2.2. Податкова система США 2.2.1. Загальна характеристика податкової системи США
Федеральний уряд здійснює виконавчі функції, реалізує державну політику, що передбачає адміністрування федеральних фінансів (зби- рання податків, витрачання бюджетних коштів, управління державним боргом); управління персоналом федеральних відомств, менеджмент фе- деральною власністю, а також реалізацію програм фінансової підтримки штатів і місцевих органів самоврядування.
Основний структурний підрозділ Мінфіну США СВД — Служба внутрішніх доходів (Internal Revenue Service), декларована місія якої:
«забезпечення американських платників податків послугами вищої якос- ті через допомогу в роз’ясненні та виконанні податкових зобов’язань, а також застосування податкових законів належним чином і справедливо по відношенню до всіх».
Правовою основою побудови сучасної податкової системи США є федеральна Конституція США та конституції штатів, та інших правових актах серед яких важливе місце займає Кодекс внутрішніх доходів (По- датковий кодекс США). Служба внутрішніх доходів керується Кодексом внутрішніх доходів, який прийнятий конгресом США.
Служба внутрішніх доходів входить до складу Департаменту Казна- чейства і найбільше співпрацює с американцями чим будь-які інші при- ватні чи державні організації. Збирання податків має бути якомога еко- номнішим щодо скорочення витрат часу, фінансових, матеріальних і людських ресурсів. Діяльність СВД поєднує функції власне податкової
служби і податкової поліції. Так, в 2000 році було зібрано більш 2 трил. доходу і оброблено 226 млн. податкових декларацій. Це коштувало плат- никам податків 39 центів на кожні 100 доларів зібраного доходу, що скла- ло найнижчі адміністративні витрати з 1954 року.
За ініціативою Президента США Білла Клінтона у 1998 р. було розпочато реформу податкової служби США. Головним принципом ре- форми стала перебудова ставлення податкової служби до платників. До процесу реорганізації періодично залучалось близько 3 тис. фахівців по- даткової служби та значна кількість зовнішніх радників. Головним гас- лом реформ стало: «Чим більше ти платиш податків, тим якісніші послу- ги ти отримуєш».
1998 році був прийнятий конгресом акт реформування і реструкту- ризації Служби внутрішніх доходів, в результаті якої відбулася реорга- нізація у чотири головні операційні управління в залежності від катего- рії платників:
Управління оподаткування заробітної плати та інвестицій обслуго- вує 116 млн. платників, які подають індивідуальні та/або спільні (сімей- ні) декларації про доходи;
- Управління оподаткування малого бізнесу і працюючих не за наймом (45 млн. платників: дрібних підприємців, комерсантів, фермерів, осіб вільних професій);
- Управління оподаткування великого й середнього бізнесу обслуго- вує корпоративних платників, активи яких перевищують 10 млн. до- ларів;
- Управління податкових пільг і оподаткування державних підпри- ємств обслуговує пенсійні фонди, органи соціального забезпечення, неоподатковувані організації, господарюючих суб’єктів державної форми власності.
Крім того, в структуру СВД входять Управління апеляцій, Управлін- ня інформації та координації, Управління кримінальних розслідувань, Наглядова рада (Office of Chief Counsel). Остання інтерпретує всі рішен- ня СВД з юридичної точки зору на відповідність букві закону та духу справедливості. До складу Наглядової ради входять представники гро- мадськості та неурядових організацій.
З 1998 р. у структуру СВД введена Служба адвокатської допомоги платникам, що має незалежний статус і покликана відстоювати інтересів платників податків. У кожному з штатів діє представник даної служби.
Структурно СВД складається з центрального апарату; семи регіо- нальних управлінь; 62 податкових округів; 10 сервісних центрів елек- тронної обробки даних. На початок 2004 р. у системі СВД працювало 99 тис. персоналу. Фактичні видатки на утримання та функціонування СВД складали в 2004 фінансовому році 10,2 млрд. дол. або 0,5% від суми зібра-
них податків. Таким коштом СВД забезпечує надєходження доходів до федерального бюджету на рівні 86% потенційної податкоспроможності.
83% податкових зобов’язань сплачуються добровільно і 3% — у примусо- вому порядку. Тобто, через ухилення від сплати податків СВД не збирає
14% надходжень.
За підрахунками спеціалістів податкової служби, рівень сплати вели- ких та середніх компаній становить 98 відсотків, i лише малі компанії та приватні працівники за приблизними підрахунками сплачують 65 відсо- тків належних податків. Головна причина несплати — не в ухиленні від сплати податків, а у високій імовірності фінансового краху малих компа- ній.
Штат органів податкової служби США налічує 100 тис. осіб постій- них фахівців та близько 40 тис. — тимчасових (для обробки декларацій). За функціональними обов’язками вони розподіляються таким чином:
20 тис. — роз’яснення податкового законодавства;
20 тис. — приймання та обробка декларацій;
40 тис. — експерти, які відслідковують та перевіряють декларації;
4 тис. — агенти у відділах кримінальних розслідувань;
7 тис. — підрозділи примусового стягнення;
9 тис. — адміністративне та матеріальне забезпечення. Середньостатистичний американець 40 відсотків своїх доходів спла-
чує у вигляді податків.
В 2000 році СВД надало безкоштовні консультації більш ніж 100 млн. платникам податків, які телефонували, надсилали листи чи відвід- ували будь-який з 400 офісів загальнонаціональної мережі Служби вну- трішніх доходів, безкоштовні телефонні лінії якої працюють з 7-00 і до
22-00.
Щодо критеріїв оцінки продуктивності роботи податкових органів, структурних підрозділів та фахівців. Робота в цьому напрямі розпоча- лась у 1960 р., коли податковій службі заборонили використовувати як критерій продуктивності суми фактичних надходжень. Однак ця заборо- на була формальною i практично ігнорувалась.
У 1988 р. Конгрес Сполучених Штатів прийняв «Білль про права», яким було заборонено використовувати норматив сплати для визначен- ня ефективності роботи податкової служби. Однак це не було підтримано сенаторами (законодавцями).
I лише в 1997 р. під впливом платників податків, права яких притис- кали надмірними показниками, Сенат законодавчо заборонив оцінювати ефективність роботи податкової служби через показники надходжень.
Основними критеріями оцінки діяльності податкової служби стали:
якісне задоволення потреб платників податків;
необхідне задоволення потреб фахівців податкової служби;
результати діяльності податкової служби (ефективність використан- ня людських та матеріальних ресурсів служби).
На перших етапах реформ (протягом одного-двох років) погірши- лись сумарні показники надходжень податків, однак вже протягом тре- тього року реформ почалося зростання надходжень.
Досить специфічно проходить i оцінка податкових інспекцій та структурних підрозділів. В її основу покладено зростання ефективнос- ті та якості обслуговування платників. Аналіз здійснюється лише порів- няно з попередніми періодами роботи окремої інспекції чи структурного підрозділу. Виведення середніх показників між штатами не допускається навіть теоретично. Сумарні та кількісні показники надходжень викорис- товуються лише для прийняття стратегічних рішень центральним апара- том для прогнозування надходжень на наступний рік.
Податкова служба США використовує три основні методи відбору платників податків для проведення аудиту, зокрема:
первинний комп’ютерний відбір на основі аналізу податкової звіт- ності;
відбір за результатами перевірок та виявлення взаємопов’язаних осіб; використання інформації зовнішніх інформаторів (добровільних та тих, послуги яких оплачуються).
Значення податкової служби Сполучених Штатів настільки висо- ке, що її рішення має силу на рівні рішень судових інстанцій. Прикладом цього є можливість отримання інформації від банківських установ, яка надається на підставі рішення податкової служби.
Федеральна форма державного устрою зумовлює трьох рівневу структуру збирання податків у федеральний бюджет, бюджет штатів та бюджети місцевих органів влади.
|
Федеральні податки |
Податки штатів |
Місцеві податки |
|
Прибутковий податок з громадян |
||
|
Податок на прибуток корпорацій |
||
|
Внески на соціальне страхування |
||
|
акцизи |
||
|
Податки на спадщину та подарунки |
||
|
мито |
Податок на продаж Податок на нерухомість і рухоме майно |
|
Рис. 2.1. Склад податкової системи США
На всіх трьох рівнях податкової системи США збираються: прибут- ковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, внески на
соціальне страхування, акцизні збори, податки на спадщину і подарунки. Федеральний уряд реалізує митну політику через запровадження ставок мита, а уряд штатів визначає ставки податку з продажу та податків на не- рухомість і рухоме майно.
У структурі податкових надходжень США до другої світової війни переважали надходження з податку на прибуток корпорацій, під час ві- йни і у післявоєнний період найбільш вагомим джерелом доходів став прибутковий податок з населення.
Внески до фондів соціального страхування формують два найбільші фонди: федеральної системи пенсійного забезпечення та системи страху- вання по безробіттю.
Федеральними акцизами оподатковуються алкоголь, сигарети, бен- зин за фіксованими ставками, а телефонні послуги, пасажирські авіа- перевезення, нафта оподатковуються за відсотковими ставками. Проте частка їх у структурі федеральних надходжень незначна. За рахунок мита формується приблизно 2% федеральних доходів.
Таблиця 2.17
Динаміка частки податків з громадян у структурі податкових надходжень у%.
|
Рік |
Питома вага |
|
1970 |
48,2 |
|
1980 |
48,7 |
|
1985 |
46,2 |
|
1986 |
46,6 |
|
1990 |
45,0 |
|
2001 |
57,1 |
Американська держава володіє значною частиною національного багатства. В 2000 р. із ініціативи президента Джорджа Буша розпочата масштабна податкова реформа. Її оголошена мета — поетапне протягом
10 років зменшення податків на загальну суму 1 трлн. 270 млрд. дол. Зо- крема, з 2003 р. — скасування оподаткування доходів від біржової спеку- ляції, (її ведуть приблизно 35 млн. американців), а також податку з ди- відендів власників акцій, що скоротить податкові зобов’язання на суму
364 млрд. дол. Ці заходи розраховані на заохочення інвестиційної ак- тивності, збільшення споживчого попиту, збільшення кількості робочих міст.