8.1. Характеристика санітарно-технічного устаткування 8.1.1. Облаштування господарсько-питного водогону та каналізації

Однією з основних проблем є постачання готельного комплек- су водою для питних і господарських потреб та у зв’язку з цим оснащення споруди відповідним водогінно-каналізаційним устат- куванням. Готельні споруди, що будуються на освоєних територі- ях, забезпечуються водою від міської водогінної мережі. Невеликі ж об’єкти (пансіонати, бази відпочинку в курортних місцевостях) будуються на неосвоєних територіях, мають самостійне водопо- стачання з річок, свердловин або колодязів.

Водогінна мережа забезпечує будівлю готельного комплексу водою для питних і господарсько-виробничих потреб. Разом із забезпеченням готелю холодною водою діють системи гарячого і пожежного водопостачання.

Якість і температура води, що подається до готельного компле- ксу, повинні відповідати вимогам стандартів. Витрати води обчис- люються окремо для систем холодного і гарячого водопостачання. На одного мешканця готелю може припадати до 300 л води на добу. Фактичне споживання води також розраховується витратою води по

місцях водозабору (у номерному фонді, по окремих допоміжних

приміщеннях – у пральні, сауні, басейні, на кондиціонування то- що). Розраховується питома витрата води з розрахунку на одиницю пропускної спроможності готельного комплексу.

Водопровідна вода в готельних об’єктах, будинках відпочинку, пансіонатах тощо повинна бути придатна для пиття незалежно від того, для яких цілей вона використовується. Придатність визнача- ється лабораторіями санітарно-епідеміологічного нагляду. Водоп- ровідна вода з міської мережі повинна відповідати всім вимогам і при цьому не має бути потреби у застосуванні додаткових засобів


 

для поліпшення її якості.

Внутрішня водогінна система складається з таких елементів:

     вводу (перпендикулярного до будівлі відрізку труби від зовнішньої магістралі до водомірного вузла);

         водомірного вузла, головною частиною якого є водомір,

що служить для обліку витрат води;

    водопровідної мережі будівлі з арматурою від водомірного вузла до місць споживання;

         водонапірно-запасних баків, які встановлюються в найви-

щій точці системи, що дозволяє створити не тільки певний запас води, але й необхідний тиск у внутрішній мережі, а це забезпечує

безперебійну подачу води в найвищі і найвіддаленіші точки водо-

розбору, незалежно від тиску води в зовнішній магістралі;

         насосів, що служать для подачі води у внутрішню мережу,

коли тиск води в зовнішній мережі для цього недостатній.

У тому випадку, коли міський тиск не забезпечує подачу води до верхніх водорозбірних точок, в будівлі готелю передбачається водопідкачування. Існують два види підкачування: у часи пік і постійне. Підкачування в часи пік проводиться з допомогою насо- су, встановленого на вводі, і здійснюється, як правило, в автома- тичному режимі. Якщо міський тиск постійно не забезпечує ціло- добову подачу води до верхніх водорозбірних точок, передбача- ється постійне підкачування, тобто цілодобове.

За призначенням внутрішній водогін буває господарсько- питним, виробничим і протипожежним. У готелях виробничий водогін практично не застосовується.

Каналізаційне устаткування готельних об’єктів тісно пов’я- зане з водопровідним як із погляду проектування, так і експлуата- ції. Каналізаційними трубами відводять забруднену воду (з кухні, лазень, пральні, басейнів тощо) та атмосферні опади (дощові та при таненні снігу).

Каналізаційні стоки через різні санітарні пристрої (раковини, умивальники, унітази, решітки в підлогах) потрапляють по відві- дних трубах у колектор міської мережі або у власну мережу. Оскі- льки під час відведення стоків у трубах відбуваються процеси гниття, то між відведенням і кожним приймачем стічних вод вста-


Круль Г.Я. Основи готельної справи

новлюють сифони, що перешкоджають потраплянню газів з ме- режі в приміщення. Надходження ж повітря (кисню) в труби здій- снюється за допомогою витяжних труб, які виводяться вище за покрівлю споруди – це т.зв. відкрита каналізаційна деаерація.

Каналізаційні труби поділяються на горизонтальні, вертика- льні та відгалужені. Головний канал сполучає будівлю з вулич- ною каналізацією.

Каналізаційні та водогінні труби, а також їхній захист можуть бути замасковані, проте легкодоступні для обслуговування. Верти- кально і горизонтально прокладені каналізаційні труби необхідно ретельно і щільно з’єднувати для запобігання затопленню готель- них номерів та ресторанних залів, газовиділенню через нещільне

з’єднання каналізаційних труб і підмиванню фундаментів будівель.

Відвідні труби потрібно згруповувати і прокладати так, щоб до них був забезпечений доступ з усіх боків; не бажано прокладати їх через приміщення, що відвідуються найчастіше. Варто також пе- редбачити додаткові відгалуження, які могли б використовуватися за потреби. Підбір діаметрів і перетинів каналізаційних відведень приймаються відповідно до діючих санітарних норм і правил.