до податків ви­словив так:

 

Завдання податкової системи в збільшенні багатства на­родів, і тільки тоді надходженням від податків поповняти доходи держави.

 

Не завжди і не всюди податки слугували і сприймалися лю­дьми як джерело добробуту і злагоди. Адже все залежить не від податку, а від того, як його впроваджують, як формується подат­кова система країни, наскільки прозорими є механізми оподатку­вання. Говорячи про сутність і побудову податкової політики, Едвін Селінгем стверджував:

 

Кардинальне питання будь-якої системи оподаткування -її вплив на суспільство. Податок породжує дуже багато ефе­ктів. Він може знесилювати промисловість і доводити людей до зубожіння; може стимулювати виробництво і збагачувати людей; може бути абсолютним злом, а може бути злом необ­хідним; може стати справжнім благодіянням для суспільст­ва.

 

Отже, мета сучасної податкової політики - перетворити пода­ток з повинності на благо, з несправедливого у своїй природі ме­ханізму на важіль забезпечення цієї самої справедливості.

Першими податками, напевне, були дари, які приносили під­дані єгипетським фараонам. Із добровільних приносин вони зго­дом перетворилися на обов'язкове вилучення, незалежне від ба­жань платника. Одразу двоє відомих американців вказали на це.

 

Вмирати і сплачувати податки - доля кожного. -

 

сказав Бенджамін Франклін, а Авраам Лінкольн підтвердив:

 

Існує дві речі в світі, яких не може уникнути людина, - це смерть і податки.

 

Як же сплачувати податки платнику? Французький еконо-міст-прагматик Кенар вважав жертву:

 

Сплата податку - це жертва, яку приносить індивід зара­ди держави.

 

А романтичний німецький письменник Новаліс - як дещо аб­солютно чудове:

 

Громадянин повинен сплачувати податки з таким по­чуттям, з яким закоханий дарує своїй коханій подарунки.

 

Як стягувати податки державі? Міністр фінансів при дворі французького короля Людивіка XIV Жан-Батіст Кольбер висло­вив це досить своєрідно:

 

Оподаткування - це мистецтво общипування гуся таким чином, щоб отримати максимум пір'я з мінімумом писку.

 

Але ми зараз живемо не за часів Короля-сонця. Для нас опо­даткування немає бути здирництвом. Воно має стати реальним механізмом забезпечення розвитку незалежної держави, поліп­шення життя всіх її громадян, полегшення долі тих, хто потребує підтримки. Лоренц Штейн сказав:

Аби зрозуміти сутність податку, потрібно вийти далеко за межі власне податкових проблем. Оподаткування - це точ­ка, де наука про державні фінанси сходиться з наукою про державне управління. Кожна з цих наук зумовлена другою, а вони обидві є частиною однієї і вищої науки, що має справу з органічним аспектом дійсності: теорією держави, її діяльніс­тю в етичній ролі забезпечення морального здоров'я суспільс­тва.

 

Інша відома людина сказала:

 

Податок - це п'ятий бог поряд із власністю, сім'єю, по­рядком та релігією.

 

Це вислів Карла Маркса. Так, захисник прав трудящих і ру­пор світової революції настільки високо цінив необхідність опо­даткування. Адже податки - це уже давно не символ влади, не механізм примусу. Це важіль захисту прав і свобод громадян, шлях до розвитку і добробуту держави. Російський економіст Микола Тургенєв напевно найбільш вдало виразив це:

 

Держава нічого не може зробити для громадян, якщо гро­мадяни нічого не зроблять для держави.

 

Та й врешті решт. Сплачувати податки - це наш прямий обов'язок:

 

Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Конституція України, стаття 67.