5.3. Податкова політика: реструктуризація

Розроблення податкової політики, спрямованої на вирішення цих за- вдань повинно базуватися на визначенні питання, на якій стадії конку- рентоспроможності знаходиться економіка країни. Як відомо з економіч- ної теорії, виділяють чотири стадії конкурентних переваг національної економіки, які відповідають основним рушійним силам, або стимулам, що визначають її розвиток в окремі періоди  часу, — це:

фактори виробництва; інвестиції; нововведення; багатство.

Згідно з даним підходом здійснюють класифікацію окремих країн за рівнем конкурентоспроможності їх економік у світовому господар- стві.

На першій стадії підприємства досягають своїх переваг у конкурент- ній боротьбі виключно завдяки основними факторам виробництва: при- родним ресурсам та/або надлишковій і дешевій робочій силі.

Друга стадія характеризується готовністю і здатністю суб’єктів гос- подарювання до інвестування.

На третій стадії національні підприємства не тільки застосовують і покращують техніку і технологію, але й створюють нові. Історія знає при- клади безпосереднього переходу від першої до третьої стадії (Радянський Союз, Італія). Але для цього необхідною умовою є наявність у історично- му минулому країни тривалого періоду індустріальної активності, який залишає слід в національній системі освіти, виробничих знаннях та нави- чках і т. ін. Україна за деякими параметрами вже знаходиться на третій стадії, у зв’язку з чим ймовірним і таким, що має суттєві переваги, є пере- хід української економіки до третьої стадії конкурентоспроможності по- ряд з максимальним використанням конкурентних переваг першої ста- дії, що і повинно обумовлювати вибір пріоритетних напрямів і методів податкового регулювання процесу підвищення конкурентоспроможнос- ті національної економіки.

Серед напрямів впливу механізму оподаткування на конкурентоспро- можність товару, підприємства, галузі, регіону та національної економіки одним з основних є вплив податків на рівень цін, що є одним з найсуттє- віших факторів конкурентного протистояння товаровиробників. В цьо- му плані особливу роль відіграють непрямі податки, які включаються в ціну товару, або додаються до неї. Більш висока ціна товару, не пов’язана зі зміною його споживчих характеристик, знижує його конкурентоспро- можність за ціновим фактором. Особливо сильним є вплив непрямого оподаткування на суб’єктів господарської діяльності, які реалізують кон- курентну стратегію низьких витрат, оскільки для них ціна товару є вирі- шальним фактором конкурентної боротьби.

Інший  напрям впливу податків на рівень цін  стосується тих обов’язкових платежів, які включаються у податковому обліку до скла- ду валових витрат. Наприклад, відповідно до Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств»  — це суми внесених (нарахова- них) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податку на прибу- ток підприємств, податку на нерухомість, вартості торгових патентів, а також податку на додану вартість, доданого до ціни товарів (робіт, по- слуг), що придбаваються платником податку для виробничого або не- виробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які від- раховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб». Збільшення по- даткового навантаження за такими податками збільшує витрати на ви- робництво і реалізацію товарів, робіт та послуг за рахунок підвищен- ня питомої ваги непродуктивних витрат. Останнє, в залежності від ста- ну конкурентного середовища, може вплинути або на ціну продажу то- вару і, відповідно, на рівень його конкурентоспроможності (за умови, коли рівень конкуренції дозволяє перекласти збільшення податкових платежів на споживача),  або на ефективність виробничо-господарської діяльності суб’єкта господарювання (через зменшення чистого прибут- ку), яка є складовою його конкурентоспроможності. Рівень монополі- зації економіки в Україні створює сприятливі умови для першого варі- анту (перекладення зростаючого податкового навантаження на спожи- вача).

Податки, що мають джерелом сплати прибуток, безпосередньо впли- вають на рівень чистого прибутку. Їх підвищення зменшує фінансовий результат роботи підприємства, що обмежує інноваційно-інвестиційні можливості суб’єктів господарювання, а отже їх конкурентноздатність. Разом з тим, у випадку нееластичного попиту та низького рівня конку- ренції продавець може відповідно збільшити ціну продажу та переклас- ти додатковий податковий тягар на споживача. В цьому випадку збіль- шення прямих податків призведе до підвищення ціни продажу товару та вплине на рівень його конкурентоспроможності теж за ціновим факто- ром.

За різними оцінками, в українській економіці від 70% до 80% капі- таловкладень в промисловості здійснюється за рахунок власних коштів підприємств (табл. 5.2). В зв’язку з цим особливого значення набува- ють податкові заходи, які дозволяють знизити непродуктивні витрати та збільшити чистий прибуток з метою розширення фінансових можливос- тей для активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу.

Таблиця 5.2

Джерела фінансування технологічних інновацій млн. грн

Примітка. За даними Держкомстату України. — Режим доступу:

http://www.ukrstat.gov.ua/operativ2005/ni_rik/ind_u/2002.html.

У контексті проблем, пов’язаних з формуванням конкурентних пе- реваг економіки України, де вагомим фактором конкурентоспроможнос- ті залишається ціновий, принципового значення набуває податкова полі- тика держави щодо загального рівня податкового тиску. В Україні рівень цього показника (частка податків та обов’язкових платежів у ВВП у від- сотках) підвищився з 32,6% у 2002 р. до 39,6% у 2006 р. Зниження рівня перерозподілу ВВП через податкову систему є одним з перспективних напрямів податкової політики держави в сфері забезпечення національ- ної конкурентоспроможності.

Враховуючи таку тенденцію, в Україні  урядом планується знизити податкове навантаження на економіку. Реалізація цього завдання буде пов’язана з поетапним зменшенням до 2015 року ставок податку на при- буток підприємств (з 25 до 20%), податку на додану вартість та соціаль- них внесків.

Не менш важливою для конкурентоспроможності на національному рівня є структура податкового навантаження. Система оподаткування, в якій переважають податки з юридичних осіб, стримує підприємниць- ку активність та обмежує можливості національних товаровиробників щодо підвищення конкурентноздатності. Тому податкова політика, яка зорієнтована на підвищення конкурентоспроможності національної еко- номіки, повинна передбачити зміну спрямування податкового наванта- ження із сфери виробництва на сферу споживання. Водночас слід зазна- чити, що за ситуації, яка склалися в Україні у сфері розподільчих відно- син, реалізація цього напряму можлива тільки за умови зростання реаль- них доходів населення та оптимізації структури сукупного попиту. У ін- шому ж випадку спрямування податкового навантаження на споживання

може не тільки обмежити інвестиційні можливості населення, але й по- гіршити становище малозабезпечених верств населення, адже відомо, що

«бідніше населення несе значно більший тягар сплати непрямих подат- ків, ніж значно заможніші. Тобто чим нижчий рівень доходів, тим вища в них частка непрямого податку».

Слід звернути увагу на те, що в більшості західних країн світу пере- важення непрямих податків в загальній сумі доходів бюджету спостері- галося в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. що було обумовлено низьким рів- нем доходів більшості населення і неможливістю у зв’язку з цим забезпе- чити достатні надходження до бюджету. У ХХ ст. поступово розвиваєть- ся закономірність підвищення питомої ваги прямих податків і перетво- рення їх на основне джерело надходжень до бюджету, що було спричине- но підвищенням життєвого рівня більшості населення, удосконаленням техніки обкладання, підвищенням рівня податкової культури, підпоряд- куванням податкових систем принципу соціальної справедливості.

Серед проблем, що перешкоджають підвищенню конкурентоспро- можності національної економіки, однією з основних є недостатнє ви- користання державою стимулюючої ролі податкового регулювання науково-інноваційної діяльності та технічного переоснащення виробни- цтва. Зокрема, еволюція становлення податкової системи в Україні свід- чить про непослідовність податкової політики щодо наукової та іннова- ційної діяльності. Досить часто окремі положення нормативно-правових актів, якими надавалися податкові пільги з метою забезпечення іннова- ційного розвитку, призупинялися законами України про державний бю- джет на відповідний рік, або ж взагалі були виключені. Зокрема це стосу- ється пільг по податку на прибуток підприємств.

Реформування податкової системи в Україні  передбачає запрова- дження конкретних податкових механізмів стимулювання науково- технічного прогресу, серед яких:

-           застосування принципу «прискорена амортизація» до пріоритетних інноваційних технологій;

-           запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб’єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного розвитку інвестиційні проекти;

-           стимулювання  інвестиційної  діяльності  шляхом  запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибу- ток підприємств для всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентно- му частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів.

До податкових заходів інноваційно-інвестиційного спрямування, які давно і широко використовуються в практиці розвинених індустріальних країн, але все ще недостатньо відпрацьовані в українській економіці, слід віднести:

-           податкові пільги на проведення дослідницьких робіт (вирахування з податків на доходи відсотка від суми приросту витрат на науково- дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи у порівнянні з по- переднім роком);

-           податкові пільги комерційним банкам, страховим компаніям та ін- шим фінансовим установам, які надають довгострокове інвестиційне кредитування чи інвестують у інноваційні підприємства;

-           звільнення від оподаткування коштів підприємств і громадян, витраче- них на отримання освіти та охорону здоров’я, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, на соціальне забезпечення, оскільки ці витра- ти за їх призначенням можна кваліфікувати як інвестиції в людський ка- пітал, роль якого у забезпеченні інноваційного розвитку є вирішальною. Це в свою чергу передбачає необхідність активізації, розвитку і ефектив- ного використання інноваційного потенціалу людського капіталу. Процес формування людського капіталу відбувається на рівні до-

могосподарств, підприємств і держави,  але у створенні, зберіганні, від- творенні і ефективному використанні його інноваційної складової вирі- шальна роль належить державному регулюванню, в першу чергу через розробку та реалізацію відповідної фіскальної політики держави, у тому числі і шляхом застосування відповідних податкових стимулів.

У вітчизняному податковому законодавстві практично відсутні по- даткові преференції, що безпосередньо спрямовані на розвиток і ефек- тивне використання інноваційного потенціалу людських ресурсів. Існу- ючі ж податкові пільги, які спрямовані на заохочування населення у під- вищенні освітнього рівня або ж мають стимулююче призначення для ак- тивізації інвестиційної діяльності тощо, є малоефективними.

Отже, податкова система значною мірою визначає можливості фор- мування конкурентних  переваг суб’єктів господарювання. Це обумов- лює особливу роль оподаткування в забезпеченні сталої конкурентної позиції національних товаровиробників, тому розробка і реалізація по- даткової політики в Україні повинна здійснюватися у контексті завдань, пов’язаних з приведенням системи оподаткування у відповідність до прі- оритетів державної політики соціально-економічного розвитку, одним з яких є підвищення конкурентноздатності національної економіки.

Питання для самоконтролю

1. Як податкова політика впливає на конкурентоздатність економіки?

2. Бюджетно-податкова  політика як засіб стимулювання економіки.

3. Форми і засоби реалізації стимулюючої податкової політики.