3.6.2. Державне мито

Державне мито — це плата, що стягується за здійснення юридично значущих дій уповноваженими на це компетентними органами в інтере- сах юридичних і фізичних осіб і видачу їм відповідних документів, що ма- ють правове значення. Особливості сплати державного мита регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.93

№ 7-93 із змінами і доповненнями. Платниками державного мита є юри- дичні і фізичні особи, що звертаються у відповідні органи і в інтересах яких останні здійснюють значущі правові дії і видають підтверджуючі до- кументи. Об’єктом обкладання державним митом виступають подання в суд позовних заяв, касаційних скарг, здійснення нотаріальних дій, реє-


страція актів громадянського стану, оформлення документів на право ви- їзду за кордон і запрошення в Україну громадян інших країн, видача пас- портів, та укладання різних договорів цивільно-правового характеру (у тому числі по операціях, що здійснюються на торгових, валютних і інших біржах) і т.п. Ставки державного мита визначаються:

-    у відсотках (до ціни договору, вартості майна, позову і т.п.);

-           у фіксованих сумах (абсолютних; обчислених у відповідних частках до офіційно встановлених показників — мінімальної заробітної пла- ти, неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).

Перелік ставок державного мита досить великий, оскільки він вста- новлюється за кожним видом дій, що обкладаються митом.

Як для юридичних, так і для фізичних осіб встановлено досить ба- гато пільг щодо ряду дій (наприклад, позовів працівників про виплату заробітної плати, позови про стягнення аліментів, посвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави, для інвалідів Великої Вітчизняної війни та ін.).