2.1.4. Муніципальні податки

Джерелом податкових надходжень місцевих бюджетів Великобрита- нії служив до 1990 р. податок, що стягується з нерухомого майна — землі, житлових будинків, магазинів, установ, заводів і фабрик. Не підлягали (і не підлягають) оподаткуванню сільськогосподарська земля і церкви. Ба- зою податку була річна чиста вартість майна.


У березні 1990 р. уряд М. Тэтчер оголосив про відміну помайново- го податку і заміну його подушним податком. Цей податок носив не міс- цевий характер, а національний. Суми податку розподілялися між місце- вими органами влади залежно від чисельності дорослого населення, що проживає на території, контрольованій місцевим органом влади.

Розмір податку визначався з огляду на вартість власності. Для цьо- го була створена своєрідна шкала співвідношення вартості житла і роз- міру податку. При цьому розрахунок будувався на тому, що в кожному будинку або квартирі проживали дві люди. Якщо мешканців більше, то це в розрахунок  не приймалося, а якщо ж всього один, то йому надавала- ся знижка у розмірі 25%. Бурхливий протест населення проти подушно- го податку примусив уряд ухвалити рішення про його поетапну відміну. Цей податок був замінений податком з нерухомості.

Відповідно до Закону 1987 року про фінансування органів місцевого управління (Local Government Finance Act 1987) система фінансування місцевих рад (муніципалітетів) базується на чотирьох джерелах: подат- ках на господарську діяльність (non-domestic rate або business rate); муні- ципальних податках (council tax); урядових дотаціях; та інших платежах. Основними джерелами доходів, на які припадає близько 75%, є податок на об’єкти господарської діяльності і муніципальний податок.

Податки на господарську діяльність (non-domestic  rate або business rate) — був встановлений Законом 1988 року про фінансування місце- вих органів управління (The Local Government Finance Act 1988). Пізні- ше система оподаткування підприємницької діяльності була скорегована в 1990 р., коли була проведена переоцінка всієї нерухомості і встановле- ні ставки податку на місцевому рівні. Подальша переоцінка була у 1995 р. Вся сума податків від господарської діяльності поступає до державного фонду і перерозподіляється потім між місцевими радами, з огляду на чи- сельність дорослого населення що мешкає на території.

Платниками податку на об’єкти господарської діяльності виступа- ють особи (юридичні і фізичні), які є власниками або орендують неру- хомість для цілей, не пов’язаних з проживанням. Навіть у тих випадках, коли нерухомість порожня і не використовується за призначенням, влас- ник або орендар зобов’язані сплачувати податок, але в зменшеному роз- мірі.

Об’єктами оподаткування є об’єкти нерухомості, використовувані для комерційних цілей (наприклад, магазини, офіси, склади, фабрики і т.д.).

Для розрахунку податку використовується уніфікована ставка (poundage), яка в даний час дорівнює 3,3% від вартості об’єкту. Її абсо- лютний розмір затверджується на кожен фінансовий рік за даними про вартість нерухомості, які  надає Служба оцінки  об’єктів нерухомості (Valuation Office Agency).


Основу місцевого оподаткування становить муніципальний податок (council tax) — податок на майно. Муніципальний  податок був введе- ний в 1993 р. Податок платиться щомісячно, з огляду на ринкову вар- тість нерухомості, що знаходиться у власності або в оренді платника по- датків.

Муніципальний податок в повному обсязі сплачується, якщо в жит- ловому приміщенні проживають двоє дорослих (старше 18 років) грома- дян. Якщо проживає один громадянин, сума оподаткування зменшується на 25%, якщо в приміщенні, придатному для мешкання, не проживають, сума податку зменшується на 50%.

Певні категорії громадян не є суб’єктами оподаткування. До таких належать, зокрема, іноземні дипломати і члени військових місій або орга- нізацій, співробітники штаб-квартир міжнародних організацій.

Як правило, рахунок до платника про сплату податку виставляється в березні або квітні. За загальним правилом платникові податків пропо- нується проводити оплату муніципального податку 10-ти разовими пе- рерахуваннями протягом фінансового року. Проте платник податків має право по узгодженню з місцевою радою визначити інший порядок здій- снення платежів.

Розмір податку залежить від категорії, до якої відноситься та або інша нерухомість. Кожен будинок або квартира належить до одного з восьми розрядів оцінки, за їх ринковою вартістю. Знижки  даються будинкам з менш ніж двома дорослими мешканцями і людям з низькими доходами. Знижки можуть складати до 100% від суми місцевого податку. Чим мен- ше ціна нерухомості, тим менше розмір податку.

Таблиця 2.8

Категорії нерухомості, що враховуються при визначенні ставки муніципального податку

 

Категорія нерухомості

Ринкова вартість

А

до 40 тис.ф.ст.

B

от 40 до 52 тис.ф.ст.

C

от 52 до 68 тис.ф.ст.

D

от 68 до 88 тис.ф.ст.

E

от 88 до 120 тис.ф.ст.

F

от 120 до 160 тис.ф.ст.

G

от 160 до 320 тис.ф.ст.

H

більше 320 тис.ф.ст.


У кожному з регіонів країни установлені свої норми оподаткування, тому ставки податку значно диференційовані залежно від різних показ- ників в кожному муніципалітеті.

Наприклад, в Англії в муніципальному районі Кемден на 2006/07 ф. рік встановлені загальні ставки, що наведені в табл. 2.9.


 

Ставки місцевого податку в Англії, Кемден


Таблиця 2.9


 

 

Категорія

Муніципалітет

Кемдена, ф.ст.

Відрахування владі

Великого Лондона, ф.ст.

Загальна сума податку

A

664.43.

202.59

867.02

B

775.16

236.35

1,011.51

C

885.90

270.12

1,156.02

D

996.64

303.88

1,300.52

E

1,218.12

371.41

1,589.53

F

1,439.59

438.94

1,878.53

G

1,661.07

506.47

2,167.54

H

1,993.28

607.76

2,601.04

 

Також для прикладу можна навести ставки податку для обєктів неру- хомості, розміщених на площах. В табл. 2.10 наведено ставки місцевого податку площі Фіцрой (Fitzroy Square).

Таблиця 2.10

Ставки місцевого податку бульвару Фіцрой (Fitzroy Square)

 

 

Категорія

Муніципалітет

Кемдена, ф.ст.

Відрахування владі

Великого Лондона, ф.ст.

Загальна сума податку

A

767.72

202.59

970.31

B

895.67

236.35

1,132.02

C

1,023.63

270.12

1,293.75

D

1,151.58

303.88

1,455.46

E

1,407.49

371.41

1,778.90

F

1,663.39

438.94

2,102.33

G

1,919.30

506.47

2,425.77

H

2,303.16

607.76

2,910.92

 

Муніципалітети мають право встановлювати й інші місцеві податки та збори, для яких немає єдиного переліку.