8.1.5. Кондиціонування і вентиляція повітря

Сучасне інженерно-технічне обладнання здатне створювати в готелях будь-які параметри повітряного режиму, що забезпечують повний екологічний комфорт людини. Це устаткування дозволяє збагачувати повітря киснем, нагрівати його або охолоджувати, сушити або зволожувати, очищати від пилу або інших забруднень, ароматизувати. З цієї метою використовуються спеціальні устано- вки, які називаються кондиціонерами. Нагадаємо, що температура в номері повинна становити 18-20 ºС, вологість повітря – 40-45 %, швидкість руху повітря – 0,25 м/с. Створення в приміщенні необ- хідних кліматичних умов (температури, відносної вологості, шви- дкості руху повітря), незалежно від зовнішніх кліматичних умов і внутрішніх чинників (тепло- і вологовиділення людьми й устатку- ванням, газо- і паровиділення), називається кондиціонуванням повітря.

Залежно від радіуса дії системи кондиціонування поділяються на центральні, що обслуговують багато приміщень, і місцеві – для обслуговування одного приміщення.

Центральні системи кондиціонування повітря обладнують ве- ликими центральними кондиціонерами, що встановлюються в спе- ціально відведених приміщеннях мінімальною площею 140 м2, висотою до 10 м. Центральні кондиціонери встановлюються для подачі повітря в торгові зали ресторанів, банкетні зали, конференц- зали, виробничі і житлові приміщення. До комплекту кондиціонерів входять пристрої автоматичного і дистанційного управління.

При місцевому кондиціонуванні повітря компактний кондиці-

онер встановлюється в приміщенні, яке обслуговується.

Кондиціонування повітря передбачається через неможливість використання природної вентиляції (відкриті вікна в літній час) через надмірний вуличний шум, що заважає роботі, забруднення повітря в приміщеннях або великі швидкості вітру при підвище- ній поверховості. У кондиціонері обробляється тільки зовнішнє повітря, змішане із внутрішнім рециркуляційним, а також внутрі- шнє повітря.

Для  систем  кондиціонування повітря  потрібна велика  кіль-

кість холоду в літній період. Холодопостачання може здійснюва-


 

тися від природних або штучних джерел. До природних джерел належать артезіанські води, що залягають на глибині 25-30 м від поверхні землі і мають температуру +5 °С, а також лід. До штуч- них джерел відносять охолоджену воду, що надходить від холоди- льних установок із температурою +7 °С. Охолоджувальні при- строї обладнуються компресорами з випарно-конденсаторними агрегатами. У перехідний і зимовий періоди охолоджувальні ма- шини не працюють. Санітарна норма свіжого повітря становить

20 м3/год на одну людину.

Обмін повітря в житлових номерах, виробничих приміщеннях, готельних, ресторанних залах і кафе необхідний для створення комфортних умов для гостей і персоналу. За допомогою вентиля- ції здійснюється обмін повітря: видаляється забруднене повітря, що містить надмірну кількість двоокису вуглецю, водяної пари та пилу, і подається свіже повітря, збагачене киснем.

Практично всі великі готелі обладнані системами вентиляції повітря. Системи вентиляції класифікуються: за призначенням – на припливні і витяжні; за способом переміщення повітря – на природні і механічні; за способом організації повітрообміну – на місцеві і загальнообмінні.

Належний і швидкий обмін повітря забезпечується природною або механічною вентиляцією. Природна вентиляція складається з аерації (провітрювання через вікна, кватирки, балконні двері) і канально-гравітаційної  вентиляції  (через  шахти,  трубопроводи, що виходять на дах, і вентиляційні решітки в приміщеннях за рахунок різниці температур). Ця система найчастіше застосову- ється в номерах, ванних кімнатах, загальних санвузлах і деяких складах. Основною умовою обміну повітря на основі гравітацій- ної системи є різниця тиску, що виникає між повітрям, яке знахо- диться всередині, і повітрям зовні. Залежно від співвідношення тиску, у вентиляційних каналах виникає природна повітряна тяга, що викликає провітрювання приміщень.

Механічна вентиляція застосовується там, де необхідний си- льний обмін повітря, причому перевагою установок цього типу є незалежність від зовнішніх атмосферних умов (температури, во- логості, вітру і тиску): у виробничих приміщеннях, ресторанних


Круль Г.Я. Основи готельної справи

залах, залах кафе, в кухнях, пральних і машинних відділеннях.

Розрізняють витяжну механічну вентиляцію і припливно- витяжну. При витяжній механічній вентиляції забруднене повітря видаляється з приміщень вентилятором, а свіже надходить через пори стін або спеціально залишені канали та отвори в стінах і покриттях, а також через вентиляційні припливні решітки. При припливно-витяжній у приміщеннях вмонтовуються окремі вен-

тилятори, що викликають рух і обмін повітря, або встановлюється

вентиляційна припливна і витяжна установка, в якій повітря пода- ється і видаляється різними каналами, а регулювання притоку повітря здійснюється за допомогою решіток. Така установка скла- дається з каналів і вентиляторів, а засмоктування повітря відбува- ється за допомогою системи, яка  забезпечена очисними, нагріва- льними і зволожуючими пристроями.

Вентиляція житлових номерів, ванних кімнат і санвузлів здій- снюється за допомогою вертикальних витяжних каналів. У вироб- ничих приміщеннях ресторану природна вентиляція за допомогою витяжних каналів є недостатньою. Виділення великої кількості тепла та вологи кухонними машинами та пристроями потребує влаштування механічної припливно-витяжної вентиляції. Венти- ляційні решітки повинні розміщуватися над джерелами пароутво- рення і тепла. Над основною кухонною плитою встановлюють вентиляційний навіс, призначення якого – відведення пари і тепла, що утворюються під час приготування їжі.

Приміщення торгових залів ресторанів, кафе і коктейль-барів, а також винних погребів повинні обладнуватися самостійною механічною вентиляцією. Важливу роль у таких випадках відіграє їхня висота. Низькі торгові зали потребують обладнання їх доро- гими вентиляційними установками.

У приміщеннях пралень вентиляційні установки є або самос- тійними пристроями, що відводять тепло і випаровування безпо- середньо від машин і пральної техніки, або складовою частиною машин. Сучасна готельна пральня повинна мати вентиляцію, яка обслуговується власним централізованим машинним відділенням. У приміщеннях, де переться білизна і накопичується пара, засто- совують пристрої для її видалення, що складаються з вентилятора


 

і нагрівача. Провітрювання пралень шляхом відкриття вікон не-

бажане, особливо в зимовий період.

У холодильниках циркуляція повітря здійснюється на основі гравітації або за допомогою вентиляторів. Склади, призначені для зберігання продуктів і різних матеріалів, потребують відповідного обміну повітря, який повинен здійснюватися 3-6 разів на добу.

Можливими дефектами і несправностями вентиляційних при- строїв можуть бути відсутність або пошкодження витяжних реші- ток і рамок для них, негерметичність збірних шлакогіпсових вер- тикальних коробів, засмічення вентиляційних каналів уламками цегли чи розчином, пошкодження чи відсутність над вентиляцій- ною шахтою захисної парасольки або дефлектора (насадка на ви- тяжній трубі). Під час сильних морозів вентиляцію вимикають.