7.2.2. Особливості організації житлових приміщень

Блок приміщень житлової групи – основний у готелях будь- якого типу. Ці приміщення становлять понад 50 % об’єму будівлі і є житловими кімнатами – номерами, а також безпосередньо пов’язаними з ними допоміжними і службовими приміщеннями.

Коридори, як і вестибуль, складають перше враження про го- тель. Вони належать до житлової групи приміщень і є важливим комунікаційним вузлом, який з’єднує ліфти, сходи з номерним фондом готелю та іншими приміщеннями.

Основною вимогою до коридорів є відсутність будь-яких меблів і достатнє денне і штучне освітлення, що сприяє швидкій орієнтації мешканців. Коридори по всій довжині повинні розташовуватися на одному рівні; у разі перепаду рівнів потрібно передбачати засоби для орієнтування: освітлення, замін сходів поступовим підйомом підлоги, озеленення низу стіни у місці перепаду тощо.

За великої довжини коридору передбачаються світлові розри- ви через кожні 20 м. Ширина коридору розраховується так, щоби в ньому могли легко розминутися дві людини із валізами в руках. Звідси вимога до ширини одностороннього коридору – не менше

1,3-1,4 м, а двостороннього – 1,6-2,0 м (якщо двері відчиняються всередину номера). Якщо ж двері відчиняються в коридор, то відповідно й ширина його збільшується.

Структура житлових номерів визначається характером спору- ди готельного комплексу. Наприклад, готелі, призначені для від- починку, повинні мати більше двомісних, а міські готельні ком- плекси – одномісних номерів.

Номери розташовуються на житлових поверхах, де є також приміщення для чергового персоналу, що обслуговує їх, загальні горизонтальні комунікації, вітальні, ліфтові чи сходово-ліфтові холи. Основні вертикальні комунікації (сходи і ліфти) часто об’єднують в єдиний сходово-ліфтовий вузол, розміщення якого залежить здебільшого від форми плану житлових поверхів. Роз- поділ площі житлової частини між номерами та іншими примі- щеннями значно відрізняється: частка номерів складає 54-70 %, на коридори припадає від 13 до 22 %.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

Як показує аналіз практики проектування і будівництва готелів, житлову частину проектують із прямокутною, компактною, атріум- ною і ускладненою формою плану. Готелі із прямокутною та ускла- дненою формою плану поширені більше, ніж із компактною та атріумною. На вибір форми плану впливають: містобудівні особли- вості майданчика будівництва, його розмір і форма, санітарно- гігієнічні і протипожежні вимоги, техніко-економічні міркування, а також творчий задум архітектора.

Прямокутна форма плану застосовується в будівлях готелів різної поверховості і протяжності. На основі прямокутних планів здебільшо- го створюють лаконічні об’єми будівель у формі паралелепіпеда.

Компактна форма плану (наближена до кола, еліпса, квадрата, трикутника) більше притаманна багатоповерховим готелям башто- вого типу. Вузол вертикальних комунікацій за такого планування часто розміщений у центральній частині будівлі. Загальні поверхові коридори не розтягнуті; відстань від вертикальних комунікацій до входів у номери відносно невелика. Готелі із компактною формою плану доцільні на невеликих ділянках, що звільняються при рекон- струкції міст; у районах, багатих на зелені насадження, при макси- мальному збереженні цих насаджень; у складних ґрунтових умовах (на гірських схилах, скельних ґрунтах тощо).

Ускладнена форма плану житлової частини має багато варіан- тів: «трилисники», «хрестовини»; різноманітні криволінійні фор- ми. Зміна напрямку загальних горизонтальних комунікацій до- зволяє уникнути думки про монотонність коридору, що виникає у витягнутих будівлях із прямокутною формою плану. Але при складних звивистих формах плану не всі номери знаходяться в однакових умовах. Наприклад, у номерах, розміщених у внутріш- ніх кутах будівлі, погіршуються умови освітлення та інсоляції (можливе затінення номерів, особливо розміщених на нижніх поверхах), у ряді випадків не виключається «проглядання» номе- ра з вікон інших приміщень.

Атріумна форма плану (із внутрішнім двором, забудованим по периметру) дозволяє розмістити на поверсі велику кількість номерів. Найчастіше у внутрішній замкнутий двір дивляться зага- льні галереї чи підсобні та допоміжні приміщення. Іноді у внут-


Формування предметно-просторового середовища готелю

рішній двір обернені номери. При орієнтації номерів у внутрішній двір готелю вони позбавляються видових якостей, погіршується інсоляція номерів від вікон, розташованих навпроти приміщень.

Основним елементом блоку приміщень житлової групи є готе- льний номер – багатофункціональне приміщення, призначене для відпочинку і сну, роботи, прийому гостей. Залежно від призначення готелю та потреб гостей, обладнання номера може бути різним.

Готельні номери класифікують (див. додаток Д):

         за кількістю місць:

- одномісні (SGL – single);

- двомісні (з двома ліжками (TWIN) або одним двоспальним ліжком);

- тримісні (TRP – triple) тощо;

    за кількістю кімнат (однокімнатні, двокімнатні, трикім- натні та ін.). Найпоширенішими у світовій практиці є однокімна- тні номери на одну і двох осіб. У переважній більшості готелів частка однокімнатних номерів для одного клієнта сягає 50 і біль- ше відсотків номерного фонду;

         за призначенням розрізняють:

- номери бізнес-класу призначені для розміщення осіб, які перебувають у ділових поїздках чи відрядженнях. Окрім стандар-

тної обстановки номера, тут створюються умови для роботи (ро-

бочий стіл, телефон, факс, комп’ютер та інша техніка);

- номери економічного класу призначені для широкого кола споживачів. Вони відрізняються скромнішим і дешевшим умеб- люванням номерів, що позначається на ціні розміщення;

- номери-апартаменти – це дво-, три-, чотирикімнатні но- мери, призначені для довготривалого проживання сімей. Обов’язковим елементом таких номерів є кухня з повним набором побутової техніки (кавоваркою, мікрохвильовою піччю, міксером тощо), що створює практично домашні умови перебування. Апар-

таменти становлять не більше 10 % номерного фонду. Розрізня-

ють також таку категорію номерів, як люкс-апартаменти – три-, чотирикімнатні номери з житловою площею не менше 45 м2, у складі яких кухня відсутня. Ця категорія номерів найдорожча. У світовій практиці такі номери відомі як сьют-номери (suite) з не-


Круль Г.Я. Основи готельної справи

стандартним широким двоспальним ліжком (200×200 см) і додат- ковим гостьовим туалетом (допускається відсутність перегородки між вітальнею/їдальнею і кабінетом при візуальному розмежу- ванні приміщення);

- «студія» – однокімнатний номер із площею не менше 25 м2, розрахований на проживання однієї-двох осіб, із плануванням, яке дозволяє використовувати частину приміщення як віталь- ню/їдальню/кабінет та ін.;

         залежно від рівня комфортності і ступеня обладнаності

номери поділяються на такі типи:

- «президентський апартамент» – це висококомфортабель- не приміщення, до складу якого входять такі ж приміщення, як і до номера «апартамент», але їх доповнено приміщеннями для прийо- му невеликої кількості гостей, проведення зустрічей, нарад, засі- дань, організації різних банкетів тощо. Такий номер передбачений для прийому офіційної державної особи, а також туристів із класом обслуговування VIP;

- номер «апартамент» складається з кількох житлових кім- нат: однієї чи двох віталень з міні-барами і міні-сейфами, кількох спальних кімнат з автономними повними санвузлами (до складу яких входить біде), одного чи двох робочих кабінетів, невеликої кухні з їдальнею, холу або передпокою, що має один чи два санвуз- ли. Номер «апартамент» може бути розміщений на двох рівнях: на першому – вітальня, передпокій, санвузол, кухня-ніша; на другому

– спальня з гардеробною, кабінет, санвузол;

- номер «люкс» має кілька кімнат (спальню, кабінет, віталь-

ню), передпокій, і повний санвузол;

- двокімнатний номер має дві кімнати – спальню і вітальню з робочою зоною і зоною відпочинку (спальня і вітальня можуть відокремлюватися одна від одної розсувними або складними пере- городками чи скляними дверима), передпокій і повний санвузол з ванною чи душем, умивальником і туалетом;

- номер «комплекс» має два або кілька суміжних звичайних номерів або номер «люкс». Кімнати між собою об’єднані спільним передпокоєм і мають один або два санвузли. Номер «комплекс» можна використовувати як одно- або двокімнатні номери або як


Формування предметно-просторового середовища готелю

багатокімнатні апартаменти з відповідним переобладнанням. Їх можна використовувати для проведення зборів, нарад. Трансфор- мація номерів у комплекси потребує значних зусиль персоналу;

- номер «дубль» (studio) – типовий двомісний номер, в якому одне ліжко замінюється диваном-ліжком, диваном-тахтою, кріслом- ліжком, що дозволяє використовувати цей номер як двомісний або як комфортабельний одномісний. Тут встановлюють комбінований стіл, складену підставку для валізи, журнальний столик, крісло. Такі номери забезпечують гнучку систему поселення і є економічно вигідними для мотелів, кемпінгів тощо. Трансформація одномісно- го номера «дубль» у двомісний не потребує додаткових затрат, ро- бочої сили і є зручним у користуванні;

- однокімнатний номер складається з однієї житлової кімна-

ти, передпокою та санітарного вузла. Вони є найпоширенішими.

Для всіх типів номерів порядок розміщення меблів залежить від розмірів і конфігурації номера, його житлової площі, розмі- щення віконних і дверних отворів.

Незалежно від категорії кожний готельний номер повинен ма- ти такий набір меблів і обладнання: ліжко; стілець чи крісло на 1 особу; нічний столик чи тумбочку (в розрахунку на 1 ліжко); ша- фу для одягу; загальне освітлення; кошик для сміття.

У кожному номері повинна бути інформація про готель і план

евакуації під час пожежі.

Простір кімнати (чи кімнат) номера ділиться на функціональні зони. До 70 % від загальної площі однокімнатного номера на 1 особу може припадати на житлову зону, до 14 % – на передпокій, до 20 % – на санітарний вузол. Житлова площа при цьому може коливатися в межах від 7 до 14 м2.

Сучасні стандарти деяких країн передбачають дотримання мі- німальної площі підлоги в одномісному номері не менше 14 м2, а в двомісному – не менше 18 м2. Зокрема, німецькими стандартами передбачена площа комфортного однокімнатного номера на од- ного мешканця від 16 до 18 м2, а на двох – від 20 до 21 м2; україн- ськими ж стандартами в аналогічних номерах передбачені площі, що коливаються в межах від 8 до 14 м2  у першому випадку і від

10 до 16 м2 – у другому (див. додаток А).


Круль Г.Я. Основи готельної справи

Меблі в номерах розміщуються залежно від габаритів номера, особливостей опалення, технологічних параметрів приміщення. Вони повинні забезпечувати комфорт і безпеку, відповідати сані- тарним та економічним вимогам, смакам клієнтів.

Співвідношення номерів різної місткості жорстко зафіксоване

і може змінюватися тільки при реконструкції готелів (якщо до- зволяє конструкція). Разом із тим структура номерного фонду повинна відповідати потребам клієнтів і коректується залежно від сезону. У деяких готелях передбачені оперативні зміни складу номерного фонду за рахунок об’єднання чи роз’єднання номерів із використанням дверей і (чи) пересувних перегородок.

Для чергового персоналу, що обслуговує номерний фонд, на житлових поверхах передбачають кімнату чергового персоналу, кімнату прасування і чищення одягу, окремі комори для зберіган- ня обмеженого запасу чистої і брудної білизни, кімнату для серві- рування, санітарний вузол.

Службове приміщення для покоївок повинно розташовуватись

якнайближче до об’єктів обслуговування. Досить часто примі- щення чергового персоналу групують і розміщують поблизу слу- жбових ліфтів і сходів, які пов’язують їх із загальними господар- ськими і складськими приміщеннями готельного комплексу, роз- ташованими у підвальному, цокольному чи першому поверсі спо- руди. При розміщенні їх поряд із вантажопасажирським ліфтом кабіну останнього бажано відкривати у бік приміщень для персо- налу, для чого її в більшості випадків роблять прохідною. Це зна- чно полегшує доставку чистої білизни та різних вантажів, усуває небажаний перетин потоків клієнтів готелю та обслуговуючого персонал. При цих приміщеннях передбачають сміттєпровід, пи- ловловлювач (для очищення пилососів) або централізовану сис- тему пиловидалення, білизнопровід або спеціальний ліфт для спуску брудної білизни у центральну білизняну.

Приміщення для чергового персоналу знаходяться на кожно-

му поверсі, але при невеликій місткості готелю (менше 30 місць) розташовувати їх на кожному поверсі не економічно. У кімнаті для  чергового  персоналу  розміщують письмовий стіл,  стілець,


Формування предметно-просторового середовища готелю

столові підноси, шафу, телефон, іноді диван, холодильник та умивальник. У готельних комплексах високого класу встановлю- ють табло викликів до номерів.

Кімната чищення і прасування одягу призначена для самообс- луговування клієнтів готелю. В ряді випадків нею користується персонал. Це приміщення обладнують столом (або столами) для прасування одягу, раковиною, стійкою для вішалок. У готельних комплексах вищої категорії такі кімнати не передбачені, оскільки ці операції здійснюються тільки обслуговуючим персоналом. Окрім кімнати для чищення і прасування одягу, передбачають спеціальне приміщення для чищення взуття.