3.2. Податки на споживання 3.2.1. Податок на додану вартість

ПДВ — це один із самих розповсюджених універсальних акцизів у світі. Започатковано оподаткування доданої вартості у Франції у 1955 р. Теорію цього податку і механізм застосування запропонував французь- кий економіст Лоре. Найбільший вплив і розповсюдження ПДВ отримав у 1957 році у зв’язку з створенням Європейського економічного співто- вариства. Всі країни, що входять в співтовариство, застосовують ПДВ. Більш того, це єдина форма універсального акцизу, яку їм дозволено за- стосовувати.

Особливістю ПДВ, на відміну від податку з обороту, є те, що він не поширюється на додану вартість, яка вже була раніше оподаткована. Хоча податок стягується багаторазово, він охоплює щоразу тільки ново- створену вартість. Він не складний в обчисленні, забезпечує сталі надхо- дження, оскільки додана вартість досить стабільний показник.

Надходження ПДВ рівномірно розповсюджуються по території кра- їни, що частково вирішує проблему взаємовідносин між центральним і місцевим бюджетами.

При розрахунку ПДВ в світовій практиці використовують чотири ме- тоди його визначення:

-           прямий адитивний,  або бухгалтерський;

-           непрямий адитивний;

-           метод прямого відрахування;

-           метод непрямого відрахування, або метод податкового  кредиту.

Якщо умовно позначити ставку податку через R, то формули розра- хунку податку, згідно перерахованим методам, будуть мати вигляд:

R(V+М) = ПДВ; RV + RМ = ПДВ; R(B — З) = ПДВ; RВ — RЗ = ПДВ,


де V — частина  доданої вартості,  що дорівнює вартості працевтрат; M — частина  доданої вартості,  що дорівнює прибутку фірми;

В — вартість вироблених товарів;

З — та частина собівартості, що не є доданою вартістю, тобто ціна елементів оборотного капіталу, що придбані зі сторони (виробничі ви- трати).

Найбільше розповсюдження отримав четвертий метод. Його вико- ристання не потребує визначення доданої вартості. Замість цього засто- совується ставка до її компонентів (витратам та виробленій продукції).

Даний метод розрахунку ПДВ дозволяє застосувати ставку податку безпосередньо при угоді, що дає переваги технічного і юридичного ха- рактеру. Наявність податкової накладної, в якій відображаються подат- ки, стає найважливішим  і принциповим моментом здійснення угоди і ін- формації про податкові зобов’язання фірми.

І, звичайно, використання податкової накладної з вказуванням здій- сненої угоди дає можливість слідкувати за рухом товару з метою пере- вірки.

Перший і другий методи розрахунку податку, тобто методи, що за- сновані на балансах, потребують визначення прибутку. Але оскільки в балансах компаній здійснені операції продажу не поділяються за видами товарної продукції у відповідності з діючими ставками податку, а також не виокремлюються по видам товарів закупки, то стає очевидним, що в цьому випадку може застосовуватись лише єдина ставка податку на до- дану вартість. Четвертий же метод дозволяє використовувати диферен- ційну ставку податку. Що стосується третього методу, тобто застосуван- ня ставки податку до показника, що отримується в результаті вирахуван- ня витрат з вартості продукції, що випускається то він зручний лише для єдиної ставки податку.

На практиці для компаній є надзвичайно незручним розраховувати додану вартість щомісячно, оскільки обсяги купівлі  і продажі можуть значно коливатися у часі. Фірми  можуть мати великі запаси, які змі- нюються в залежності від сезонних коливань. Таким чином, на сьогод- нішній день четвертий  метод, або, як його ще іноді називають  , «інвой- сний», найбільш поширений. Податкові зобов’язання можуть розрахо- вуватись щотижня, щомісяця, щокварталу  або щорічно. Цей метод до- зволяє найбільш повно охопити товари і використовувати більш ніж одну ставку.

Застосування ПДВ  базується на принципах місця призначення та країни походження: згідно принципу місця призначення ПДВ стягуєть- ся з усіх товарів і послуг, які були ввезені до країни для кінцевого спожи- вання. Базою оподаткування ПДВ в рамках всієї економіки є ВВП — ва- лові інвестиції +(–)  сальдо експорту (імпорту).


Відповідно до принципу країни походження оподатковуються това- ри, які виробляються в даній країні. Згідно цього принципу оподатко- вується експорт і не оподатковується імпорт. По суті ПДВ згідно цього принципу виступає податком на виробництво продукції. Базою оподат- кування ПДВ виступає ВВП — ВỈ (валові інвестиції). Цей принцип ПДВ почав застосовуватися в країнах Європейського союзу з 1993 р.

Податок на додану вартість був введений в Україні в 1992 році Декре- том Кабінету Міністрів  України. Діюча система розрахунку ПДВ була введена у 1997 р. із прийняттям Закону України «Про податок на додану вартість» (введений у дію з 1 жовтня 1997 р.) із змінами і доповненями.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а також імпорт та експорт товарів та послуг.

Платниками цього податку є будь-яка особа, яка:

а)  здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реє- струється за своїм добровільним рішенням як платник цього подат- ку. Така реєстрація провадиться за її заявою.

б)  підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку. Зокре- ма, обов’язковій реєстрації як платник податку особа підлягає у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (по- слуг), що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців су- купно перевищує встановлену Законом України «Про податок на до- дану вартість» межу у розмірі 300 тисяч гривень.

в)  імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподат- куванню цим податком згідно з нормами зазначеного Закону.

У разі імпорту товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстро- ваними як платники ПДВ, в обсягах, що перевищують неторговий обо- рот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують ПДВ під час пе- ретину такими товарами (предметами) митного кордону України без ре- єстрації, виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищу- ють розмір неторгового обороту.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) для нараху- вання ПДВ визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартос- ті, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з ура- хуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних по- датків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільни- кового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Звітним податковим документом, що одночасно є і розрахунковим документом є податкова накладна, яку платник податків зобов’язаний


видавати покупцю на його вимогу. Крім того, у товарних чеках чи інших розрахункових документах, що зобов’язаний видавати продавець, пови- нна вказуватися сума ПДВ.

ПДВ становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експор- ту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування. Нульова ставка податку не застосовується, якщо товари (супутні послу- ги), що експортуються, звільняються від оподаткування (наприклад, по- ставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які  виконують функції роздаточних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановлени- ми Кабінетом Міністрів  України;  поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок,  учнівських зошитів, підручників  та навчальних посібників українського виробни- цтва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; до- ставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформа- ції на митній території України; поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, се- редньої, професійно-технічної  та вищої освіти закладами, які мають спе- ціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів  України; поставки това- рів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України тощо.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшко- дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звіт- ного податкового періоду. При позитивному значенні розрахована сума підлягає перерахуванню до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні розрахова- ної суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його від- сутності — зараховується до складу податкового кредиту наступного по- даткового періоду.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, на- рахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного пе- ріоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, а та- кож основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатко- вуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо ж платник податку купує (виготовляє) товари (послуги)  та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які,


згідно із законом, не є об’єктом оподаткування або звільняються від опо- даткування, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (ви- готовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Порядок нарахування податку на додану вартість:

Для товарів, що обкладаються митом і акцизним збором:

ПДВ = (Митн. варт. + мита + акцизу) • 20%/100%.

Для товарів, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (Митн. варт. + мита) • 20%/100%.

Для товарів, що оподатковуються тільки акцизом:

ПДВ = (Варт. товару + акцизу) • 20%/100%.

Для товарів, що не обкладаються ні митом, ні акцизом:

ПДВ = Варт. товару • 20%/100%.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте економічна суть податку на додану вартість.

2. Назвіть методи розрахунку доданої вартості та принципи застосу- вання ПДВ.

3. Дайте визначення платника, бази оподаткування, об’єкта, термі- нів сплати, пільг згідно Закону України «Про ПДВ» № 168/97-ВР від

03.04.1997.