2.1.2. Податки на доходи і прибутки

Прибутковий  податок (income tax)  —  фіскально й соціально най- більш важливий податок у Великобританії. Був запроваджений у 1842 р. у розмірі 7 пенсів із кожного фунта стерлінгів оподатковуваного доходу. Оскільки, до запровадження десяткової системи в 70-ті роки ХХ ст. фунт стерлінгів складався з 240 пенсів (20 шилінгів по 12 пенсів), тобто в про- центному вимірі ставка дорівнювала 2,9%.


Сучасна система прибуткового оподаткування населення була закла- дена реформою 1973 р. У результаті цієї реформи прибутковий податок був уніфікований і приведений в єдину систему. Особистий прибутко- вий податок сплачує все населення Великобританії.

Прибутковий податок у Великобританії стягується за прогресивною шкалою, тобто ставка зростає залежно від суми доходу. Прибутковий по- даток стягується за рік, починаючи з квітня. Мінімальна ставка прибут- кового податку 10% стягується з доходу від 0 до £2,230 фунтів стерлінгів. Основна ставка 22% стягується з доходу від £2,231 до £34,600. І, нарешті, максимальна ставка прибуткового податку становить 40% для щорічного доходу понад £34,600 фунтів стерлінгів.

Кожному резиденту у Великобританії надається неоподатковуваний

мінімум доходів  — сума доходу, з якої податок не стягується.

У 2007/2008 фінансовому році для різних категорій осіб розміри неоподатковуваного мінімуму були підвищені і представлені в табли- ці 2.1.

Таблиця 2.1

Величина неоподатковуваного мінімума доходів у 2006–2007 рр., у фунтах стерлінгів

 

 

Категорія осіб

неоподаткований мінімум

2006

2007

Базовий неоподатковуваний мінімум на одну особу

5.035

5.225

Для осіб в віці від 65 до 74 років

7.280

7.550

Для осіб в віці 75 років і старші

7.420

7.690

Одружені пари (дата народження одружених до

6.04.35)

 

6.065

 

6.285

Одружені пари (в віці 75 років і старші)

6.135

6.365

Інші одружені пари

2.350

2.440

Сліпі

1.660

1.730

 

При визначенні оподатковуваного доходу сучасний прибутковий по- даток передбачає знижки і пільги. Стандартна особиста знижка, яка ви- конує роль неоподатковуваного мінімума надається кожному платнику податку. Величина знижок  щорічно індексується в залежності від ін- фляції. Оподатковуваний дохід зменшується на суму витрат, пов’язану з одержанням доходу (спецодяг, обладнання для роботи), а також на суми внесків до пенсійних і благодійних фондів, медичної страховки для осіб старших 65 років, відсоткових платежів по позиках на придбання житла та власності (максимум 30 тис. ф. ст.).


До  стандартної знижки  додаються ще особисті знижки  (personal allowance) одиноким особам, які мають на утриманні дітей віком до 16 років, або старшого віку за умови, що дитина — студент денної форми навчання. На відміну від раніше діючого порядку стягування прибутко- вого податку з подружньої пари як з одного платника (сумарний дохід сім’ї приписувався чоловікові), з 1990 р. запроваджено обов’язкове окре- ме оподаткування доходів подружжя.

При новій системі оподатковуються індивідуальні доходи подруж- жя, включаючи ті частини, які походять від власності, що знаходиться в спільному володінні. Крім  того, вказані зміни торкнулися особистих пільг, які поширюються на кожне з подружжя при сплаті як прибутко- вого податку, так і податку на реалізований приріст ринкової вартості ка- піталу.

Щодо прибуткового податку діє правило маржинальної ставки. Це означає, що платник, який сплачує податок за найвищою ставкою 40%, буде на такому ж рівні сплачувати податок на всі додаткові доходи. Пе- редбачено спеціальну податкову пільгу на приріст доходу. Остання на- дається у випадку, коли незначне додаткове збільшення доходу платни- ка переміщує його у категорію платників, для яких установлені більш ви- сокі податкові ставки. Наприклад, декларований дохід платника стано- вить 30 100 ф. ст., тобто, одержавши понад 30 тис. всього 100 ф. ст., плат- ник потрапляє у вищу категорію оподатковуваних доходів. У такому разі у платника є право сплатити податок на 30 тис. за ставкою 24% плюс над- лишок у 100 ф. ст., що, вочевидь, вигідніше, ніж платити з усієї суми 30

100 ф. ст. за ставкою 40%.

Серед найбільш важливих податкових пільг можна виділити піль- гу на виплату позики при купівлі нерухомості. Пільга становить 10% від суми, при цьому виплати, які позичальник платить банку, знижуються з урахуванням податкової пільги, а сума останньої пільги передається без- посередньо банку, оминувши платника податків.

Прибутковий податок має так звану шедулярну форму, що означає групування оподатковуваних  доходів за певною ознакою. Шедули назва- ні за літерами англійського алфавіту: A, C, D, E, F. Названі шедули перед- бачають оподатковування таких видів доходів:

Шедула A — доходи  від власності та орендованого майна (землі, бу- динку, квартири, навіть, автофургон чи яхта, які пристосовані для постій- ного проживання); оподатковуваний дохід вираховується як різниця між доходами від власності чи володіння майном і експлуатаційними видат- ками на його утримання; до даної шедули відносяться також доходи від колишньої шедули B (комерційна експлуатація лісів, що знаходяться в приватній власності);

Шедула C — доходи від облігацій державних позик;


Шедула D — доходи від виробничо-комерційної діяльності (наприклад, прибуток власника магазину), від надання послуг особами вільних профе- сій (адвокатами, лікарями і т. д.), аліменти, гонорари, доходи британських підданих від цінних паперів і майна, що знаходиться за кордоном);

Шедула E — заробітна  плата, пенсії з приватних пенсійних фондів,

оподатковувані соціальні допомоги;

Шедула  F — дивіденди та інші виплати, здійснювані компаніями. Оподаткування доходів за шедулою E передбачає сплату податку в

момент і за місцем одержання доходу («біля джерела») за процедурою pay-as-you-earn  — «платіть там, де заробляєте». До цієї групи платників прибуткового податку відносяться особи найманої праці, на роботодав- ців яких покладається обов’язок стягувати податки із заробітної плати і перераховувати в державний бюджет. Інші категорії платників сплачу- ють податок за деклараціями. Загалом, шедулярна система має ту перева- гу, що дозволяє визначити кількість платників по кожній із окремих груп доходів (табл. 2.2).


 

Ставка податку на доходи в 2007–2008 роках


 

Таблиця 2.2


 

 

Ставка податку на дохід

 

Дохід від диві- дендів

 

Дохід від про- центів

Інші до- хо- ди

Діапазон дохода (крім особистої знижки з податку на дохід)

2006/2007 фі- нансовий рік

2007/2008 фі- нансовий рік

Початкова ставка

 

10%

 

10%

 

10%

 

0 — £2.150

 

0 — £2,230

Основна ставка

 

10%

 

20%

 

22%

 

£2.151 — £33.300

 

£2,231 — £34,600

Гранична ставка

 

32.5%

 

40%

 

40%

 

Більше £33.300

 

більше £34,600

 

Слід зазначити, що була введена в дію система самооцінки прибут- кового податку. Це стосується в основному людей, які платять по мак- симальній ставці податку і приватних підприємців. Вони повинні самі подавати податкову декларацію і платити податки. Платники податків в цьому випадку можуть проводити розрахунки самостійно,  або залучати працівників Управління внутрішніми бюджетними надходженнями.

Корпоративний податок (corporation tax)  —  податок на прибуток компаній від комерційних операцій та інших доходів після зменшення валового доходу на величину передбачених законом відрахувань і подат- кових пільг, що розраховується за складною методикою. Гранична став- ка — 30%, для компаній, прибутки яких не досягають 300 тис. ф. ст., діє зменшена ставка.


Для компаній з щорічним доходом від 300 тис. до 1,5 млн. фунтів стер- лінгів передбачена пільгова ставка, розмір якої знаходиться між основною і пониженою ставками. Деякі витрати на основні засоби можуть супро- воджуватися податковими пільгами. Наприклад — витрати на машини і устаткування, виробничі споруди, сільськогосподарські споруди і науко- ві дослідження. Для невеликих і середніх компаній в перший рік діяль- ності податкові пільги на покупку машин і устаткування становлять 40%.

Справляння даного податку здійснюється за процедурою pay and file — «заплати  і поклади в папку», що означає обов’язок компанії спла- тити належний податок через 9 місяців після закінчення розрахункового періоду, а звіт подати ще через три місяці.

Корпоративний податок ділиться на дві частини: авансовий і осно- вний податок. Авансовий податок (advance corporation tax) пов’язаний з так званим принципом оподаткування з умовним нарахуванням (imputation  system of taxation), який застосовується при взаємодії стяг- нення податку з компанії як юридичної особи з прибутковим оподатку- ванням дивідендів її акціонерів. Отже, встановлення авансового податку переслідує потрійну мету:

1)  сплату особистого прибуткового податку на дивіденди, одержані ак- ціонерами;

2)  частина корпораційного податку прирівнюється до сплати акціонера- ми прибуткового податку з одержаних дивідендів;

3)  якщо компанія сплатила податок на прибуток корпорації, будь-які суми виплачуваних нею дивідендів можуть пройти через необмежену кількість інших компаній, не підлягаючи більше податку на корпорації. Тобто, корпоративний податок у певній його частині виконує роль податкового кредиту по відношенню до особистого прибуткового подат-

ку, сплачуваного власниками акцій з доходу від дивідендів·.

Даний порядок стає зрозумілішим порівняно з альтернативною сис- темою, коли залишок прибутку компанії після сплати корпораційного податку розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів, які під- лягають повторному оподаткуванню за повними ставками прибутково- го податку.

При визначенні оподатковуваного доходу компаній (корпорацій) ви- рахуванню з валового доходу підлягають:

-           поточні витрати ділового характеру (оренда виробничих приміщень, вартість ремонту та ін.);

-           компенсаційні виплати при звільненні працюючих за виробничою необхідністю, затрати на перепідготовку персоналу, вартість премій і подарунків;

-           витрати на юридичні  консультації і бухгалтерські послуги; тран- спортні витрати виробничого характеру; вартість ліцензій;


-           витрати, пов’язані з одержанням майбутнього прибутку (наприклад, затрати по догляду за садами, врожай від яких буде через декілька років);

-           представницькі витрати розважального характеру на співробітників даної компанії та іноземних партнерів; подарунки рекламного харак- теру вартістю не вище 10 ф. ст., крім напоїв, продуктів харчування, тютюнових виробів; подарунки у формі зразків продукції компанії, але вартістю  не вище 10 ф. ст. на одного одержувача на рік;

-           витрати на заробітну плату, в тому числі заробітну плату співробіт- ників, які відволікаються на надання добродійних послуг та на ви- кладацьку роботу;

-           поточні експлуатаційні витрати виробничого характеру (водопоста- чання, електроенергія, газ, поштові послуги, опалення, телефон, кан- целярські товари);

-           внески і пожертвування до добродійних фондів (на максимальну суму не більшу 3% від суми дивідендів по акціях);

-    збитки комерційного і некомерційного характеру;

-    витрати на наукові дослідження;

-           деякі інші витрати, борги, платежі. (Зокрема, спонсорська допомога політичним партіям, програми яких не допускають проведення наці- оналізації. Всі інші внески у фонди політичних партій вирахуванню не підлягають).

З 1999 року була введена в дію нова система сплати податків. Згідно цієї системи близько 20 тисяч великих компаній тепер сплачують подат- ки щоквартально. Податок з корпорацій, що виплачується авансом, який платять компанії, що розподіляють прибуток між акціонерами відміне- ний. Введена система самооцінки компаній, аналогічна системі оподат- кування платників податків.

Великобританія — нафтодобувна  країна. Для компаній, які добува- ють нафту і газ у Північному морі, крім загального податку на корпора- ції, встановлено спеціальні податки: роялті та податок із доходу від видо- бутку нафти.

Роялті (royalty) — податок, сплачуваний підприємствами, які розро- бляють мінеральні ресурси, оскільки всі права на них у Великій Брита- нії належать державі. За своєю економічною природою роялті є формою ренти з експлуатації природних ресурсів. Для нафтовидобувних ком- паній роялті становить 12,5% від вартості нафти на місці видобутку та

12,5% від вартості нафти, доставленої на сушу, при цьому прибутковість видобутку до уваги не приймається. Для деяких нафтових і газових родо- вищ роялті скасовані.

Податок з доходу від видобутку нафти (petroleum revenue tax, PRT) —

доповнення до роялті, запроваджений у 1975 р. Цей податок платять ком-


панії, що добувають нафту і газ на території Великобританії і на приле- глому до неї континентальному шельфі за ліцензією  Міністерства торгів- лі і промисловості. За ставкою 50% PRT оподатковують дохід від видо- бутку нафти та газу після відрахування виробничих витрат, роялті, по- даткових знижок. Податкова знижка на інвестиції складає 135% від їх ве- личини; податкова знижка на нафтовидобуток дорівнює сумі витрат на видобуток 10 млн. тонн із нових родовищ.

Нові родовища нафти і газу, дозвіл на розробку яких на даний після

16 березня 1993 року, не обкладаються цим податком.

Податок на спадщину (inheritance tax) — різновид податку на багат- ство, яким у кумулятивній сумі оподатковується  все майно (власність) небіжчика, залишене на момент смерті з урахуванням вартості дарувань, здійснених в останні сім років життя. Платником цього податку є особа- спадкоємець. Оподаткування дарувань установлене з метою попередити можливе ухилення від податку шляхом розподілу майна між родичами у формі дарунків. При цьому вартість дарувань, одержаних протягом року, не повинна перевищувати 3 тис. ф. ст. Продаж або дарування будь-якої власності (будівель, цінних паперів і т.д.) розглядаються як активи, пе- редача яких оподатковується податком на реалізований приріст ринко- вої вартості капіталу. Ставка податку на спадщину становить 40% вар- тості майна, що перевищує 300 тис. ф.ст на 2007–2008 рр.згідно законо- давства. Податок справляється з суми активів за вирахуванням особис- тих зобов’язань покійного.

За час свого існування з 1894 р. зазнав декількох змін, у 1986 р. одер- жав свою сучасну назву. Проте вважають, що британський варіант опо- даткування спадщини не повною мірою відповідає ознакам класично- го податку на спадщину, оскільки останній передбачає оподаткування власності, успадкованої спадкоємцями, а не вартості майна, залишеного померлим. Майно вартістю 150 тис. ф. ст. і вище, як правило, за життя відписують за заповітом. Тому зобов’язання сплатити податок покладе- но на дарувальника. Опоненти такої форми оподаткування вважають, що оскільки успадкована власність змінює на краще матеріальний стан спад- коємців, то більш соціально справедливим є оподаткування спадщини і дарувань за принципом податку на вступ у права (accessions tax), тобто покладати податкові зобов’язання на одержувачів.

Є декілька важливих виключень, що не підлягають податку на спад- щину: перехід власності між подружжям, дари і пожертвування до Бри- танських благодійних фондів і основним політичним партіям. В цілому, основні фонди компаній і оброблювана земля не оподатковуються,  що не заважає переходу сімейного бізнесу з рук в руки.

Податок на дохід від реалізації основних засобів платять приватні підприємці і трастові фонди. Він стягується з суми, з якої віднімається


6800 ф. ст. для приватних підприємців і 3400 ф. ст. для трастових фондів. Дохід від реалізації деяких типів основних засобів не оподатковується. Вони включають державні цінні папери, певні цінні папери компаній і ін. Для приватних підприємців податок на дохід від реалізації основних за- собів розраховується на основі ставок прибуткового податку.

Економічною базою податку на приріст вартості капіталу — подат- ку на капітал (capital gains tax) є збільшення (реалізований чистий при- ріст після вирахування збитків) ринкової вартості активів за період між їх придбанням і продажем. Тобто в ряді випадків оподаткування стосу- ється спекулятивних операцій. До активів відносяться всі форми влас- ності на території Великобританії і за кордоном, включаючи як матері- альні (земля, будівлі та споруди, машини і устаткування, товарні запаси, акції, дебіторська заборгованість, іноземна валюта), так і нематеріальні активи (патенти, авторські права, торгові марки та ін). Від оподаткуван- ня звільняються перші 5 тис. ф. ст. доходу від реалізації, а також доходи від продажу приватних автомобілів, житлових будинків, витворів мисте- цтва, державних цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів), а та- кож доходи від полісів на страхування життя та азартних ігор.

У Великій Британії даний податок має однакову шкалу з прибутко- вим податком, тобто 10, 20, 40%. Податок сплачують приватні особи, ком- панії від нього звільнені.

Навколо оподаткування капіталу йде тривала дискусія, оскільки по- даток справляється при кожному продажі активів незалежно від того, чи будуть виручені кошти реінвестуватися у виробництво чи направляють- ся на особисте споживання.

Основні ставки податку на приріст капіталу в 2007–2008 роках.

•           10%, якщо дохід нижче за початкову ставку для прибуткового подат- ку (£2,230);

•  20%, якщо дохід між початковою і основною ставкою для прибутко-

вого податку (£2,231 дo £34,600);

•  40%, якщо дохід більше високої ставки для прибуткового податку

(£34, 601 і вище).