РОЗДІЛ ІІІ.  ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ 3.1. Податки на доходи і прибутки 3.1.1. Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток підприємств в Україні характеризується як ана- лог розповсюдженого у світі податку на прибуток корпорацій. На Захо- ді податок із прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високий рівень впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств. З роз- витком акціонерної форми власності прибуток став важливим об’єктом оподатковування,  а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьо- му в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди й прибу- ток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відпо- відно об’єктом оподатковування виступає прибуток власника або заро- бітна плата робітників і службовців).

Прибутковий податок відіграє важливу роль у фінансовому регулю- ванні економіки. Регулюючий механізм цього податку реалізується че- рез диференціацію ставок і пільгове оподаткування. Розмежовуючи при- буткове оподаткування юридичних та фізичних осіб і встановлюючи для них різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондом споживання і фондом нагромадження. Встановлюючи пільгове оподат- кування з пониженням ставки або зі звільненням для окремих галузей і регіонів, держава стимулює відповідний перелив капіталу і реалізує пев- ну структурну політику.

Держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямків формування і використання фондів, в яких зацікавлене суспільство. Не- зважаючи на труднощі справляння цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, зокрема і в Україні.

Чинний у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіж- них країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобто їхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відмі- ну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на при- ватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акці- онерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло та- кого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об’єкт оподаткову- вання, з огляду на застосовуваний підхід в країнах із розвиненою ринко- вою економікою.


В основному заходи, проведені як нашою країною, так і більшістю цивілізованих країн, спрямовані на реформування податкової системи і зосередження саме на прибутковому оподатковуванні, тому що воно ви- конує роль найважливішого фіскального й регулюючого інституту дер- жави.

У країнах із розвиненою ринковою економікою основним прямим за- собом централізації ВНП  у бюджет є особистий прибутковий податок. Але одним із головних регуляторів виробничо-господарських процесів являється податок на прибуток корпорацій. При цьому існує стійка тен- денція до зменшення питомої ваги даного податку в загальній сумі подат- кових надходжень.

Але в багатьох постсоціалістичних країнах Східної Європи й країнах СНД частка податку з прибутку підприємств у дохідній частині бюдже- ту перевищує частку прибуткового податку з громадян. Це зумовлено інерційністю фінансів, оскільки в умовах планово-адміністративної еко- номіки основні фінансові ресурси були зосереджені на підприємствах, а громадяни мали обмежені доходи.

Розвиток теорії прибутку здійснювався за двома провідними напря- мами: компенсаторним та функціональним. Перший з них пояснює по- ходження прибутку як винагороду, плату підприємцю, власникам під- приємства за вкладений капітал, прийняття ризику, а також успішне виконання економічних та управлінських функцій.

Друга група функціональних теорій належить до об’єктивних кон- цепцій, у яких визначальну роль у створенні прибутку відведено еконо- мічному середовищу: монопольному становищу підприємства, кон’юнк- турному та інституціональному поясненню виникнення прибутку. За- хідні  концепції сутності та характеру прибутку  доповнюються техно- логічними та інноваційними теоріями. Зміст їх полягає у тому, що при- бутковість, вища за середній рівень, пояснюється результатами застосу- вання новітніх методів виробництва й різних нововведень. Новітні  ме- тоди управління, маркетингу, сучасні програми фінансування та обліку сприяють збільшенню обсягів продажу вдосконалених або нових товарів. Саме це і породжує різницю між існуючими цінами й витратами, знижен- ня яких генерує прибуток.

Практика підтверджує можливість отримання надприбутків тими компаніями, діяльність яких  ґрунтується на інноваційній  стратегії — упровадженні новинок у масове виробництво. Але переваги технічно- го прогресу окремої фірми поступово нівелюються, це відбувається тоді, коли аналогічну продукцію починають виготовляти конкуренти компанії.

З теоретичної точки зору прибуток у трансформаційний період ви- ступає як об’єкт та інструмент управління, в якому сконцентровано ін- тереси майже всіх  суб’єктів  економічної діяльності. Він  є джерелом


фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та держави. Як особливе джерело формування й поповнення фінансових ресурсів підприємниць- ких структур прибуток із переходом до ринкової економіки є тією час- тиною грошових нагромаджень підприємства, яка сприяє розширенню виробництва. В цьому полягає відтворювальна та стимулююча функція прибутку. Як важливий показник оцінки фінансових результатів діяль- ності суб’єкта господарювання, його фінансового стану і перспектив роз- витку прибуток є показником ефективності функціонування підприєм- ства в цілому й фінансових можливостей держави. Саме тому він вико- нує контролюючу функцію та сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва, доцільності змін у ціновій політиці, розширення асортименту товарів.

Оподаткування прибутку  підприємств здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 трав- ня 1997 року, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Платниками податку є суб’єкти підприємницької діяльності, бюджет- ні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійсню- ють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також філії, відді- лення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

Національний банк України  та його установи (крім  госпрозрахун- кових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до дер- жавного бюджету суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат за роки, що передують звітному.

Звернемо увагу на визначення прибутку до оприбуткування за схе- мою:

П = СВД — ВВ — А +(–)  Довд, П — прибуток до оподаткування

СВД — скорегований дохід

Довд  — доход(збитки) попередніх періодів

ВВ — валові витрати

А — амортизація

Такий метод обчислення бази оподаткування призводить до виник- нення різних показників прибутку за бухгалтерським  та податковим об- ліком. У бухгалтерському обліку це показник прибутку, виведений за правилами такого обліку, а для обчислення прибутку, що підлягає опо- даткуванню, потрібно вести так званий податковий облік, який  дасть можливість визначити реальну базу для обчислення податку на прибуток підприємств.

Платниками податку є юридичні та фізичні особи як резиденти так і нерезиденти України, які здійснюють на території України підприєм- ницьку діяльність.


Закон передбачає, що платники податку, які  мають філії, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток, а саме: юридична осо- ба, або головне підприємство може обрати сплату консолідованого по- датку на прибуток підприємств. Вибір форми сплати здійснюється само- стійно до початку звітного року, про що повідомляються податкові орга- ни за місцем знаходження головного підприємства  або філії. Зміна обра- ної форми сплати податку протягом року не дозволяється.

При сплаті консолідованого податку платник сам визначає розмір по- датку та сплачує до відповідних бюджетів за місцем знаходження філії пропорційно питомій вазі суми валових витрат філії та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника, які роз- ташовані за місцем знаходження філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань такого платника податку.

Базова ставка податку — 25%. За ставкою 15% оподатковується прибу- ток підприємств від реалізації інноваційного продукту протягом перших трьох років з моменту його реєстрації. За ставкою 15% оподатковують- ся дивіденди нерезидентів (податок на репатріацію нерезидента складає

15%). За ставкою 6% оподатковуються доходи нерезидентів від фрахту, у зв’язку із здійсненням міжнародних перевезень, та валові доходи страху- вальників за договорами страхування  і перестрахування життя в разі до- строкового розірвання договору, не пов’язаного зі смертю застрахованої особи  (0% — за звичайних  умов). За ставкою 3% оподатковуються інші до- ходи від страхової діяльності. Доходи страховика від здійснення діяльнос- ті, не пов’язаної зі страхуванням, оподатковуються  за ставкою 25%.

Об’єктом  оподаткування є прибуток,  який  визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх ви- дів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матері- альній або нематеріальній формах як на території України, її континенталь- ному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає:

—   загальні доходи від реалізації товарів, робіт, послуг, у тому числі до- поміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юри- дичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів;

—   доходи  від здійснення банківських, страхових та інших операцій, на- дання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами;

—   доходи від операцій особливого виду;

—   доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а та- кож доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);


—   доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що пере- дують звітному, та виявлені у звітному періоді;

—   доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платни- ком податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), без- оплатно наданих платником податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаці- ями або такі операції здійснюються між платником податків та його відокремленими підрозділами; сум невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів; сум коштів страхового резер- ву, використаних не за призначенням;  сум штрафів, неустойки, пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного суду.

Із валового доходу виключаються:

—   суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ), а також суми по- датків із доходів фізичних осіб, які відраховуються з виплат таких до- ходів;

—   суми коштів або вартість майна, отримані платником як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку;

—   суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рі- шенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, яких зазнає такий платник у результаті порушення його прав та інтересів, що охо- роняються законом у разі, якщо вони не були віднесені таким платни- ком до складу валових витрат або відшкодування за рахунок коштів страхових резервів;

—   суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, обов’яз- кових платежів, що повертаються або мають бути повернені платни- ку з бюджету.

—   суми коштів або вартість майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником;

—   суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самовря- дування від надання державних послуг, обов’язковість яких передба- чена законодавством;

—   суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах меха- нізму додаткового пенсійного забезпечення;

—   кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів і компаній;

—   суми одержаного платником емісійного доходу;

—   номінальна  вартість взятих на облік, але не оплачених цінних папе- рів, які засвідчують відносини позики;


—   доходи від спільної діяльності на території України  без створення юридичної особи; дивіденди, отримані платником податку від інших платників;

—   кошт або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допо- моги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод;

—   інші надходження.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться перша з подій:

—   або дата зарахування коштів від покупця  на банківський рахунок платника в оплату товарів; при продажу за готівку — дата їх оприбут- кування чи дата інкасації готівки у банківській установі;

—  або дата відвантаження  товарів (для робіт — дата фактичного надан- ня їх результатів).

Валові витрати виробництва та обігу — це суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які придба- ваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валові витрати можна поділити на такі три групи:

—   витрати,  які включаються до складу валових витрат;

—   витрати,  які не включаються до складу валових витрат;

—   витрати  подвійного призначення.

До першої групи витрат належать:

—   суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих протягом звітно- го періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробни- цтва, реалізацією продукції, робіт, послуг і охороною праці, з ураху- ванням обмежень, встановлених законом;

—   суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих до дер- жавного бюджету або бюджетів територіальних громад, до неприбут- кових організацій, але не менше двох та не більше п’яти відсотків опо- датковуваного прибутку;

—   суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об’єд- нань осіб, які  потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює не менше 75 відсотків таких осіб, цим об’єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але і не більш як 10 відсотків оподатковуваного прибутку;

—   суми коштів, внесених до строкових резервів у порядку визначеному законодавством;

—   суми внесених, нарахованих податків, зборів (обов’язкових плате-

жів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів, передбачених законодавством;


—   суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах;

—   суми безнадійної заборгованості у тому разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позивної давності.

До витрат, які не включаються до складу валових витрат, належать:

—  витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності (організацію та проведення прийомів, презентацій, свят). Розваг і від- починку, придбання та розповсюдження подарунків; придбання ло- терей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізич- них осіб;

—   придбання,  реконструкція, модернізація, ремонт та інші поліпшення основних фондів, придбання нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

—   сплата податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, по- датку на дивіденди, ПДВ, включеного до ціни товарів, що придбава- ються платником, сплата податків на доходи фізичних осіб, які відра- ховуються за рахунок сум виплат таких доходів;

—   сплата вартості торгових патентів;

—   сплата штрафів,  неустойки, пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного суду;

—   утримання органів управління, об’єднань платників податку;

—   здійснення прямих інвестицій, включаючи виплату емісійного дохо- ду на користь емітента корпоративних прав;

—   виплата  дивідендів;

—  витрати, не підтверджені  відповідними документами.

Витратами подвійного призначення, які включаються до складу ва- лових витрат, є:

—   витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професій- них обов’язків;

—   витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково- технічним забезпеченням  господарської діяльності, на винахідни- цтво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно- експериментальних і конструкторських робіт; витрати на придбання науково-технічної літератури та передплату спеціалізованих періо- дичних видань за основною діяльністю платника;

—   витрати на гарантійний ремонт, обслуговування  або гарантійні замі- ни товарів, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких това- рів, у яких не закінчився строк гарантійного обслуговування;

—   витрати платника на проведення передпродажних і рекламних захо- дів, організацію презентацій та свят, але не більше двох відсотків від прибутку, що підлягає оподаткуванню;


—   витрати,  пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоо- хоронного призначення;

—   витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування. продукції платника; екологічної та ядерної шкоди; майна; кредит- них та інших комерційних ризиків, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних із діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;

—   витрати на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфра- структури (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації);

—   суми валових внесків працівника до додаткових пенсійних планів, які вносяться від його імені таким платником податку, але не більш як 15 відсотків сукупного доходу, отриманого таким працівником від такого платника податку.

Більш детальну класифікацію витрат підприємства з метою оподат- кування наведено у Додатку.

Датою збільшення валових витрат виробництва чи обігу вважаєть- ся дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається подія, яка сталася раніше:

—   або дата списання  коштів із банківських рахунків платника на сплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання заготівкові кошти — день їх видачі з каси платника податку;

—   або дата оприбуткування платником товарів, а для робіт і послуг —

дата фактичного отримання платником результатів робіт (послуг).

У разі коли товари придбаваються з використанням кредитних, дебе- тових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка, товарного чека.

Існують певні особливості оподаткування операцій особливого виду. До них відносять:

Оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій. Доходи та ви- трати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Оподаткування страхової діяльності. Дохід від страхової діяльності юридичних осіб оподатковується:

За ставкою 0 відсотків — при отриманні доходу внаслідок виконан- ня договорів зі довгострокового страхування життя та пенсійного стра- хування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконан- ня умов таких договорів.

За ставкою 3 відсотки — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті. Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перерахову-


ються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національно- го банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких дохо- дів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Оподаткування операцій з пов’язаними особами. З метою оподатку- вання:

Доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, по- слуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Витрати, понесені платником податку у зв’язку з придбанням това- рів (робіт, послуг) у пов’язаної особи визначаються виходячи із договір- них цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого прид- бання.

Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами. Плат- ник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів опе- рацій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами учас- ті, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифіката- ми фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих ви- дів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьо- му облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нарахо- вані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат пере- носиться на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окре- мих видів цінних  паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платни- ком податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів  такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінан- сового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами та- кого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Оподаткування спільної діяльності на території України без створен- ня юридичної особи. Облік результатів спільної діяльності ведеться плат- ником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умова- ми договору, окремо від обліку господарських результатів такого плат- ника податку.


Виплата (нарахування) частини прибутку,  отриманого учасника- ми спільної діяльності, особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності до або під час такої виплати.

Оподаткування  дивідендів. У  разі прийняття рішення щодо випла- ти дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються диві- денди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства — емітента  та- ких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наяв- ності інших власних джерел для виплати  дивідендів,  а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями. З урахуванням особливостей, встановлених Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залу- чені платником податку у зв’язку з:

—   отриманням  платником податку фінансових кредитів від інших осіб- кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових креди- тів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриман- ням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу;

—   залученням  платником податку коштів або майна в довірче управлін- ня, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою до- хідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шля- хом емісії (випуску) облігацій,  а також поверненням платнику подат- ку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощад- них (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксова- ною дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкри- тих іншими особами на користь такого платника податку, в тому чис- лі шляхом погашення облігацій;

—   залученням платником податку майна на підставі договору конце- сії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідально- го зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими догово- рами, що не передбачають передачі права власності на таке майно. Порядок оподаткування доходів від виконання  довгострокових дого-

вірних зобов’язань.

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (поне- сені) протягом звітного періоду у зв’язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.


Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загаль- нодоговірної ціни довгострокового договору (контракту)  на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахова- них) витрат, пов’язаних із виконанням довгострокового договору (контр- акту) у такому звітному періоді.

Оподаткування неприбуткових установ і організацій.

Оподаткування застосовується до неприбуткових установ і організа- цій, які є:

а)  органами державної влади України, органами місцевого самовряду- вання та створеними ними установами  або організаціями, що утри- муються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б)  благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяль- ності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, куль- турної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно з Законом України «Про об’єднання громадян», науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III–IV рівнів акредитації, внесеними до Дер- жавного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держа- ви, заповідниками, музеями-заповідниками;

в)  пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом;

г)   іншими, ніж  визначені у абзаці «б» цього підпункту  юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів;

д)  спілками, асоціаціями та іншими об’єднаннями юридичних осіб, ство- реними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господар- ської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

е)  релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку, передбаче- ному законом;

є)   житлово-будівельними  кооперативами, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному за- коном;

ж)  професійними спілками, їх об’єднаннями та організаціями профспі- лок, утвореними в порядку, визначеному законом.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «а» отримані у вигляді:

—   коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безпово- ротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;


—   пасивних доходів;

—   коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійно-технічних навчальних закладів, отри- маних від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, на- дання послуг), пов’язаних з їх основною, статутною діяльністю;

—   дотацій або субсидій,  отриманих з державного або місцевого бюдже- тів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому чис- лі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних дого- ворів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою Украї- ни, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надають- ся таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «б», отримані у вигляді:

—   коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безпово- ротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

—   пасивних доходів;

—   коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності;

—   дотацій або субсидій,  отриманих з державного або місцевого бюдже- тів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому чис- лі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних дого- ворів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою Украї- ни, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надають- ся таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «в», отримані у вигляді:

—   коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у ви- гляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

—   доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пен- сійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банків- ського управління відповідно до закону з цих питань; дотацій або суб- сидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутко- вим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на


обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким непри- бутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законо- давством, з метою зниження рівня таких цін.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «г», отримані у вигляді:

—   коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів;

—   дотацій або субсидій, отриманих  з державного або місцевого бюдже- тів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому чис- лі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються та- ким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких  надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які на- даються таким неприбутковим організаціям або через них їх отриму- вачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій,

визначених у абзаці «д», отримані у вигляді:

—   разових або періодичних внесків засновників та членів; пасивних доходів;

—   дотацій або субсидій,  отриманих з державного або місцевого бюдже- тів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому чис- лі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних дого- ворів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою Украї- ни, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надають- ся таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «е», отримані у вигляді:

—   коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безпово- ротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

—   будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також па- сивних доходів.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці «є», отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності, та у вигляді пасивних доходів.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій,

визначених в абзаці «ж», отримані у вигляді членських внесків, відраху- вань коштів підприємств, установ, організацій на культурно-масову, фіз- культурну й оздоровчу роботу, безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань і пасивних доходів.


Особливості оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організа- цій, які  засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакциз- них товарів, послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у меж- ах договорів комісії (консигнації),  поруки, доручення, довірчого управ- ління, інших  цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за доручен- ням іншої особи без передання права власності на такі товари, та прибут- ку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітно- го (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до скла- ду валових витрат виробництва (обігу). Зазначені підприємства та орга- нізації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та ор- ганізацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону Украї- ни «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Особливості оподаткування окремих платників податку

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячо- го харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обся- гів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплат- ній та безповоротній основі або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України  до Чорнобильського фонду

«Укриття» для реалізації міжнародної програми — Плану здійснення за- ходів на об’єкті «Укриття» відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку, для по- дальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорно- бильської АЕС з експлуатації, перетворення об’єкта «Укриття» на еколо- гічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС.

Важливим для правильного встановлення бази оподаткування є обчислення амортизаційних відрахувань. Під  терміном «амортиза- ція» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступо- ве віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення,


на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

—   група 1-будівлі, споруди та передавальні пристрої;

—   група 2-автомобільний транспорт і вузли до нього; меблі; прилади та інструменти;

—   група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2 і 4;

—   група 4 — електронно-обчислювальні  машини, інші машини для ав- томатичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчиту- вання або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Суми  амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості групи основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періо- ду розраховується за формулою:

Б(а) = Б (а — 1) + П (а — 1) — В (а — 1) — А (а — 1),

де Б (а) — балансова вартість  групи на початок звітного періоду;

Б (а — 1) — балансова вартість  групи на початок періоду, що переду- вав звітному;

П (а — 1) — сума витрат, яких зазнали, на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В (а — 1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А (а — 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Для зменшення негативних наслідків знецінювання амортизаційних відрахувань балансова вартість груп основних фондів та нематеріальних активів, згідно з рішенням уряду, щорічно індексується. При цьому за- стосовується коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

і

 
К = [і(а — 1) — 10] :100,

де  і(а — 1) — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

і

 
Якщо значення К не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Норми амортизації (квартальні) встановлюються у відсотках до ба- лансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного пе- ріоду, а для групи 1 — пооб’єктно. У 2004 р. і надалі платник податку з ме- тою оподаткування  має дві шкали основних фондів: «старі», які аморти- зуються за нормами, що діяли до 1 січня 2004 р., і «нові», які амортизу- ються за нормами, введеними після січня 2004 р.


 

Норми амортизації


Таблиця 3.1


 

Група ОФ

До 1 січня 2004 р.

Після 1 січня 2004 р.

група 1

1,25%

2%

група 2

6,25%

10%

група 3

3,75%

6%

група 4

15%

15%

 

Таке рішення не може бути прийняте тими платниками, що випуска- ють продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлюються або регулюються  державою.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсо- тків до об’єкта оподаткування. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступ- ного за звітним кварталом. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу деклара- цію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсум- ком із початку звітного фінансового року.

Протягом кварталу платники податку сплачують авансові внески по- датку до бюджету за перший і другий місяці кварталу  — до 20 числа дру- гого та третього місяців кварталу.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність спла- ти податку й дотримання податкового законодавства  несе платник по- датку. Платники податку, які не мають на момент перевірки податко- вим органом бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахун- ків, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків за відповідні періо- ди, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів до- ходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом наступних 12 місяців платник допускає друге або більше таких порушень, він сплачує штраф у сумі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, по- множених на число таких порушень.

Платники податку, які не подали або невчасно подали до податко-

вого органу декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10 відсотків суми нарахованого податку за кожний ви- падок порушення.

У разі приховування або заниження сум податку платник сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі,


встановленому законодавством, та пені, обчисленої виходячи із 120 від- сотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на мо- мент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Не за- стосовуються зазначені штрафні санкції до платників податку, які  на початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподат- ковуваного прибутку, письмово повідомили про це податковий орган і сплатили суму недоїмки,  а також пеню.

Згідно зі статтею 212 Кримінального кодексу України, умисне ухи- лення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що вхо- дять в систему оподаткування, введених у встановленому законом поряд- ку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, неза- лежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка забов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у зна- чних розмірах, — карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподат- ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обійма- ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо за наслідками перевірки платника податку виявлено випадки арифметичних помилок або описок, що призвело до заниження суми по- датку, але не більше як п’ять відсотків суми загальних зобов’язань плат- ника щодо сплати такого податку, керівник відповідного податкового ор- гану може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у вигляді штрафів до такого платника.

Сума податкових платежів, що надійшли до бюджету надміру в ре- зультаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповід- ного бюджету або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюдже- ту майбутніх періодів за вибором платника.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення платників, об’єктів та назвіть ставки податку на прибуток.

2. Визначте з чого складається валовий дохід платника.

3. Розкрийте зміст валових витрат підприємства.

4. Операції особливого виду та їх оподаткування.

5. Пільги та строки сплати податку на прибуток.

6. Санкції.

7. Особливості сплати консолідованого податку.