4.1. Проблеми створення міжнародної класифікації готелів

Класифікація готелів – це визначення відповідності конкретного готелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Прийня- та в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, що є якісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на його престиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг тощо.

При атестації готелю для присвоєння йому певної категорії враховують вимоги, що ставляться до:

         будинку та прилеглої території;

         номерного фонду;

         технічного устаткування;

         оснащення меблями;

         предметів санітарно-гігієнічного оснащення номера;

         загальних приміщень;

         приміщень для надання послуг харчування;

         послуг, що пропонуються підприємствами розміщення;

         персоналу та його підготовки тощо.

Проблеми розробки та введення єдиної міжнародної класифі-

кації готелів належать до найскладніших у туристичній галузі. В багатьох країнах Європи найпоширенішою є зіркова система кла- сифікації готелів. За час її існування дотепер так і не сформували єдині правила присвоєння готелям певної категорії. У більшості країн кількість «зірок» на фасаді готелю – справа абсолютно доб- ровільна. На жаль, сьогодні «зірковість» готелів діє як своєрідна

принада для туристів. У різних країнах навіть готелі з однаковою

кількістю «зірок» можуть відрізнятися за рівнем сервісу, комфор-

тності номерів, місцем розташування тощо.

Всесвітня туристична організація (ВТО) у 1972 р. спробувала покласти край цьому «параду зірок» і запровадити універсальну


Системи класифікації готелів у світі

систему класифікації готелів. Секретаріат ВТО виніс на розгляд міжнародним готельним компаніям новий перелік правил для визначення «зірковості» готелів. Згідно з цією класифікацією готелеві може бути присвоєна одна з п’яти категорій залежно від обладнання, рівня комфорту та набору послуг, що пропонуються.

За даними Міжнародної Готельної Асоціації (МГА), на сьогодні офіційна система класифікації прийнята тільки в 64 країнах світу, в

11 – вона знаходиться на стадії розробки, в 58 – готелі не мають єдиної класифікації. Серед останніх такі країни масового туризму, як Великобританія, США та Японія. Проте ця система класифікації не була схвалена національними членами МГА. Більшість країн визнали неможливість створення єдиної міжнародної системи кла-

сифікації готелів через неоднозначність підходів до оцінки якості

обслуговування, несхожість кліматичних та інших умов. Потрібний час для того, щоб більшість країн внесла свої пропозиції до даної класифікації, що зробить її ефективнішою і прийнятнішою.

Сьогодні у світі діє близько тридцяти різних систем класифіка- ції готелів. Навіть в окремих країнах класифікація готелів далека від однозначності.

При всій різноманітності національних оціночних систем іс- нують головні критерії класифікації готелів за рівнем комфорту, які можна об’єднати у дві групи:

1. Статичні показники комфорту, які визначаються на етапі проектування та зведення споруди готелю й залежать від архітек- турно-планувальних особливостей будівлі, функціонального складу та площі приміщень, їхнього технічного оснащення. Ста- тичні показники залишаються незмінними впродовж багатьох років і сáме вони є основою щодо оцінки рівня комфортності го- телю. Без зміни цих показників неможливо кардинально змінити й рівень комфорту. Прикладом класифікації за цими ознаками може бути австрійська система класифікації.

2. Динамічні показники комфорту, які визначаються на етапі експлуатації готелю: характеристики санітарного стану примі- щень, асортимент і якість процесу надання послуг, кваліфікація та професійні навички персоналу, культура спілкування тощо. Ці показники легше піддаються вдосконаленню.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

Отже, рівень комфорту – це комплексний критерій, складо-

вими якого є:

         стан номерного фонду: площа номерів (у м2), частка од- номісних (однокімнатних), багатокімнатних номерів, но- мерів-апартаментів, наявність зручностей тощо;

         стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-гігієнічного призначення та ін.;

         наявність і стан закладів харчування: ресторанів, кафе, ба-

рів тощо;

         стан будівлі, під’їзних шляхів, облаштування прилеглої до готелю території;

         інформаційне забезпечення і технічне оснащення, в т.ч. наявність телефонного, супутникового зв’язку, телевізо- рів, холодильників, міні-барів, міні-сейфів тощо;

         забезпечення можливості надання додаткових платних і безкоштовних послуг.

Вищезазначені критерії оцінюються практично в усіх  існую-

чих на сьогодні системах класифікації готелів. Окрім того, низка вимог ставиться і до персоналу та його підготовки: освіти, квалі- фікації, віку, стану здоров’я, знання іноземних мов, зовнішнього вигляду тощо.

Відтак у міжнародній системі стандартизації та сертифікації послуг готелів на сучасному етапі співіснують два підходи:

1. Кількісний – коли при віднесенні готелю до певної катего-

рії беруться до уваги нормативи площі приміщень, відсоткового співвідношення кількості номерів із санвузлом, телефоном та іншими зручностями до загальної кількості місць, наявність від- повідного асортименту послуг. Більшість таких показників можна подати у цифровому вигляді;

1. Якісний – коли оцінюється місце розташування готелю ві- дповідно до його призначення, якісні показники процесу надання послуг, санітарний стан території та будівлі, досконалість меблів та обладнання, рівень кваліфікації персоналу тощо. У цьому ви- падку оцінка дається у певній кількості балів. Але, на жаль, часто застосовуються недостатньо конкретні критерії оцінки, на зразок

«гарний район», «зручні ліжка», «доброякісне харчування», «дос-


 

відчений персонал».


Системи класифікації готелів у світі


Рівень комфорту лежить в основі практично всіх 30-ти систем класифікації готелів. Найпоширенішими серед них є:

 європейська чи, як її часто називають, система зірок, що за- стосовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Росії та інших державах, які беруть участь у міжнародному туристському обміні;

 система букв (А, В, С, D), яка використовується у Греції;

 система «корон» чи «ключів», характерна для Великобри-

танії та ін.