2.3. Податкова система Росіїйської Федерації (РФ) 2.3.1. Загальна характеристика податкової системи РФ

Перебудова податкової системи Російської Федерації (РФ) здій- снюється за новими принципами з метою поліпшення інвестиційно- го клімату, досягнення профіцитності державного бюджету, знижен- ня податкового тягаря, узгодження довгострокових інтересів держа- ви, підприємців та більшості населення. Розпочалася вона розробкою


та прийняттям Податкового кодексу (ПК) Російської Федерації. Осно- вною передумовою прийняття ПК було зростання валового внутрішньо- го продукту (ВВП),  ліквідація бюджетного дефіциту та збільшення над- ходжень до бюджету.

Податкова реформа спрямована на значне зниження податкового тис- ку на платника. Під час проведення реформи відбулося суттєве зменшен- ня податкових пільг, що надавались окремим платникам (скасовано всі пільги щодо податку на прибуток, зменшено кількість пільг з прибутко- вого податку з громадян), тобто проведено вирівнювання умов оподатку- вання для всіх платників. З іншого боку при оподаткуванні враховують різні витрати платника, пов’язані з лікуванням, отриманням послуг уста- нов охорони здоров’я, здобуванням освіти, потребами родини тощо.

Реформою спрощено систему оподаткування та зменшено кількість податкових платежів. Так, зараз їх нараховують 28. Введено єдиний соці- альний податок замість існуючих раніше відрахувань до Пенсійного фон- ду, Фонду соціального страхування та Фонду обов’язкового медичного страхування.

Важливе місце в проведенні податкової реформи належить форму- ванню нової етики платника. За твердженнями деяких російських еко- номістів, більша частина підприємців, фізичних осіб підтримує політику держави у сфері оподаткування.

Податковий кодекс РФ складається з двох частин, які вводилися по- ступово:  перша частина  — з 1 січня 1999 року, друга — з 2000 року.

Перша (загальна) частина складається з таких елементів: види подат- кових платежів та обов’язкових зборів; порядок сплати податків та ви- конання обов’язків платника; принципи встановлення та введення в дію нових податків, а також їх скасування; права та обов’язки всіх суб’єктів податкової системи (від платника до податкових органів); форми, мето- ди та порядок контролю за платниками; відповідальність платників по- датків за порушення чинного законодавства; порядок оскарження дій по- даткових органів.

Згідно з першою частиною ПК РФ на території держави встановлено податкові платежі. В табл. 2.24 наведена класифікація податкових плате- жів, що діють на території Російської Федерації.

Платники податків (суб’єкти оподаткування) — це юридичні і фізич- ні особи, на яких покладені обов’язки сплачувати податки.

Платники податків зобов’язані:

•           вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-госпо- дарську діяльність, забезпечуючи їх зберігання не менше 5 років;

•           надавати податковим органам необхідні для нарахування і сплати по- датків документи і відомості;

•           вносити виправлення в бухгалтерську звітність у розмірі суми заниже- ного доходу (прибутку), виявленого перевірками податкових органів;


 

Податкові платежі Російської Федерації


Таблиця 2.24


 

Рівень

Податкові платежі

 

Федеральні:

1) податок на додану вартість;

2) акцизні збори;

3) податок на прибуток;

4) податок на доходи від капіталу;

5) прибутковий податок з фізичних осіб;

6) єдиний соціальний податок (внесок);

7) державне мито;

8) мито;

9) податок з користувачів надр;

10) податок на відтворення матеріально-сировинної бази;

11) податок на додатковий дохід від здобування вугле- водів;

12) збір за право користування об’єктами тваринного сві- ту, водними та біологічними ресурсами;

13) лісовий збір;

14) водний збір;

15) екологічний збір;

16) федеральні ліцензійні збори.

 

Регіональні:

17) податок на майно організацій;

18) податок на нерухомість;

19) шляховий податок;

20) податок з власників транспортних засобів;

21) податок з продажів;

22) податок з грального бізнесу;

23) регіональні ліцензійні збори.

 

Місцеві:

24) земельний податок;

25) податок на майно фізичних осіб;

26) податок з реклами;

27) податок на спадщину;

28) місцеві ліцензійні збори

•           у випадку незгоди з фактами, викладеними в акті перевірки, здійсне- ної податковим органом, надавати письмові роз’яснення мотивів від- мови від підпису цього акта;

•           виконувати вимоги податкового органу щодо усунення виявлених по рушень законодавства про податки.


По кожному виду податку платник має право і зобов’язаний знати: об’єкт податку; джерело податку; одиницю оподаткування; ставку подат- ку; термін сплати податку; вид бюджету (позабюджетного фонду), в який зараховується сума податку за звітний період; пільги по податках.

Об’єктом оподаткування є доходи (прибуток), вартість певних това- рів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними папе- рами, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізич- них осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг.

Передбачено, що один і то й же об’єкт може оподатковуватись подат-

ком одного виду тільки один раз за визначений Законом період оподат- кування.

Терміну сплати податку за порушення стягуються пені у розмірі 0,7%

несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Пільги по податках встановлюються такі:

•           неоподатковуваний мінімум об’єкта;

•           вилучення з оподаткування певних елементів об’єкта;

•           зниження податкових ставок;

•           вирахування з податкового зобов’язання;

•           цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити.

Податковий кредит надається підприємству регіональним Податко- вим органом на основі договору на умовах зворотності.

Інвестиційний податковий кредит надається підприємствам для фі- нансування інноваційних програм та інвестицій.

Платник податку має право: надавати податковим органам докумен- ти, що дають право на пільги; знайомитися з актами перевірок; надавати роз’яснення по актах перевірок; оскаржити рішення податкових органів і податкових інспекторів.

Міра відповідальності платника залежить від видів порушень подат- кового законодавства. Ці порушення мають свою специфіку і під ними розуміють діяльність або бездіяльність, яка виражається у неправильно- му виконанні чи невиконанні обов’язків перед бюджетом.

Правопорушення можуть бути такі: приховування чи заниження до- ходу чи іншого об’єкта оподаткування; відсутність обліку об’єкта опо- даткувань; неправильне утримання податку юридичними чи фізичними особами; ведення обліку з порушення фінансово-господарського законо- давства; несвоєчасна сплата податків; ненадання чи несвоєчасне надання звітності по податках; невиконання платником вимог посадових осіб по- даткових органів.

За порушення законодавства платник податку у РФ  несе відпові- дальність у вигляді:

•           стягнення всієї суми прихованого чи заниженого податку і штрафу у розмірі тієї ж суми, при повторному порушенні — у подвійному роз- мірі, при навмисному приховуванні — у 5-кратному розмірі суми;


•           стягнення пені при затримці платежу — 0,7% від суми податку за кож- ний день прострочення;

•           штраф за відсутність обліку об’єктів оподаткування і ведення облі- ку з порушенням встановленого порядку, що тягне за собою прихову- вання чи заниження доходу — 10% до нарахованих сум податку;

•           штраф за несвоєчасне надання (чи ненадання) документів, необхід- них для нарахування чи сплати податків — 10% належних для сплати сум податку.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні податкового зако- нодавства, притягуються до адміністративної, дисциплінарної та кримі- нальної відповідальності.

Введення другої частини ПК  РФ змінило порядок оподаткування з окремих податків. Новий порядок стосується практично всіх податків. У

2001 році скасовано податки на реалізацію паливно-мастильних матері- алів, на придбання автотранспортних засобів. Але якщо з цих податків є недоїмка, то вона підлягає сплаті до федерального шляхового фонду. З 1 січня 2003 року скасовано податок за користування автомобільними шляхами. Змінено також порядок сплати та нарахування для існуючих податків.