2.5. Інтеграційні процеси в сфері оподаткування ЄС 2.5.1. Історичні передумови і необхідність гармонізації оподаткування ЄС

Гармонізація податкових систем ЄС розпочалася поступово, в проце- сі соціально-політичної, економічної інтеграції європейських країн. Гар- монізація розпочалася не як адміністративна дія, а як об’єктивний про- цес глобалізації світової економіки, який вимагає ефективного викорис- тання ресурсів, збільшення ринків збуту, подальшого розвитку науки і технології.

Початком гармонізації податкових систем можна вважати створення

Європейського об’єднання з вугілля і сталі (див. рис. 2.4).

Європейський Союз

1993 р.


 

Спільна політика у галузі оборони, безпеки та закордонних справ


Європейські Співтовариства           Співробітництво у галузі

законодавства і внутрішніх справ


 


Європейське Економічне Співтовариство (1956р.)


Європейське Співтовариство з атомної енергії (1956р.)


Європейське об’єднання з вугілля і сталі (1951 р.)


 

Рис. 2.4. Структурно-логічна схема формування ЄС

Згідно договору про створення ЄОВС на кордонах країн учасниць було ліквідовано мито на продукцію чорної металургії та вугільної про- мисловості. В торгівлі з третіми країнами почали застосовувати єдиний митний тариф.

Необхідно зважити на те, що найбільшою перешкодою в економічній інтеграції була наявність національних митних систем. Другим кроком в напрямку інтеграції європейських країн було створення митного сою- зу, яким започаткувано побудову Європейського економічного співтова- риства. Обов’язковими умовами такого союзу є відміна мита і кількісних обмежень у взаємній торгівлі країн-учасниць, встановлення єдиного мит- ного тарифу, проведення спільної торгової політики відносно третіх кра- їн. Досягнення цих цілей необхідно для забезпечення сприятливих умов


розвитку національної промисловості. З одного боку, вона має можли- вість виробляти продукцію в розрахунку на більший за розміром ринок інтеграційного угрупування, з іншого — отримує захист від конкурентів з третіх країн.

Протягом 1950–1957 рр. питома вага товарних позицій, для яких не застосовувалося імпортне контингентування у взаємних стосунках

«шістки», виросла від 58% до 89%. До моменту ратифікації Римського договору ставки митна, що були більші ніж 15%, охоплювали 2% — груп товарної номенклатури ФРН,  23% — країн Бенілюксу, 61% — Франції,

64% — Італії.

У Римському договорі 1957 р., в якому було проголошено про ство- рення Асамблеї — Європейського парламенту та передбачено 8-річній пе- ріод усунення мита і контингентування у внутрішньо-регіональній тор- гівлі та закріплено жорсткий механізм реалізації наміченого.

Ефективність проведених заходів забезпечувалася двома факторами. Разом з відміною мита і контингентування проходило вирівнювання вну- трішніх та експортних цін країн-учасниць при загальній тенденції до лі- бералізації всіх видів цін. Реальними суб’єктами господарчих зв’язків на створеному великому ринку були незалежні приватні виробники, які ді- яли в умовах розвиненої національної ринкової інфраструктури.

З  укріпленням  фінансової самостійності Європейських співтова- риств значення податків та податкової гармонізації зростатиме, що по- требуватиме всебічної теоретико-практичної розробки питань удоскона- лення оподаткування для забезпечення інтеграційних процесів.

Досвід ЄС — вдалий  приклад переходу від розвиненої національної ринкової економіки, відокремленої від держав партнерів «нормальними» бар’єрами до замкнутого митного союзу. Успіх цього переходу забезпечу- вався чіткістю та розробленістю механізму, який грунтувався на 3 осно- вних положеннях:

-           Чітко визначені відмінності між товарами Співтовариства і товара- ми третіх країн. У відповідності до регламенту 1968 р. товари, які ви- роблені на території інтеграційного регіону, маркуються під назвою тієї країни, в якій зроблена значна остання переробка. Як «європей- ський» (з усіма відповідними пільгами) вважається той товар, в яко- му частка компонентів із країн Співтовариства складає не менше

60%.

-           Означені можливості країн-учасниць в разі необхідності виходити за рамки спільної торгової політики. Так, на протязі перехідного періо- ду до введення єдиного митного тарифу в разі особливих труднощів вони мали можливість (у відповідності до ст. 26 Римського договору) отримати від Комісії ЕС право самостійно встановлювати ставки на- ціонального мита на визначені товари. Також Римським договором


(Ст. 115) передбачена можливість застосовувати митний захист і ім- портне контингентування.

-           Римський договір та інші правові акти ЄС визначають, які сфери зо- внішньоекономічної політики знаходяться виключно в наднаціональ- ній компетенції (наприклад торговельні угоди з третіми партнерами), і в яких випадках держави-учасниці мають можливість прийняти са- мостійні рішення (промислова кооперація, застосування нетарифних обмежень).

Таким чином, механізм формування та повномасштабної реалізації торгової політики ЄС поєднує в собі жорстко закріплені правила і ви- значену свободу, чіткий  наднаціональний підхід по одним напрямкам та, як доповнення до нього, національні повноваження по іншим. Про- думана непротирічність договору і прийнятих на його основі законодав- чі норми.

Мито та дискримінаційне національне оподаткування іноземних то- варів є найбільш очевидними перешкодами функціонування загального ринку — вони не сумісні з вільним пересуванням товарів. Таким чином, усунення фіскальних торгівельних бар’єрів на території Співтовариства почалося з гармонізації непрямих податків.

В ЄС Договорі записано, що Співтовариство буде будуватись на умо- вах митного союзу (ст. 9). Такий союз вимагає загальної заборони між країнами — учасницями імпортного та експортного мита та жодних стяг- нень, що еквівалентні ефекту митного збору (ст. 12–17), і очевидно, що за цими заходами — введення загального  митного тарифу на зовнішньо- му кордоні Співтовариства (18–29). Єдиний митний тариф був введений

1 липня 1968 року.

«Стягнень, що еквівалентні ефекту» митного платежу є будь-які фінансово-грошові (pecuniary)  збори незалежно від назви, схеми чи мети, однаково маленьке, яке введене членом Співтовариства на випадок перетину кордону товарами. Таким чином, навіть статистичне мито — за- боронено, хоча воно не призначено захищати національні товари. Плата на випадок перетину кордону товарами дозволена тільки в тому випад- ку, коли вона не перевищує вартості послуг, які країна — учасниця спла- чує суб’єктам підприємницької діяльності (reimbursements-bonded ви- трати на компенсацію вартості митного складу). Верховний суд ЄС жор- стко дотримується незмінного трактування визначення митних зборів і платежів як «стягнень, що еквівалентні ефекту митного платежу», та інші приховані види імпортного мита які встановлюють прямі бар’єри.

Існують певні особливості регулювання імпортних операцій в ЄС. Митна вартість товару є основою для визначення митних платежів згід- но ставок Єдиного митного тарифу (далі ЄМТ), спільного для країн Со- юзу в разі імпорту із інших країн.


Єдиний митний тариф, за яким побудована митна система ЄС, ви- значає однакові норми і правила оцінки митної вартості товару, встанов- лення країни походження товару, режимів ввозу і вивозу. ЄМТ включає адвалорні і специфічні ставки мита, а також автономні і договірні (кон- венційні), при цьому автономні ставки висвітлюють початковий рівень ставок, погоджений учасниками ЄС при формуванні ЄМТ.  Договірні (конвенційні) митні збори виникли внаслідок переговорів між країнами учасницями ЄС та їх партнерами. Крім зазначених, можуть застосову- ватися додаткові антидемпінгові мита, якщо експортна ціна при постав- ках в країни співтовариства нижча ніж звичайна вартість відповідного товару. Під час проведення антидемпінгових процедур в ЄС в першу чер- гу встановлюють «звичайну» вартість і «звичайну» ціну товару. Під зви- чайною ціною товару в ЄС розуміється ціна, за якою аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країн імпортерів чи на внутрішньо- му ринку в третіх країнах, включаючи країни ЄС. Звичайна вартість ви- значається як сума фактичних витрат виробництва на аналогічні товари і середнього розміру прибутку. Порівняння цін проводиться до бази — франко-завод.

Наприкінці  80-х років зовнішній європейський тариф скоротився в середньому до 7,5%. І в майбутньому рівень митного обкладання промис- лового виробництва в розвинутих країнах відповідно до Уругвайського раунду ГАТТ повинен скоротитися до 3,8%. Однак зниження рівня роз- міру митних ставок, ще не дає повного реального уявлення про рівень протекціоністського захисту внутрішніх ринків європейських країн.

По-перше, скорочення середнього рівня митних ставок може відбува- тися за рахунок ставок, що втратили своє торгівельно-політичне та еко- номічне значення, при тому що ставки на «чутливі» товари залишаються високими. Так, в офіційному виданні ЄМТ ЄС автономні фактично вста- новлені ставки мита, які є максимальними, на більшість товарів станов- лять від 4 до 2,5%, хоч обкладання транспортних  засобів досягає 29%, цу- кру — 80%, тютюнових виробів — 180%.

По-друге, в умовах зближення рівнів продуктивності праці, витрат виробництва, внутрішніх і зовнішньоторговельних цін, навіть порівня- но невисокі ставки мита можуть захистити внутрішній ринок. І остан- нє, при невисокій номінальній ставці мита можна забезпечити рівень протекціоністського захисту внутрішнього ринку за умови диференці- ації ставок мита на готову продукцію і сировину та напівфабрикати, що використовуються при її виробництві. Чим більше різниця між цими ставками, тим вищим буде ефективний рівень тарифного захисту, про що можна впевнитись використовуючи формулу розрахунку ефектив- ної ставки мита:

Z = (t–ms)/v,


де Z — ефективної ставки мита

t — номінальна ставка мита на готову продукцію;

s — номінальна ставка мита на сировину

m — коефіцієнт, що визначає частку вартості сировини в ціні товару;

v — коефіцієнт, що визначає частку вартості, доданої в процесі обробки. У 1982–1987 рр. прийнятий ряд регламентів про спільне регулюван-

ня імпорту, захист від демпінгу, координації поставок товарів, і т.п .

Статті 95–99 Договору ЄС стосуються непрямих податків. Стаття 99 особливо передбачає гармонізацію непрямих податків настільки наскіль- ки необхідно для заснування і функціонування внутрішнього ринку, і на- дає необхідні повноваження Співтовариству. Стаття 95 забороняє пряму чи непряму дискримінацію іноземних товарів і прямий чи непрямий фіс- кальний захист внутрішніх національних товарів.