1.4. Особливості розвитку міжнародних готельних мереж

Поглиблення спеціалізації підприємств гостинності пов’язане з утворенням міжнародних готельних мереж, які відіграють величезну роль у розробці і просуванні високих стандартів обслу- говування. Готельний ланцюг передбачає об’єднання кількох го- тельних підприємств у колективний бізнес, що проводиться під єдиним керівництвом, у межах єдиної концепції просування проду- кту і під спільною торговою маркою. Готелі в ланцюгах можуть бути об’єднані в результаті будівництва та купівлі підприємств готельною компанією; укладення з відомою готельною компанією- франчайзером угоди франчайзингу; підписання контракту на управління. У зв’язку з цим у складі ланцюга, крім повноправних членів, є асоційовані члени, які беруть участь у бізнесі на основі угоди франчайзингу. В таких випадках ланцюг не відповідає за втрати за франчайзинговими операціями і не має права на прибут- ки, за винятком суми за франчайзинговою угодою, яка йому нале- жить. Значна частина підприємств таких славнозвісних ланцюгів, як Holiday Inn, Radisson Hotels, Ramada та ін., входить до їхнього складу на умовах договору франчайзингу.

З 1950-х років в організаційній структурі управління готелями у світовій готельній індустрії сформувалися різні моделі організації готельної справи.

Перша модель – модель Рітца, пов’язана з іменем швейцарського підприємця Цезаря Рітца. Основна ставка в цих престижних готелях робиться на європейські традиції вишуканості та аристократизму. Нині ця модель зазнала кризи.

Друга модель пов’язана з іменем американця Кемонса Вілсона

(готельний ланцюг Holiday Inn). Вона вирізняється значною гнучкі-


Поняття «гостинності» і «готельного господарства»

стю при задоволенні потреб клієнтів у поєднанні з дотриманням високих стандартів обслуговування. Основні вимоги в готельних ланцюгах, організованих за цією моделлю, зводяться до таких мо- ментів: єдність стилю (архітектура, інтер’єр); єдність позначень і зовнішньої інформації; просторий і функціональний хол; швидкість реєстрації клієнтів; номери, передбачені для постійних клієнтів; сніданок «шведський стіл»; наявність конференц-залу; гнучка сис- тема тарифів; єдине управління, маркетинг і служба комунікації. Під контролем готельних ланцюгів, збудованих за другою моделлю, перебуває понад 50 % готельних номерів у світі.

Третя модель – «незалежні» готельні ланцюжки (наприклад, Best Western). У даному випадку під єдиною торговою маркою об’єднуються готелі за однорідними ознаками, що витримують певні стандарти і набори послуг, незалежно від країни розташуван- ня. Готелі-члени ланцюга сплачують внески до єдиного фонду, який витрачається на спільну рекламну і маркетингову діяльність, про- сування продукту. При цьому повністю зберігається їхня фінансо- во-економічна та управлінська самостійність. Можливе й поєднан- ня другої моделі із третьою. Прикладом такого поєднання є ланцюг готелів Accor (найбільший у Європі), який пропонує готелі різних класів і виступає на ринку під різними марками. Марки Pulman, Sofitel, Novotel – це готелі вищого класу, Mercure – середнього кла- су, а марки Ibis, Etap, Formule 1, Motel 6 – готелі економ-класу.

Згідно з класифікацією, запропонованою Міжнародною го- тельною асоціацією (МГА), готельні ланцюги можна умовно поділити на такі три категорії:

перша – корпоративні ланцюги – готельні корпорації, що во-

лодіють численними підприємствами;

друга – ланцюги незалежних підприємств, що об’єднуються для використання загальної системи бронювання, концепції маркетин- гу, реклами та інших дорогих для окремого підприємства послуг;

третя – ланцюги, що надають управлінські послуги.

Існує багато поглядів на причини успіху готельних ланцюгів, серед яких найважливіші – сталість якості продукту, ідентичність послуг на різних підприємствах, а також доступність цін. Кожний тип готелю, що входить до готельного ланцюга, має свою марку.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

Перевагою компаній, які суворо дотримуються своїх фірмових найменувань, є те, що користувачі послуг одного готельного лан- цюга чітко уявляють якість обслуговування і розміщення на підп- риємстві, що належить до цієї мережі, незалежно від його місця розташування. Це дозволяє задовго до відкриття нового готелю проводити його рекламу і бронювання.

Хоча першим готельним ланцюгом у світі вважається європей- ський Cesar Ritz, бурхливий розвиток і вдосконалення цієї тенден- ції припадає на США. Особливо швидкими темпами цей процес відбувався в 1950-60-х роках. Саме тоді розпочали свою діяльність найбільші готельні мережі світу. У 90-х рр. ХХ ст. лідерами з між- народної діяльності були: США – Best Western International, Choice International, Holiday Hospitality, Marriott Hotels, ITT Sheraton; Франція – Accor, Club Mediterrance; Великобританія – Forte Hotels, Hilton International; Іспанія – Sol-Melia; Гонконг – New World Ren- aissance, Shangri-La, Mandarin Oriental; Японія – Prince Hotels, Tokyo Hotel Group; ПАР – Protra Hotels and Inns, Karos Hotels; Мек- сика – Grupo Posadas de Mexico, Grupo Situr; Куба – Cubatur; Бра- зилія – Othon Hotels та ін.

Уже понад 30 років журнал «Hotels» публікує готельні рейтин- ги. У 1971 році, коли була започаткована ця традиція, список налі- чував 100 найбільших ланцюгів. У 2000 р. він збільшився втричі (див. табл. 1, де наведена 10-ка найбільших готельних мереж).

Район дії кожної корпорації значно перевищує територію од-

нієї  держави.  Готельні  та  ресторанні  підприємства  корпорації

«Marriott» є в усіх штатах США та в 27 країнах світу. Кількість готелів цієї корпорації, за даними на 2000 р. (див. табл. 1), досягла

1381 на понад 280 тис. номерів. А готельна корпорація «Інтеркон-

тинентальотель» (США) володіє 74 готелями (27 540 номерів) у

48 країнах світу і продовжує їхнє будівництво тощо.

Окрім готельних ланцюгів, на світовому ринку активно функ- ціонують специфічні об’єднання, основна мета яких – виявляти найкращих представників готельного бізнесу. Серед них міжна- родна корпорація «Провідні готелі світу» (з 1928 р.), міжнародна організація «Привілейовані готелі і курорти світу», міжнародна готельна асоціація «Найтихіші готелі світу» (з 1968 р.) та інші.


Поняття «гостинності» і «готельного господарства»

Питаннями координації функціонування готельних ланцюгів і асоціацій незалежних готелів і ресторанів у Європі займається Конфедерація національних асоціацій готелів і ресторанів Євро- пейського економічного співтовариства (ХОТРЕК).

Таблиця 1

Найбільші готельні мережі світу (дані на 2000 р.)

 

 

Готельний ланцюг

Країна, в якій знаходиться штаб- квартира

Кіль- кість готелів

 

Кіль- кість номерів

Кількість країн, в яких розміщені підприємства

Hospitality            Franchise

System, Inc

 

США

 

5599

 

509 421

 

6

Best Western International

США

3715

298 803

60

Choice Hotels International

США

3476

283 034

38

Holiday Hospitality

Англія

2350

395 000

62

Accor

Франція

2205

279 145

73

Marriott International

США

1381

283 029

27

Forte PLC

Англія

959

98450

60

Carlson  Hospitality  World- wide

 

США

 

437

 

98 000

 

39

ITT Sheraton Corporation

США

417

129937

61

Hilton Hotels Corporation

США

223

92 119

8

 

Кількісне зростання готельних мереж, їхнє злиття та об’єдна- ння формують хибне враження про зниження різноманітності пропозиції та відпочинку. Проте на практиці спостерігається інша тенденція: поширення ланцюгів не може задовольнити індивідуа- льні вимоги туристів (через деяку знеособленість, стандартизова- ність обслуговування тощо), що створює підґрунтя для розвитку малих незалежних готелів, які роблять ставку на унікальність і неповторність. Такі готелі спеціалісти-готельєри називають про- тотипами готелів ХХІ ст.: комфортабельні, без ресторану (ресто- ран знаходиться поруч), збудовані в сільському стилі, пропонують послуги за помірними цінами і мають все необхідне для роботи та відпочинку, де клієнти отримають вишукане персоніфіковане об- слуговування. Саме унікальність малого готелю є основним ін- струментом ринкової політики.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

Визначальною тенденцією розвитку світового готельного гос- подарства залишається централізація управління. Практично всі готельні ланцюги світу, незалежно від їхнього рейтингу, зазнаючи жорсткої конкуренції, шукають будь-які можливості для збільшен- ня свого потенціалу. Причому централізація управління в дрібних готельних ланцюгах відбувається інтенсивніше, ніж у великих. До централізації менш схильні так звані управлінські компанії (con- sortia). Процес укрупнення готельних мереж ґрунтується насампе- ред на розвитку системи франчайзингу (нині приблизно 80 % готе- лів входять у ланцюги саме на правах франчайзингу).

Останнім часом у деяких країнах світу почали створюватися ба- гатопрофільні концерни, що обслуговують майже всю сферу туриз- му. Цьому сприяв значний розвиток авіації, який призвів до того, що кількість пасажирських місць у літаках набагато перевищила мож- ливість готелів. У зв’язку з цим, авіаційні компанії почали активно залучатися до сфери готельного господарства. Так, американська авіакомпанія ТВА придбала за кордоном 53 готелі відомої корпорації

«Hilton», утворивши нову компанію «Hilton International», підприєм-

ства якої розташовані в 36 країнах. А французька авіаційна компанія

«Ер-Франс» заснувала власну  готельну  і  туристичну  корпорацію

«Сотер». Інтеграція готельних фірм з авіаційними компаніями дозво- ляє надати клієнтам різні тарифні пільги, наприклад продаж авіакви- тків за пільговими цінами, продаж номерів у кредит та ін. Має місце й інтеграція із судноплавними компаніями.

Для залучення потоку іноземних туристів у багатьох країнах використовуються найрізноманітніші засоби – розвивається мережа готелів для іноземних туристів, поліпшується рівень їхнього осна- щення та  обслуговування, реставруються архітектурні пам’ятки, що мають світову цінність, будуються   унікальні рекреаційні об’єкти. Наприклад, у Франції помітну роль у залученні до країни додаткових потоків іноземних туристів відіграє відкритий під Па- рижем парк атракціонів «Євродисней», аналог знаменитого «Дис- нейленду» в Америці.

Ключ до успіху в цій справі, як вважають фахівці готельного бі- знесу, прихований у особистості людини, про що свідчать досяг- нення найвідоміших готельєрів світу.


Поняття «гостинності» і «готельного господарства»

Цезар Рітц, як і інші піонери готельної індустрії, розпочав свою кар’єру в 15 років учнем управляючого готелю, а вже в 19 років – керував одним із паризьких ресторанів, але залишив цю роботу і влаштувався помічником офіціанта в знаменитому ресто- рані Voisin. Саме там він засвоїв мистецтво догоджати смакам бага- тих і знаменитих. В 22 роки Рітц став менеджером Grand National Hotel у Люцерні (Швейцарія), що завдяки його винахідливості став надзвичайно популярним. Через одинадцять років він очолив Savoy Hotel у Лондоні – один із найфешенебельніших готелів світу. Він зробив свій готель центром культурного життя вищого товариства, запровадивши традицію, згідно з якою відвідувачі приходили до ресторану тільки у вечірніх костюмах і сукнях. Разом із Огюстом Ескоф’є (шеф-кухарем) Рітц сформував колектив, який умів готува- ти найвишуканіші європейські страви, а також створювати витон- чену атмосферу в ресторані, що відповідала цим стравам. Він за- прошував найкращі інструментальні оркестри і взагалі не шкодував коштів на різні спецефекти.

Найважливішою рисою керівника Рітц вважав уміння спілкува- тися з публікою. Його увага до клієнтів та їхніх бажань підняли мистецтво менеджера на новий щабель. До сьогодні ім’я Цезаря Рітца в готельному бізнесі – синонім елегантності та вишуканості.

Елсворт Мілтон Статлер (готелі «Statler») вважається одним із найвидатніших представників готельного бізнесу всіх часів і на- родів. Саме він запровадив високі стандарти комфорту і зручностей у готелях для туристів середнього класу за доступними цінами. Його особисте життя – це історія подолання труднощів. У 15 років, маючи за плечима всього 2 роки роботи кур’єром у провідному готелі м. Вілінга (штат Західна Вірджинія), Статлер обійняв посаду старшого коридорного. Помітивши, що більярдна кімната і готель- ний стіл замовлень залізничних квитків приносять найбільші при- бутки, він переконав власника готелю віддати йому ці два місця в концесію. Статлер організував спеціальні змагання з більярду, піз- ніше – майданчик для боулінга, а потім – і власний ресторан – The Pie House, який став найкращим у місті. В 31 рік він вже отримував

$10000 на рік і був готовий до освоєння нових просторів в індустрії гостинності.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

У 1908 р. він відкрив у м. Буфало (штат Нью-Йорк) готель Buf- falo Statler на 300 номерів, зорієнтований на представників серед- нього класу. В кожному номері була ванна кімната, замість однієї великої для всіх мешканців готелю. Статлер запропонував розміс- тити ванні кімнати двох сусідніх номерів поруч, щоб між ними була шахта для труб із гарячою водою і для електричної проводки. Крім того, цей готель був першим, де в кожному номері були крани з водою, вішалки для рушників, телефон і великий туалет із власним освітленням.

1912 року він збудував Cleveland Statler, який надавав послуги великим бізнес-групам, а одним із нововведень стала «щоденна ранкова газета» кожному клієнтові готелю. Серед інших новинок Статлера – запровадження в його готелях поштових послуг, а в но- мерах біля кожного ліжка освітлювальних пристроїв, безкоштовних радіоточок, наявність великої кількості рушників і письмового при- ладдя, дзеркала на повний зріст. Статлер створив власну готельну радіостанцію і ввів центральну систему кондиціонування повітря.

Але в 1954 р. компанія Statler Hotel Company була придбана Гі- лтоном за $111 млн., що на той час вважалося найвигіднішою уго- дою в історії готельного бізнесу.

Статлер підкреслював, що в готельній справі немає важливих і другорядних питань, немає дрібниць. Це він вперше сказав, що клієнт завжди правий. Висловлювання Статлера «наймайте на ро- боту тільки добропорядних людей, щиросердних і ввічливих, які часто й охоче посміхаються...» та багато інших майже 80 років тому лягли в основу «Кодексу поведінки обслуговуючого персоналу» (Statler Service Code), що не втратив своєї актуальності й донині.

Конрад Ніколсон Гілтон (готелі «Hilton») ввійшов до світової історії, піднявши готельний бізнес на недосяжну висоту, оскільки ввів поняття «п’ятизіркового готелю», порівнявши його з добрим коньяком. Сам він є автором тільки трьох нововведень: у 1949 р. – його готельна мережа стала першою серед американських мереж, що відкрила об’єкт за кордоном (у Пуерто-Рико); в 1951 р. – він першим установив телевізори в усі свої номери (саме в усі номери, адже перший готельний телевізор з’явився в мотелі мережі Best Western); а в 1957 р. – першим запропонував сервісні послуги з


Поняття «гостинності» і «готельного господарства»

прямого набору міжміських телефонних номерів. Всі інші досяг- нення Гілтона пов’язані не з know-how, а з гучними поглинаннями готелів. Конрад Гілтон першим у готельному бізнесі зрозумів, що багатий клієнт із задоволенням заощадить невеликі гроші на готе- льному номері і з не меншим задоволенням викине набагато більші гроші в казино при тому ж готелі.

Історія готельної кар’єри Конрада Гілтона розпочалась у червні

1919 р., коли, відвідавши техаське невеличке селище Сиско, замість банку, він придбав за $5000 місцевий готель «Mobley». Новий вла- сник здавав робітникам-нафтовикам ліжка не щодобово, а восьми- годинними змінами. Невдовзі на зароблені гроші він докупив пан- сіон у Форт Ворті і дві маленькі техаські нічліжки. До кінця 1923 року в Конрада Гілтона вже налічувалося 530 придбаних номерів і він вирішив, що настав час від чужих недоїдків перейти до «виго- товлення власної страви». Урочиста інавгурація першого готелю

«Dallas Hilton» відбулася 2 серпня 1925 року у столиці Техасу. Ця подія стала кульмінацією самостійного бізнесу Гілтона   і піком його незалежної ділової кар’єри.

Стратегія Гілтона полягала в тому, що він намагався позичити якомога більше грошей для швидкого розширення бізнесу. Ця стра- тегія добре працювала до початку Великої депресії 1930-х років. Гілтон не зміг повернути гроші за придбані заклади і втратив деякі з них, пройшовши через процедуру банкрутства. Компанія Hilton Hotels Inc. влилася в Національну готельну корпорацію Муді, де Конрад Гілтон став управляючим.

Гілтон був першим, хто запровадив у великих коридорах спеці-

альні бари, які стали місцем зустрічей; здав в оренду площі під крамниці для подарунків і газет.

Джон Вілард Маріот (корпорація «Marriott») до вершини сла-

ви йшов довгим тернистим шляхом. Будучи другим із восьми дітей у сім’ї, вже в юні роки почав заробляти гроші, виконуючи найріз- номанітніші види робіт: працював у мормонській місії, навчався в коледжі Weber Junior, в університеті штату Юта, продавав шерстяну білизну лісорубам, завідував книжковим магазином, викладав анг- лійську мову в середній школі.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

В 1927 році разом із дружиною Еліс Маріот розпочав продаж пива в кіоску A&W Root Beer, збудованому ним власноруч у Ва- шингтоні. В зимову пору він додав до асортименту гарячі страви і змінив назву на Hot Shoppe («Гарячі страви на продаж»). Ідея спра- цювала, і до тридцяти років Маріот став мільйонером.

Саме він вперше запропонував годувати пасажирів під час пе- рельоту. Ця ідея була реалізована ним в 1937 р. спільно з вашингто- нською компанією Hoover Airfield. А через два роки після цього він вийшов на ринок продуктів харчування, запропонувавши свої пос- луги в даній галузі урядовим закладам, шкільним кафетеріям і лі- карням. 1957 року Маріот відкрив перший готель Marriott. Завдяки успіху і позитивному іміджу компанії Маріот у 1967 р. назва її була змінена на Marriott Corporation.

Маріоти розвивали родинний бізнес – ресторани, банкетне об- слуговування, організацію бортового харчування. У 1981 р. був відк- ритий сотий готель під назвою «Marriott», а в 2000 р. – двохтисяч- ний. Усередині 80-х років ХХ ст. компанія витрачала на будівництво готелів щорічно понад $1 млрд., до 1989 р. вона відкривала нові го- телі щотижня, і вони відразу заповнювалися, тарифи на проживання зростали, ціни на акції «Marriott» стрімко збільшувалися. Впродовж

1980-х років доходи й активи компанії щорічно зростали на 20 %.

Компанії довелось пережити скрутні й критичні 90-ті роки ХХ ст. Катастрофа ринку нерухомості підкинула нові можливості для росту компанії. Багато готелів конкурентів виявилися в руках бан- ків та інших кредиторів, які й уяви не мали про готельний бізнес і не хотіли навчатися. Marriott збирав контракти на управління. Починаючи з 1994 р., компанія знову прогресує. За п’ять років, із

1995 по 2000 рр., кількість готелів компанії збільшилася вдвічі – з

1000 до 2000.

Кемонс Вілсон («Holiday Inns») був для готельної індустрії тим, ким був для ресторанної індустрії засновник імперії «McDonald’s» Рей Крок. Влітку 1951 p., перебуваючи з сім’єю на відпочинку, Віл- сон змушений був заплатити великі гроші за погано облаштований, незатишний і тісний номер готелю. Саме тут він прийшов до не- сподіваного відкриття, що готельний бізнес є найнерозвиненішим елементом сфери обслуговування. Це й стало поштовхом для ство-


Поняття «гостинності» і «готельного господарства»

рення ланцюга мотелів і готелів «Holiday Inns», що став найбіль- шим і найпопулярнішим ланцюгом у світі. Підприємства «Holiday Inns» орієнтуються на сімейне обслуговування, повне харчування та безкоштовне обслуговування для дітей.

На сьогодні готельне господарство в усьому світі стало на інду- стріальну основу і є галуззю економіки, причому такою, що забез- печує значні валютні надходження за рахунок розвитку іноземного туризму. Готельний і туристський бізнес – нерозривно пов’язані поняття. Значну роль у їхньому розвитку відіграє реклама. Завдяки їй туристи прагнуть відвідати найекзотичніші місця нашої планети, побачити щось незвичайне, задовольнивши цим свої невичерпні пізнавальні пориви (див. додаток В).