3.4. Податки на власність 3.4.1. Податок з власників транспортних засобів

Однією з найважливіших проблем економіки України є завершення процесу кардинального реформування податкової політики. Слід заува- жити, що відсутність єдиного науково-обґрунтованого підходу до форму- вання національної податкової системи, аналізу наслідків запроваджен- ня кожного з податкових законів та наступних змін до них не сприяють динамічному економічному зростанню, перетворили податкову політи- ку  з ефективного стимулюючого засобу формування нової соціально- ринкової економіки в стримуючий засіб.

В зв’язку з цим, треба звернути увагу, що до сьогоднішнього дня у податковій системі України  майже відсутні податки, пов’язані з май- ном (власністю). В умовах ринкової економіки податки на власність є важливим регулятором економіки й абсолютно стабільним джерелом до- ходів бюджетів усіх рівнів.

Стабільна та зрозуміла система оподаткування  є необхідним елемен- том економічного розвитку держави. Першим кроком у напрямку стабіль- ності та прогнозованості державної політики у галузі оподаткування було оприлюднення та схвалення Урядом Концепції реформування податко- вої системи України, яка передбачає забезпечення детальної законодав- чої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин та кодифікацію законодавства. Одним з етапів реалізації зазначеної концепції має бути прийняття Податкового кодексу України. Податковий кодекс має заміни- ти більше двадцяти законодавчих актів, серед яких Закони України «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість», «Про оподат- кування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб»,

«Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджета- ми та державними цільовими фондами» та низки інших. Разом з тим, рі- шення про прийняття Податкового кодексу має бути досить зваженим і відповідальним, оскільки кожна недоробка проекту в майбутньому нега- тивно позначиться на господарській діяльності суб’єктів господарювання.

В європейських країнах податкова система базується на загально- прийнятих підходах,  а саме: оподаткування доходів, оподаткування влас- ності і оподаткування споживання. Розглянемо питання оподаткування власності в Україні як підхід, який використовується незначною мірою та перспективи його розвитку у майбутньому.

Податок з власників транспортних засобів у відповідності до ст. 14

Закону України «Про систему оподаткування» відноситься до загально- державних податків.

Справляння податку здійснюється на підставі Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і


механізмів» від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ. На протязі дії Закону до нього було внесено зміни іншими 12 законодавчими актами.

Зокрема, слід зазначити, що для сільськогосподарських товаровироб- ників — платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від

17 грудня 1998 року № 320-XIV)  дію Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механіз- мів» зупинено.

Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлюється податок з влас- ників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів.

Водночас, визначаються напрямки використання коштів, що надій- шли у вигляді податку, а саме — на фінансування будівництва, рекон- струкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користу- вання та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших са- мохідних машин і механізмів є юридичні особи, а саме: підприємства, установи та організації, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодав- ством власні транспортні засоби, які відповідно до Закону є об’єктами оподаткування.

Об’єкти  оподаткування. В якості об’єктів оподаткування визнача- ються: трактори колісні; сідельні тягачі; автомобілі, призначені для пере- везення не менше 10 осіб, включаючи водія; автомобілі легкові; автомобі- лі вантажні; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що викорис- товуються для перевезення пасажирів і вантажів; мотоцикли (включаю- чи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 куб.см; яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних); човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних); інші човни (крім спор- тивних)

Також, Законом визначаються транспортні засоби, що не є об’єктом оподаткування, а саме: трактори на гусеничному ходу; мотоцикли (вклю- чаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об’ємом цилін- дра двигуна до 50 куб. см.; автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні; транспортні засоби вантажні, самохідні, що вико- ристовуються  на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезен- ня вантажів на короткі відстані; машини і механізми для сільськогоспо- дарських робіт; яхти, судна парусні і човни спортивні.


З метою усунення суперечностей, що можуть виникати при визна- ченні об’єкта оподаткування, об’єкти, перелік яких наводиться в Законі, мають код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Ставки податку з власників транспортних засобів встановлюються:

–          в залежності від об’єму циліндрів двигуна — за кожні 100 куб. см., або його потужності — за кожен 1 Квт — для тракторів, автомобілів усіх видів (крім автомобілів з електродвигуном);

–          в залежності від потужності — за кожен 1 Квт — для автомобілів з електродвигуном;

–          в залежності від довжини транспортного засобу  — за кожних 100 см — для яхт, суден парусних з допоміжним двигуном чи без нього, човнів моторних, катерів, морських суден.

Податок  з  власників  наземних транспортних засобів сплачуєть- ся юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких тран- спортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бю- джетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Територіальні дорожні фонди спрямовують 85 відсотків суми цього податку на фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, реконструк- цією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користу- вання, а також сільських доріг, а 15 відсотків — до бюджетів місцевого са- моврядування на ремонт і утримання вулиць у населених пунктах, що на- лежать до комунальної власності і перетинаються з автомобільними до- рогами загального користування державного значення.

Податок з власників водних транспортних засобів спрямовується до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем реє- страції таких транспортних засобів.

Порядок сплати податку. Законом врегульовується порядок сплати податку з власників транспортних засобів, при цьому існує різниця сто- совно порядку сплати податку юридичними та фізичними особами.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних ма- шин і механізмів сплачується:

-           фізичними особами — перед проведенням першої реєстрації в Украї- ні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться тех- нічний огляд;

-           юридичними особами  — щоквартально рівними частинами до 15 чис- ла місяця, що настає за звітним кварталом.

Слід зазначити, що реєстрація та технічний огляд транспортних засо- бів є обов’язковим для юридичних та фізичних осіб — їх власників. Згід-


но ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», автомобілі, автобуси, са- мохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх ти- пів, марок та моделей, причепи, напівпричепи і мотоколяски, призначе- ні для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користуван- ня, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація транспортних засобів здійснюється підрозділами Державної автомобільної інспекції МВС України.

Технічний огляд транспортних засобів також є обов’язковим, його порядок регламентується Правилами проведення державного технічно- го огляду автомобілів, автобусів мототранспорту та причепів, затвердже- ними постановою Кабінету Міністрів України.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з міся- ця, в якому проведено реєстрацію транспортного  засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засо- би в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного по- даткового органу.

За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру подат- ку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір по- датку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Фізичні особи  — платники податку зобов’язані пред’являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього подат- ку, — відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Юридичні особи — платники податку зобов’язані пред’являти орга- нам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні,  реєстрацію, перереє- страцію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, пла- тіжні доручення про сплату податку з написом (поміткою) установи бан- ку про зарахування податку з наземних транспортних засобів до терито- ріальних дорожніх фондів, а з водних транспортних засобів  — до відпо- відних бюджетів місцевого самоврядування (сільських, селищних, місь- ких).

Слід відмітити,  що нормативна база стосовно експлуатації тран- спортних засобів в Україні  досить гармонійно пов’язана з податковим законодавством, зокрема із Законом України «Про податок з власників


транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Так, як уже зазначалось, експлуатація транспортного засобу без талона про про- ходження технічного огляду, заборонена. В той же час, для проходжен- ня технічного огляду, в органи ДАІ необхідно подати підтвердження про сплату податку з власників транспортних засобів.

Окрім того, Кодексом України «Про адміністративні правопорушен- ня» передбачена адміністративна відповідальність власників за несво- єчасне проходження технічного огляду у вигляді штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 121 Кодексу) та адміністративна відповідальність посадових осіб, що випустили на лі- нію транспортні засоби, які не пройшли технічний огляд у вигляді штра- фу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 128 Кодексу).

Таким чином, дотримання порядку сплати податку з власників тран- спортних засобів контролюється не тільки  податковим органом, але і опосередковано   — органом, що проводить державну реєстрацію тран- спортного засобу.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів,  що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реє- страція, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

В той же час, слід зауважити, що такий стан справ свідчить про су- перечливість податкового та цивільного законодавства України, оскіль- ки у відповідності до ст. 2 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільо- вими фондами» № 2181-ІІІ від 21 12.2000 р., органом, що здійснює конт- роль за сплатою податків і зборів в Україні є Державна податкова служба. Згадана суперечність підлягає врегулюванню в ході обговорення та при- йняття Податкового кодексу України.

Порядок сплати податку. Податок з власників транспортних засо- бів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридични- ми особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засо- бів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточно- го року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об’єму циліндрів або потужності двигуна кожно- го виду і марки транспортних  засобів, а податку з власників водних тран- спортних засобів — виходячи з довжини транспортного засобу за ставка- ми, зазначеними у Законі.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та ін-


ших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвер- дженою центральним податковим органом України.

Згідно п.п. 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда- ми» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, Розрахунок подається на протязі 60 ка- лендарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного пері- оду.

Форма та порядок складання Розрахунку затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форм Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Довідки до уточнюючого Розрахунку та порядку їх заповнення та надання в орган державної податкової служби» від 17.09.2001 року № 373, з наступними змінами та доповненнями.

Слід відмітити, що сума транспортного податку розраховується і сплачується на звітний рік, а не за звітний рік. Окрім того, згідно вимог порядку, Розрахунок надається не тільки в податкові органи за місцезна- ходженням юридичної особи — власника транспортних засобів, але і за місцем постійного місцезнаходження транспортного засобу.

Законом передбачено тільки один випадок, коли податок з власни- ків транспортних засобів не сплачується, а саме — у разі викрадення тран- спортного засобу, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу. При цьому згідно ст. 5 Закону, сплачений податок поверненню не підлягає.

Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних за- собів сплачується його власником  або від його імені особою, якій це пра- во передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у Законі. За транспортні  засоби, придбані про- тягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачу- ється пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, по- чинаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували по- даток з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і ме- ханізмів, вони зобов’язані сплатити податок не більш як за три попере- дні роки.

Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні


засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього мі- сяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом Укра- їни.

Відповідальність платників податку. У разі приховування (занижен- ня) об’єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передба- ченому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платни- ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від

21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Порядок стягнення штрафних санкцій визначено Інструкцією  про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами дер- жавної податкової служби, затвердженою наказом ДПА  України  від

17.03.2001 р. № 110.

Порядок ведення органами державної податкової служби обліку на- рахування та погашення пені встановлено Інструкцією про порядок на- рахування та погашення пені за платежами, що контролюються органа- ми державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17.06.2003 р. № 290.

Слід відмітити основні штрафні санкції, передбачені зазначеними до- кументами, а також їх основні положення, що стосуються нарахування пені.

За неподання у встановлені терміни податковому органу Розрахун- ку податку з власників транспортних засобів, юридичні особи сплачують згідно п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільо- вими фондами» штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів дохо- дів громадян (1700 грн) за кожне таке неподання або затримку.

Якщо податкові зобов’язання по податку при неподанні Розрахун- ку  у встановлені терміни самостійно визначаються податковим орга- ном, та до платника податків додатково до вищевказаного штрафу буде застосовано фінансову санкцію у вигляді 10 відсотків від суми податко- вого зобов’язання за кожен повний чи неповний місяць в затримці Роз- рахунку, але не більше 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів гро- мадян (1700 грн).

У випадку донарахування податкових зобов’язань за результатами документальної перевірки, необхідно буде доплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання за кожний  по- датковий період, починаючи з періоду недоплати та закінчуючи періодом отримання платником податку податкового повідомлення від податково- го органу, але не більше 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів гро-


мадян сукупно за весь термін недоплати, незалежно від кількості мину- лих податкових періодів.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок пога- шення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», незалежно від того, застосовувалися чи не засто- совувалися до платника податку штрафні санкції, означені вище, якщо такий платник не сплатив суму узгодженого податкового зобов’язання вчасно, він повинен буде також сплатити:

-           при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім  днем гра- ничного строку сплати узгодженої суми податкового  зобов’язання, — штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-           при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податко- вого зобов’язання,  — штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-           при  затримці, більше 90 календарних днів, наступних  за остан- нім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відносно нарахування пені, слід зазначити, що вона нараховується після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого податко- вого зобов’язання на суму податкового боргу (без врахування пені). При цьому, під податковим боргом розуміють податкове зобов’язання (з вра- хуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником подат- ків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у вста- новлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов’язання.

Нарахування пені розпочинається:

–          при самостійному нарахуванні суми податкового зобов’язання плат- ником податків — з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання;

–          при нарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючими ор- ганами  — від першого робочого дня, наступного за останнім днем гра- ничного терміну сплати податкового зобов’язання, визначеного у по- датковому повідомленні.

У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюю- чим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’я- зання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосову- ється, якщо платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження або судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного по- даткового зобов’язання.


Посадові особи, винні у приховуванні (неврахуванні) об’єктів опо- даткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному по- данні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших до- кументів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податку, притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Пільги щодо податку. Від сплати податку звільняються:

а)  фізичні особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини першої статті 14 За- кону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж- дали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтях 4–11 Зако- ну України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за- хисту», статтях 6 і 8 Закону України «Про основні засади соціально- го захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Украї- ні», а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) — щодо одно- го легкового автомобіля (мотоколяски) з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла  з об’ємом циліндрів двигуна до

750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного)

з довжиною корпусу до 7,5 м;

б)  фізичні особи, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої статті 14 За- кону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж- дали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо одного легково- го автомобіля з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного чов- на моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до

7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого ра- діоекологічного контролю;

в)  на 50 відсотків — громадяни,  у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703) з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобі- лі з об’ємом циліндрів двигуна до 6001 куб. см до 1990 року випуску включно, — щодо одного  з зазначених автомобілів;

г)   особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сіль- ськогосподарського податку, — за трактори колісні (крім сідельних тягачів) та вантажні автомобілі.

Окремо слід зазначити, що основною складністю, яка виникає при практичному застосування норм Закону України «Про податок з влас- ників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та під час податкового адміністрування податку з власників транспортних


засобів, є визначення приналежності транспортного засобу до спеціаль- них транспортних засобів, встановлення робочого об’єму чи потужності двигуна. Тому цей процес передбачає тісного співробітництва технічних та економічних служб підприємства, що в процесі такої співпраці випра- цьовують облікові та розрахункові документи, на підставі яких, в кінце- вому рахуну і сплачується податок.

Виходячи з наведеного, відмітимо, що порядок оподаткування подат- ком з власників транспортних засобів та його податкового адміністру- вання досить детально регламентовано чинним податковим законодав- ством. Цей порядок прозорий та сталий, що дає можливість зробити ви- сновок, про те, що оподаткування інших об’єктів власності, використо- вуючи аналогічний підхід, може бути ефективним та необтяжливим для платника.