2.2. Податкова система США 2.2.1. Загальна характеристика податкової системи США

Федеральний уряд здійснює виконавчі функції, реалізує державну політику,  що передбачає адміністрування федеральних фінансів (зби- рання податків, витрачання бюджетних коштів, управління державним боргом); управління персоналом федеральних відомств, менеджмент фе- деральною власністю, а також реалізацію програм фінансової підтримки штатів і місцевих органів самоврядування.

Основний структурний  підрозділ Мінфіну  США  СВД  —  Служба внутрішніх  доходів (Internal  Revenue Service), декларована місія якої:

«забезпечення американських платників податків послугами вищої якос- ті через допомогу в роз’ясненні та виконанні податкових зобов’язань, а також застосування податкових законів належним чином і справедливо по відношенню до всіх».

Правовою основою побудови сучасної податкової системи США  є федеральна Конституція США та конституції штатів, та інших правових актах серед яких важливе місце займає Кодекс внутрішніх доходів (По- датковий кодекс США). Служба внутрішніх доходів керується Кодексом внутрішніх доходів, який прийнятий конгресом США.

Служба внутрішніх доходів входить до складу Департаменту Казна- чейства і найбільше співпрацює с американцями чим будь-які інші при- ватні чи державні організації. Збирання податків має бути якомога еко- номнішим щодо скорочення витрат часу, фінансових, матеріальних і людських ресурсів. Діяльність СВД поєднує функції власне податкової


служби і податкової поліції. Так, в 2000 році було зібрано більш 2 трил. доходу і оброблено 226 млн. податкових декларацій. Це коштувало плат- никам податків 39 центів на кожні 100 доларів зібраного доходу, що скла- ло найнижчі адміністративні витрати з 1954 року.

За ініціативою  Президента США  Білла Клінтона  у 1998 р. було розпочато реформу податкової служби США. Головним принципом ре- форми стала перебудова ставлення податкової служби до платників. До процесу реорганізації періодично залучалось близько 3 тис. фахівців по- даткової служби та значна кількість зовнішніх радників. Головним гас- лом реформ стало: «Чим більше ти платиш податків, тим якісніші послу- ги ти отримуєш».

1998 році був прийнятий конгресом акт реформування і реструкту- ризації Служби внутрішніх доходів, в результаті якої відбулася реорга- нізація у чотири головні операційні управління в залежності від катего- рії платників:

Управління оподаткування заробітної плати та інвестицій обслуго- вує 116 млн. платників, які подають індивідуальні та/або спільні (сімей- ні) декларації про доходи;

-           Управління оподаткування малого бізнесу і працюючих не за наймом (45 млн. платників: дрібних підприємців, комерсантів, фермерів, осіб вільних професій);

-           Управління оподаткування великого й середнього бізнесу обслуго- вує корпоративних платників, активи яких перевищують 10 млн. до- ларів;

-           Управління  податкових пільг і оподаткування державних підпри- ємств обслуговує пенсійні фонди, органи соціального забезпечення, неоподатковувані організації, господарюючих суб’єктів  державної форми власності.

Крім того, в структуру СВД входять Управління апеляцій, Управлін- ня інформації та координації, Управління кримінальних розслідувань, Наглядова  рада (Office of Chief Counsel). Остання інтерпретує всі рішен- ня СВД з юридичної точки зору на відповідність букві закону та духу справедливості. До складу Наглядової ради входять представники гро- мадськості та неурядових організацій.

З 1998 р. у структуру СВД введена Служба адвокатської допомоги платникам, що має незалежний статус і покликана відстоювати інтересів платників податків. У кожному з штатів діє представник даної служби.

Структурно СВД  складається з центрального апарату; семи регіо- нальних управлінь; 62 податкових округів; 10 сервісних центрів елек- тронної обробки даних. На початок 2004 р. у системі СВД працювало 99 тис. персоналу. Фактичні видатки на утримання та функціонування СВД складали в 2004 фінансовому році 10,2 млрд. дол. або 0,5% від суми зібра-


них податків. Таким коштом СВД забезпечує надєходження доходів до федерального бюджету на рівні 86% потенційної податкоспроможності.

83% податкових зобов’язань сплачуються добровільно і 3% — у примусо- вому порядку. Тобто, через ухилення від сплати податків СВД не збирає

14% надходжень.

За підрахунками спеціалістів податкової служби, рівень сплати вели- ких та середніх компаній становить 98 відсотків, i лише малі компанії та приватні працівники за приблизними підрахунками сплачують 65 відсо- тків належних податків. Головна причина несплати  — не в ухиленні від сплати податків, а у високій імовірності фінансового краху малих компа- ній.

Штат органів податкової служби США  налічує 100 тис. осіб постій- них фахівців та близько 40 тис. — тимчасових (для обробки декларацій). За функціональними обов’язками вони розподіляються таким чином:

20 тис. — роз’яснення податкового законодавства;

20 тис. — приймання та обробка декларацій;

40 тис. — експерти, які відслідковують та перевіряють декларації;

4 тис. — агенти  у відділах кримінальних розслідувань;

7 тис. — підрозділи примусового стягнення;

9 тис. — адміністративне та матеріальне забезпечення. Середньостатистичний американець 40 відсотків своїх доходів спла-

чує у вигляді податків.

В 2000 році СВД надало безкоштовні консультації більш ніж  100 млн. платникам податків, які телефонували, надсилали листи чи відвід- ували будь-який з 400 офісів загальнонаціональної мережі Служби вну- трішніх доходів, безкоштовні телефонні лінії якої працюють з 7-00 і до

22-00.

Щодо критеріїв оцінки продуктивності роботи податкових органів, структурних підрозділів та фахівців. Робота в цьому напрямі розпоча- лась у 1960 р., коли податковій службі заборонили використовувати як критерій продуктивності суми фактичних надходжень. Однак ця заборо- на була формальною i практично ігнорувалась.

У 1988 р. Конгрес Сполучених Штатів прийняв «Білль про права», яким було заборонено використовувати норматив сплати для визначен- ня ефективності роботи податкової служби. Однак це не було підтримано сенаторами (законодавцями).

I лише в 1997 р. під впливом платників податків, права яких притис- кали надмірними показниками, Сенат законодавчо заборонив оцінювати ефективність роботи податкової служби через показники надходжень.

Основними критеріями оцінки діяльності податкової служби стали:

якісне задоволення потреб платників податків;

необхідне задоволення потреб фахівців податкової служби;


результати діяльності податкової служби (ефективність використан- ня людських та матеріальних ресурсів служби).

На перших етапах реформ (протягом одного-двох років)  погірши- лись сумарні показники надходжень податків, однак вже протягом тре- тього року реформ почалося зростання надходжень.

Досить специфічно проходить i оцінка податкових інспекцій  та структурних підрозділів. В її основу покладено зростання ефективнос- ті та якості обслуговування платників. Аналіз здійснюється лише порів- няно з попередніми періодами роботи окремої інспекції чи структурного підрозділу. Виведення середніх показників між штатами не допускається навіть теоретично. Сумарні та кількісні показники надходжень викорис- товуються лише для прийняття стратегічних рішень центральним апара- том для прогнозування надходжень на наступний рік.

Податкова служба США  використовує три основні методи відбору платників податків для проведення аудиту, зокрема:

первинний комп’ютерний відбір на основі аналізу податкової звіт- ності;

відбір за результатами перевірок та виявлення взаємопов’язаних осіб; використання інформації зовнішніх інформаторів (добровільних та тих, послуги яких оплачуються).

Значення податкової служби Сполучених Штатів  настільки висо- ке, що її рішення має силу на рівні рішень судових інстанцій. Прикладом цього є можливість отримання інформації від банківських установ, яка надається на підставі рішення податкової служби.

Федеральна форма державного устрою  зумовлює трьох  рівневу структуру збирання податків у федеральний бюджет, бюджет штатів та бюджети місцевих органів влади.

 

Федеральні податки

Податки штатів

Місцеві податки

Прибутковий податок з громадян

Податок на прибуток корпорацій

Внески на соціальне страхування

акцизи

Податки на спадщину та подарунки

 

мито

Податок на продаж

Податок на нерухомість і рухоме майно

 

Рис. 2.1. Склад податкової системи США

На всіх трьох рівнях податкової системи США  збираються: прибут- ковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, внески на


соціальне страхування, акцизні збори, податки на спадщину і подарунки. Федеральний уряд реалізує митну політику через запровадження ставок мита, а уряд штатів визначає ставки податку з продажу та податків на не- рухомість і рухоме майно.

У структурі податкових надходжень США  до другої світової війни переважали надходження з податку на прибуток корпорацій, під час ві- йни і у післявоєнний період найбільш вагомим джерелом доходів став прибутковий податок з населення.

Внески до фондів соціального страхування формують два найбільші фонди: федеральної системи пенсійного забезпечення та системи страху- вання по безробіттю.

Федеральними акцизами оподатковуються алкоголь, сигарети, бен- зин за фіксованими ставками, а телефонні послуги, пасажирські авіа- перевезення, нафта оподатковуються  за відсотковими ставками. Проте частка їх у структурі федеральних надходжень незначна. За рахунок мита формується приблизно 2% федеральних доходів.

Таблиця 2.17

Динаміка частки податків з громадян у структурі податкових надходжень у%.

 

Рік

Питома вага

1970

48,2

1980

48,7

1985

46,2

1986

46,6

1990

45,0

2001

57,1

 

Американська держава володіє значною частиною національного багатства. В 2000 р. із ініціативи президента Джорджа Буша розпочата масштабна податкова реформа. Її оголошена  мета — поетапне протягом

10 років зменшення податків на загальну суму 1 трлн. 270 млрд. дол. Зо- крема, з 2003 р. — скасування оподаткування доходів від біржової спеку- ляції, (її ведуть приблизно 35 млн. американців), а також податку з ди- відендів власників акцій, що скоротить податкові зобов’язання на суму

364 млрд. дол. Ці заходи розраховані на заохочення інвестиційної ак- тивності, збільшення споживчого попиту, збільшення кількості робочих міст.