РОЗДІЛ ІІ. МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ ТА ГАРМОНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ КРАЇН- УЧАСНИЦЬ ЄВРОПЕЙСКОГО СОЮЗУ 2.1. Податкова система Великобританії 2.1.1. Загальна характеристика податквої системи Великобританії

Великобританія має розвинену податкову систему, яка сформувала- ся протягом багатьох столітть. Різноманітні види податків забезпечують державним органам можливість контролювати доходи платників подат- ку (фізичних і юридичних осіб), а, отже, регулювати виробництво, розпо- діл і споживання.

Податкова політика Великобританії має давню історію, ще в XVII– XVIII століттях почала розвиватися теорія податків. Одним із перших економістів-теоретиків був Франсис Бекон, який висунув вимоги до опо- даткування, основною з яких була добровільність. Податки, він вважав, які  стягуються добровільно, не послаблюють мужність народу. Тобто сплата податків повинна йти від сердця. Пізніше англійський економіст Вільям Петті у праці «Трактат про податки та збори» обґрунтував необ- хідність оподаткування, яка зводилася до наступного:

1.   Кожен повинен сплачувати стільки, скільки він насправді споживає.

У цьому разі немає якогось насильства, і податок легше сплачується, тому що він є еквівалентом тих предметів, які споживаються.

2.   Податки, якщо сплачуються регулярно, спонукають платника бути ощадливим, що є одним із найважливіших способів збагачення на- роду.

3.   Повинен дотримуватись принцип сплати податку тільки один раз, тобто уникнення  так званого подвійного оподаткування, тому що будь-яка річ або послуга може бути спожита тільки один раз.

4.   Оподаткування дає можливість постійно мати інформацію про дій- сний стан добробуту населення, його багатства, зробити висновки про розвиток промислів і про стан держави загалом. Стягненням податків повинні займатися спеціальні чиновники, щоб уникнути відкупу. Найбільших зміни податкова система зазнала в ХХ столітті. Загалом

управління, регулювання,  а також розробку податкової політики у Вели- кобританії здійснює Казначейство. Йому підпорядковується Управлін- ня внутрішніх доходів та Управління мита та акцизів. Управління вну- трішніх доходів має офіс головного податкового інспектора в Лондоні та мережу по всій країні. Воно розробляє державну економічну та фінансо- ву політику.


За складом усі податки Великобританії поділяються на загально- державні та місцеві. До 90% усіх податкових надходжень забезпечуєть- ся за рахунок загальнодержавних податків. Найважливішим серед загаль- нодержавних подітків є податок з доходів фізичних осіб, який формує близько 65% усіх прямих податків, що надходять до державного бюджету.

Оподаткування фізичних осіб залежить не тільки від розміру дохо- ду, а й від джерела його одержання, тобто застосовується так званий роз- подільчий принцип. Залежно від джерела одержання доходи поділяють на шість шедул (частин), які оподатковуються  за особливою методикою:

1)  заробітна плата, пенсії, допомога та інші трудові доходи;

2)  дивіденди та інші відсотки й виплати, які може одержувати громадя- нин від різних компаній та фірм;

3)  доходи від власності на землю, майно, споруди, житло, які здаються в тимчасове користування іншим особам;

4)  доходи від державних цінних паперів;

5)  доходи від здійснення комерційної діяльності;

6)  доходи від використання з комерційною метою різних лісових масивів.

Доходи фізичних осіб умовно поділяються на зароблені та інвестова- ні. Прибутковий податок стягується із сукупного річного доходу з ураху- ванням особливостей їх розрахунку (кожної шедули) та пільг, передбаче- них чинним законодавством.

Існує загальний порядок сплати податку — на підставі декларації, яка заповнюється платником податку в терміни, визначені чинним за- конодавством. При цьому громадяни, які одержують тільки заробітну плату, в кінці року можуть таку декларацію не заповнювати. При опо- даткуванні прибутковим  податком мають місце різні  знижки,  серед яких найвідчутнішими є особисті та сімейні. Їх розмір та порядок на- дання затверджуються та змінюються парламентом держави й перегля- даються майже щорічно. Крім знижок, платнику податку можуть нада- ватися й різні пільги — неповним родинам, особам, які потребують до- гляду, сліпим та інші. Залежно від річного доходу існують три ставки прибуткового податку: 10, 22, 40%.

Крім прибуткового податку, з 1990 року було введено подушний по- даток, який сплачують майже всі громадяни, старші 18 років. Він вста- новлюється місцевими органами влади у фіксованому розмірі й прямо пов’язаний з рівнем витрат. З 1993 року його розмір встановлюється за- лежно від ринкової вартості майна та кількості членів родини. При цьому проводиться оцінка вартості майна за всіма категоріями, які мають різні ставки оподаткування.

До основних податків з юридичних осіб належать податок на прибу- ток корпорацій, податок на приріст капіталу, на додану вартість, внески на соціальне страхування, акцизи, гербовий збір, податок на майно.


Податок на прибуток корпорацій стягується з доходів юридичних осіб за попередній фінансовий рік. Ставка встановлюється щорічно й має дворівневу  систему — для фірм та корпорацій, а також для підприємств малого бізнесу (причому останні оподатковуються  за ставкою на 25–30% нижчою). Термін сплати податку настає через дев’ять місяців після закін- чення розрахункового періоду.

Дохід до оподаткування визначається відрахуванням з валового до- ходу компанії валових витрат, які дозволені чинним законодавством. До валових витрат належать:

-           поточні витрати виробництва та витрати комерційного характеру, оренда приміщень,  вартість ремонту тощо;

-           компенсаційні платежі робітникам та службовцям при їх звільненні, витрати на перепідготовку кадрів, преміальні витрати;

-           витрати на консультації з різних питань діяльності компаній;

-           транспортні витрати;

-           вартість ліцензій та інші платежі, пов’язані з одержанням майбутньо- го прибутку;

-           представницькі витрати, у тому числі витрати розважального харак- теру, вартість подарунків;

-           заробітна плата робітників та службовців;

-           комунальні  послуги, водопостачання, газ, паливо, електроенергія тощо;

-           збитки компаній як комерційного, так й некомерційного характеру.

Для малих підприємств надаються податкові пільги, а статус платни- ка визначається не за чисельністю працівників, а за розміром одержано- го прибутку. За особливою системою оподатковуються компанії нафто- добувної промисловості.

Податок на приріст капіталу встановлюється з метою обмеження прибутковості посередницьких операцій з житлом, автомобілями, тощо. Найвищі ставки застосовуються для операцій, які проводять фізичні осо- би, менші — для операцій, які проводять компанії.

Внески на потреби соціального страхування. При розрахунку цього податку всіх платників поділяють на чотири класи залежно від характе- ру трудових відносин. До першого класу належать наймані працівники та їх роботодавці. Вони мають диференційовані ставки внесків. Деякі плат- ники цієї категорії звільняються від сплати згаданого внеску — не спла- чують повністю внесок ті, хто має заробіток за тиждень менший за вста- новлену суму. Другий клас — самозайняті працівники, підприємці. Вони сплачують внески за фіксованою ставкою. До третього класу належать непрацюючі громадяни. Вони також мають фіксовану ставку. До четвер- того класу зараховують осіб, дохід яких перевищує певну суму. Внески


цього класу становлять 6,3% одержаного доходу. Платники податку ма- ють право на пільги залежно від класу.

Податок на додану вартість є одним із основних непрямих податків, він сплачується з новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва та обігу товарів. Платник самостійно розраховує по- даток і несе повну відповідальність за його сплату. Тому важливе зна- чення має контроль за платниками податку, який здійснює Управління мита і акцизів в інтервалі 1–9 років. За порушення чинного законодав- ства (шахрайство, обман, затримка реєстрації, порушення в оформленні податкових зобов’язань) законодавством Великобританії передбачені ад- міністративні покарання (як правило, у трикратному розмірі) або пока- рання у вигляді позбавлення волі на термін від шести місяців до семи ро- ків залежно від обставин справи.

Акцизи. Вони встановлюються на алкогольні напої, тютюнові виро- би, транспортні засоби, пальне. Деякі товари оподатковуються за твер- дою ставкою (наприклад, на 1 літр алкогольного напою) або у відсотках до вартості виробу чи у вигляді відсоткової надбавки до ціни. Загалом ставки акцизів становлять від 10 до 30%. До непрямих податків також відносять мито, збори з кінних  перегонів, собачих перегонів, грального бізнесу.

Одним із найдавніших податків, який і зараз застосовується у Вели- кобританії, є гербовий збір. Він уперше був введений ще в 1694 році. За- значений податок встановлюється на документи й стягується з осіб під час оформлення різних цивільно-правових угод. Такі угоди повинні мати штамп, що підтверджує сплату гербового збору. Останній, як правило, встановлюється у фіксованій сумі, або у відсотках від вартості власності. При реєстрації угод з цінними паперами ставка становить 0,5% сплаченої суми за цінні папери.

Основним місцевим податком (взагалі питома вага місцевих подат- ків серед сукупних податкових надходжень становить 10%) є податок на майно. Сплачують його громадяни, які наймають житло. Ставку подат- ку встановлюють місцеві органи влади відповідно до вартості нерухомо- го майна, оцінка якого проводиться раз на 10 років.