2.5.2. Гармонізація податкових систем ЄС

Досвід інтеграційних процесів в Європі свідчить, що найбільш ак- туальним є завдання гармонізації податкових систем. Гармонізація, яка охоплює питання координації національних податкових політик, набли- ження рівня оподаткування, уніфікації бази оподаткування, переліку по- даткових пільг.

На сьогодні в Європейському Союзі в напрямку практичного за- стосування податкової гармонізації досягнуто найбільших успіхів. Це пов’язано насамперед з тим, що була своєчасно розроблена і наукова об- грунтована концепція податкової гармонізації, що враховувала потреби розвитку економіки європейських країн.

Гармонізація податків в ЄС є високо чутливою політичною зоною. По- даткова суверенність  основополягаюча  фундаментальна складова націо- нального суверенітету. Одне з найвагоміших прав національного парла- менту є право голосу на введення податків. Європейський парламент не може, поки що, розглядатися як суттєва заміна національному демократич- ному парламентському контролю. Більше того оподаткування є найбільш важливим інструментом національної економічної і соціальної політики. З його допомогою перерозподіляється прибуток, заохочуються інвестиції чи заощадження, стримується споживання і використання окремих товарів та інші. Оскільки податкова політика кожною країною провадиться відповід- но до пріоритетів розвитку національних економік, в ЄС відмовились від побудови окремої податкової системи, а пішли шляхом адаптації законо- давства кожної країни-учасниці з метою підпорядкувати національні по- даткові системи спільним завданням загальноєвропейської інтеграції.

На  сьогоднішній день не має податку поширеного на територію всього Співтовариства, що був би введений податковою адміністрацією


Співтовариства для юридичних і фізичних осіб. Проте існує окремий податок на заробітну плату посадових осіб Єврокомісії («Єврократи»), який спрямовується в бюджет ЄС. І стверджувати, що існує європей- ський податок передчасно.

Гармонізація оподаткування компаній має на меті створити для всіх суб’єктів господарювання в ЄС рівні умови функціонування, вільний доступ на внутрішній інтегрований ринок ЄС, активніше залучати іно- земний капітал до участі в створенні дочірніх та філіалів ТНК.  На про- тязі 1980-х — 90-х років під впливом ідей економіки пропозицій в біль- шості країн Європейського Союзу були знижені граничні ставки подат- ку на прибуток корпорацій і на кінець 90-х складають 36,46% податку на прибуток корпорацій і 51,15% прибуткового податку громадян. Див. табл. 2.35

Згідно Конвенції ЄС (ст. 269) бюджет ЄС має повністю фінансува- тись з власних ресурсів, величина яких залежить від можливостей і фі- нансового становищ а країн-учасниць. До власних ресурсів відносять: с/г збори, мито, певний відсоток від суми сплаченого ПДВ, величина якого визначається за домовленістю в залежності від величини ВВП та пр. по- даток з «єврократів».

Сучасні тенденції розвитку світової економіки спрямовані на погли- блення співпраці у всіх сферах, важливе місце у зазначених процесах від- водиться гармонізації податкової політики.

Стратегічні євроінтеграційні прагнення України неможливі без роз- робки чіткої  стратегії приєднання до умов функціонування економіч- ного та валютного союзу, обгрунтування економічного механізму спів- праці.

Процес фінансової глобалізації висуває певні вимоги до національ- них урядів, насамперед до національної податкової політики,  яка має бути спрямована на підвищення конкурентоспроможності держави та створення вигідних умов для ведення бізнесу, що може бути досягнуто за рахунок різноманітних чинників та інструментів.

Податкова політика держави  — частина  (підсистема) її економічної політики, яка здійснюється через прийняття законодавчих і норматив- них актів, використання податків, зборів обов’язкових платежів, функці- онування інститутів та здійснення заходів державної та місцевої влади, котрі згідно із законодавством мають повноваження в податковій сфері відповідно до стратегічних і тактичних цілей державної соціально- еко- номічної політики.

Важливість такого розуміння податкової політики визначається тим, що саме в ньому відображена чітка взаємозалежність і первинність дії двох її складових — системи оподаткування і фінансових інститутів дер- жавної влади, які забезпечують її функціонування. Податкова політика в


першу чергу передбачає визначення  цілей і завдань, для вирішення яких використовується повний арсенал податків, зборів, обовязкових плате- жів разом із системою податкових органів.

Інтеграція державних фінансів безпосередньо зачіпає доходну части- ну бюджетів, які, головним чином, складаються з податків, зборів, плате- жів, тому вирішення проблем державних фінансів не можливе без гармо- нізації оподаткування.

Згідно з Договором про ЄС (ст. 269) бюджет ЄС має повністю фінан- суватись з власних ресурсів, величина яких залежить від можливостей і фінансового становища країн-учасниць1. До власних ресурсів відносять: сільськогосподарські збори, мито, певний відсоток від суми сплаченого ПДВ, величина якого визначається за домовленістю залежно від величи- ни ВВП та прибутковий податок з «єврократів»  — службовців європей- ських інститутів.

З метою забезпечення ефективного функціонування економічного та валютного союзу (ЕВС) країнам-учасницям ЄС необхідно не тільки до- тримуватись бюджетної дисципліни та виконувати фінансові вимоги, але й проводити спільну економічну політику, зокрема і податкову. Страте- гія Європейської комісії щодо податкової політики Європейського Со- юзу була викладена в документі «Податкова політика в ЄС — пріоріте- ти на майбутнє» від 21 травня 2001 р. Основою проведення податкової політики в ЄС є підтримка головної мети загальноєвропейської політи- ки — створення  до 2010 року конкурентоздатної і динамічної економіки, заснованої на знаннях та вирішення завдань ЄС сферах екології та енер- гетики.

Рада Європи щорічно приймає постанови стосовно проведення еко- номічної політики в ЄС, в тому числі рекомендації стосовно величини та структури національних податків та відрахувань на соціальне страхуван- ня, наголошує на необхідності координації в цій сфері.

Як в Україні, так і в європейських країнах всі питання стосовно опо- даткування вирішуються вищим законодавчим  органом — парламентом. Європейський парламент був створений 1957 р. згідно Римського догово- ру, і на початку не був демократичним органом, хоча проведення прямих виборів передбачалось. Він складався з представників країн ЄС, які були членами національних парламентів. Перші прямі вибори відбулися 1979 р., врешті це підтвердило демократичні принципи його побудови і під- вищило значення Парламенту, як консультативного органу в законодав- чому процесі, який має вирішальне слово у конкретних важливих сфе- рах, зокрема у питаннях бюджету. Парламент здійснює прямий контр- оль за діяльністю Комісії  та Ради Європейського Союзу. На сьогодні

1 http://ec.europa.eu/taxation_customs/taxation/gen_info/tax_policy/index_en.htm


Парламент налічує 626 членів, які обираються на 5 років і представляють понад 70 політичних партій, об’єднаних у 8 багатонаціональних політич- них груп, серед яких найбільшою є соціалістична.

Реалізацію завдань, які стоять перед ЄС здійснює Європейська Ко- місія. По перше, нею формуються пропозиції, ініціативи для досягнення спільної мети, по друге  — здійснюється нагляд за діяльністю країн-членів Співтовариства, які повинні виконувати законодавчі акти Європейсько- го союзу, які мають форму постанов і директив. Постанови стають части- ною національного законодавства і є обов’язковими для виконання. Ди- рективи, за допомогою яких здійснюється гармонізація оподаткування в ЄС, також обов’язкові,  але дають можливість вибору для країн-членів форм і методів впровадження. Для здійснення контрольної функції Ко- місія має повноваження подавати до Європейського Суду і притягувати до відповідальності країни, що порушують законодавство ЄС, а також за- стосовувати санкції і штрафи.

Європейський суд є найвищою інстанцією з усіх правничих питань, який розв’язує проблеми конституційного і адміністративного права, в тому числі податкового законодавства у справах, що направляються до Європейського Суду безпосередньо, чи через національні суди. Активна позиція Європейського Суду у заповненні законодавчих прогалин, при- йнятті неординарних рішень забезпечує постійний розвиток Співтова- риства.

Європейський парламент не може, поки що, розглядатися як сут- тєва заміна національному демократичному парламентському контро- лю. Оскільки податкова політика кожною країною провадиться відпо- відно до пріоритетів розвитку національних економік, в ЄС відмови- лись від побудови окремої податкової системи, а пішли шляхом адап- тації законодавства кожної країни-учасниці з метою підпорядкувати національні податкові системи спільним  задачам загальноєвропей- ської інтеграції.

Інтеграційні процеси в оподаткуванні в ЄС забезпечуються шляхом гармонізації податкових систем, які реалізуються через координації наці- ональних податкових політик, наближення рівня оподаткування, уніфі- кації бази оподаткування, переліку податкових пільг. Успішність подат- кової політики повязується з тим, що була своєчасно розроблена і науко- ва обгрунтована концепція податкової гармонізації, що враховувала по- треби розвитку економіки європейських країн.

Черговим  етапом гармонізації  непрямого оподаткування було розробка в 1987 році матеріалів та пропозицій в рамках положень, закріплених в Білій книзі, в якій зазначалося, що для усунення фіс- кальних бар’єрів необхідно досягти зближення непрямого оподатку- вання.


На шляху гармонізації ПДВ в Європейському Союзі на початку було прийнято Першу та Другу Директиви, яким на зміну в 1977 році при- йшла Шоста директива Ради ЄЕС від 17.05.77, що діє і сьогодні. Системи непрямих податків, які відповідають вимогам Шостої директиви по ПДВ, стали найбільш поширеними серед країн Європейського Союзу.

Комісія ЄС, яка має визначне значення у розробці політики гармоні- зації оподаткування, рекомендує для країн–учасниць окрім застосування єдиної бази, використовувати єдину ставку ПДВ, не зважаючи на широку диференціацію ставок в діючих системах. Водночас, Комісія наголошує на необхідності прийняття директив стосовно уніфікації  переліку під- акцизних товарів і визначення єдиних ставок. І в подальшому питання гармонізації ПДВ і акцизів повинні розглядатися системно, оскільки ви- явлені певні залежності від надходжень цим видам податків. Так зростан- ня надходжень по ПДВ помічається разом з скороченням сум акцизів, і навпаки.

У країнах ЄС національні закони про податок на додану вартість при- йняті відповідно до 6-ої Директиви Співтовариства про ПДВ. Виконан- ня директиви є обов’язковим для країн-членів, хоча дозволяє вибирати форми і методи досягнення поставлених завдань. Стосовно гармонізації ПДВ виділили три ключові ланки: загальна база; кількість ставок; рівень оподаткування (особливо стандартна ставка). І як наслідок — існування певних відмінностей в національних системах в застосуванні ПДВ, що підтверджує таблиця 2.34. Ставки ПДВ відрізняються як знижені — від 2 до 12%, так і стандартні — від 15 до 25%.

Розглядаючи порядок обліку основних фондів, придбаних у інших фірм, визначають три основних типи ПДВ: споживчий, прибутковий і товарний. Відповідно до прийнятого в європейських країнах ПДВ спо- живчого типу всі придбання (за рідким виключенням), включаючи то- вари тривалого користування, віднімаються при розрахунку вартості до- бавленої фірмою. База оподаткування застосовується тільки до сукупно- го приватного споживання.

Згідно з Шостою Директивою по ПДВ, платником податку є будь- яка особа, що здійснює незалежно у будь-якому місці будь-яку еконо- мічну діяльність, незалежно від цілей і результатів цієї діяльності. Еко- номічна діяльність включає всі види діяльності виробників, продавців, та осіб, що надають послуги, включаючи гірничодобувну і сільськогос- подарську діяльність та роботу по професії. Експлуатація матеріально- го або нематеріального майна з метою отримання прибутку на постій- ній основі також вважається економічною діяльністю (ст. 4 Директиви). База оподаткування в межах території країни визначається наступним чином:


Таблиця 2.34

Ставки ПДВ в окремих країнах ЄС у 2006 році

 

Країна

Знижена

Стандартна

Австрія

10.0 та 12.0

20,00

Бельгія

6 та 12.0

21,0

Великобританія

5

17,5

Греція

4.5 та 9.0

19,0

Данія

25,0

Ірландія

4.8 та 13.5

21,0

Іспанія

4.0 та 7.0

16,0

Італія

4.0 та 10.0

20,0

Люксембург

3.0, 6.0 та 12.0

15,0

Нідерланди

6

19,0

Португалія

5.0 та 12.0

21,0

Фінляндія

8.0 та 17.0

22,0

Франція

2.0 та 5.5

19,6

ФРН

7

16,0

Швеція

6.0 та 12.0

25,0

Середня по ЄС

18,97

Джерело: //www.oecd.org/dataoecd/12/13/34674429.xls

Щодо поставок та послуг, все, що складає винагороду, що була або буде отримана постачальником від покупця,  клієнта або третьої осо- би за такі поставки чи послуги, включаючи субсидії, що безпосередньо пов’язані з вартістю таких поставок;

Щодо поставок матеріалів, що складають частину фондів оподатко- вуваної особи для свого приватного використання, ціна придбання това- рів або ціна на подібні товари;

Щодо надання послуг за винагороду в частині використання фондів підприємства для приватного споживання оподатковуваною особою або її персоналом, та на цілі, що не передбачені основною діяльністю, повна вартість наданих послуг для оподатковуваної особи.

При імпорті товарів базою для оподаткування є вартість в митних ці- нах, визначена відповідно до чинних положень Співтовариства.

Важливою проблемою, яку необхідно було вирішити в сфері ПДВ — визначення поставок між  країнами-учасницями ЄС. Постала необхід- ність перейти від застосування принципу «місця призначення» ПДВ до принципу «країни походження» в межах ЄС. Недоліком застосування принципу «походження“ є те, що податкові ставки на імпортовані товари


і на вироблені місцевими виробниками не обов’язково однакові. Імпорт товарів з країн з низькою ставкою податку порушуватиме  засади вільної конкуренції, і країна-імпортер буде вимушена захищати свій внутріш- ній ринок. Таким чином принцип походження підходить для застосуван- ня між країнами з подібними податковими системами. Отже, з 1987 року в ЄС перейшли до комбінованої системи застосування двох принципів ПДВ. З 1993 року почали застосовувати принцип «країни походження» в межах ЄС стосовно оподаткування фізичних осіб, проте за певними ви- ключеннями: купівля нових автомобілів (менше 6 місяців від дати випус- ку або менше 6 тис. км пробігу) оподатковується в тій країні, в якій буде використовуватись, ПДВ  сплачується в країні постійного проживання покупця, а також продаж товарів поштою.

Така комбінована система створює певні труднощі: в 1992 та 1995 році приймаються чергові директиви стосовно усунення розбіжностей, проте єдиний ринок залишається фрагментованим оскільки положення директив виконуються нерівномірно і ставки відчутно відрізняються.

Аналіз бюджетних надходжень в країнах ЄС дав можливість вияви- ти, що загальний обсяг надходжень від непрямого оподаткування в серед- ньому становить 10,7% від ВВП. Тому вирішення проблем, пов’язаних з розбіжностями в стягуванні ПДВ і акцизного збору є можливим, без за- йвих змін в пропорціях між прямими і непрямими податками.

Спільна система акцизів на три категорії товарів, такі, як тютюнові вироби, алкогольні напої, та нафтопродукти введена 1 січня 1993 року, згідно якої згадані товари оподатковуються в країні споживання.

Оскільки  через акцизну  систему вирішуються  питання  охорони здоров’я нації, збереження екології, проблеми раціонального викорис- тання енергоносіїв, Рада Європи затвердила єдині мінімальні ставки по- датків для країн, залишивши можливість встановлювати їх відповідно до бюджетних програм та з огляду на економічну ситуацію в ЄС.

Отже, в сфері акцизів здійснено гармонізацію елементів податку (ви- значено перелік продукції, ставки, звільнення та пільги); для забезпечен- ня ефективного оподаткування підакцизної продукції було розроблено ряд скоординованих процедур, що базуються на основі існуючих націо- нальних правил.

Вони включають:

-           інтегровану систему спеціальних складів для зберігання та руху під- акцизних товарів, сплату акцизу з яких було відстрочено;

-           визначення власників складів, які є уповноваженими національною владою та відповідають за сплату податків і мають надати фінансову гарантію;

-           офіційний облік продукції на складі, який ведеться працівниками са- мого складу;


-           адміністративний документ, який видається відправником товарної продукції та супроводжує її».

Для фізичних осіб існують спрощені  правила — не має обмежень на купівлю підакцизної продукції для особистих потреб.

Проведення єдиної спільної політики по встановленню ставок ПДВ і акцизного збору, які як зазначалося вище тісно залежать один від друго- го. На відміну від ПДВ акциз має досить розвинуту регулюючу функцію, яка широко застосовується для вирівнювання економічного становища регіонів. Слід зазначити, що встановлені ставки акцизного збору в Укра- їні порівняно з іншими країнами світу невисокі. Так, наприклад, ставки акцизного збору на бензин різних марок, майже в три рази нижче в Укра- їні, ніж встановлені на аналогічну продукцію в Норвегії, Швеції, Італії, Франції; в 2,5 раза — в Данії, Німеччині.

В липні 1996 року Єврокомісією запропоновано пакет направлений на перехід до спільної системи ПДВ у країні походження. Необхідно було вирішити такі завдання: подолати сегментацію ринку на зони національ- ного оподаткування, бути простою і сучасною, встановити однаковий підхід до оподаткування комерційної діяльності, гарантувати ефектив- не стягнення та виконання функцій контролю за надходженнями ПДВ. Для досягнення цієї мети Європейською Комісією було проведено дослі- дження «Спрощене законодавство для внутрішнього ринку».

Оскільки  міждержавні податкові межі скасовані, тепер всі підпри- ємства зареєстровані в єдиному реєстрі платників ПДВ, їм привласне- ні окремі ідентифікаційні номери, під якими підприємці передають відо- мості у фінансові органи про тих, що поставляються ними за межі їх кра- їн товарах і, що відповідно набувають за кордоном (в межах ЄС), таким чином місце здійснення податкового контролю переноситься з міждер- жавних меж безпосередньо на підприємства.

Процеси гармонізації та координації податкових систем просувають- ся достатньо нерівномірно та складно, оскільки вимагають прийняття рі- шень за принципом одностайності, що вимагає багато часу і зусиль під час переговорних процесів.

Гармонізація оподаткування компаній має на меті створити для всіх суб’єктів господарювання в ЄС рівні умови функціонування, вільний до- ступ на внутрішній інтегрований ринок ЄС, активніше залучати інозем- ний капітал до участі в створенні дочірніх та філіалів транснаціональних європейських компаній, прийняти загальні підходи відносно методів об- числення бази оподаткування податком на прибуток корпорацій і уник- нення подвійного оподаткування.

Протягом 1980-х — 90-х років під впливом ідей економіки пропози- цій в більшості країн Європейського Союзу були знижені граничні став- ки податку на прибуток корпорацій і на кінець 90-х становлять 36,46%


податку на прибуток корпорацій і 51,15% прибуткового податку грома- дян і надалі існує тенденція зниження середніх граничних ставок, які на

2000 рік склали відповідно 33,16% та 45,73%. Дані щодо граничних ста- вок податку на прибуток корпорацій і прибуткового податку з громадян представлені у табл. 2.35.

Таблиця 2.35

Граничні ставки податку на прибуток і прибуткового податку з громадян в 15 країнах ЕС у 2000 році, у %

 

 

Країна

Гранична ставка податку на прибуток корпорацій

Гранична ставка індивідуального прибуткового податку

Австрія

34,0

31,3%

Бельгія

40,2

53,9%

Великобританія

30,0

40,0%

Греція

40,0

37,8%

Данія

32,0

54,3%

Ірландія

24,0

44,0%

Іспанія

35,0

48,0%

Італія

37,0

41,7%

Люксембург

28,4

47,2%

Нідерланди

35,0

60,0%

Португалія

32,0

35,0%

Фінляндія

29,0

46,5%

Франція

37,8

37,1%

ФРН

35,0

53,8%

Швеція

28,0

55,4%

Середня по ЄС

33,16

45,73

Джерело: www.oecd.org/dataoecd/44/2/1942506.xls

Окремий комплекс проблем складають платежі, здійснювані в рам- ках європейської аграрної політики. У  законодавстві більшості країн- членів ЄС закріплено положення про те, що податки можуть переслі- дувати інші, окрім фіскальних, цілі, тобто використовуватися при здій- сненні державного регулювання економіки. Так, при ввезенні сільсько- господарської продукції з третіх країн на територію ЄС у випадку, якщо світові ціни нижче європейських, імпорт оподатковується митом, яке до- рівнює за своїм розміром цій різниці. При вивозі власної продукції євро- пейський виробник отримує відповідну компенсацію, еквівалентну різ- ниці між світовою ціною і ціною, по якій він міг би (хоч би теоретично)


здійснити продаж на території ЄС. Як правило, європейські ціни вище світових, проте в тих окремих випадках, коли це не так, мито стягується при вивозі товару за межі ЄС, а компенсація  виплачується при ввезенні.

На думку самих європейських фахівців, податкова політика у сфері продажу сільськогосподарських продуктів, не дивлячись на високий рі- вень втручання державних органів в ринкові відносини, вкрай неефек- тивна, оскільки економіка стає глобальною, а бюджети країн продовжу- ють залишатися національними, тобто складається суперечність між гло- бальним характером економіки і локальним характером оподаткування.

По-перше, експерти рекомендують посилити роль міжнародних по- даткових угод, особливо, багатосторонніх. Перш за все, потребує підви- щення рівень збору і обміну відповідною інформацією між країнами, по- трібним є перегляд податкових угод з метою обмеження пільг юрисдик- ціям, що включилися в згубну податкову конкуренцію. У них пропону- ється також виключити всяку неоднозначність відносно внутрішніх за- ходів по боротьбі з махінаціями в даній сфері. «Материнським» країнам, що знаходяться в договірних відносинах з офшорними центрами, пропо- нується вийти з цих договорів. Нарешті, країни повинні надавати один одному допомогу в стягненні фіскальних платежів, проведенні зустріч- них податкових перевірок і здійсненні програм підготовки необхідного персоналу.

По-друге, необхідно посилити національні законодавства «материн- ських» країн, звівши до мінімуму можливості відходу від оподаткування прийняти заходи за законодавством в області трансфертних цін, контро- льованих зарубіжних корпорацій і інвестиційних фондів. При викорис- танні трансфертних цін доведення того, що економічна діяльність при здійсненні укладених операцій дійсно мала місце, повинно лежати на платнику податків. «Материнським» країнам пропонується ввести пода- ток на платежі в офшорні центри із значно підвищеною ставкою. Реко- мендується не дотримуватися угод про уникнення подвійного оподатку- вання, якщо «природа» доходу пов’язана із «згубною податковою конку- ренцією» (harmful tax competition)1.

По-третє, певні надії покладаються на міжнародні форуми, що став- лять перед собою мету розвитку співпраці в області податкової політики. ОЕСР висунула ідею організації подібного форуму в 1998 р. Країни ЄС прийняли Кодекс порядної податкової поведінки і створили спеціальну організацію — Групу кодексу поведінки — для виявлення  режимів недо- бросовісної податкової конкуренції. Такі форуми могли оприлюднювати інформацію про офшорні центри, розробляти норми податкової політики

1http://ec.europa.eu/taxation_customs/taxation/company_tax/harmful_tax_practices/

index_en.htm


і адміністрування, стати ареною для обміну ідеями, служити інструмен- том вирішення міжнародних податкових суперечок.

Основні критерії, за якими визначається готовність країн-аплікантів до повноправного членства в ЄС, вимагають стабільності інституцій, які гарантують демократичний розвиток держави, владу закону, захисту прав людини, наявності дієвої ринкової економіки, готовності бути кон- курентоспроможним партнером ЄС, здатності виконувати зобов’язання, що випливають з повноправного членства в ЄС, відповідність критеріям політичного, економічного та монетарного Союзу.

Процес розширення ЄС трансформує практично всі сфери діяльнос- ті ЄС. Розширення ЄС матиме значний вплив на його політику і, насам- перед, на розподіл внутрішніх ресурсів Союзу. Саме тому, поряд із при- хильниками розширення ЄС присутня і досить сильна опозиція цьому. Так, зокрема, деякі країни-члени ЄС погрожують заблокувати процес розширення, якщо їм не нададуть гарантій збереження існуючої фінан- сової допомоги.

Питання для самоконтролю

1. Об’єктивність і необхідність гармонізації податкових систем.

2. Митний Союз ЄС: етапи створення.

3. Сучасні питання гармонізації оподаткування в ЄС.