5.3. Податкова політика: реструктуризація

і конкурентоспроможність національної економіки

Забезпечення високого  рівня  конкурентноздатності  національної економіки, а також успіхи у реалізації структурної політики держави зна- чною мірою визначаються ефективністю системи оподаткування. Відпо- відно до Концепції реформування податкової системи України на період до 2015 року, схваленої Кабінетом Міністрів  України 19 лютого 2007 р., удосконалення системи оподаткування повинно здійснюватися виходячи із стратегічних цілей — побудови конкурентоспроможної соціально орі- єнтованої ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство.


Розроблення податкової політики, спрямованої на вирішення цих за- вдань повинно базуватися на визначенні питання, на якій стадії конку- рентоспроможності знаходиться економіка країни. Як відомо з економіч- ної теорії, виділяють чотири стадії конкурентних переваг національної економіки, які відповідають основним рушійним силам, або стимулам, що визначають її розвиток в окремі періоди  часу, — це:

фактори виробництва; інвестиції; нововведення; багатство.

Згідно з даним підходом здійснюють класифікацію окремих країн за рівнем конкурентоспроможності їх економік у світовому господар- стві.

На першій стадії підприємства досягають своїх переваг у конкурент- ній боротьбі виключно завдяки основними факторам виробництва: при- родним ресурсам та/або надлишковій і дешевій робочій силі.

Друга стадія характеризується готовністю і здатністю суб’єктів гос- подарювання до інвестування.

На третій стадії національні підприємства не тільки застосовують і покращують техніку і технологію, але й створюють нові. Історія знає при- клади безпосереднього переходу від першої до третьої стадії (Радянський Союз, Італія). Але для цього необхідною умовою є наявність у історично- му минулому країни тривалого періоду індустріальної активності, який залишає слід в національній системі освіти, виробничих знаннях та нави- чках і т. ін. Україна за деякими параметрами вже знаходиться на третій стадії, у зв’язку з чим ймовірним і таким, що має суттєві переваги, є пере- хід української економіки до третьої стадії конкурентоспроможності по- ряд з максимальним використанням конкурентних переваг першої ста- дії, що і повинно обумовлювати вибір пріоритетних напрямів і методів податкового регулювання процесу підвищення конкурентоспроможнос- ті національної економіки.

Серед напрямів впливу механізму оподаткування на конкурентоспро- можність товару, підприємства, галузі, регіону та національної економіки одним з основних є вплив податків на рівень цін, що є одним з найсуттє- віших факторів конкурентного протистояння товаровиробників. В цьо- му плані особливу роль відіграють непрямі податки, які включаються в ціну товару, або додаються до неї. Більш висока ціна товару, не пов’язана зі зміною його споживчих характеристик, знижує його конкурентоспро- можність за ціновим фактором. Особливо сильним є вплив непрямого оподаткування на суб’єктів господарської діяльності, які реалізують кон- курентну стратегію низьких витрат, оскільки для них ціна товару є вирі- шальним фактором конкурентної боротьби.


Інший  напрям впливу податків на рівень цін  стосується тих обов’язкових платежів, які включаються у податковому обліку до скла- ду валових витрат. Наприклад, відповідно до Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств»  — це суми внесених (нарахова- них) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податку на прибу- ток підприємств, податку на нерухомість, вартості торгових патентів, а також податку на додану вартість, доданого до ціни товарів (робіт, по- слуг), що придбаваються платником податку для виробничого або не- виробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які від- раховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб». Збільшення по- даткового навантаження за такими податками збільшує витрати на ви- робництво і реалізацію товарів, робіт та послуг за рахунок підвищен- ня питомої ваги непродуктивних витрат. Останнє, в залежності від ста- ну конкурентного середовища, може вплинути або на ціну продажу то- вару і, відповідно, на рівень його конкурентоспроможності (за умови, коли рівень конкуренції дозволяє перекласти збільшення податкових платежів на споживача),  або на ефективність виробничо-господарської діяльності суб’єкта господарювання (через зменшення чистого прибут- ку), яка є складовою його конкурентоспроможності. Рівень монополі- зації економіки в Україні створює сприятливі умови для першого варі- анту (перекладення зростаючого податкового навантаження на спожи- вача).

Податки, що мають джерелом сплати прибуток, безпосередньо впли- вають на рівень чистого прибутку. Їх підвищення зменшує фінансовий результат роботи підприємства, що обмежує інноваційно-інвестиційні можливості суб’єктів господарювання, а отже їх конкурентноздатність. Разом з тим, у випадку нееластичного попиту та низького рівня конку- ренції продавець може відповідно збільшити ціну продажу та переклас- ти додатковий податковий тягар на споживача. В цьому випадку збіль- шення прямих податків призведе до підвищення ціни продажу товару та вплине на рівень його конкурентоспроможності теж за ціновим факто- ром.

За різними оцінками, в українській економіці від 70% до 80% капі- таловкладень в промисловості здійснюється за рахунок власних коштів підприємств (табл. 5.2). В зв’язку з цим особливого значення набува- ють податкові заходи, які дозволяють знизити непродуктивні витрати та збільшити чистий прибуток з метою розширення фінансових можливос- тей для активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу.


Таблиця 5.2

Джерела фінансування технологічних інновацій млн. грн

 

 

Загальна сума витрат

У тому числі за рахунок коштів

 

власних

державного бюджету

іноземних інвесторів

інші джерела

2000

1757,1

1399,3

7,7

133,1

217,0

2001

1971,4

1654,0

55,8

58,5

203,1

2002

3013,8

2141,8

45,5

264,1

562,4

2003

3059,8

2148,4

93,0

130,0

688,4

2004

4534,6

3501,5

63,4

112,4

857,3

2005

5751,6

5045,4

28,1

157,9

520,2

2006

6160,0

5211,4

114,4

176,2

658,0

Примітка. За даними Держкомстату України. — Режим доступу:

http://www.ukrstat.gov.ua/operativ2005/ni_rik/ind_u/2002.html.

У контексті проблем, пов’язаних з формуванням конкурентних пе- реваг економіки України, де вагомим фактором конкурентоспроможнос- ті залишається ціновий, принципового значення набуває податкова полі- тика держави щодо загального рівня податкового тиску. В Україні рівень цього показника (частка податків та обов’язкових платежів у ВВП у від- сотках) підвищився з 32,6% у 2002 р. до 39,6% у 2006 р. Зниження рівня перерозподілу ВВП через податкову систему є одним з перспективних напрямів податкової політики держави в сфері забезпечення національ- ної конкурентоспроможності.

Враховуючи таку тенденцію, в Україні  урядом планується знизити податкове навантаження на економіку. Реалізація цього завдання буде пов’язана з поетапним зменшенням до 2015 року ставок податку на при- буток підприємств (з 25 до 20%), податку на додану вартість та соціаль- них внесків.

Не менш важливою для конкурентоспроможності на національному рівня є структура податкового навантаження. Система оподаткування, в якій переважають податки з юридичних осіб, стримує підприємниць- ку активність та обмежує можливості національних товаровиробників щодо підвищення конкурентноздатності. Тому податкова політика, яка зорієнтована на підвищення конкурентоспроможності національної еко- номіки, повинна передбачити зміну спрямування податкового наванта- ження із сфери виробництва на сферу споживання. Водночас слід зазна- чити, що за ситуації, яка склалися в Україні у сфері розподільчих відно- син, реалізація цього напряму можлива тільки за умови зростання реаль- них доходів населення та оптимізації структури сукупного попиту. У ін- шому ж випадку спрямування податкового навантаження на споживання


може не тільки обмежити інвестиційні можливості населення, але й по- гіршити становище малозабезпечених верств населення, адже відомо, що

«бідніше населення несе значно більший тягар сплати непрямих подат- ків, ніж значно заможніші. Тобто чим нижчий рівень доходів, тим вища в них частка непрямого податку».

Слід звернути увагу на те, що в більшості західних країн світу пере- важення непрямих податків в загальній сумі доходів бюджету спостері- галося в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. що було обумовлено низьким рів- нем доходів більшості населення і неможливістю у зв’язку з цим забезпе- чити достатні надходження до бюджету. У ХХ ст. поступово розвиваєть- ся закономірність підвищення питомої ваги прямих податків і перетво- рення їх на основне джерело надходжень до бюджету, що було спричине- но підвищенням життєвого рівня більшості населення, удосконаленням техніки обкладання, підвищенням рівня податкової культури, підпоряд- куванням податкових систем принципу соціальної справедливості.

Серед проблем, що перешкоджають підвищенню конкурентоспро- можності національної економіки, однією з основних є недостатнє ви- користання державою стимулюючої ролі податкового регулювання науково-інноваційної діяльності та технічного переоснащення виробни- цтва. Зокрема, еволюція становлення податкової системи в Україні свід- чить про непослідовність податкової політики щодо наукової та іннова- ційної діяльності. Досить часто окремі положення нормативно-правових актів, якими надавалися податкові пільги з метою забезпечення іннова- ційного розвитку, призупинялися законами України про державний бю- джет на відповідний рік, або ж взагалі були виключені. Зокрема це стосу- ється пільг по податку на прибуток підприємств.

Реформування податкової системи в Україні  передбачає запрова- дження конкретних податкових механізмів стимулювання науково- технічного прогресу, серед яких:

-           застосування принципу «прискорена амортизація» до пріоритетних інноваційних технологій;

-           запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб’єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного розвитку інвестиційні проекти;

-           стимулювання  інвестиційної  діяльності  шляхом  запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибу- ток підприємств для всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентно- му частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів.


До податкових заходів інноваційно-інвестиційного спрямування, які давно і широко використовуються в практиці розвинених індустріальних країн, але все ще недостатньо відпрацьовані в українській економіці, слід віднести:

-           податкові пільги на проведення дослідницьких робіт (вирахування з податків на доходи відсотка від суми приросту витрат на науково- дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи у порівнянні з по- переднім роком);

-           податкові пільги комерційним банкам, страховим компаніям та ін- шим фінансовим установам, які надають довгострокове інвестиційне кредитування чи інвестують у інноваційні підприємства;

-           звільнення від оподаткування коштів підприємств і громадян, витраче- них на отримання освіти та охорону здоров’я, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, на соціальне забезпечення, оскільки ці витра- ти за їх призначенням можна кваліфікувати як інвестиції в людський ка- пітал, роль якого у забезпеченні інноваційного розвитку є вирішальною. Це в свою чергу передбачає необхідність активізації, розвитку і ефектив- ного використання інноваційного потенціалу людського капіталу. Процес формування людського капіталу відбувається на рівні до-

могосподарств, підприємств і держави,  але у створенні, зберіганні, від- творенні і ефективному використанні його інноваційної складової вирі- шальна роль належить державному регулюванню, в першу чергу через розробку та реалізацію відповідної фіскальної політики держави, у тому числі і шляхом застосування відповідних податкових стимулів.

У вітчизняному податковому законодавстві практично відсутні по- даткові преференції, що безпосередньо спрямовані на розвиток і ефек- тивне використання інноваційного потенціалу людських ресурсів. Існу- ючі ж податкові пільги, які спрямовані на заохочування населення у під- вищенні освітнього рівня або ж мають стимулююче призначення для ак- тивізації інвестиційної діяльності тощо, є малоефективними.

Отже, податкова система значною мірою визначає можливості фор- мування конкурентних  переваг суб’єктів господарювання. Це обумов- лює особливу роль оподаткування в забезпеченні сталої конкурентної позиції національних товаровиробників, тому розробка і реалізація по- даткової політики в Україні повинна здійснюватися у контексті завдань, пов’язаних з приведенням системи оподаткування у відповідність до прі- оритетів державної політики соціально-економічного розвитку, одним з яких є підвищення конкурентноздатності національної економіки.

Питання для самоконтролю

1. Як податкова політика впливає на конкурентоздатність економіки?

2. Бюджетно-податкова  політика як засіб стимулювання економіки.

3. Форми і засоби реалізації стимулюючої податкової політики.