2.3.2. Основні федеральні податки РФ

Розглянемо співвідношення різних видів податкових платежів відпо- відно їх частки у доходах федерального бюджету Російської Федерації.

Всього в січні-лютому 2007 року до федерального бюджету країни на- дійшло 421,8 млрд. рублів доходів, що на 44,8 млрд. руб. (9,6%) менше, ніж в січні-лютому 2006 року.

Основна частка доходів федерального бюджету, що адмініструються ФПС  Росії, забезпечена надходженнями  з податку на видобуток корис- них копалин (35,8%) і ПДВ (35,5%).


 

Структура податкових надходжень до


 

Таблиця 2.25


федерального бюджетув січні-лютому 2007 року

 

Вид податку

%

Податок на видобуток корисних копалин

35,80%

Податок на додану вартість

35,50%

Єдиний соціальний податок

11,70%

Податок на прибуток

10,10%

Акцизи

3,70%

інші податки та збори

3,20%


 

Рис. 2.2. Структура податкових надходжень до федерального бюджету в січні-лютому 2007 року

Податок на додану вартість (ПДВ).  У Податковому Кодексі дається визначення місця реалізації виробу, робіт та послуг, вказується термін сплати — місяць без попередньої авансової сплати податку. Встановлю- ється також його грошовий рівень. Якщо підприємство протягом кварта- лу має виручку менш ніж 1 млн. руб., то воно сплачує ПДВ раз у квартал. Якщо платник має протягом трьох податкових періодів базу оподатку- вання менш ніж 1 млн. руб., він звільняється від сплати на 12 наступних податкових періодів. Діють пільгові тарифи на ввезення на митну терито- рію РФ технологічного обладнання, комплектуючих та запасних частин до нього як внесок до статутного фонду. Діє пільга, пов’язана з науково- дослідними та конструкторськими розробками, що виконуються за ра- хунок бюджету. За пільговою ставкою оподатковується експорт товарів (крім країн СНД). При цьому платник повинен підтвердити експорт ви- робів за територію РФ.

Прибутковий податок з фізичних осіб. У 2000 році в РФ введено податок для фізичних осіб з єдиною ставкою 13% та підвищеною — для окремих видів доходів. Основним позитивним наслідком є звільнен- ня великої кількості фізичних осіб та найманих працівників від запо- внення податкової декларації. Деякі доходи, одержані від нетрудової діяльності (виграші в лотереї, добровільне  страхування) мають став- ку  35%. Доходи у вигляді дивідендів, одержані фізичними особами, які не є резидентами РФ, оподатковуються за ставкою 30%. Податко- вим кодексом передбачається при нарахуванні цього податку з фізич- них осіб — приватних підприємців певні відрахування. Так, при роз-


рахунку бази оподаткування встановлюється чотири види податкових відрахувань:

1)  стандартні — відрахування для конкретної категорії платників подат- ків, тобто відрахування на платника та дітей (при цьому виділяють кілька категорій платників; 400 руб. відраховується з фізичних осіб, котрі не мають будь-яких інших пільг, доки одержаний дохід не до- сягне 20 тис. руб. Податкове відрахування в 300 руб. на кожну дити- ну здійснюється у тих громадян, які мають дітей віком до 18 років, а також учнів, студентів віком до 24 років, якщо вони перебувають під опікою. Податкові відрахування у розмірі 500 та 3000 руб. встановлю- ються окремим категоріям громадян незалежно від розміру одержа- ного платником доходу;

2)  соціальні — до них належать перераховані платником кошти на бла- годійні цілі, грошова допомога науковим, освітнім установам, орга- нізаціям з охорони здоров’я; гроші, сплачені платником за навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (але не більш ніж 25000 руб.), а також суми, сплачені батьками за навчання своїх дітей; розмір ко- штів, сплачених платниками за послуги з лікування дружини, батьків, дітей віком до 18 років, надані в лікарняних установах РФ. Загальна сума соціальних відрахувань не може бути більшою ніж 25000 руб. Ці відрахування надаються лише по закінченні податкового періоду;

3)  майнові — відрахування з доходів, одержаних платниками в подат- ковий період від продажу будинків, квартир, присадибних ділянок, коштів, витрачених платником на нове будівництво або придбання житлової будівлі на території РФ. Загальна сума майнового відраху- вання не може бути вищою за 600 тис. руб.

4)  професійні — це відрахування у розмірі фактичних витрат, що здій- снювалися при безпосередньому одержанні доходу і підтвердженні відповідними документами.

Єдиний соціальний податок (внесок). Його введено згідно з Феде- ральним законом від 5 серпня 2000 року та другої частини ПК РФ. По- даток є, по суті, альтернативою чинним раніше зборам з фонду заробіт- ної плати підприємств до позабюджетних фондів: Пенсійного фонду РФ (29%), Фонду обов’язкового медичного страхування РФ (3,6%), Держав- ного фонду зайнятості (1,5%), Фонду соціального страхування РФ (5,4%), що загалом складали 39,5. При цьому виникали певні проблеми  — для кожного фонду необхідно було розраховувати та надавати окремі звіти у встановлені терміни, кожен фонд мав свої терміни сплати, надавав своїм платникам пільги. Крім того, кожен фонд перевіряв підприємство щодо сплати податку, що суттєво збільшувало кількість таких ревізій. Введення єдиного соціального податку дало змогу все це спростити. Нині розрахо- вується єдина база оподаткування, ставка податку знижується.


У Податковому Кодексі надається визначення об’єкта оподаткуван- ня. Так, для роботодавців (організацій або підприємців), які здійснюють господарську діяльність, об’єктом оподаткування є виплати, винагороди, що нараховуються на користь робітника. Для індивідуальних підприєм- ців, фермерських та селянських господарств, адвокатів об’єктом є дохо- ди від підприємницької діяльності за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх отриманням. Для підприємців, що застосовують спрощену систему оподаткування, діє регресивна ставка оподаткування: чим вища база, тим нижча ставка. Не сплачують податок інваліди, громадські організації ін- валідів тощо.

Податкові органи РФ здійснюють контроль за порядком нарахуван- ня та сплатою податку (залік, повернення сплачених зайвих коштів, стяг- нення штрафів, пені).

Розрахунок цього податку має свої особливості. Розмір його визна- чається по кожному соціальному позабюджетному фонду окремо і спла- чується за окремими платіжними документами. До платників належать юридичні і фізичні особи, що є роботодавцями та здійснюють виплати на- йманим робітникам. Якщо платниками є індивідуальні підприємці, вони сплачують податок як з власного доходу, так і з доходу, нарахованого на користь найманого робітника.

Розширилася і база оподаткування.  Так, при розрахунку її визнача- ються усі доходи, нараховані робітникам (у тому числі матеріальна до- помога, виплати за ліцензійними угодами, премії). Але для індивідуаль- них підприємців діє норма, за якою об’єктом оподаткування є дохід, що визначається згідно з вартістю патенту. При розрахунку бази оподат- кування враховуються усі доходи, нараховані робітникові як у грошово- му, так і в натуральному вигляді. За виплатами, здійсненими у вигля- ді матеріальної допомоги або виплати в натуральному вигляді, вони не є об’єктом оподаткування, якщо не перевищують 1000 руб. При цьому роботодавець розраховує базу оподаткування на кожного робітника по закінченні місяця наростаючим підсумком. Податкова  база збільшуєть- ся за рахунок: додаткових матеріальних благ оплачених роботодавцем та повністю чи частково придбаних робітником (або членами його родини) товарів, послуг, прав; матеріальної вигоди від зниження відсотків при одержанні від роботодавця позики; вигоди від розмірів страхових внес- ків.

База оподаткування зменшується на розмір повної чи часткової ком- пенсації вартості путівок у санаторії на території РФ, а також розмір ко- штів, сплачуваних роботодавцями за лікування та обслуговування своїх робітників, членів їх родин.

Податковий період — один календарний рік. Податкова декларація подається один раз на рік, а протягом усього періоду проводяться аван-


сові відрахування, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо платник затримує оплату, банк не видає коштів підприємству на заробітну плату.

При розрахунку цього податку обчислюється  база, згідно з якою ви- значається сума в середньому на одного робітника, яка потім перегляда- ється відповідно до рівня регресивної шкали. Причому база оподаткуван- ня розраховується наростаючим підсумком з початку року. Існує чотири рівні: до 100 тис. руб., від 100 тис. руб. до 300 тис. руб., від 300 тис. руб. до

600 тис. руб. та вище 600 тис. руб. При розрахунку бази оподаткування в організаціях, де працює до 30 осіб, не враховуються 30% робітників, що мають найбільші доходи, а в організаціях,  де більш ніж 30 осіб працюю- чих, — 10% робітників з найбільшими доходами.

Акцизні  збори. Щодо цього податку зміни в першу чергу стосують- ся алкогольних напоїв та інших спиртовмісних виробів. Згідно з ПК до підакцизної спиртної продукції належать усі вироби, відсоток алкоголю в яких не нижче 9% (раніше було не нижче 12%). Для лікарських препа- ратів обсяг фасування нині обмежений 100 мл. Ставки на спиртовмісну продукцію підвищено в середньому на 2–5 руб. порівняно з попередні- ми. Збільшено ставки акцизів на тютюнові вироби і вони диференційо- вані залежно від класу цигарок (з фільтром та без нього). Ставки на на- фтопродукти підвищено в 2,8 рази. Ставки на газ у межах території РФ зросли на 15%, а на той, що реалізується за її межами,  — на 30%. При цьо- му посилюється контроль за експортом товарів.

Єдиний податок на зведений дохід. Його — встановлено  Федераль- ним законом № 149-ФЗ РФ. Зведений дохід — це можливий валовий до- хід платника за вирахуванням потенційно необхідних витрат, що розра- ховуються з урахуванням чинників, які впливають на нього. Згідно із за- конодавством об’єктом оподаткування є визначений дохід на поточний календарний місяць, причому податковим періодом визначається квар- тал. Сплата єдиного податку проводиться щомісячно як авансовий пла- тіж у розмірі 100% суми єдиного податку за місяць. Платниками його є фізичні особи, котрі здійснюють підприємницьку діяльність  без створен- ня юридичної особи в тих сферах, перелік яких встановлюється відповід- ними актами суб’єктів РФ (ними ж запроваджуються ставки податку та пільги).

Розмір податку визначається об’єктивними показниками, до яких на- лежать місце розташування підприємства, асортимент реалізованої про- дукції,  торговельна площа. Поправочні коефіцієнти розраховуються у кожному із суб’єктів Федерації і не завжди дають змогу диференціювати підприємства  за рівнями їх потенційного доходу. Це призводить до того, що дехто з підприємців з більшим доходом змушений закривати своє під- приємство, у той час, як деякі невеликі підприємства, навпаки, отримують


пільги. Внаслідок з’являється багато посередників, які фактично не ство- рюють нового продукту.

Податок з власників транспортних засобів. Його сплачують щоріч- но юридичні та фізичні особи, незалежно від форм власності та відомчо- го підпорядкування, а також іноземні підприємства та громадяни, що ма- ють транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторолери, автобуси, інші механізми на пневмоходу). Згідно чинного законодавства  це — міс- цевий податок і розраховується виходячи з потужності двигуна меха- нізму — на 1 кінську силу (к.с.). Але в окремих суб’єктах Федерації ді- ють інші принципи та методики розрахунку ставки. Наприклад, у Мо- скві та Московській області ставка податку визначається у відсотках від мінімального розміру оплати праці на кожну одиницю потужності двигу- на транспортного засобу (на 1 к.с.), у Санкт-Петербурзі введено диферен- ційовані ставки податку для фізичних та юридичних осіб.

Оподаткування некомерційних організацій. До некомерційних ор- ганізацій належать переважно підприємства освіти, оподаткування яких має певні особливості. Вони звільняються від сплати ПДВ при наданні по- слуг у сфері освітянської діяльності, пов’язаної з навчально-виробничими процесами (при цьому заклад освіти повинен мати відповідну ліцензію на право здійснення такої діяльності згідно з законодавством РФ). Якщо ж навчальний заклад здійснює підприємницьку діяльність (наприклад, здає майно в оренду), то він має сплачувати ПДВ у встановленому поряд- ку (розмір ПДВ 18%). Місцеві органи самоврядування визначають від- повідні ставки лише з місцевих податків та платежів. Крім того, передача майна в оренду та одержання при цьому відповідних коштів є базою роз- рахунку ПДВ.

Базою оподаткування для податку на прибуток є перевищення дохо- дів над витратами, що пов’язані з одержанням цього прибутку. Не опо- датковуються кошти, що мають цільовий характер і спрямовані на вико- нання підприємством освіти своєї основної діяльності, передбаченої його статутом. Характеристика окремих елементів податків наведена у додат- ках 1–10.